На початку квітня видавництво «Наш формат» підготувало україномовне видання книги відомого американського письменника Волтера Айзексона під назвою «Інноватори». Як пише сам автор, ця книга розповідає про різні етапи цифрової революції, показує, з чого все почалось і до чого привело сьогодні. Хоча у самому тексті відкривається чимало цікавих та зовсім неочевидних фактів. Редакція AIN.UA уже прочитала книгу та розповідає, чому вона заслуговує на увагу.
Усі ми знаємо Білла Гейтса, Стіва Джобса, Стіва Возняка, Ларрі Пейджа та Сергія Бріна, Джека Дорсі, а також десяток інших відомих людей, які створили наш сучасний цифровий світ. Та, погодьтесь, на кожну з цих особистостей ми дивимось окремо: Гейтс створив Windows – найбільш масову настільну операційну, Пейдж та Брін запустили Google – найпопулярнішу пошукову систему, два Стіви зробили комп’ютер, котрим були готові користуватись не лише офісні клерки, але й прості домогосподарки. При цьому кожен з них – “ворог” іншому, адже вони конкурували між собою за ідеї, таланти, ринки і т.д.
Волтер Айзексон у своїй книзі «Інноватори» зумів показати те, що ми всі пропускаємо: роль співпраці в історії людства. «Цифрова епоха може справляти враження революційної, проте насправді вона спиралась на розвиток ідей, що дісталися у спадок від минулих поколінь. То була співпраця не лише сучасників», – говорить автор книги. І це справді так: Стів Джобс спирався на роботу Алана Кея, який брав за основу роботу Дага Енгельбарта, а той використовував роботу Джозефа Ліклайдера та Веннівера Буша. І у самій книзі таких прикладів показано чимало: середовище для заохочення співпраці wiki було створено Вордом Каннінгемом, яке розробив Білл Еткінсон, а за основу для найбільшої відкритої бібліотеки онлайн-інформації використав Джиммі Вейлз. Кожна розробка – то ціла маса людей, яка працювала над чимось схожим до цього.
І як видно, Айзексон спробував максимально глибоко прослідкувати цей ланцюжок людей. Вийшло непогано: вдалось зануритись аж до 1843 року. Автор описав більш як півтора сторіччя роботи багатьох десятків людей: Джордж Буль, Алан Тюрінг, Джордж Штібтц, Конрад Цузе, Веннівер Буш, Джек Клібі та інші. Їх імена широкій аудиторії зазвичай невідомі, але саме їх праця слугувала плацдармом для роботи наших сучасних кумирів – Джобса, Пейджа, Гейтса і т.д. У змісті книги навіть не виділяється ніхто з людей – є лише етапи, якими розвивався цифровий світ. Що правда, для сучасного покоління не може не вистачити Ілона Маска, Марка Цукерберга, Евана Шпигеля та Павла Дурова, хоча Айзексон і пояснює, що писав про створення комп’ютера та інтернету, а не всього, що є сьогодні навколо нас.
Саме історія – одна з сильних сторін книги. «Інноватори» ледь не покроково розповідає, як будувався той сучасний світ, у якому ми живемо. Фактаж неймовірний: наприклад, спочатку Wikipedia планували наповнювати лише зусиллями наукової еліти та заробляти кошти на рекламі. Уже згодом, коли за рік там з’явилось лише 150 статей, стало зрозуміло, що так діла не буде і онлайн-енциклопедія стала масовим продуктом. Подібних прикладів чимало: як зізнається сам автор, він готував книгу більше 10 років, зробивши перерву для підготовки книги «Стів Джобс» та збираючи інформацію з усіх можливих джерел. Так, у пошуках витоків, Айзексону вдалося дійти аж до 1843 року – до дівчини на ім’я Ада, графині Лавлейс, яка була дочкою відомого поета Байрона.
З іншої сторони, активна деталізація занадто історичних подій може викликати і зворотну реакцію. Про події XIX сторіччя автор розповідає занадто довго і хоча це, без сумніву, важлива віха в історії сучасного цифрового світу, було просто важко уявити, про що саме йде мова: як виглядали тогочасні обчислювальні машини, що вони робили і як працювали. А коли ця розповідь розтягується на добрі десятки сторінок, потрібно бути готовим до того, щоб: а) змусити себе усе прочитати та зрозуміти; б) закрити очі та перегорнути; в) навчитись читати між рядків. Потрібний варіант кожен обере собі сам.
Якщо ж взяти більш сучасну історію, яка безпосередньо торкається багатьох нас, то книга дійсно захоплює. Автор описує, як нашим сьогоднішнім кумирам вдалось побудувати величезні компанії, як створювався інтернет, різного роду сервіси та компанії. Особливо цікавим є пасаж про болючу сьогодні тему – штучний інтелект. За приклад було взято досвід суперкомп’ютера Watson, який розробили інженери IBM.
«Watson не розумів ані питань, ані відповідей, ані того, що одні його відповіді були правильними, а інші – ні, ані того, що він грав у гру, ані того, що він виграв – оскільки він не розумів взагалі нічого. Він був створений не для того, щоб розуміти, а щоб вдавати розуміння, – говориться у книзі. – Замість того, щоб продемонструвати, що машини наближаються до штучного інтелекту, Deep Blue та Watson засвідчили протилежне. Адже ми досі не розуміємо, як у мозку виникає інтелект, і не знаємо, як побудувати настільки ж інтелектуальні машини, як ми самі». Більш того, у книзі, що вийшла у США ще у 2014 році, автор прямо представляє ідеї, які сьогодні набувать дійсності: найбільший потенціал матиме взаємодія людини та машини на найвищому рівні. Привіт, Ілон Маск?
У цілому, автор ще з самого початку книги дає нам важливу тезу, яку і доводить протягом більш як чотирьох сотень сторінок: «Комп’ютер та інтернет — це найважливіші винаходи нашої ери, але мало кому відомо, хто їх створив. Вони не були склепані на горищі чи в гаражі винахідниками-одинаками, чиї окремі портрети можна було б помістити на обкладинки журналів чи в пантеон поруч із Едісоном, Беллом та Морзе. Натомість більшість інновацій цифрової епохи були результатом колективної праці. До їхнього створення було залучено багато чудових людей: дехто був винахідником, а кілька — навіть геніями». І Волтер Айзексон розповів історії усіх цих піонерів, хакерів, винахідників та підприємців, які створили цифровий світ навколо нас.