З початку повномасштабного вторгнення росії український бізнес переживає критичну фазу. Багато підприємців мусили змінити напрямок діяльності, переїхати у безпечні регіони або взагалі закритися. 

Голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев у великому інтерв’ю «Економічній правді» аналізує український економічний фронт під час війни. AIN.Business зібрав головне.

Як економіка адаптується до війни

Найскладнішими були перші тижні війни. Люди перестали працювати, оскільки не було відомо, що далі. Сьогодні підприємства, які фізично можуть працювати, уже відновили роботу. На це був спрямований фокус уряду, на думку Гетманцева. Йдеться про зменшення податків та адміністративний тиск. Евакуація теж допомогла втриматися на плаву багатьом підприємцям. