EN

Колонка Ярослава Ажнюка: Більше амбіцій!

3467
13

За останній рік я жив і працював над Petcube в Україні, Тайланді, Німеччині, Франції, Китаї, Гонконгу та Сполучених Штатах. Насичено і різноманітно, як на один рік, і всюди мимоволі порівнюєш людей, культуру, побут. Коли живеш в іншій країні, отримуєш об’єктивне уявлення про неї, яке не порівняти з враженнями від туристичних візитів. Як на мене, Європа, Азія, Штати — це три різні планети.

Screen Shot 2014-01-26 at 20.12.33

Фото: Max Rive

Україна — це, безумовно, Європа, культурно і ментально. Власне, у цьому я не сумнівався. Що мене вразило, так це усвідомлення того, що у багатьох сферах українці можуть бути безумовними лідерами у світовому масштабі. Наша маргінальність лише в наших головах, у нашому блаженному трепеті перед «закордонним досвідом» і в пострадянських міфах, що на Заході все знають, а в нас усе погано.

Моїм принципом у вирішенні будь-яких задач завжди було «Подивись на найкращі приклади і зроби так само, або краще». На щастя, народившись в добу інтернету, з доступом до «найкращих прикладів» у мене ніколи не було труднощів.

Я сам був заручником пострадянських міфів, вивчаючи найкращі західні приклади і порівнюючи їх з усередненою картинкою, яку бачив у своєму київському оточенні. Але в порівнянні з усередненою картинкою п’яти інших зовсім різних країн стало ясно, що і їм є багато чому повчитися у нас. Я зрозумів, що десятки моїх українських друзів є розумними не просто в українському, але у світовому масштабі.

Париж позаздрив би системам навігації та інфографіки, які створює Ігор Скляревський. Американці і європейці шлють листи в Petcube, щоб отримати контакти VGNC, які зняли нам відеоролик. Російська і українська школи веб-дизайну є одними з найпотужніших у світі, а тепер це переходить і на мобільні додатки. Ринок американських медіа вражає уяву своїми масштабами, бюджетами і якістю матеріалів, але при цьому створені українцями Платформа, Лайфхакер, АІН, SiliconRus чи Varosh, виглядали би на ньому цілком органічно.

І це лише сфери пов’язані з інтернетом і технологіями, до яких я дотичний. Впевнений, можна знайти чимало подібних прикладів і в інших сферах. З відверто побутових тем є три речі, які неймовірно недооцінені в Україні: наскільки у нас красиві люди, наскільки у нас смачна їжа, наскільки ми щедрі і гостинні.

Півтора року тому ми з Сашею і Андрієм узялися за амбітний проект — створення глобального бізнесу з R&D в Україні, ринком збуту в Штатах і виробництвом у Китаї. У нас не було досвіду ні з глобальним бізнесом, ні з виробництвом електроніки, ні з ринком товарів для домашніх тварин. Зараз ми працюємо командою з десяти людей і з кожним днем все краще розуміємо — ми не просто можемо це зробити, ми можемо це зробити так, що з нас братимуть приклад компанії зі всього світу.

За цей рік я зрозумів — треба, щоб в Україні було більше глобальних проектів.

Українцям бракує глобальних амбіцій. Бракує віри в те, що ми можемо бути на рівних з американцями, французами, німцями і китайцями. Бракує нахабства зазіхати на великий шматок, замість того, щоб збирати крихти.

Глобальність варто розуміти не тільки в географічному сенсі. Глобальні амбіції не означають фізичну або інтелектуальну еміграцію. Вони означають лише розширення зони потенційних можливостей і впливу. Працюючи на глобальний ринок ви ставите собі правильну планку якості, переходячи з категорії «хороший, як для мого міста» у категорію «хороший». Більше ризиків? Насправді — ні. Більше гравців, але й можливостей більше.

Ви тільки плануєте розпочати свою справу? Що ж, наступні кілька років вам доведеться дуже багато працювати. І насправді однаково, великий чи маленький ваш проект: у добі завжди 24 години і ви будете працювати так само багато й наполегливо.

Чи може, ви вже котрий рік боретеся за верхні місця в рейтингу газетних кіосків Київщини? Запитайте себе, чи це справді найбільше, за що ви можете поборотися?

Бажання написати цей текст зріло у мене останні три місяці. Фінальною іскрою став пост мого друга Максона Пуговського, де він у контексті Революції пише, що кожен має робити те, що вміє найкраще.

І це правда. І дуже шкода бачити, як починає чергову містечкову затію той, кому під силу звернути гори. І дуже шкода, коли розумні люди так часто сповнені вагань і невпевненості, а світом правлять негідники.

Я не кажу, що глобальні амбіції кожному під силу. Але я точно знаю, що рівень можливостей десятків моїх друзів і тисяч українських професіоналів значно перевищує рівень їхніх амбіцій. Давайте це виправимо.

