Дивіденди від ETF за 2018 рік: сценарії поведінки українського інвестора

Стаття буде корисною українським резидентам − тим, хто вже інвестує чи планує інвестувати в ETF-фонди та акції на західних фондових ринках. Коротко нагадаю зміст першого сезону інвестування:

• У липні 2017 дозволили легально інвестувати за кордон в рамках $50 000 (зараз євро) в рік. Відповідно тисячі українців вже скористались можливістю не тримати всі кошти в одній країні. В основному, завдяки Interactive Brokers.
• ETF-фонд − це як борщ з різних інгредієнтів по заданому рецепту. Є класичний, є пісний, авторський, варіантів багато. Майже всі американські (US domicile) ETF-фонди платять щоквартальні дивіденди.
• Є угода про уникнення подвійного оподаткування між США і Україною (Tax Treaty), за якою дивіденди американських ETF автоматично оподатковується за ставкою 15% на стороні брокера (це називається withholding).
• Є стаття 13.5 Податкового кодексу України (ПКУ): «Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України».

З огляду на ці моменти розглянемо можливі сценарії поведінки пересічного українського інвестора.

Сценарій 1: «Да пашлі ви»

Інвестор готовий подати декларацію і доплатити лишень 1,5% військового збору, адже 9% ПДФО доплачувати не потрібно на основі Договору про уникнення подвійного оподаткування. Однак практична неможливість отримати завірену довідку від американського IRS вбиває намір інвестувати по-новому.

Відповідно інвестор вирішує не зв’язуватися з ДФС і не витрачати час, не подаючи декларацію. Податковий ризик − суто гіпотетичний, адже США автоматично обмінюється податковою інформацією про рахунки резидентів тільки в односторонньому порядку − ми їм.

Головний мінус такого підходу − моральний. Також, якщо не подана декларація, то давність в 3 роки по адмінпорушенням діяти не буде. Відповідно, з гіпотетичним ризиком потрібно співіснувати довго.

Сценарій 2: «Добрячок»

Інвестор вирішує все ж таки подати декларації і заплатити максимальні податки. Це означатиме оплатити в США 15%, а потім ще в Україні − 9%+1,5%.

Даний сценарій може сподобатися інвесторам, у яких дивідендний дохід 2018 року незначний. Заодно він дасть можливість потренуватися подавати декларацію (це можна зробити онлайн). Мінус такого підходу − не так в сумах, як в моральній площині.  Це як в ОСББ, де одна людина платить більше, ніж на лічильнику, в той час як інші нічого не платять.

Сценарій 3: «Авось прокатіт»

Можна взяти в Tax Forms-розділі Interactive Brokers форму 1042-S (Foreign Person’s U.S. Source Income Subject to Withholding), де показані всі утримані податки. Потім подати декларацію, де показати по дивідендах («доходи з іноземних джерел»), що податки нараховано і сплачено. Додати форму 1042-S як підтвердження. Замовити в інтернеті печатку з штампіком IRS і попросити колегу написати Approved Under US law*.

На жаль, така декларація викличе занепокоєння районної податкової інспекції, і ймовірно виллється в перевірку і донарахування податків та штрафів через відсутність документів, як це прописано в ПКУ.

*Це жарт, не робіть так!

Сценарій 4. «Звіробій, Слідопит, Соколине Око, Шкіряна Панчоха, Довгий Карабін»

У інвестора є шанс увійти в історію і стати першим, хто здобуде вищевказану довідку (йдеться про довідку про суму сплаченого податку та збору, яка згадується у цитованій  статті ПКУ − ред.). Він її заламінує і віддасть в Музей грошей НБУ, з умовою відкриття іменної експозиції у Музеї платників податків.

Для цього інвестор спочатку подає заявку продовження строку подачі декларацій до 31 грудня. Потім намагається через форму 4506 отримати фізичною поштою податкову інформацію з свого аккаунту в IRS. Потім пробує через Office of Authentications of the U.S. Department of State завірити цю довідку. Важко сказати про час і вартість цих дій, дуже груба попередня оцінка − кілька місяців і кількасот доларів.

Коли така довідка на руках, інвестор збирає прес-конференцію на Олімпійському стадіоні і під прицілом телекамер відправляє рекомендованим листом в податкову:).

Яку стратегію обрав автор статті?

У моїй стратегії інвестування я користуюся ірландськими ETF, але поруч з тим отримував роялті з продажу моїх книги з Amazon та інших книжкових сайтів. Маючи SSN (американський ідентифікаційний код платника податків), я пробував дзвонити і писати в IRS, однак загруз в нюансах. Якщо ви думаєте, що ДФС пасе задніх, спробуйте знайти щось на сайті IRS, у вас одразу з’явиться відчуття гордості на роботу електронних сервісів української податкової.

Досить швидко мені стало зрозуміло, що навіть якщо я пройду квест і здобуду бейдж «Слідопита», мало хто рушить за мною на Дикий Захід. Тим більше, що у переважної більшості інвесторів не те що SNN, а навіть ITIN немає (ITIN − це теж податковий номер, який легше отримати).

Зважаючи на обсяги продажу книги за 2018 рік, я зупинився на стратегії «Добрячок».

Що далі?

Вихід бачу тільки один — спілкуватися з Мінфіном і ДФС, щоб дозволити інвесторам платити податки в Україні за простими і зрозумілими правилами. Як це реалізувати, враховуючи, що норма про довідку прямо прописана в тексту ПКУ? Поки невідомо. Поруч з тим ми хоч і повільно, але йдемо в Європу. А там достатньо довідки від брокера. Якщо податкова хоче верифікувати, може сама звернутися до іноземного податкового агента чи до податкової іншої країни.

Автор: Любомир Остапів, засновник проекту «Сімейний Бюджет».