«На Road Show називали оцінку в $250 млн, заробляючи $1 млн на рік»: історія Depositphotos

Depositphotos має $8 млн інвестицій, зовнішню оцінку в $100 млн і штат майже у 500 співробітників. Історія компанії почалася в підвалі на вулиці Межигірській в Києві, а продовжується в офісах у восьми країнах світу.

Depositphotos сьогодні – це група наближено контентний проєктів: фото- та відеостоків, онлайн-редактор рекламних темплейтів, павільйони для зйомок на замовлення, розважальні YouTube-канали та медіа.

«Я хочу стати глобальною контент-платформою, в якій наша команда збереже контроль над бізнесом і буде розвиватися. Як ринок, ми пройшли довгий шлях. Як виробники свого контенту, ми тільки починаємо. Ми постійно експериментуємо», – каже Сергієв.

AIN.UA розповідає історію Depositphotos в повному обсязі — не тільки про успіх, а й про падіння і кризи, втрачені можливості, закриття проєктів і нові починання, які ще не приносять грошей, але одного разу можуть стати The Next Big Thing.

---

Перший підприємницький досвід

Дмитро Сергієв дізнався, що таке інтернет в 1999 році — тоді не було ICQ, QIP, Skype, а Google тільки з’явився. Свій перший стартовий капітал заробляв створенням вебсайтів, простої інтернет-реклами, купував і перепродавав всі види трафіку.

«Це дуже цікаве відчуття для інтернет-підприємця тих часів: сидиш і пиляєш фігню в редакторі HTML, а потім заливаєш його через Dialup-з’єднання, і вона заробляла тобі гроші.

Поруч з дружиною дитина кричить на кухні, і раптом відправляють вам чек зі США. Ви не знаєте, куди піти з ним — в якому банку можна перевестися в готівку. І чек коштує $52 — і це багато! Адже ти заробив ці гроші, грубо кажучи, через розетку», – згадує Сергієв.

Першим серйозним бізнесом Сергієва стала служба обміну файлами DepositFiles. Свій успіх підприємець пояснює просто: вони вчасно увійшли в нішу на гайпі і запропонували користувачеві зручний і інтуїтивно зрозумілий інтерфейс. У той час у світі вже існували великі сайти обміну файлами, Сергієв просто взяв готову модель і вдосконалив її.

«Ми не працювали з піратами або ресурсами, не генерували трафік навмисно — ми просто відразу зробили трохи краще, ніж інші», — коментує Сергійов.

Спочатку на DepositFiles працював тільки один програміст, крім Сергієва. Він приїхав до Києва з Дніпра (на той момент ще Дніпропетровськ), а сам, сидячи на кухні Сергієва, зумів зробити те, над чим сьогодні працюють цілі офіси розробки — проєкт з мільйонами користувачів на місяць.

Вони заробляли — як і всі інші — на швидкості віддачі. Її спеціально обмежували і, якщо файл був великим, користувач міг чекати добу, поки той завантажиться. Але, заплативши невелику суму за допомогою SMS — як правило, менше $1 — він отримав високу швидкість і кілька потоків. Зараз ця модель називається «freemium» —через мікроплатежі монетизуються абсолютна більшість мобільних і десктопних додатків.

DepositFiles швидко увірвався в топ-5, але не став лідером. Тим не менш, з українцями працювали Google, PayPal та інші сьогоднішні інтернет-гіганти, інвестори прийшли з пропозицією об’єднатися.

Підвал – гараж українською мовою

Офіс базувався в хрущовці біля Окружної. DepositFiles став відомим проектом, в ньому хотіли працювати люди – Сергієв почав наймати в проект «людей з вулиці». На інтерв’ю проходили з усієї України і навіть країн СНД. Команда виросла до 8 чоловік — в хрущовці стало багатолюдно.

Ще до інтернет-підприємництва Сергієв купив підвал на Межигірській — він хотів зробити там нічний клуб, але грошей йому не вистачило і він не міг домовитися з сусідами. Тому я вирішив відремонтувати його для офісу. З ремонтом допоміг друг, а співробітники самостійно перевозили меблі і речі на «газелі».

У цьому підвалі почала формуватися корпоративна культура компанії, хоча в ті часи така фраза ще не використовувалася. Стіни були пофарбовані під популярний на той час серіал «Доктор Хаус».

