Про рішення переїжджати
«Я переїхав в Україну рівно через два тижні після закінчення університету, де навчався на джазового музиканта та філолога англійської мови. Можна сказати, що моє професійне життя почалося саме в Україні», – розповідає американець Рей Іст, що зараз працює в маркетинговій команді MacPaw в Києві.
Схожим шляхом пішли ще два співрозмовники AIN.UA. Поляк Конрад Любінскі, закінчивши університет, побачив можливість стажування у Preply і прийняв рішення про переїзд. Наразі він працює керівником клієнтської підтримки і менеджером з локалізації українського стартапу. Американець Бредлі Уеллс, який працює головним менеджером з маркетингових комунікацій в Petcube, потрапив в Україну 12 років тому, також закінчуючи навчання у виші.
Всі вони хотіли «пожити в іншій країні», «розширити світогляд», «дослідити не таку відому частину Європи» і просто більше пригод. «Я знав, що час між навчанням і початком кар’єри найбільш вдалий для цього. Для мене на той час не було ніяких мінусів окрім кількості миль між мною та рідними. Це дуже великий недолік. Але тоді я думав, що все це дуже тимчасово. І от я тут вже дев’ять років», – розповідає Рей.
Бредлі, вивчаючи варіанти для переїзду, шукав можливості для навчання і натрапив на Україну. «Це була дуже захоплююча можливість з багатьох причин. Навчатись у старовинному університеті Києво-Могилянська академія, та ще й у час Помаранчевої революції…», — ділиться він спогадами.
«Найціннішим плюсом стало те, що в Україні я знайшов можливість увійти в ІТ-сферу будучи лише філологом англійської мови і джазовим музикантом. Щоб відкрити можливості, як кажуть англійською, get your foot in the door, і далі заглибитись у нову сферу, потрібно хоча б одна хороша перевага над іншими. В 2008 році для мене цим стало те, що я носій англійської мови. А далі, стану (чи не стану) я цінним спеціалістом вже без цього фактору залежало від мене. Мабуть, схожі можливості я мав би і в Штатах, проте це сталось тут. І за це я дуже вдячний Україні», – розповідає Рей. Після викладання англійської в American English Center, спочатку він потрапив в ІТ-компанію BeLight Software, де почав допомагати з копірайтингом і заглибився в маркетинг. Після шести років в Одесі, три роки тому він переїхав у Київ, щоб працювати в MacPaw.
З чотирьох експатів, з якими нам довелось поспілкуватись, лише Гай Худ переїхав в Україну вже досвідченим спеціалістом. Він розпочав свою кар’єру в якості Assembler-розробника ще у 1990 році. З того часу займав різні важливі ролі у сфері технологій і ІТ. «Я виріс інтровертом в Європі і став екстравертом в армії США. До Києва я переїхав у березні 2017 року після шести років в естонському Таллінні», – розповідає Гай. Після співбесід у п’яти компаніях у червні він приєднався до MacPaw, де очолює створення нової R&D команди з нуля.
У досвідченого спеціаліста було дві мотивації до переїзду в Україну: жити в одному місті з одним із найближчих друзів (для цього окрім Києва підходили Лондон, Париж, Амстердам та Берлін); знайти місце, де б досвід Гая був потрібен місцевому ІТ-комьюніті. «Досвід управління глобальними продуктами, що набагато перевищує той, що можна отримати в аутсорсінгу, в Україні як раз потрібен», – стверджує Гай.
Перші враження від України
Більшість іноземців Україна приголомшує, проте потім перші дні вони згадують з посмішкою. «Перші враження від України були дуже цікавими. Я зійшов із трапу літака о 22:30 в суботу в Одесі, де прожив перші шість років. Мене зустрічав чоловік на машині, котрий здавав моє перше житло в Україні. Він забрав мене і одразу вирішив повезти на Дерибасівську. Дорогою я помітив, що всі ремені безпеки відрізані. Половину шляху ми чомусь проїхали зустрічною смугою. Майже весь голосовий супровід – крики на інших водіїв невідомими, на той момент, для мене словами. Але такі моменти не завадили закохатися в країну вже у перші дні», – згадує Рей.
Конрад же діставався до Києва з Польщі автобусом. Перше, що він згадує – чисельні багатоповерхівки спальних районів. «Я не міг зрозуміти, чому люди могли хотіти переїхати в таке місце. В Польщі, коли люди можуть дозволити собі власне житло, вони, зазвичай, будують будинок або купують квартиру в малоповерховому стильному будинку. Хоча звичайно в нас є аналогічні будівлі, що залишилися з радянських часів», – ділиться спогадами Конрад.
Ще одним яскравим враженням стає для іноземців громадський транспорт. «Ніколи не втрачаю можливості розповісти, яким збитим з пантелику я був, коли в маршрутці мені дали гроші і я не розумів, що повинен передати їх до водія. Він, у свою чергу, поки керував автівкою (безпека понад усе!) відраховував решту, а потім ті ж люди повертали її назад. У цьому закладена цікава племінна поведінка, але такий вид довіри в першу чергу направлений на людей, а не на державу», – згадує поляк.
