— У Національному банку ви відповідаєте як за cashless, так і за cash. Однією з причин, чому Україна повільно переходить до cashless, експерти називають те, що cash у нас дешевший. Що Ви думаєте щодо цього?
— Мене засмучують спроби покращити одне за рахунок пригнічення іншого. Усі гілки платіжної екосистеми мають розвиватися вільно. Зараз cash – це налагоджений, як годинник, механізм, що добре працює. Cash коштує лише 0,2-0,3%. Інкасація справляється з такими тарифами, банки влаштовує така ситуація. Але це не провина кешу, що гілка cashless поки розвивається повільніше. Підвищення фінансової грамотності потребує додаткових зусиль. Ми повинні надати користувачам цікаві та доступні інструменти, схожі на Swish, QR-транзакції, які, можливо, будуть дешевшими.
Національний банк має групу експертів, які працюють над проектами, пов'язаними з cash: ми будуємо сучасний касовий центр, поліпшуємо систему комунікації. Реалізували делеговану модель, коли на ринку з'явилися CIT-компанії.
Також ми маємо й набір cashless проектів: це розвиток фінансової інклюзії, перехід на ISO 20022, PSD2, IBAN, подальший розвиток Національної платіжної системи «ПРОСТІР». Усі ці проекти ми об'єднали в одну велику програму під однією парасолькою. Створили спеціальний комітет, який колегіально керує розвитком грошового обігу та платіжних систем.
Спроби розвивати щось одне, не зробивши жодних інвестицій, не доклавши зусиль або інтелектуальних ресурсів, за допомогою лише підвищення тарифів на кеш та інкасацію –неправильно. Інструменти мають розвиватися паралельно. Коли cashless стане настільки зручним, як у Швеції, де майже ніхто не користується готівкою, навіть у відсотковому співвідношенні зменшується використання платіжних карт, оскільки платити дешево можна за допомогою Swish, тоді cash зникне з кишень, йому на заміну прийдуть інші інструменти. Після цього, мабуть, подорожчає й інкасація. Тому що готівку, як і досі, треба буде транспортувати, але її буде не так багато.