Сан-Франциско, січень 2014

P.S. У команді Petcube ми дуже хочемо, щоб в Україні було більше проектів з великими амбіціями, націлених на світовий ринок. І ми віримо, що для цього є всі передумови. Раніше ми розповідали як подати заявку на патент і як отримати публікації у світових медіа. Ми продовжуватимемо ділитися досвідом і невдовзі на АІН з’явиься матеріал про те, як запустити проект через Кікстартер. Я також закликаю власників інших компаній знаходити час і ділитися вашим досвідом.

Оставить комментарий

Комментарии | 13

  • Хороший пост, заряжающий! Спасибо!

  • Отличный пост. Согласен, что всегда надо стремиться к лучшему и большему. Надо не бояться воплотить свою идею в жизнь.

  • «рівень можливостей десятків моїх друзів і тисяч українських професіоналів значно перевищує рівень їхніх амбіцій.»

    Так влучно! Дякую:)

  • Яра, большое спасибо за статью) Очень вдохновляет!

  • «Глобальні амбіції не означають фізичну або інтелектуальну еміграцію»
    де зараз команда Petcube?)

    • 7 у Києві, 2 у Франківську, 1 у Сан Франциско

      • у мого питання був трохи інший посил.
        мій факап, задав не правильно)
        з твого посту, не потрібно занижувати собі планку та потрібно будувати тут і прямо зараз все заплановане. це те, як я сприйняв основну думку.
        чесслово, я прям аж просяк патріотичністю!
        але чому ж ваша команда була у Китаї?
        чому талановиті люди таки змушені робити «фізичну / інтелектуальну еміграцію»?
        «Я також закликаю власників інших компаній знаходити час і ділитися вашим досвідом.»
        у нас є такі компанії?) я не можу назвати хоча б якісь великі продуктові компаній які побудовані не на відкатах.
        поки у нас є маскі шоу і тд, я б радив людям з глобальними амбіціями думати про еміграцію.

        • Юра, чим ти займаєшся? У тебе є зріз по всіх українських великих продуктових компаніях і інфа про відкати всюди? Навіщо оперувати домислами і припущеннями?

          У нас є достатньо людей, які можуть поділитися досвідом. Не обов’язково з великих компаній і не обов’язково з продуктових.

          яка різниця куди ти літаєш, щоб робити бізнес. Ти можеш залишатися українцем, де би ти не був і треба будувати бізнес так, як це ефективно і можливо.

          • я дев.
            ноуп, я навіть жодної назвати не можу (Kodisoft?).

            про відкати моя логіка проста. більшість великих компаній звязаних з товарами/послугами контролюються нардепами. з їх зарплатою стартанути щось це на грані фантастики. звідки лаве? спадок від бабусі?) крапка.

            так, є багато кльових та розумних людей. просто після певного умовного росту, компанія підключається до доїльного апарату(чи я накручую?) або просто забирається(простопрінт/клумба/весняні IT шоу і тд)

          • Вигадки та припущення. Поодинокі випадки маскі-шоу на як раз таки пов’язані з політиками компанії створюють такі стереотипи. Спадок від бабусі? Чому б ні! Знаєте скільки молоді пробухують спадок в клубах за 1 рік? То вже не наш з вами клопіт. Хочеш — роби, не хочеш — вигадаєш 1000 відмазок.

            Я не кажу що не треба емігрувати, то діло особисте. Ми зі своїм проектом орієнтуємося на переміщення до Північної Америки більше тому, що цього вимагає бізнес, а не через особисті примхи. Але й жити звичайно хочеться в спокої та дитині надати найкраще.

            Ярославу вісловлюю повагу та бажаю величезних успіхів з проектом, не затягуйте!

  • Маленький додаток — реально бракує Українцям, це людей які є**шать.
    У нас дофіга людей, у яких є своя думка, свій ЕКСПІРІЕНС, ВІЗІЯ… Але хрін ти знайдеш адекватів, які віддають себе як професіонала. В B2Cшному ринку таких майже немає, бо в Україні, яка є стартовою площадкою для домашнього продукту, дуже малий ринок і такі гроші кваліфікованому спеціалісту нецікаві. Тому всі великі «Капатели» знаходяться в B2B і вже давненько виходять глобально. Бракує не амбіцій, бракує правильних рук.

    П.С. Дякую, що знайшов час написати статтю;)

    • Так, сам переконався в тому. Навіть під час навячання на курсері або поки спілкувався з хопцямі звідти. «Шарять» гірше, але старанність і наполегливість вища за більшість наших «розумників».

  • Супер! Читаю и вспоминаю что сам ощущал как Калифорния дает дополнительный заряд невероятный заряд энергии для развития, так что приезжаешь и месяц можно работать круглосуточно. Ярослав, спасибо за пост.

  • iPhone 12
  • Истории компаний
  • Расследования AIN.UA
  • Спецпроекты
  • Безопасность номера
  • Безпека гаманця
Реклама на AIN.UA

Поиск