Перші дні Бредлі також все приголомшувало. «Проте мені пощастило мати крутих друзів, які допомогли знайти житло і дістатися туди, куди потрібно. В решті решт, це як раз одна з речей, з якою мені пощастило в Україні – знаходити надзвичайних друзів», – ділиться американець.
Про складнощі життя в Україні
Для тих іноземців, що могли спілкуватися українською чи російською, складнощів виникало не так багато. «Звичайно, я можу назвати відключення електроенергії або гарячої води, але до цього звикаєш. Я гадав, що менталітет людей близький до польського, але виявилось, що схожість не така велика. В Україні наявна суттєва прірва між владою і людьми (радянська спадщина) і відмінності у стосунках чоловіків і жінок. Дивно, що жінки тут не мають впливу і незалежності як в Європі, але при цьому українські жінки дуже сильні. Україна, очевидно, також жінка. Дивна суміш», – ділиться Конрад.
Різниця у менталітеті із США також помітна. Але Рей не вважає це проблемою. «Щось у ньому одразу приймаєш, а щось доведеться зрозуміти і прийняти – я ж живу в Україні, а, як кажуть, в Тулу зі своїм самоваром…», – посміхається американець.
«Для іноземця може бути важко жити та працювати в Україні. Здебільшого через те, що закони не надто дружні, а державні служби – не надто доступні», – ділиться Бредлі з Petcube.
Всі іноземці відмічають складнощі з отриманням дозволів на проживання та роботу. «Для цього необхідно щороку подавати не мало документів в ОВІР та центр зайнятості від своєї компанії. Якщо ж ти міняєш роботодавця, все доводиться анулювати (дозвіл на роботу, вид на проживання), виписуватись, виїжджати з країни, щоб отримати штамп, знову заїжджати і подавати документи від нової компанії. Якщо все пройде успішно, то потрібно буде виїхати за візою, заїхати ще раз, анулювати її ж при прописці і подовжити через рік. Це дуже важкий і неприємний процес, в якому багато нюансів», – розповідає Рей.
Поляк Конрад не такий категоричний з приводу цього процесу. «Звичайно, я можу розповісти історії про багаточисельні візити до міграційного офісу з документами, які не вимагалися раніше, де працівники не говорять англійською і ти чекаєш годинами в черзі після того, я впишеш своє ім’я на якомусь неофіційному списку, який почав вести якийсь чувак. Проте, це більше чарує ніж дратує», – каже він.
Іноземців в першу чергу дивує неясність процесів і нестача комунікації між самими службами у спільних питаннях. «Дуже багато доводиться робити самому. В Штатах з цим набагато простіше – більшість речей можна зробити онлайн або хоча б дізнатись все телефоном», – ділиться Рей. Його земляк Бредлі такої ж думки: «рівень бюрократії у державних установах – одна з найбільш проблемних речей, що стосується життя в Україні».
«Але за останні два-три роки ситуація стала набагато краще. Більше інформації та інструментів з’являється в інтернеті. Як мінімум, багато де з’явилися електронні черги і вже не доводиться питати «хто крайній?». Це дуже спрощує життя!», – відмічає Рей.
На запитання, чому іноземці рідко наважуються на переїзд та роботу чи інвестиції в Україні, експати називають багато причин: нестабільна банківська сфера, непрозорі судові процеси, корупція, війна з Росією, складності оформлення документів для переїзду і загально нижчий рівень життя. Проте одразу після цього переліку вони називають контр-аргументи. «На перший погляд ризиків багато, проте і можливостей не менше», – стверджує Рей.
«Одна з найскладніших для людей речей – вибратися із зони комфорту. Якщо ви не звикли до умов життя у державі на кшталт України, це може виявитись для вас дуже складним. Не тому, що це неможливо, а тому, що це не те, до чого ви звикли. Переїжджаючи із США, ви берете з собою багато звичних комфортних речей, проте тут вони можуть не працювати. Наприклад, ви ніколи не знаєте, коли можете повернутись до дому і виявити, що гарячу воду з якоїсь причини відключили. Такі умови роблять життя більш непередбачуванним, але якщо ви гнучкі, вони можуть зробити його більш цікавим і насиченим», – вважає Бредлі Уеллс.
«Я гадаю багато людей не усвідомлюють, наскільки нормальним місцем є Україна для життя і роботи, якщо ви професіонал і маєте тут стабільну роботу. В багато чому це привабливіше за звичайні мрії про «хороше життя» у західноєвропейських країнах», – впевнений Конрад Любінскі.
