прислать материал
AIN.UA » БизнесЧому потрібно налагоджувати зв’язки — уривок з книги «Суперхаби: як фінансові еліти та їхні мережі керують світом»
 

Чому потрібно налагоджувати зв’язки — уривок з книги «Суперхаби: як фінансові еліти та їхні мережі керують світом»

2559 1

1 жовтня у видавництві Yakaboo Publishing виходить український переклад книги «Суперхаби: як фінансові еліти та їхні мережі керують світом». Її автор, засновниця та CEO консалтингової компанії BeyondGlobal Сандра Навіді, проаналізувала, як спільноти фінансово-політичних еліт впливають на світову економіку. Книга розповідає, як поєднуються між собою гроші, інформація та можливості.

Редакція AIN.UA публікує главу із другого розділу книги, в якій розповідається про вплив мереж на життя та пояснюється, хто такі суперхаби.

Схема мереж: вузли, хаби і суперхаби — банкіри, керівники та СЕО

В усіх нас є уявлення, що потрібно для успіху: здобути освіту, наполегливо працювати і налагоджувати зв’язки. У світі існує безліч успішних людей, проте лише кілька з них стали такими непомірно успішними, що управляють важелями фінансової системи. Така грандіозна концентрація влади спричинила виникнення теорії змов. Проте, як довела наука про мережі, люди потрапляють у ці місця сили не завдяки підлим інтригам, а через закони природи. Наука про мережі допомагає нам відстежити формування цих елітних мереж і зрозуміти, що потрібно, щоб стати могутнім ядром з численними зв’язками, або ж «суперхабом».

Мережі керують кожною сферою людської діяльності — соціальною, економічною чи політичною, — і всі аспекти нашого життя взаємозалежні через ці плетива, що частково накладаються. Наша фінансова система — це просто одна із цих мереж. Коли люди почали утворювати спільноти, вони винайшли правила обміну працею і товарами. Разом із ними зародилася мережева економіка, включно з основами фінансових систем.

Ще до того, як народжуємося, ми приєднані до певної мережі. Зростаючи, ми змушені об’єднуватися заради того, щоб вижити і процвітати. Наші долі визначає місце, яке ми займемо всередині мереж. Хоча мережа однієї людини може мати обмежену зону впливу, проте вона опосередковано забезпечує майже нескінченну кількість контактів через свої зв’язки з іншими мережами. Я впевнена, що ви чули про теорію шести ступенів відчуження (теорію шести рукостискань), згідно з якою кожна особа на цій планеті поєднана з будь-якою іншою в середньому шістьма ланками. Її популяризував соціальний психолог Стенлі Мілґрем 1967 року, щоб довести, що світ дійсно досить «малий», а згодом і Джон Ґуаре в однойменній п ’єсі.

Усі мережі, незалежно від того, чи вони природні чи створені людиною, мають таку саму базову архітектуру: окремі вузли сполучені через лінії зв’язку або шляхи. Кожен вузол — компонент системи. Це може бути нейрон чи електрична підстанція чи така людина, як Джордж Сорос, скажімо. Вузли «завжди змагаються за зв’язки, тому що лінії зв’язку означають виживання у взаємопов’язаному світі». У людських стосунках ці ланки — це зв’язки між двома людьми і те, на чому вони ґрунтуються: ділових угодах і на обміні інформацією та послугами.

У кожній мережі існує ієрархія вузлів: у більшості вузлів лише кілька зв’язків. Деякі вузли, що мають кілька зв’язків, мають назву хабів. І лише окремі вузли, суперхаби, мають багато зв’язків з іншими вузлами, хабами та суперхабами, тож вони, по суті, з’єднані зі всією мережею. Суперхаби схильні ламати стандартні правила контактів. Приміром, люди-суперхаби з ліпшим професійним рангом чи соціальним статусом можуть бути відокремленими від кожної іншої людини лише кількома ступенями замість шести.

У нашій глобальній фінансовій мережі кожен, хто працює у фінансовому секторі, —вузол. До прикладу, значна частина старших за рангом людей, які мають хороші зв’язки завдяки своїй посаді і відповідному становищу в суспільстві, є хабами. Зазвичай у них багато підлеглих і значний вплив усередині своїх організацій і спільнот. Суперхаби — це люди в самісінькому центрі фінансового сектора, як-от СЕО найбільших банків. Вони займають центральні місця в мережі і мають велику кількість якісних стосунків і зв’язків у різних мережах.

