Новий закон про віртуальні активи — нові можливості для бізнесу

2017

Декілька днів Верховна Рада легалізувала віртуальні валюти в Україні. Назва новини — неймовірна, проте чи відповідає вона дійсності? Які насправді положення містяться у законі, який ухвалила Верховна Рада, та що з ними робити бізнесу? Іван Лясківський, старший юрист в Legal IT Group, в колонці для AIN.UA розбирається з цим.

Іван Лясківський

Віртуальні активи — це криптовалюта чи щось інше?

У середу, 8 вересня 2021 року, Верховна Рада України у другому читанні прийняла Закон України «Про віртуальні активи», який встановлює правове регулювання обігу віртуальних активів в Україні.

Цей закон визначає віртуальний актив наступним чином:

  1. Це нематеріальне благо;
  2. Віртуальний актив є об’єктом цивільних прав;
  3. Віртуальний актив має вартість;
  4. Існує віртуальний актив лише в електронній формі у вигляді сукупності даних;
  5. Існування віртуального активу забезпечується певним програмним комплексом обміну даних. 

Пропонуємо зробити першу зупинку на цьому визначені та розібратися, що до чого.

По-перше, якщо віртуальний актив — це нематеріальне благо, виходить «віртуальні активи» не дорівнює «криптовалюта»: наприклад, NFT також мають вартість, існують лише в електронній формі та є нематеріальним благом у розумінні законодавства.

По-друге, в Законі України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів вже міститься визначення віртуального активу – і воно є іншим: віртуальний актив визначається як цифрове вираження вартості, яке можна торгувати у цифровому форматі, переказувати і використовувати для платіжних/інвестиційних цілей. 

Постає питання — так що ж в результаті є віртуальним активом: лише криптовалюта чи ні? Виходячи з визначення віртуального активу, будь-який цифровий токен, NFT та навіть  ігрові скіни та сети – все це підходить під визначення віртуальних активів: вони нематеріальні, існують лише у цифровій формі, однозначно мають вартість і функціонують лише у межах певної цифрової системи – екосистеми певної гри, блокчейн-платформи тощо. 

Таким чином, залишається відкритим питання щодо того, вважати віртуальним активом лише цифрові платіжні засоби чи будь-які цифрові активи та, відповідно, яке із визначень віртуальних активів є правильним.

До кого застосовується новий закон?

Закон встановлює, що його положення застосовуються до правовідносин, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, які мають український елемент. Українським елементом є будь-який з нижченаведених критеріїв:

  • постачальник або отримувач послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів, зареєстрований або має постійне представництво в Україні.
  • сторони визначили, що їх угода з віртуальними активами регулюється правом України;
  • обидві сторони угоди або принаймні набувач віртуального активу є резидентом (резидентами) України.

Як забезпечити віртуальний актив?

Ще одне, не менш важливе питання — поділ усіх віртуальних активів на забезпечені та незабезпечені. Відповідно до закону, різниця у наступному:

  • забезпечений віртуальний актив посвідчує право його власника вимагати об’єкт забезпечення (будь-які майнові права, включаючи право вимоги);
  • незабезпечений віртуальний актив таких прав не посвідчує.

На думку автора, існує мінімум два можливих варіанти того, у чому полягає різниця між забезпеченими та незабезпеченими віртуальними активами:

  1. Забезпечений віртуальний актив – це той, який обмінюється на фіатну валюту, а незабезпечений віртуальний актив – той, який обмінюється на інший віртуальний актив. Проте такий висновок не корелюється із деякими положеннями закону, що описані у варіанті 2;
  2. Забезпечений віртуальний актив – той, випуск та обіг якого підкріплений реальними активами (гроші, майно тощо), відповідно незабезпечений віртуальний актив такого забезпечення не має. На правильність такого трактування вказує положення про державні віртуальні активи, які можуть забезпечуватися валютними цінностями, цінними паперами або деривативами.