Про корупцію
«Ой, за дев’ять років бувало всяке. Поки що найбільше запам’ятався момент у пустому вагоні потяга Одеса – Краків. Міліціонери підійшли, попросили паспорти, вкрали потрібну на той момент міграційну картку і вимагали $200, щоб мене не зняли з потягу на наступній станції. Все це – протягом перших 30 хвилин поїздки…», – розповідає Рей.
Його колега з MacPaw Гай, який в Україні лише декілька місяців, також стикався з корупцією. Проте він не вважає це такою вже проблемою. «Вона тут більш відкрита і знана. Правда в тому, що США та Великобританія також мають проблеми з корупцією. Проте вона прихована серед багатьох суперечливих законів і практик поміж уряду, фінансової сфери і так далі. Трава з іншої сторони геть не зеленіше, як думає більшість українців. Я б радше бачив і знав корупцію, з якою зіткнуся, аніж дивувався їй кожного разу, як це відбувається в західних країнах», – вважає Гай.
Не дивлячись на це, двоє іноземців зізнаються, що почувають себе у Києві безпечніше. «Чесно кажучи, на вулицях не так багато поліції як в Польщі, але при цьому тут безпечно», – каже Конрад. Гай почуває себе «набагато більш у безпеці ніж у багатьох країнах ЄС та особливо США. Хоча, більшість з цього може бути через те, що людей з ЄС чи США тут набагато більше поважають ніж місцевих, що звичайно недобре», – каже американець.
Про відмінності в роботі та професійність українських колег
«Якщо порівнювати роботу у США та Україні в першу чергу варто сказати про work-life balance. США – одна з небагатьох країн, яка не забов’язує законами роботодавців давати працівникам хоча б один день оплачуваної відпустки. Навіть коли він є, багато хто боїться ним користатися, щоб випадково не виглядати менш працьовитим. В Україні звичайно буває по-різному, але загалом зовсім інша картина. Це дає можливість відволіктись, відпочити і, все ж таки, побачити світ, що важливо для розвитку людини», – розповідає Рей.
«Можна очікувати багато відмінностей, але, насправді, виявляється, що схожих рис набагато більше – люди, не важливо де, лишаються людьми. – каже Бредлі. – Мене завжди вражали українські колеги: вони професійні, амбітні і компетентні. Я вважаю себе щасливчиком, тому що мені вдалося працювати з визначними та чудовими людьми протягом багатьох років в Україні. Деякі з них стали моїми друзями, деякі успішно запустили власний бізнес, деякі – приймали участь у парламентських виборах, а інші відправились подорожувати і працювати в інших країнах».
Тієї самої думки дотримується і Рей. «Як в BeLight Software, так і в MacPaw мене завжди оточували люди, у яких можна навчитись чомусь крутому. В Україні я також зустрів Валентина Кирилова, одного з найкращих motion-дизайнерів у світі. Разом ми створили анімаційну студію Motion Authors, яка вже встигла попрацювати з Google, Trello, RedBull та Citibank», – ділиться американець.
Його колега по MacPaw Гай Худ в захваті від свого українського роботодавця. «Компанія відрізняється від більшості українських бізнесів і, я б сказав, краще ніж будь-яка компанія, в якій я працював за 27 років, включаючи Microsoft, Skype, Oracle, Symantec, армію США і багато інших малих, середніх та великих підприємства і державних установ», – стверджує Гай.
Проте він бачить і деякі слабкі сторони українських фахівців. «В тому що стосується деталей і технічних питань – рівень дуже високий. Проте, розуміння більшої картини і простих, але критичних речей у менеджементі продукту критично не вистачає. Місцеві спеціалісти також чудово мислять поза рамками (out of the box). Наступних шляхом для них має стати вміння робити справи і виконувати обов’язки без сторонніх настанов», – резюмує Гай.
Цю ж особливість відмічає і Конрад з Preply: «Інколи здається, що люди дуже сфокусовані на своєму кар’єрному шляху і обов’язках, і втрачають із поля зору більшу картину того, чим є компанія і що вона має роботи».
Що експати радять іноземцям в Україні
«Відвідайте Львів і резиденцію Межигір’я колишнього президента Януковича біля Києва. Також не втратьте можливість відвідати круті місця у Києві і цікаві ресторани із різними кухнями, яких тут вдосталь», – пропонує поляк Конрад.
«Куди поїхати: в Кам’янець-Подільский (це дуже красиво) і в будь-яке українське село (це дуже цікаво і деколи весело). Що робити? Дуже просто. Переступити через себе і все-таки з’їсти шматок сала. Це ж смачно», – із досвідом стверджує Рей.
Його земляк Бредлі ж резюмує: «В Україні так багато всього, що іноземцям варто було подивитись і cпробувати. Я не можу назвати все. Найголовніше — це приїхати і особисто пробувати. Куштувати їжу, відвідувати історичні пам’ятки, культурні заходи і розваги, проводити час із місцевими, гуляти у парках, і ви неодмінно закохаєтесь в цю країну».