Як інтелектуали можуть бути йолопами — уривок з книги Насіма Талеба «Шкура у грі»

У видавництві «Наш формат» виходить український переклад книги Насіма Ніколаса Талеба «Шкура у грі». AIN.UA публікує уривок із шостого розділу під назвою «Інтелектуал, але йолоп».

У 2014–2018 роках в усьому світі від Індії до Великої Британії й США ми спостерігали протест проти вузького кола «політичних клерків» і журналістів-інсайдерів, які не ризикують власною шкурою, — цілого класу зарозумілих експертів-напівінтелектуалів з освітою оксфордів-кембриджів або подібних закладів Ліги плюща, які кажуть усім нам, 1) що робити, 2) що їсти, 3) як говорити, 4) як думати і… 5) за кого голосувати.

Де шукати кокоси

Проблема полягає в тому, що одноокі йдуть за сліпими: ці самопроголошені «представники інтелектуальної еліти» не спроможні знайти кокос на Кокосовому острові, тобто недостатньо розумні, щоб визначати інтелект, тому лише перебувають у замкненому колі.

Їхні здібності полягають переважно у вмінні скласти іспит, вигаданий такими, як вони, або писати статті, які читатимуть такі, як вони.

Дехто з нас (але не Товстун Тоні) не помічає їхньої хронічної некомпетентності. Результати психологічних досліджень відповідають дійсності менш ніж на 40 відсотків. Поради дієтологів за тридцять років повернулися від жирофобії в зовсім інший бік. Макроекономіка і фінансова економіка (обплутані хитромудрою словесною поволокою) з наукового погляду поступаються навіть астрології (читачам серії «Невизначеність» це відомо ще із часів «Обдурених випадковістю»).

Бернанке, який нічого не тямив у фінансових ризиках, знову призначили головою Федеральної резервної системи (у 2010-му). Результати фармацевтичних випробувань підтверджуються в найкращому випадку на третину. Усе це схиляє людей покладатися на родові інстинкти, прислухатися до власних бабусь (або до Монтеня і подібної відфільтрованої класичної мудрості), які помиляюся рідше, ніж телепні з політики.

Наука і сцієнтизм

І справді, неважко помітити, що всі ці вчені бюрократи, які приписують собі право керувати нашими життями, не здатні навіть до строгої наукової аргументації — як у медичній статистиці, так і в політиці. Вони не спроможні відрізнити науку від сцієнтизму. Ба більше, в їхніх очах сцієнтизм ще науковіший за справжню науку.

Наприклад, зовсім легко можна показати: багато з тих речей, які люди на зразок Каса Санстейна і Річарда Талера, намагаючись «підштовхнути» нас до певної поведінки, класифікують як «раціональне» або «ірраціональне» (або інші категорії, що демонструють відхилення від прописаного протоколу), є наслідком того, що ці люди не розуміють теорії ймовірностей і формально застосовують моделі першого порядку.

Вони також схильні плутати сукупність елементів з їхньою лінійною агрегацією — тобто думають, що розуміння окремих індивідів дозволяє розуміти натовп і ринки, що збагнувши поведінку однієї мурахи, вони зрозуміють цілий мурашник.

Інтелектуал, але йолоп (ІАЙ) — це продукт сучасності; їх кількість зростала щонайменше від середини ХХ століття й на сьогодні досягла локального максимуму, у зв’язку із чим ми спостерігаємо перехід керівних важелів до людей, які не ризикують власною шкурою.

У більшості країн роль урядів за останнє століття зросла в п’ять-десять разів (якщо її розуміти як процент валового внутрішнього продукту). ІАЙ здаються всюдисущими, однак насправді це лише дрібна меншість, яка рідко зустрічається поза межами специфічних середовищ — «аналітичних центрів», засобів масової інформації, факультетів суспільних наук в університетах. Більшість людей мають нормальну роботу, і місць для ІАЙ не так уже й багато — але саме тому вони настільки впливові, попри свою нечисельність.

ІАЙ патологізує інших за те, у чому сам не тямить, не усвідомлюючи при цьому, що проблема може бути в його розумінні. Він переконаний, що люди мають діяти у власних інтересах, і саме він знає, якими є їхні інтереси, особливо якщо йдеться про «провінціалів» або англійців з тих соціальних груп, що «нечітко вимовляють голосні» й голосують за Брекзит.

Коли плебеї діють так, як вважають за доцільне для себе, але не для ІАЙ, він називає їх «неосвіченими».

Те, що ми називаємо участю в політичному процесі, ІАЙ називає двома різними поняттями: «демократія» — якщо йому все подобається, і «популізм» — коли
плебеї наважуються проголосувати всупереч його вподобанням.

Багаті люди мислять за принципом «один долар податків — один голос», для гуманніших спрацьовує гасло «одна людина — один голос», для фірми Monsanto «один лобіст — один голос». Але для ІАЙ діє принцип «один ступінь Ліги плюща — один голос», із застереженням, що деякі зарубіжні елітні виші й докторські ступені теж пасують, бо вони потрібні в клубі.

Ніцше називав таких людей словом Bildungsphilister — освічений міщанин. Остерігайтеся трішки ерудованої людини, яка вважає себе ерудитом (як і перукаря, який вирішить проводити операції на мозку).

А ще ІАЙ притаманна природна неспроможність розпізнавати софістику.

Інтелектуал, але міщанин

ІАЙ передплачує New Yorker — журнал, створений для того, щоб міщани навчилися вести псевдобесіди про еволюцію, нейро-щось-там, когнітивні схильності та квантову механіку.

Він ніколи не вживає нецензурних слів у соцмережах. Він говорить про «рівність рас» і «економічну справедливість», але ніколи не піде на пиво з таксистом — представником національної меншини (жодного ризику власною шкурою, адже, як я повторюю до хрипоти, цей принцип глибоко чужий ІАЙ).

Сучасний ІАЙ брав участь у принаймні одній дискусії TED особисто або дивився принаймні дві дискусії TED на YouTube. Він не лише голосував за Гілларі Монсанто-Мальмезон з певних причин — він вважає кожного, хто так не вчинив, психічно хворим.

• ІАЙ не відрізняє Близького Сходу (колишнього Східного Середземномор’я) від Середнього Сходу.

• ІАЙ тримає на полиці перше видання «Чорного лебедя» у твердій обкладинці, але плутає відсутність доказів з доказом відсутності. Він переконаний, що ГМО — це «наука», що «технологія» ГМО належить до того самого класу ризику, що і звичайна селекція.

• ІАЙ зазвичай розуміє логічні принципи першого порядку, але не
  ефекти другого чи вищих порядків, через що цілком не придатний для чогось складного.

В історії ІАЙ помилявся щодо сталінізму, маоїзму, ГМО, Іраку, Лівії, Сирії, лоботомії, містобудування, низьковуглеводних дієт, гімнастичних тренажерів, трансжирів, фрейдизму, теорії портфельного аналізу, лінійної регресії, високофруктозного кукурудзяного сиропу, ґаусіанства, салафізму, моделювання динамічної стохастичної рівноваги, марафонів, егоїстичних генів, моделей прогнозування результатів виборів, Берні Мейдоффа (перед викриттям), p-значень.

Однак він досі переконаний, що його позиція правильна.