Кожна мережа — хай то буде всесвіт, організм чи фінансова мережа — має природну схильність до розширення. Розширення мереж не слідують нормальному розподілу; вузли вважають за ліпше приєднуватися до інших вузлів, у яких уже більше зв’язків, позаяк що більше з’єднань у вузла, то вищі його шанси на виживання. Тому вигідно бути з’єднаним із сильнішим, здоровішим, стійкішим вузлом. У результаті, кілька вузлів, так званих хабів, притягують диспропорційну кількість зв’язків і стають центром з’єднання. Таку динаміку нарекли феноменом «багатий стає багатшим», оскільки в боротьбі за нові з’єднання ті, хто вже має більше, отримає більше. Згідно з фізиком Альбертом-Ласлом Барабасі: «Якщо вузол має вдвічі більше зв’язків, ніж інший вузол, то в нього вдвічі більше шансів на нове з’єднання». Тож кілька хабів — суперхабів — будуть з’єднані практично з усіма вузлами. Це називають розподілом за ступеневим законом. Поведінкою мережі керує взаємодія між вузлами, хабами і суперхабами. Взаємодії, у першу чергу, визначаються ціллю мережі і, почасти, випадковістю. Завдяки ступеневим законам ви можете передбачити, що на поведінку мережі впливатиме багато вузлів, які намагаються створити зв’язки з хабами, особливо з суперхабами. Тож у кількох вузлів, суперхабів, буде найбільший вплив у середині мережі, а їхні дії і взаємодії матимуть масштабні наслідки для всієї системи загалом. Цей принцип, без сумніву, діє у нашій фінансовій системі.

Хаби можуть робити мережі ефективнішими, створюючи високі рівні з’єднаності, однак вони теж схильні робити мережі вразливими. Провал хаба може вплинути на всю мережу і спричинити загальний крах системи. Прикладом цього є електромережа, така взаємопов’язана й чутлива, що єдине порушення може пройти крізь всю систему і спричинити збої за сотні миль від його епіцентру. Електрика — як кров у людському організмі, без неї система виходить з ладу. У серпні 2003 року кілька штатів у Сполучених Штатах пережили найбільше відключення електрики за всю американську історію. Офісні будівлі було евакуйовано, 800 людей потрібно було звільнити з ліфтів, без світлофорів рух транспорту було паралізовано, а 350 тисяч пасажирів метро необхідно було врятувати з темних тунелів. Лікарні були змушені переключитися на генератори, робота аеропортів зазнала серйозних порушень через перенаправлення, відкладення та скасування рейсів. Було повідомлено про понад сімдесят пожеж. Атомні станції автоматично зупинилися, а телефонний зв’язок було перервано. Жодне електронне обладнання не працювало, не можна було скористатися касовими апаратами, банкоматами, системами водозабезпечення і навіть туалетами. Щоб запобігти мародерству, що траплялося під час попередніх відключень, у Нью-Йорку було запроваджено екстрену службу в надзвичайних ситуаціях.

Інший приклад — крах інвестиційного банку Lehman Brothers, який загалом вважають одним із чинників, що спричинили вихід фінансової кризи на глобальний рівень. Міністерство фінансів США та Федеральна резервна система недооцінили, як сильно банк Lehman пов’язаний з іншими інституціями по всьому світу. Коли вони оголосили, що Lehman не рятуватимуть, ринки впали, і глобальна фінансова система зупинилася. Саме тому мережа, що складається з вузлів із обмеженою кількістю зв’язків, стабільніша, адже через невелику кількість з’єднань обвал з меншою ймовірністю запустить ефект доміно і пошириться.

Наша фінансова система складається з багатьох людей-суперхабів із високим рівнем з’єднаності, а отже, без сумніву, не захищена від помилок тих, хто має найбільший вплив.

Фінансові суперхаби: мережа дорівнює чистим активам

На Всесвітньому економічному форумі в Давосі — як і будь-де — Сорос надзвичайно затребуваний. Він поспішає від сучасного конгрес-центру до різноманітних химерних готелів, де відбуваються зустрічі та сесії. Коли він пробирається крізь натовп, до нього постійно підходять люди, які або знають його, або хочуть з ним познайомитися; не маючи часу, щоб розмовляти з кожним, він увічливо вислизає від більшості з них.