Нікого не бентежила відсутність вікон, одноманітний гул двигуна і витяжки — вони тут засиджувались допізна, святкували Новий рік і дні народження.

А паралельно кілька людей потрохи пиляли на ентуазіазмі Depositphotos.

«Ми постійно пробували щось нове, тестуючи якісь моделі. Фотобанк був одним з таких експериментів», —сказав підприємець.

Красива пригода добігає кінця

На початку 2000-х років індустрія обміну файлами почала руйнуватися на фоні боротьби з піратством. Сергієв намагався трансформувати DepositFiles і перенаправити свій величезний трафік на поле соціальних мереж. Тоді в рунеті стрімко росло «ВКонтакте», і команда намагалася увійти в цю нішу, але спроби не дали результатів. Люди просто хотіли завантажити або передати файл. І серед цих файлів було багато «треша», — як висловився Сергієв.

«Нам постійно наказували щось видаляти. Ми щодня видаляли сотні тисяч файлів, це було дуже погано», – згадує Сергієв.

— DepositFiles не можна назвати піратством. Це була прекрасна пригода. Як тільки з’ясувалося, що ринок в біді, я пішов з бізнесу».

Багато подібних проектів було продано за сотні мільйонів доларів. Сергієв цього не зробив. За його словами, він продав DepositFiles не для того, щоб заробити гроші, а для того, щоб позбутися від тягаря. DepositFiles продавався як набір скриптів і база користувачів за ціною близько 0,03 цента за штуку. Сергієв не розкриває точну суму. Раніше в ЗМІ з’явилися цифри в 2 мільйони доларів, але підприємець називає їх завищеними.

«Мені пощастило вгадати момент і знайти покупця. Після цього обмін файлами як бізнес перестав існувати, а решта проектів продавалися за копійки. Якщо взагалі продавали».

Сергієв зізнається, що не відвідував DepositFiles вже 10 років. Сьогодні будь-який масовий і неконтрольований обмін файлами заборонений, тому модель, на якій популярні в нульові DepositFiles, RapidShare та інші сервіси обміну файлами праюцювали, перестала існувати. Кремнієва долина запропонувала новий варіант обміну файлами — хмарне сховище, таке як Dropbox і Google Drive. Копірайт переміг.

Новий Deposit. Початок

Продаж DepositFiles був закритий в 2009 році. У тому ж році Сергієв запускає новий проект зі схожою назвою —фотобанк depositphotos.

І цього разу Сергієв не запропонував нічого революційного — до моменту запуску Depositphotos на ринку вже з’явилися великі фотобанки: GettyImages, Istockphoto (пізніше його купила GettyImages) та інші. Також продавали коробкові скрипти, на основі яких можна було побудувати власний фотобанк. Такі скрипти лягли в основу Depositphotos. Сергієв купив його за $250.

Він зізнається, що довгий час не звертав уваги на Depositphotos — раз на місяць приїжджав подивитися, як там йдуть справи, і йшов займатися бізнесом. Тим часом сервіс обріс власним дизайном, функціями та інтерфейсом.

Щоб залучити фотографів, їм просто платили за завантаження — 10 центів за кадр, а це вже десятки і сотні доларів на людину. За словами Сергієва, на покупку фотографій було витрачено близько мільйона доларів. Ще 150 тисяч доларів пішли на офіс і зарплату.

Користувачі були залучені на безкоштовний пробний період.

«Зараз це стандартна модель, без якої не запускається жоден інтернет-проєкт. Але в ті часи це вважалося трохи аферою. Ви заздалегідь просили кредитну картку, потім люди забули відписатися, ви списуєте з них гроші — і до тебе приходив PayPal, допитуючись, хто ти», — розповідає Дмитро.

Багато з тих, хто прийшов на безкоштовну пробну версію, залишилися — Depositphotos пішло на зростання. Нехитре SEO привело на вебсайт хороший органічний трафік. Спадок бренду також зіграв на руку: DepositFiles, яку всі знали в інтернеті — це був п’ятий найбільш відвідуваний сайт обміну файлами в світі, і людям стало цікаво подивитися, яким буде новий проєкт.