Висновок про те, який із варіантів є правильним, буде можливо зробити остаточно після отримання роз’яснень Мінцифри.

Яка діяльність підлягає ліцензуванню?

Закон України «Про віртуальні активи» визначає 4 види діяльності, які підлягають ліцензуванню:

  1. Зберігання/адміністрування віртуальних активів чи ключів віртуальних активів;
  2. Надання послуг з обміну віртуальних активів на інші віртуальні активи та валютні цінності;
  3. Надання послуг переказу віртуальних активів;
  4. Надання посередницьких послуг, пов’язані з віртуальними активами.

Закон надає пояснення кожного з вищезазначених видів діяльності, а також робить застереження щодо того, які діяльність не підпадає під ліцензування. 

По-перше, з аналізу положень Закону можна зробити висновок, що діяльність некастодіальних гаманців не підпадатиме під ліцензування. Якщо лише користувач має можливість розпоряджатися своїми ключами та криптовалютою – а саме такий функціонал є суттю некастодіальних гаманців – діяльність вашого сервісу не вважатиметься зберіганням чи адмініструванням віртуальних активів.

По-друге, якщо ваш сервіс з переказу криптовалюти діє на основі певного різновиду смарт-контракту/автоматизованого децентралізованого протоколу, коли користувачі здійснюють Р2Р (англ. pier-to-pier) перекази між одне одним – скоріш за все діяльність сервісу не вважатиметься наданням послуг з переказу віртуальних активів. 

Найближчий аналог у цьому контексті — DEX-exchange: такий сервіс не може контролювати чи впливати на транзакції, а лише дає змогу користувачам здійснювати прямі транзакції між одне одним.

Інші послуги, пов’язані із забезпеченням обігу криптовалюти, підпадають під ліцензування. Найближчий аналог у цьому контексті — DEX-exchange: такий сервіс не може контролювати чи впливати на транзакції, а лише дає змогу користувачам здійснювати прямі транзакції між одне одним.

По-третє, віртуальні активи можна обмінювати лише на інші віртуальні активи, гривню, а у випадках, визначених НБУ – на іноземну валюту, цінні папери та інші валютні цінності. У цьому контексті важливі два обмеження, що встановлюються Законом про віртуальні активи:

  • віртуальні активи не є засобом платежу на території України;
  • віртуальні активи не можна обмінювати на майно, товари, роботи та послуги.
Зображення — автора

По-четверте, посередницькі послуги, пов’язані із віртуальними активами — це надання послуг з укладення угод, предметом яких є віртуальні активи. Наприклад, посередницькими послугами є публічне розміщення віртуальних активів для купівлі-продажу. Таким чином, якщо NFT все ж таки вважати віртуальним активом, то діяльність NFT-маркетплейсу підлягатиме ліцензуванню.

У будь-якому випадку, остаточне трактування норм закону необхідно отримати від Мінцифри. Спрощенні та user-friendly роз’яснення контролюючого органу — стандартна практика у сфері правового регулювання криптовалюти, наприклад роз’яснення FIU в Естонії або FINTRAC в Канаді. 

Як отримати ліцензію?

Закон про віртуальні активи встановлює наступні вимоги до компаній, які отримуватимуть ліцензії на надання послуг, пов’язаних з оборотом віртуальних активів:

  • вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу компанії;
  • вимога сплатити збір за подачу заявки на отримання ліцензії;
  • критерії відповідності компанії вимогам закону;
  • подання разом із заявкою на отримання ліцензії визначеного переліку інформації.

Так, якщо ваша компаніє надає послуги, які пов’язані з оборотом віртуальних активів, статутний капітал вашої компанії повинен бути не меншим за суму, що вказана у таблиці нижче:

Вид послугДля компаній-резидентівДля компанії-нерезидентів
Зберігання/адміністрування віртуальних активів та ключів1,19 млн грн5,95 млн грн
Послуги з обміну віртуальних активів595 000 грн2,98 млн грн
Послуги переказу віртуальних активів595 000 грн2,98 млн грн
Посередницькі послуги595 000 грн2,98 млн грн

Усі розрахунки, наведені у таблиці вище є актуальними на дату написання статті.

