Шок, адаптація, новий початок: як національна мережа «Техно Їжак» пережила перший місяць війни

Ми розмовляємо з Олексієм Гулим, засновником національної мережі гаджетів та техніки Apple «Техно Їжак», яка цього року відзначила своє десятиліття, і за цей час встигла побудувати мережу зі 100 магазинів по всій Україні, команду з 500 співробітників та півмільйонну базу клієнтів. Їхній головний офіс, склад та основний штат співробітників базувався в Харкові, місті, яке зазнало одного з найзначніших руйнувань внаслідок вторгнення росії на територію України.

Олексію, розкажіть свої спогади про перші дні війни. Чи була компанія підготовлена ​​заздалегідь до потенційного вторгнення?

Я, як і більшість людей, не сприймав серйозно можливості повномасштабної війни, але наша служба безпеки розробила план дій. За кілька днів до початку ми перемістили велику частину товару на київський склад. А вночі 24 лютого ми забрали з наших магазинів та офісу документи, гроші, частину товару й під звуки перших вибухів шістьма машинами виїхали у напрямку заходу України. Інші приєдналися пізніше.

Перші дні я провів на телефоні, вирішуючи абсолютно різні завдання. Я був разом із нашим СЕО Олександром Зінченком, тому зручно було приймати робочі рішення разом. Пріоритет був — порятунок співробітників та близьких. Через якийсь час ми зрозуміли, що не зробили жодної заяви від мене і топменеджерів «про ситуацію і план дій». Ми це зробили через три дні, але за цей час деякі співробітники відчули себе «покинутими». Це зворотний бік нашої сильної та справжньої корпоративної культури. Для нас норма, що компанія завжди дбає про кожного працівника в будь-якій ситуації.

Згодом ми переконалися у важливості такої комунікації — простих відеозвернень, де ти по-людськи ділишся своїми думками, ідеями, планами та переживаннями. Тепер це на регулярній основі. Тому що занадто багато змінюється навколо, а нам важливо залишатися на зв’язку та підтримувати основне — довіру та турботу.

Як ваша компанія допомагала співробітникам у цей період?

Насамперед, ми запустили програму допомоги співробітникам з будь-яких питань: від переселення в інше місто та перетину кордону, до – «приїхати нагодувати кота» та «привезти медикаменти родичам». Наша команда в 500 чоловік по всій Україні готова допомагати один одному і здатна багато на що.

Ми виплатили зарплату за лютий у повному обсязі рядовим працівникам.

У березні ми зробили виплати всім топам та співробітникам, задіяним в операційній діяльності. Також був організований фонд допомоги тим, кому особливо потрібні були фінанси.

Я чула, що ви активно допомагаєте ЗСУ та волонтерам

Так, ми долучилися до допомоги практично з перших днів. Спочатку ми передали всі павербенки, дрони та частину техніки, яка залишалися на наших складах.

Загалом, ми передали більш ніж 1000 гаджетів на суму понад 1,5 мільйона гривень. А також перенаправили велику кількість донатів, що надійшли від наших іноземних партнерів та постачальників. Деякі наші хлопці навіть передали свої авто.

Згодом запитів ставало дедалі більше, а наші фінансові можливості виснажувалися. З огляду на це, ми вирішили йти далі, не зупиняти цей потік — і створили ініціативну програму HELP UKRAINE. Її мета — допомога Україні. Ми знаємо, де і що купити за найкращими цінами та термінами, як оперативно доставити у потрібному обсязі, та як зробити так, щоб це потрапило в потрібні руки. 

На сторінці нашої ініціативи ми активно починаємо збір коштів на закупівлю найнеобхіднішого. Дуже вражає та надихає участь наших постійних клієнтів та іноземних партнерів.

Яких втрат вже зазнав ваш бізнес? Які кроки ви робите для його підтримки та відновлення?

Бізнес дуже постраждав. Наш головний офіс, менеджмент, багато складів — у Харкові. Головний із шоурумів Харкова з великою кількістю техніки був знищений, багато магазинів із самими ТРЦ зрівняли із землею. Офіси теж зачепило. Семеро наших працівників залишилися без житла.Але головне, що всі живі та сповнені рішучості. Отже, ми просто були вирвані з коренем зі свого будинку.