Конкуренти не соромилися скористатися «піратською» аурою DepositFiles.

“Нас облили брудом на форумах з таким меседжем, що російські пірати прийшли на ринок фотостоку, і тепер будуть вас обкрадати. Ми мобілізували піарців, щоб правильно відпрацювати цю хвилю негативу на початку. І врешті-решт, це спрацювало, тому що Depositphotos – це фактично чистий копірайт».

Продам акції. Дорого!

Depositphotos розробляється «самостійно» протягом двох років, після чого в 2011 році TMT Investments інвестувала в компанію $3 млн в обмін на 27% акцій. Тоді весь бізнес оцінювався в 10 мільйонів доларів.

Сьогодні Сергієв шкодує, що раніше не залучав інвестицій. Але в 2009-2010 роках він сильно переоцінив свою компанію: коли Depositphotos був в 20 разів менше, Сергієв попросив інвесторів в 20 разів більше.

«Коли Instagram купили за мільярд, я не міг спати ночами — я не розумів, чому така нісенітниця була куплена за такі дикі гроші. На цьому ажіотажі ми вирушили на Road Show і називали оцінку в 250 мільйонів доларів, заробляючи 1 мільйон доларів на рік. Коли нас запитали, чому так багато, ми сказали — а тому! Нам сказали, що вони подумають, і не інвестували».

Однією з найщедріших пропозицій, які Depositphotos відхилив, є вхід на 30% з оцінкою в $50 млн, — інвестиція в $15 млн — набагато більше, ніж компанія в кінцевому підсумку залучила.

Ще однією пропозицією, яку Сергієв необачно відхилив, була пропозиція від Fotolia, вже популярного на той час фотосервісу. Його засновник Олег Челцов хотів купити частину акцій українського фотобанку на ранній стадії, але Дмитро не продав.

А через деякий час Fotolia була продана гіганту Adobe — майже за мільярд доларів.

«Якби ми тоді домовилися, це могло б бути хорошою угодою. Я б заробив більше, ніж зараз», — згадує Сергієв.

Depositphotos виходить «в світ»

За гроші ТМТ Investments Depositphotos найняли PR-фахівців, зробила перші бази даних для користувачів і увійшли на всі форуми. США звернула увагу на сервіс, почала запрошувати на конференції, пропонувати партнерські відносини.

«А ще нас хотіли купити Getty Images», — згадує Сергієв. Звичайно, не продавав.

У 2011 році Depositphotos працевлаштувала 40 осіб, які більше не могли поміститися в підвалі. Сергієв орендував ще одну напівпідвальну кімнату неподалік, потім кілька квартир. Команда продовжувала зростати, і Depositphotos переїхала в 5-поверховий будинок на Подолі. Тут команда зросла до 150 чоловік.

У 2012 році Євген Сисоєв, керуючий партнер AVentures, увійшов до ради директорів. Саме він пояснив, що було помилкою відмовлятися від вищезазначених угод. І познайомив Сергієва з багатьма журналістами — Depositphotos почали вести активне «публічне» життя.

На той час річний дохід компанії складав вже 6 мільйонів доларів. У 2013 році український Forbes оцінив Depositphotos в $100 млн Сам Сергієв назвав цифру в $70-75 млн більш реалістичною.

Depositphotos залучили наступний раунд інвестицій у 2015 році: $4 млн від ЄБРР та $1 млн від ТМТ. У березні 2016 року компанія була оцінена в $82 млн в рамках часткового пакету акцій ТМТ — частину своєї частки фонд продав неназваному європейському інвестору. За словами Сергієва, з тих пір і до 2017 року Depositphotos зростав на 50% на рік.

Не фотобанком єдиним: нові проекти

Незважаючи на успіхи Depositphotos і зростаючий обсяг роботи, Сергієв не змінив своїх підприємницьких звичок — весь час пробував щось нове. У 2013 році він спробував осідлати швидкозростаючий ринок смартфонів і запустив аматорський фотобанк Clashot. Однак масштабована історія з цього не вийшла.

«Ми можемо констатувати програш. Хоча тоді мені здавалося, що я придумав новий Фейсбук», — розповідає Дмитро.

«Буквально всі, без винятку, фотобанки повторювали за нами, але ніхто не зміг монетизувати отриманий контент», — йдеться в описі.