За подачу заявки на отримання ліцензії компанії також необхідно буде заплатити офіційний державний збір. Розмір такого збору варіюється у межах 68-136 тис. грн. для компаній-резидентів України та 340-680 тис. грн для нерезидентів.

Після подання заявки на отримання ліцензії та усіх необхідних документів у контролюючого органу буде 30 днів на розгляд заявки, після чого він приймає рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії. 

Строк дії будь-якої ліцензії — 1 рік, при чому закон не містить положень, які б чітко встановлювали процедуру продовження строку такої ліцензії.

Які документи необхідно подати для отримання ліцензії?

Разом із заявкою на отримання ліцензії, заявник повинен подати ряд документів, відсутність яких є підставою для відмови у видачі ліцензії. Перелік документів є наступним:

  1. Код доступу до копії статуту або іншого установчого документа компанії в електронній формі в ЄДРПОУ; 
  2. Опис структури власності компанії-заявника;
  3. Документи, що підтверджують джерела походження коштів, з яких сформований статутний капітал компанії;
  4. Документи, що підтверджують фактичне внесення коштів для формування статутного капіталу;
  5. Відомості про ділову репутацію кінцевих бенефіціарних власників, про власників 10% і більше відсотків частки у статутному капіталі компанії; 
  6. Ідентифікаційні дані, відомості про ділову репутацію та професійний досвід директора та засновників компанії;
  7. Внутрішні документи компанії, що регламентують правила обробки персональних даних з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» та провадження відповідного виду діяльності з віртуальними активами;
  8. Документ, що підтверджує сплату збору за подачу заявки на отримання ліцензії.

Чи можна вже подати заявку на отримання ліцензії?

Основний недолік нового закону про віртуальні активи полягає у тому, що він не вступив у дію. Скоріш за все, найближчим часом цього також може не відбутися.

Річ у тім, що для того, аби закон почав діяти, він повинен вступити в силу. У самому законі вказано, що він вступає в силу з дня набрання чинності іншим законом, який повинен внести відповідні зміни до Податкового кодексу України для встановлення спеціального режиму оподаткування послуг з віртуальними активами.

Проте, наразі такий закон про внесення змін до Податкового кодексу не прийнятий, а коли очікувати його прийняття — невідомо.

Замість висновків

Прийняття Закону України «Про віртуальні активи» — важливий крок до створення повноцінного правового режиму регулювання діяльності у сфері криптовалюти. Разом із Законом України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, цей закон надає розуміння права та обов’язків, які покладаються на компаній, які планують розпочати або вже ведуть бізнес у цій сфері.

Порівняно із законами інших країн, наприклад Естонії та Канади, вітчизняний закон не поступається якістю, а подекуди навіть є більш вичерпним та зрозумілим — у якості прикладу можна привести умови щодо регулювання діяльності сервісів некастодіальних гаманців та DEX-exchange сервісів.

Водночас, на даний момент, закон має ряд недоліків, основними серед яких є наступні:

  • Відсутність розуміння того, коли закон почне насправді діяти;
  • відсутність будь-яких роз’яснень або гайдлайнів зі сторони Мінцифри;
  • наявність у законі окремих ключових положень, буквальне розуміння яких є спірним, як наслідок – ризики ведення бізнесу у зв’язку із нерозумінням остаточних особливостей правового регулювання такої діяльності.

Наразі, залишається сподіватися на ефективну комунікацію Мінцифри з бізнесом, в результаті якої останній отримає зрозумілі роз’яснення щодо умов ведення діяльності у сфері обороту віртуальних активів та рекомендації щодо дотримання вимог закону.

Автор: Іван Лясківський, старший ІТ-юрист в Legal IT Group

Оставить комментарий

Комментарии | 0

Поиск