Перші два тижні війни ми займалися порятунком співробітників та наших активів. Перевозили на захід України сім’ї, боролися з мародерами у Харкові, збирали товари. Дякуємо постачальникам, що проявляють себе з кращого боку — тож ми не зустрічаемо натиску з приводу зобов’язань та термінів. Ми всі в одному човні зараз.

Ми розгорнули невеличкий штаб у селі під Львовом та керували процесами звідти. Впадати у депресію було ніколи.

Нова фаза почалася, коли ми переїхали до Львова на третій тиждень. У місті — велика кількість людей, що гуляють, працюють ТРЦ і є затори на дорогах. Стан дуже дивний, коли просидів два тижні у селі. Здавалось, що це все не по-справжньому.

Пам’ятаю, як мені важко було повірити, що я сиджу в кафе і мені приносять каву. Але вже за день-два ти перебудовуєшся і починаєш думати по-новому. Вже думаєш про майбутнє.

Тобто ви дійшли думки про перезапуск роботи компанії?

Спочатку продавці боялися виходити на роботу, але щойно вийшли — говорили, як круто повернутися, спілкуватися з людьми та займатися улюбленою справою.

На четвертому тижні ми зняли та укомплектували офіс та склад у Львові. Весь цей час ми стягували ключову команду сюди. Почали проводити щотижневі наради. Зараз у нас вже є плани на квітень та напрямки до відновлення та запуску.

Так. За третій тиждень ми запустили інтернет-магазин фактично «на колінках» та відкрили частину наших магазинів на заході України. Склади були у шафах, а кур’єрами були усі. Оператори кол-центру працювали з різних точок України. Керівник нашого відділу операторів кол-центрів — Настя розповідала, як на одному із дзвінків з клієнткою під час розмови були чути вибухи, і як вони обидві плакали в слухавку одна одній.

А зараз ми вже перезапустили Одесу, Харків та 7 точок по Києву. Загалом – 37 магазинів – це 37% довоєнного покриття мережі.

Але багато підприємців все ще побоюються і не готові до відновлення роботи

Так, коли я телефоную друзям, які залишилися в Харкові, Києві або роз’їхалися по селах заходу України, розумію, що багато хто ще не готовий до перезапуску. Вони чекають на закінчення війни. Хоча сьогодні на заході дуже багато людей, яким потрібні ті самі товари та послуги, що були вдома у мирні часи. Ми не знаємо, що буде завтра і коли все закінчиться, але ми можемо діяти та формувати свою реальність сьогодні. Підприємці — це рушійна сила економіки, і настав час запускати свої бізнеси, щоб зберігати команду й рухати економіку. Ми пережили 2014-й і коронавірус, і зараз ми точно переможемо. Як країна, так і команда. Так, ми змінимося. Але ми станемо міцнішими та згуртованішими. Ось вона та сама «Антикрихкість» Насіма Талеба.

Ми повинні розуміти, що підприємці потрібніші Україні з ноутбуками, ніж з автоматами в руках. Даючи робочі місця, виплачуючи податки та допомагаючи нашій армії — ми робимо великий внесок у перемогу та майбутнє нашої країни.

Я знаю багатьох людей, які їдуть за кордон лише тому, що вони не мають тут роботи. А це потужні спеціалісти своєї сфери. Ветеринари, маркетологи, ресторатори. Повернути їх буде важко. Станом на кінець березня, у нас поїхало лише 2% співробітників. Вважаю це важливим показником стійкості та вмотивованості команди. Неймовірно радію, коли хлопці та дівчата повертаються і продовжують робити свою справу. Потрібно діяти тут і зараз. 

Знайти зараз квартири у Львові важко та й ціни на них піднялися у 2,5 раза. З офісами легше, вони тільки починають дорожчати, проте гарні — швидко розбирають.

Загалом настрій бойовий. Головне для нас сьогодні — зберегти Україну та нашу команду. Решту відбудуємо. Упевнений, що скоро в Україні будуть великі можливості, і ми побудуємо наймогутнішу країну.

Автор: Микола Ханко, СМО в «Техно Їжак»