Джордж Сорос

Людей-суперхабів часто можна легко впізнати. Ви буквально можете спостерігати науку про мережі в дії, коли вони заходять у кімнату: усі ці інші вузли в чорних костюмах автоматично повертаються до них неначе магніти, що прагнуть приєднатися. Сорос — це квінтесенція фінансового суперхаба, з незчисленними міцними зв’язками з могутніми людьми й організаціями та колосальним впливом через свої слова і вчинки. Будь-який вузол у мережі був би в стані екстазу, якби зміг зав’язати контакт із Джорджем Соросом. Чому? Він, як усі інші суперхаби, має статус і доступ, який може передавати іншим.

У будь-якій людській мережі цінність позиції певної особи визначається кількістю і якістю його зв’язків. У глобальній фінансовій системі місце в центрі мережі має реальну економічну цінність, а твоя мережа — це буквально твої чисті активи. Їхній високий рівень з’єднаності, доступ і статус дають суперхабам унікальну силу капіталізовувати можливості через взаємозбагачення і втілення прибуткових ідей. Ця сила робить з’єднання з ними бажаним, тому що статус може передаватися через сполучення і таким чином використовуватися для досягнення власних інтересів.

Мережева географія: місце має значення

Статус — це нематеріальна та дещо неточна одиниця вимірювання рангу чи місця особи в суспільстві, що здебільшого ґрунтується на сприйнятті інших людей. Він відображає престиж, авторитет і домінування, а також репрезентує вплив і владу, яку особа має в спільноті порівняно з іншими. Насправді дослідження того, як наш мозок опрацьовує різні види відзнак, відкрили, що ми можемо цінувати соціальне становище вище, аніж грошові винагороди, тому що повага дає нам змогу почуватися ліпше. Статус також має економічну цінність; його можна використати у веденні справ, щоб здобути інші вагомі речі, як-от прихильність, інформацію та підвищення. Суперхаби, об’єднуючись з іншими, можуть поширювати на них свій статус тому, що вони їм подобаються чи довіряють, відчувають, що вони їх певним чином доповнюють, чи що вони можуть допомогти їм реалізувати свої інтереси. Поліпшення місця в мережі та підвищення статусу — синоніми.

Сама концепція статусу передбачає ієрархію. Ієрархії беруть початок від еволюції, адже стратифіковані групи діють значно ефективніше, ніж егалітарні об’єднання. Ієрархічна структура заохочує осіб вищого рангу витрачати сили й енергію на змагання з рівними собі, що творить прогрес, вигідний кожному. Робота тих, хто перебуває на вершині, важлива для успіху їхніх спільнот і організацій, і цей позитивний вплив надає їм статусу. Коли ми перейшли від аграрних суспільств до індустріальних, соціальні ієрархії стали ієрархіями організацій. Сьогодні престижні назви посад, як-от СЕО чи голова, є статусними маркерами, а досягнення вищих професійних посад — це чи не найпряміший спосіб підвищити свій статус.

Інший спосіб здобути вищий статус — збільшити свої статки. В ході глобального зростання, яке підживлюють позики, за останні тридцять років статус, що випливав з корисних для суспільства видів діяльності, — на кшталт медичних чи освітніх професій — був обігнаний статусом, який забезпечують гроші. Люди у фінансах заробляють щораз більше грошей і бачать, як, в результаті, їхній статус зростає. Зарплатня у фінансовій сфері зазвичай значно вища, аніж зарплатня в інших видах діяльності. Керівники можуть отримувати вигоду від заробітної плати завдяки пошуку ренти — доходів від власності, а не від виконаної роботи чи виробництва, —оскільки в них є доступ до інвестиційних можливостей вкладати гроші, щоб ті на них працювали.

Місце: репутація має значення

Репутація — важливий аспект статусу, що відображає чесність і компетентність. Те, як ми оцінюємо людей, автоматично базується на їхніх репутаціях, і ми вважаємо гарну славу передумовою для ведення бізнесу.