На гайпі ICO Сергієв хотів відродити Clashot, але частина ради директорів не схвалювала його ініціативу. Проєкт був закритий і заархівований.

У 2014 році Depositphotos приєднався до медіа і запустив онлайн-журнал про мистецтво і фотографію Bird In Flight. Його очолив Євген Сафонов, перший головний редактор українського The Village. Для Depositphotos запуск профільного видання став можливістю підвищити впізнаваність бренду на ринках Росії та України.

Вдалось — BiF назвали найкращим у своїй тематиці. Натхненний цим успіхом, в 2017 році Сергієв запустив ще одне видання — WAS, інтернет-журнал популярної історії, головним редактором якого став Іван Сіяк, виходець із BiF.

Крім WAS, в 2017 році компанія запустила ще два проекти — фотокамери Lightfield і графічний редактор Crello.

«Crello був логічним етапом у розвитку Depositphotos у сфері контенту. У нас був фотобанк з величезною кількістю зображень. Тоді Adobe увірвалася на наш ринок, купивши Fotolia з банком у 60 млн зображень за $800 млн. Фотобанки відреагували на це запуском онлайн-редакторів — «фотошопів у браузерах». Shutterstock зробив це першим. Ми також запустили власний редактор — Crello».

У Crello ви можете збирати рекламні та промоматеріали з шаблонів, не маючи навичок дизайну. На момент запуску послуга була абсолютно безкоштовною. За словами Сергієва, в день запуску в Crello зареєструвалися близько 60 000 нових користувачів. Спочатку редактор зростав на 100% на рік, поступово запускаючи платні функції. Через це зростання сповільнилося.

Lightfield був найбільшою фотостудією в Україні та Східній Європі — вона займала 2500 кв.m. Depositphotos інвестувала в його запуск 40 млн грн і планувала інвестувати ще 150 млн грн, з яких було інвестовано близько третини. Але в 2020 році плани змінилися.

Lightfield мав два напрямки. Перший — це щось типу коворкінгу для фотографів з можливістю оренди обладнання, приміщень і організації повного циклу робіт над фото- або відеозйомою. Lightfield також працював як продакшн для великих клієнтів — він виконував великі замовлення агентств і компаній. Для цього у команди були свої фахівці і продюсери.

Все було добре до кінця 2019 року, коли в світі почалася епідемія коронавірусу.

Пандемія вносить корективи

Lightfield постраждав сильніше, ніж інші проекти Сергієва через пандемію. Проекти були згорнуті, павільйони простоювали. Коворкінг теж не спрацював: година роботи в Lightfield для фотографа коштувала 400 грн, але цих доходів було дуже мало.

«Ми просто стояли з величезними площами і платили за них», — говорить Сергієв.

Проєкт не був закритий — вирішили його переформатувати. Деякі працівники були скорочені, половина площ були покинуті. А на іншій половині почали знімати контент для стоків — короткі тематичні відео, з яких користувачі збирають цілі відео і продавали. Тоді Сергієв подумав: чому б самим не зробити кінцевий продукт?

«Виробляючи стоковий контент на потоці, ми багато знімаємо і, так чи інакше, маємо хороший досвід у цьому. Більшість знімального процесу нам знайома. Ми почали ускладнювати форми відеоконтенту і разом з ним намагаємося виходити в маси. Зараз це серія каналів на Youtube, Instagram, Facebook, TikTok. Хоча це тільки тести, ми побачимо, що може статися».

Одним з таких проектів стане YouTube-канал “How it WAS: Популярна історія” — реінкарнація закритого WAS. Через пандемію журнал повністю втратив доходи від реклами, і інвестор вирішив його переформатувати.

За словами Сергієва, інвестиції в цю сферу мінімальні: поки що роблять найдешевший DIY-контент на розважальні теми, а якщо вийде, то будуть займатися більш складною зйомкою.

Bird In Flight постраждав менше, ніж WAS — за словами Сергієва, доходи від реклами впали катастрофічно, але не до повного нуля. Сьогодні BiF окупає близько 50-70% бюджету, який на нього виділяється.

“BiF — це досить складний контент. Це може, але не повинен окупатися. У проєкту інші завдання», – каже Дмитро.

