Як бібліотекарі з усіх куточків світу рятують українські архіви в зруйнованих росіянами містах

Журналісти Washington Post розповіли про 1300 бібліотекарів, які працюють над відновленням історичних архівів, які намагались знищити російські окупанти. Пропонуємо стислий переклад статті.

На початку березня, через два тижні після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 44-річна бібліотекарка при Університеті Бакнелла Керрі Пірман натрапила на сайт, присвячений Івану Мазепі, українському політику та меценату. На той момент Пірман долучилася до спілки активістів по захисту культурної спадщини України в цифровому просторі, і цей сайт, на її думку, заслуговував на те, щоб бути збереженим. На сайті було безліч цікавинок, починаючи з віршів Лорда Байрона про життя Мазепи, і закінчуючи каталогом старовинних статей, в яких викривалися деталі багатьох його військових походів.

Пірман зробила повний бекап сайту та зберегла його у власному архіві.

Сьогодні оригінальна версія сайту втрачена. Ймовірно, його сервери були знищені через кібератаки або важкі обстріли російських загарбників. Але завдяки Пірман, увесь контент збережений і знаходиться на сервері, який орендує міжнародна група бібліотекарів та архіваріусів.

Ініціативу запустила Анна Кіджас, музичний бібліотекар при Університеті Тафтса. 26 лютого вона закликала у Twitter долучитися до її «віртуального сеансу порятунку даних» з музичних колекцій України, які могли бути втраченими через війну. Ініціативу помітили бібліотекарі та архіваріуси з усього світу, в тому числі Квін Домбровські, спеціаліст із академічних технологій у Стенфордському університеті, та Себастьян Майсторович, цифровий історик із Відня. Вони об’єдналися і упродовж безсонних ночей у різних часових поясах набрали, підготували та організували десятки волонтерів, які хотіли допомогти архівувати українські історичні веб-сайти.

Для Майсторовича важливість роботи, яку він допомагає організувати, стала очевидною кілька тижнів тому. На початку березня він натрапив на сайт Українського державного архіву Харкова. Оскільки російське вторгнення в Україну набирало обертів, він хвилювався, що сервери можуть потрапити під кібератаки чи обстріл, і сайт зникне назавжди. Тому Майстрович завантажив архів сайту через Webrecorder Browsertrix, вивантаживши понад 100 гігабайт інформації, включаючи записи перепису населення району, кримінальні справи та списки людей, які зазнали переслідувань в регіоні.

Через кілька годин після завершення бекапу веб-сайт зник. Але записи врятовані.

«Якщо ми зможемо це зберегти, ми доведемо, що Україна має історію», – каже волонтер. «Якби ці дані зникли, утворилась б чорна діра в історії міста, яке стоятиме вічно».

Результати роботи

За місяць війни понад 1300 бібліотекарів, істориків, вчителів та молоді об’єдналися, щоб врятувати культурну спадщину України: інтернет-архіви, які містять все – від даних перепису населення до дитячих віршів та техніки плетіння українських кошиків.

Результатом ініціативи Saving Ukrainian Cultural Heritage Online стало збереження більш ніж 2500 оцифрованих архівів українських музеїв, бібліотек та історичних архівів від знищення. Це понад 25 терабайт даних, які включають історію єврейських поселень в Україні, фотографії місць розкопок у Криму та оцифровані виставки Харківського літературного музею. Тепер з волонтерами тісно співпрацюють українські чиновники культури: вони разом оцифровують свої архіви, щоб набутки не потрапили під знищення росіянами.

Озброєні недорогими технологіями волонтери у такий спосіб здатні захистити історію цілої країни від знищення в результаті війни, відмічає експерт Вінстон Табб, декан бібліотек, архівів і музеїв Університету Джона Хопкінса.

Як працюють волонтери

Багато інформації вдається піднімати з інтернет-архіву Wayback Machine, але цей інструмент архівує лише перший і другий рівні інтернету. Багато документів, як-от фотографії та завантажені файли, на українських культурних веб-сайтах можуть мати сім чи вісім шарів, які недоступні для традиційних веб-сканерів.

Для цього активісти звернулися до набору інструментів для цифрового архівування з відкритим вихідним кодом під назвою Webrecorder, який використовується такими установами, як Національний архів Сполученого Королівства та Національна бібліотека Австралії.

Для архівування волонтери також використовують розширення для браузера (є й клієнт для ПК) Archiveweb.page, яке дозволяє архівувати веб-сайт, переглядаючи його сторінки. Також в нагоді Browsertrix Crawler, який вимагає деяких базових навичок кодування і корисний для «розширеного сканування», наприклад, для захоплення великих веб-сайтів, які можуть мати кілька функцій, таких як календарі, 3D-тури або обхідні посилання для навігації по сайту. А нещодавно з’явилася Browsertrix Cloud, простіша у використанні й автоматизована версія Browsertrix Crawler.

Волонтери також запустили глобальний канал Slack для координації дій та спілкування з членами організації.

Чому це важливо – пояснює AIN.UA

Російська імперія, починаючи з 17 сторіччя, послідовно знищувала українську писемність, переписувала історію та переслідувала тих, хто намагався зберегти спадщину українського народу. У такий спосіб росіяни намагалися поглинути українську націю, повністю стерти Україну з лиця землі.

Хронологію заборон можна подивитися тут, кількість офіційних указів, спрямованих на знищення української мови та культури, вражає. Отже російська цензура існувала ще задовго до Путіна та його пропагандистської машини. Комплекс меншовартості українцям нав’язують багато сотень років, особливо ситуація погіршилась за часів СРСР. Звідси і великий відсоток російськомовних громадян.

Книги, які не спалювались, нещадно редагували та переписували. Так у творах Гоголя нізвідки з’явились відсилки до московської православної автокефалії, а всі згадування про Україну замінили на Росію. і саме ці відредаговані версії багато десятиріч викладали у школах на уроках «російської» літератури. Якщо росіянам вдалося б знищити перші видання творів письменника, які чудом вціліли в українських архівах, майбутні покоління ніколи не дізналися б, що насправді він писав про Україну. Справа у привласненні великого українського письменника собі була б успішно завершена. І це лише один з прикладів, а їх безліч.

Історія знищення української культури Росією продовжується у 21 сторіччі. У 2022 році ми стали свідками не лише жорстоких вбивств і тортур мирного населення, яке вже набуло масштабів геноциду, але й чергових спроб знищення української літературної та історичної спадщини. Російські війська палили книги, бомбили бібліотеки, нищили серверні. І хоча за багато сторіч повністю винищити українську культуру і народ у них не вийшло, і не вийде, вони не покидають спроб це зробити.

Збереження архівів – надзвичайно важливо для збереження української ідентичності. Ось чому ми повинні боротися за кожну українську книгу, кожен український сайт.