У світі високих фінансів зіркова репутація всередині сфери діяльності — необхідна вимога для того, щоб стати суперхабом. Однак те, що, на думку багатьох із нас, нищить репутацію, іноді, як виявляється, не має особливого значення у світі бізнесу. СЕО JPMorgan Джеймі Даймон стояв за втратою 6,2 мільярда доларів, проте його репутація як компетентного лідера у глобальних фінансах не постраждала. Легендарна репутація має тенденцію самопідсилення через когнітивні упередження, відомі як «ефект ореола», згідно з яким усе, що робить особа, розглядають крізь рамки її гаданої бездоганності. Іншими словами, коли одного разу з позиції лідерів мережі когось повважають неординарним, то мережа сприйматиме це як незмінний факт. Навіть у разі грандіозного провалу щільна мережа зв’язків суперхабів часто не дає своїм спільникам можливості опинитися за бортом. Лояльність і соціальний капітал — це міцна основа, що скріплює стосунки, і більшість керівників, які втратили роботу під час фінансової кризи, згодом випірнули деінде.

Репутація: доступ має значення

Молодий і жвавий засновник SkyBridge Capital Ентоні Скарамуччі — дещо схожий на наставника з особистісного росту Тоні Роббінса, — щоб просунутися кар’єрними сходами, використав доступ, який отримав у Давосі. У 2010 році в коридорах готелю Belvédère Скарамуччі, відносно новачок, за мірками Давоса, зав’язав розмову з Вікрамом Пандітом, тодішнім СЕО компанії Citigroup. Він переконав Пандіта продати йому портфель хедж-фондів Citigroup вартістю чотири мільярди доларів, що відразу ж збільшило активи під управлінням компанії SkyBridge до шести мільярдів доларів. Ця вдала угода не відбулася б, якби в нього не було можливості поспілкуватися з Пандітом. Саме тому доступ є дуже важливим.

Скарамуччі має ідеальну сяючу усмішку і випромінює нестримний ентузіазм у всьому, хоч що він робив би. Він виріс у робітничій сім’ї на Лонґ-Айленді і після закінчення Гарвардської школи права працював у компанії Goldman Sachs — звідки вийшло багато фінансових суперхабів, — доки не заснував власну фірму з управління інвестиціями. Через кілька років він нарешті отримав жадане запрошення на Всесвітній економічний форум, де я вперше з ним зустрілася. Його простацькі, фамільярні і панібратські манери не кожному припадуть до вподоби, однак ті, хто відкидають Скарамуччі, надзвичайно недооцінюють його розум і стратегічну майстерність.

Ентоні Скарамуччі

Скарамуччі — талановитий базіка зі здібностями до самореклами, однак його невпинна енергійність робить так, що це видається щирим. Він вчинив розумно, розмістивши як приховану рекламу великий банер своєї компанії SkyBridge у фільмі Олівера Стоуна «Уолл-стрит ІІ», де навіть отримав епізодичну роль. Він ще більше прикрасив свою біографію добре сприйнятою книгою «Прощавай, Ґордоне Ґекко» («Goodbye Gordon Gekko»), що була своєчасною самокритичною рефлексією культури жадібності на Уолл-стрит. Його підйом був неординарним, і Давос виконав у цьому не останню роль.

Хоча багато найцінніших контактів Скарамуччі беруть початок із Всесвітнього економічного форуму, але відтоді він розпростер свої крила далеко за межі Давосу і заснував власний страшенно успішний форум під назвою SkyBridge Alternatives Conference (SALT). Усього лише за кілька років SALT стала головною хедж-фондівською зустріччю у світі. На цій події, на яку не шкодують грошей, представлені найліпші спікери (Білл Клинтон, Джордж Буш-молодший, Ніколя Саркозі), відбуваються найліпші вечірки — найкраще все. Особливо важлива частина успіху SALT полягає в міцних стосунках і альянсах Скарамуччі. Такі хедж-фондівські титани, як Стів Коен, Рей Даліо і Дейвид Теппер, які його щиро люблять і довіряють, теж надали йому свою підтримку, коли він створював SALT.

