Як український IT-спеціаліст воює на кіберпросторі

Британське видання The Economist розповідає історію продакта з України, який у перервах між робочими завданнями воює на кіберпросторі проти Росії. AIN.UA пропонує скорочену версію матеріалу.

Ігору 30 років. Він живе у Львові та працює в українській продуктовій компанії Jooble на посаді менеджера продукту. На робочому столі перед ним два макбуки: один – для роботи, другий – для атак на російські сайти.

«Стандартний DDoS, ніякого rocket science», – пояснює він суть атак. Ідея в тому, щоб настільки перенавантажити запитами білоруський або російський сайт, щоб він не витримав і впав. Для цього є спеціальне програмне забезпечення, яке відсилає з однієї машини масові запити.

Звісно, на кіберпередовій Ігор не один. Разом з ним працюють інші IT-спеціалісти, які організовуються через Telegram. Кількість постійно зростає. На момент публікації матеріалу урядова IT-армія України вже налічує більше 300 000 осіб. І це не враховуючи волонтерів, які долучаються неофіційно.

Щоденно атакам піддаються сотні сайтів. Під прицілом – сайти Центробанку РФ та Нацбанку Білорусі, пропагандистські ресурси типу «Інтерфакс», медіа так званих «ЛНР» та «ДНР», сайт Кремля тощо. Деякі сайти падають за секунди, деякі доводиться «штурмувати» годинами. Росіяни часто змінюють IP-адреси своїх ресурсів, щоб уникнути атак, але хакери швидко знаходять нові IP, і атаки поновлюються. Більшість російських сайтів блокує користувачів з України, тому Ігор та його колеги використовують VPN. «Наразі атака відбувається з Сербії», – посміхається чоловік.

Спеціальне ПО атакує сайти без участі користувача – просто у фоновому режимі. Таким чином, навіть ті, хто не тямить в технологіях, можуть долучитися до ддосу ворожих ресурсів. Ігор використовує програму Amphetamine, яка працює всю ніч. «Тож сайти падають, поки я сплю. Мені подобається!» – коментує він.

Ідея не в тому, щоб покласти банківську систему чи скомпрометувати всі урядові портали. Основна мета хакерів – порушити спокійне щоденне життя в Росії, щоб складалося враження, що нічого не працює, таким чином провокуючи паніку всередині країни. І сьогодні справжнє задоволення для Ігоря – читати пости в соціальних мережах від роздратованих росіян.

Корпоративна відповідальність по-українськи

З моменту війни Jooble, в якій працює Ігор, закрила пошук роботи для росіян та білорусів. На головних сторінках сервісу в цих країнах тепер транслюються правдиві новини з України, і з моменту війни їх переглянуло вже 1,5 млн користувачів.

«Я підписаний на email-розсилку вакансій на Jooble, і раніше кожного дня на пошту приходили свіжі вакансії, але тепер, коли я по ним клікаю, то бачу антивоєнні повідомлення та заклики виходити на мітинги. А коли клікаю на «відписатися», то все одно бачу те ж саме», – скаржиться користувач з Росії.

Останніми днями Jooble адаптував свою тактику інформаційної війни, намагаючись переконати росіян протистояти вторгненню, якщо не заради українців, то заради економічного майбутнього їхніх дітей. «Це повідомлення працює краще, – розповів The Economist співзасновник та СЕО Jooble Роман Прокоф’єв. – Ми можемо казати це за їхніми відповідями, які є м’якшими. Деякі навіть дякують нам за те, що ми надали їм інформацію».

Для компанії ринки РФ та РБ були важливими, але доходи з американського та європейського ринків допомагають бізнесу втриматися на плаву. Наразі Jooble запустила офіс в Польщі, де тепер працюють співробітниці, які евакуювались з України. Чоловіки лишаються – хтось працює з підвалів у Києві, хтось переїхав у села, де дуже поганий інтернет, хтось встиг евакуюватись на захід України.

95% штату компанії, який налічує майже 500 людей, в безпеці. Але з 17 людьми зв’язок втрачено. В Jooble можуть лише сподіватись на те, що вони живі, просто не мають можливості вийти на зв’язок.

Війна кожного

Для Ігоря ддос російських сайтів – це лише один фронт з багатьох. Він намагається вивести свою дівчину і її дочку до Угорщини. Тим часом його батьки та молодші брат і сестра перебувають в окупованому Херсоні: у них є електрика, але не працюють мобільні мережі, в магазинах приймають лише готівку, а у батька Ігоря, який володіє власною друкарнею, лишилося всього 500 гривень в кишені.

В своїй однокімнатній квартирі у Львові Ігор приймає біженців: він надавав ночівлю для сімей, у тому числі парі з немовлям та вагітній жінці, які прямували закордон. Таким чином, у нього зупинилося семеро людей. Сам Ігор спав на кухні.

Поки триває війна, хлопець продовжує працювати повний день. «Ми повинні працювати, щоб підтримувати наші родини та нашу армію. А ще я кожен день займаюся йогою», – посміхається Ігор. Це допомагає йому почуватися менш смертним.

Вірте в ЗСУ та допомагайте нашим захисникам фінансово. А також медикам, волонтерам та переселенцям.