EN

В уанеті завірусились меми ‘in Ukraine we dont say’. Розповідаємо, як їх створювали

7335
1

Перша публікація в Instagram-акаунті @in_ukraine_we_dont_say з’явилась тиждень тому. А на сьогодні у нього більше 50 000 фоловерів. Публікації, сповнені національним колоритом та легким українським гумором, набирають десятки тисяч лайків, їх активно коментують та поширюють у соцмережах по всьому уанету.

Редактор AIN.UA сконтактувала з авторкою мему (вона побажала залишитися анонімною), яка веде акаунти in Ukraine we dont say в Instagram і Twitter, та розпитала, як виникла ідея, якими темпами росте спільнота та звідки беруться ідеї для постів.


Як народився in Ukraine we dont say

Я — активний користувач Twitter, це моя улюблена соцмережа. А мем «we dont say» в різних варіаціях давно гуляв твіттером — були різні мотиви, ідеї, смішні, гарні, цікаві, які завгодно, але нічого не було про Україну.

У День незалежності України я спробувала придумати якийсь класний твіт про українську мову, хотілось чогось красиво-патріотичного, але на думку приходило лише смішне, бо у мене — як кажуть мої друзі — тільки смішне й виходить. Так і виникли перші твіти-приколи, і ідей було так багато, що не хотілось писати 10 твітів у себе, тому я створила окрему сторінку.

Ніхто звичайно не підозрював, що це «зайде», робилось скоріше по приколу, бо прийшла ідея – хотілось її виразити. Це така біда мікроблогерів, їм просто мало розповісти прикол друзям, треба його всьому твіттеру розповісти!

За перші години три аккаунт в Twitter набрав біля 500 підписників. Друзі порадили завести акаунт в Instagram. Так і сказали: «В твіттері мало людей і тут ти будеш тільки заради приколу все писати, в інсті зможеш хоч підключити якусь монетизацію, якщо зайде, щось корисне пропагувати, і т.д.».

Звідки беруться ідеї

30% ідей присилають підписники (ті що є в Twitter, відмічені у публікаціях). Інші 70% — це просто цитати, слова, пісні і ситуації з мого життя, життя моїх друзів, сім’ї. Тобто по суті це все те, що літає біля кожного простого українця, лише тут воно записане і тому, напевне, відгукнулось в багатьох людях, бо воно життєво, чи ні. Не знаю 🙂

Зараз я знаходжуся далеко від України і рідних, і відчуваю журбу 70 лвл. Типову українську журбу. Не вистачає діда, бабусі і її виразів, тих ситуацій, пісень, того життя — взагалі України. Тому ця сторінка — вона скоріше на цих емоціях створена.

Час, який я приділяю in Ukraine we dont say, не зараховується, бо це просто на натхненні робиться. Я звичайна людина, молода, працюю в офісі у відділі маркетингу, маю блог в Twitter, люблю українську музику, рідну Наддніпрянщину та звірят. Нічого видатного, все як у всіх 😅

Як росла спільнота

Аккаунти у Twitter та Instagram були створені 24 серпня. Twitter ріс достатньо швидко, за один день набрав біля 2000 фоловерів. Зараз там 9000 фоловерів.

Instagram за перший день набрав біля тисячі підписників, а за 8 днів їх вже стало 51 000.

Охоплення постів в середньому складає близько 50 000 переглядів. Найпопулярніший пост набрав майже 100 000. Другий по популярності — 70 000.

Це якесь чудо. Але не скажу, шо це сталося випадково. З самого початку ідеї допомогли вижити та побачити світ мої друзі-мікроблогери. Звичайне «привіт, я тут створюю сторінку, якщо тобі подобається ретвітни щось» чотирьом українським твіттерським тисячникам — @almost_bergman, @zhlobiha, @hromtastic, @womansadevil — і процес був запущений.

Щодня надходило по 4000-7000 нових користувачів в Instagram і постійно репости, репости, репости… Купа приємностей в діректі, але також є і негатив. Людей обурило «ukraine» з маленької літери на фоні інформаційної війни з Росією. Мені навіть дуже емоційно писали, що «це війна проти власної країни».

Насправді ж мета сторінки — навпаки поширювати українське, як класне, як миле, як дійсно неповторне, смішне (в гарному сенсі). В нашої нації чудове почуття гумору, ми через всю сумну історію його зберегли. На мою думку, це дійсно перлина, це одна з українських найсильніших якостей — вміння з гумором переживати все.

Але приємностей і вдячності, звичайно, більше, ніж негативу.

Монетизація

В нас вже була одна рекламна колаборація з мережею піцерій. В пості я зробила помилку — замість «піца» написала «піцца», і на це вказали чоловік 300. Зате тепер всі наші читачі знатимуть, як пишеться слово піца 😅😅

Також в нас був колаб з Book Forum Lviv, але на основі «пост за пост».

View this post on Instagram

ти маму слухай, мама поганого не скаже, мама життя прожила #inukrainewedontsay_but_read ⠀ Привітики, любі друзі, обіцяна вчора рубрика — підбірка топ-10 книг сучасної української літератури за думкою читачів @in_ukraine_we_dont_say ⠀ «Записки українського сумасшедшого» Костенко «Чорний ворон» Шкляр «Депеш мод», «Ворошиловград» Жадан «Польові дослідження з історії українського сексу» Забужко ВСІ КНИГИ КІНДРУКА (варіант набрав біля 11 голосів!) «Мати все», «Покров» Дашвар «Кімната для печалі» А. Любка «Меланхолії», «summa» Іздрик «Століття Якова» Лис «Солодка Даруся» Матіос ⠀ Рада від адміна: «Мій дід танцював краще всіх» Бабкіна (цю книгу також дві людини згадали, вона чудова ❤️) ⠀ Дякуємо всім, хто ділився! ⠀ До речі, про книги 📚16-20 вересня онлайн проходить фестиваль 27 BookForum @bookforumlviv, всі події безкоштовні, книголюбам таке пропустити не можна, бо 1. Це круто 2. Безкоштовно 3. Культурний рівень країни сам себе не підніме, тут вже нам треба підключитись 💙 4. Мама буде рада!

A post shared by in ukraine we dont say (@in_ukraine_we_dont_say) on

Рекламних пропозицій багато, просто ми не хочемо відходити від концепту, а під концепт підходить не кожна реклама. І я не все хочу рекламувати.

Зараз готуємо ще одну, більш культурну колаборацію. Це класно, що є можливість бути корисним і пропагувати щось круте, українське.

Якщо сторінка перестане бути цікавою людям — будемо раді, що така можливість хоча б була, тому зараз намагаємось її на повну використовувати.

Оставить комментарий

Комментарии | 1

  • Истории компаний
  • НДС для Facebook и Netflix
  • Расследования AIN.UA
  • Спецпроекты
  • Безопасность номера
  • Безпека гаманця
Реклама на AIN.UA

Поиск