BiF має 20 співробітників і читацьку аудиторію близько мільйона користувачів. Сергієв не планує розпускати проєкт.

Crello також продовжує розвиватися, залишаючись на даний момент збитковим стартапом. Крім того, доволі дорого — за словами Сергієва, на нього йде близько третини бюджету Depositphotos.

З моменту свого запуску Crello залишався безкоштовним до 2019 року, коли рада вирішила почати монетизацію. Це призвело до відпливу користувачів.

«Canva коштує $9 на місяць з тріалом 30 днів, а ми коштуємо $8 на місяць з тріалом 15 днів. Але Canva на 10 кроків попереду», — пояснив Сергієв.

Тепер Crello перейшла на модель freemium — основна послуга безкоштовна, але деякі функції будуть доступні для оплати. Таким чином, Сергієв сподівається отримати трекшн на аудиторію.

«Я впевнений, що зараз прибуток — не головне для Crello. У гонитві за грошовою тягою ми ризикуємо втратити час і втратити ринок. Ми повинні стати більш помітними, і ми рухаємося до цього», — пояснив він.

“Зараз нам потрібна аудиторія більше, ніж гроші. Нам потрібно більше виходити на ринок, а потім починати монетизуватись».

Ще до пандемії Сергієв планував залучити інвестиції в Crello, але зараз відмовився від цієї ідеї: «Чіткого трекшна поки немає, і з інвесторами буде складно розмовляти. За півроку ти заробляєш приріст у 20%, і аудиторія падає. Або аудиторія сильно зростає, а монетизація падає. Виникає багато питань. Інвесторам важливо побачити чітку стратегію і сенс».

Складні часи

Пандемія завдала жахливої шкоди малому та середньому бізнесу, на який націлений Depositphotos. Продажі впали до 20% в залежності від ринку, причому, найбільше падіння сервіс зазнав в березні-квітні. У березні найбільш помітне уповільнення відбулося в ЄС (Італія, Іспанія, Польща), в квітні — в Росії і країнах СНД. Латинський регіон, крім глобальної пандемії, пережив політичну і фінансову кризу, пов’язану з девальвацією бразильського реала.

Продажі відновилися тільки до вересня 2020 року. За словами Сергієва, відбулося навіть незначне зростання —близько 10% в порівнянні з минулим роком.

Однак офіс компанії на 3500 кв.м простоює і це коштує компанії майже 500 000 доларів на рік. 90% співробітників працюють з дому, але Сергієв не хоче відмовлятися від офісу.

Сьогодні в Depositphotos працює 450 співробітників, близько 400 з них у Києві. І хоча юридично Depositphotos – американський холдинг з представництвами в Україні, США, Великобританії, Німеччині, Росії, Польщі, Італії та на Кіпрі, насправді це українська компанія.

«У всіх цих регіонах близько 50 осіб. Таким чином, ми зберігаємо необхідний мінімум для правильної правової структури європейського представництва і безпеки бізнесу в цілому», — пояснив він.

— На Кіпрі у нас 20+ людей — це сейлз Depositphotos, частина маркетингу Crello та частина програмістів Crello, найнятих за межами України. У США — API, сейлз та менеджмент. Є також кілька представників у Західній та Східній Європі, Англії, Китаї. До 20 осіб у всіх західних регіонах та Азії».

Можливо, незабаром штат іноземних працівників значно зросте. Незважаючи на труднощі, які принесла з собою пандемія, вона має свої переваги.

«Нам справді подобається наймати людей по всьому світу зараз, і це стає нормою. Раніше потрібно було показати претенденту офіс, кавоварку, вид на море з вікна, парковку, значки, смузі, обід з трьох страв. І багато людей крутили носами і говорили, що тут жарко. А для того, щоб співробітники переїхали до вас звідкись з Іспанії або Єгипті, доводилось дивувати їх якоюсь перемовкою і спальним мішком-капсулою прямо в ній. А тепер у всіх рівні умови — кухня. Я не знаю, як довго ми зможемо так протягнути. Але, я відчуваю, що стало краще», — говорить Сергієв.

«До речі, у мене також є маленька дитина на колінах більшу частину часу, поки я працюю. Тому не можна сказати, що мені подобається працювати віддалено тільки тому, що я такий особливий, і у мене велика квартира».