Мережева позиція Скарамуччі, як і кожного суперхаба, надає йому найбажаніший і найцінніший актив: доступ до інших суперхабів. Відповіді на дзвінки, прочитання електронних листів та можливість мати зустрічі — це вирішальний перший крок для досягнення будь-якої бізнесової мети. Найвисокопоставленіші у фінансовому світі люди, засипані запитами про зустрічі, ретельно розподіляють найцінніший і скінченний ресурс — час — на тих, хто їм подобається і кого вони вважають вважливим для досягнення їхніх власних інтересів, зокрема, для інших могутніх людей. Розбудова і підтримка великої мережі виснажлива — що більша мережа, то більше часу і зусиль вона потребує. Тож суперхаби віддають перевагу якості перед кількістю і тому дискримінують. Згідно з «числом Данбара», наш розум має когнітивну здатність пам’ятати приблизно 150 зв’язків і стосунків реального світу. Таке природне обмеження робить доступ ще ціннішим. Концепція «числа Данбара» широко відома в ділових колах, зокрема у професіях, орієнтованих на клієнта.

Використовуючи свій статус і доступ, суперхаби також володіють «силою скликання»: силу збирати мережі людей, які працюють разом, заради спільної мети. Сила скликання — це сила примноження. Суперхаби вже дуже могутні, але, об’єднуючись з іншими сильними однодумцями, вони експоненційно підвищують свій вплив. Їхня сила подвоєна: завдяки своєму статусу та репутації у них є доступ до наймогутніших людей, а завдяки надійності — авторитет переконати цих людей приєднатися до їхньої справи. Клаус Шваб, засновник Всесвітнього економічного форуму, та Джордж Сорос — хороші приклади таких тверджень. Коли вони кличуть, люди вишиковуються в чергу, щоб долучитися до справи, хоч якою вона була б. Ця сила скликання, своєю чергою, підвищує їхній статус.

Ба більше, суперхаби володіють значною часткою контролю над мережевими потоками, адже вони перебувають у його нервовому центрі. Вони можуть відкрити доступ до одного вузла через інший, контролювати розподіл інформації та обмежувати доступ інших вузлів, по суті, виконуючи функцію брамника бажаних можливостей. Такий контроль, своєю чергою, зміцнює їхню мережеву силу.

У фінансових мережах найвагоміший результат доступу до могутніх людей — це доступ до мережевих валют, які вони контролюють: інформації, фінансового капіталу та можливостей. Це істотні ланки глобальної фінансової мережі, і ми розглянемо їх у наступному розділі.

Доступ: соціальний капітал має значення

Еліти фінансового сектора використовують спільну валюту: соціальний капітал. У певному сенсі це різновид накопиченого зусилля, використаного на користь іншого. Людські мережі ґрунтуються на обміні соціальним капіталом, який діє, як клей, що скріплює стосунки і сприяє взаємодії. Метафора капіталу означає, що хтось може інвестувати у свої соціальні зв’язки і розраховувати на співмірну віддачу — очікування взаємності, заснованої на довірі та спільних цінностях. Усі ми відчуваємо обов’язок повертати зроблені нам послуги і відстежувати їх. У мережах суперхабів кожне прохання про послугу — це складні перемовини, а послуги, як позики, надаються під гарантію статусу позичальника. Що вищий статус, то більше цінності має послуга. Зі зростанням статусу та доступу особи, збільшується і її соціальний капітал, створюючи потужну комбінацію сили, що приваблює інші вузли. Соціальний капітал доповнює фінансовий і людський капітал, а також є однією з сил, що управляє економічним зростанням. Людський капітал — сума розумових здібностей і досвіду людини — протягом тривалого часу вважали мірою продуктивності. Натомість соціальним капіталом — розмахом і глибиною мережі певної особи — нехтували, оцінюючи продуктивність на виході.

Торгівля послугами завжди була невід’ємною частиною культури Уолл-стрит. Коли йдеться про те, щоб покластися на чиєсь слово, фінансисти дотримуються неписаного кодексу честі, тому обмін послугами здебільшого збалансований. Коли ж ні, то на боржника чигає небезпека покарання плітками, що понизять його статус, чи ще гірше — виключення з мережі.

Уолл-Стрiт

Фінансові суперхаби мають доступ до кожного і до всього, і коли вони просять, інші вельми щасливі стати в пригоді. Присутність затребуваних суперхабів підвищує престиж кожної події, а люди прагнуть обмінятися думками, потоваришувати та працювати з ними. Через свій статус і доступ у них є величезна влада у фінансовій мережі.