Китай, який не покорили

Пандемія – не єдина складність. У стоковому бізнесі посилилася конкуренція. Зайшла Canva з величезним ресурсом, який також надає безкоштовну базу зображень на своєму сервісі. FreePic з $250 млн від хороших фондів. Новачки Storyblocks. Всі вони об’їдають частину ринку, сповільнюючи зростання Depositphotos та інших гравців.

«Я не можу сказати, яку частку ринку ми маємо сьогодні. Якщо говорити тільки про мікростоки, то обсяг світового ринку становить близько $12 млрд на рік, а ми займаємо в ньому до 1%», — оцінює Сергієв.

Основний дохід Depositphotos приносять ринки англомовних країн (в тому числі США) і Європи — на них припадає 65% бізнесу компанії. На другому місці – Україна та країни СНД, де Depositphotos займає лідируючі позиції (12% у структурі доходів компанії). Решту розділили Азія і Латинська Америка. За оцінками Сергієва, Китай може подвоїти оборот компанії, якщо Depositphotos вийде туди напряму. Ринок величезний, багатий і має великий незакритий попит на послугу. Але всі спроби Depositphotos відкрити своє представництво в Китаї провалилися. Тому компанія все ще працює там через реселерів. Зрештою, як і найбільші конкуренти, зокрема Canva.

«Американець або українець не можуть відкрити компанію в Китаї — тільки громадянин Китаю. Вам потрібно туди їхати, шукати людей, які потім не відіжмуть ваш бізнес, отримувати ліцензії, реєструвати компанію. Все це дуже довго», — говорить Сергієв.

Але це не найскладніша частина. Китай має свій власний наглядовий орган — щось на зразок Роскомнадзора — який час від часу закриває все без попередження. Не якусь конкретна сторінка, а весь проєкт відразу.

«Як тільки ми відкрили компанію, тільки почали продавати — у нас з’являється фото якогось Джонні Деппа на тлі китайського прапора, а це, виявляється, незаконно — партія не допускає. Ось і все! Починай спочатку», —скаржиться Сергієв.

«А ми просто не зможемо заздалегідь відстежити мільйони китайських прапорів, які завантажуються на наш сервер на предмет порушення. Це нереально».

Що далі?

Зараз зростання Depositphotos сильно сповільнилося. Якщо в 2019 році сервіс зріс на 20% в порівнянні з 2018 роком, то в 2020 році Сергієв не розраховує на результат більше, ніж 10-15%. Тим не менш, доходів компанії достатньо, щоб підтримати себе і свої стартапи.

У грудні 2020 року Depositphotos вперше з моменту заснування провели ребрендинг. Нова ідентичність для компанії була розроблена агентством CREVV. Змінилися логотип, шрифт, комунікації і позиціонування. Концепція оновленого бренду Depositphotos тепер звучить так: «Ordinary Stock for Unordinary People» (звичайний сток для незвичайних людей).

«За 11 років нашого сервісу ми змогли добре зрозуміти наших користувачів. Вони сміливі у своїх проявах. При цьому вони знаходяться в постійному пошуку не тільки натхнення та ідей, а й простих і ефективних рішень своїх проблем. Тому ми зміцнили наше спілкування новою ідентичністю, яка базується на простоті та креативності, підкреслюючи різноманітність змісту самої нашої платформи», – пояснила CMO Depositphotos Аліна Волчек, яка курирувала ребрендинг.

Сергієв не планує йти з бізнесу і називає себе «залученим фаундером» — тобто засновником, який керує командою сам. Іноді безсистемно, але поки що це спрацювало. Однак, він зізнається, що поки не отримував пропозицій продати бізнес, які б його влаштовували.

«Я не бачу можливості вийти з бізнесу на даний момент. А якщо вийти трохи, втратити контроль і почати будувати ракету на Марс — ця ніша зайнята», — пояснив він.

«Коли прийде час піти, я піду. Коли з’являться потужніші ідеї на майбутнє і серйозні пропозиції, я думаю, що я погоджуся. Але не зараз. Я відчуваю, що все працює, і я розумію, що зараз не час.

Я вдячний нинішнім інвесторам, які також зі мною, і не хочуть виходити і відхиляють пропозиції, які іноді надходять».