Суперхаби неминуче формуються в усіх спільнотах: чи серед студентів в університеті, торговців у маленькому містечку, чи серед акторів світової сцени. Їхнє утворення відбувається згідно з законами науки про мережі і з гравітаційною силою, завдяки якій вони притягають непропорційно багато зв’язків. Суперхаби у фінансовій системі могутні, зокрема, через свій доступ до капіталу і глобалізацію. Вони не одержують свої помітні становища випадково; скоріше, вони розшифровують ДНК мережі і живуть за її правилами аж допоки не будуть в стані впливати на неї, тим самим увіковічнюючи систему. Коли вони приєднуються безпосередньо одне до одного й утворюють кластери, їхня сила примножується і стає всепроникною, заторкуючи життя всіх і кожного з нас.

Одна з найбільших переваг у тому, щоб бути суперхабом, — це легкий доступ до інших суперхабів, особливо це стосується Джорджа Сороса. Хоч коли б він засновував нове підприємство чи займався якоюсь справою, йому не потрібно просити про підтримку; люди найвищого калібру з усього світу, включно з колишніми главами держав і високопосадовцями, запропонують свою допомогу, оскільки вони прагнуть приєднатися до втілення його ідей чи прагнень. Аналогічним чином він не просто пропонує ідеї та кошти тим, з ким перебуває в контакті, а також мотивує їх. Його власні мережі служать ключовим ресурсом, і коли Сорос кличе, люди відповідають.

Вечірка на честь вісімдесятиріччя Сороса була свідченням глибоких особистих стосунків, які він вибудував упродовж життя. Друзі з усього світу стікалися, щоб відсвяткувати цю подію в Саутхемптоні, штат Нью-Йорк. У білому шатрі у формі альтанки економіст Нуріель Рубіні спілкувався з Байроном Віеном, заступником голови компанії Blackstone. Під пальмами Кайо Кох-Везер, заступник глави Deutsche Bank, попивав шампанське з помічником керуючого директора МВФ Міном Жу. Тим часом співзасновник компанії Blackstone Піт Пітерсон і Чарлз Даллара, тодішній керуючий директор Міжнародного інституту фінансів, шукали тихого місця, щоб сісти й потеревенити.

Весілля Сороса з бізнес-консультанткою Таміко Болтон 2013 року було навіть екстравагантнішим. Оскільки подія була запланована на вихідні, що передували Генеральній асамблеї ООН і зборам Clinton Global Initiative, багато світових лідерів перебували в Нью-Йорку. Урочистості відбувалися в маєтку Карамур поблизу селища Катонаг, штат Нью-Йорк, за годину їзди від міста, і я з нетерпінням чекала на те, щоб узяти в них участь. Наближаючись до місця зборів, ми приєдналися до довгої колони чорних лімузинів, і нас вітав Будапештський фестивальний оркестр, граючи композицію, створену виключно з цієї нагоди. У розкішному наметі, в центрі якого виднілася конструкція у формі повітряної кулі в натуральну величину, зроблена цілковито з квітів, спілкувався мікрокосм фінансової еліти. Голова МВФ Крістін Лаґард, президент Світового банку Джим Йонґ Кім, колишній генеральний секретар ООН Кофі Аннан, лідер фракції меншості в Палаті представників Ненсі Пелосі, сенатор Чак Шумер, президент Ісландії Олафур Раґнар Ґрімссон, естонський президент Тоомас Гендрік Ілвес; президент Ліберії Еллен Джонсон Сірліф, прем’єр-міністр Албанії Еді Рама; міністр закордонних справ Італії Емма Боніно, колишній грецький прем’єр-міністр Йорґос Папандреу, хедж-фондові титани Пол Тюдор Джонс, Джуліан Робертсон і Стен Дракенміллер, лорд Адер Тернер, лорд Марк Маллох-Браун; Чарлз Даллара і співак Боно з рок-гурту U2 — всі вони були тут, але це ще не всі присутні. Друзі Джорджа і Таміко приїхали зблизька і здалеку, щоб відсвяткувати цю радісну подію і підтримати існуючі соціальні зв’язки.

Заметили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить нам.

Добавить комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

1 комментарий

по хронологии
по рейтингу сначала новые по хронологии
Морфей Морфеев

Дякую за цікавий матеріал, ще й українською мовою!

Поиск

Сообщить об опечатке

Текст, который будет отправлен нашим редакторам: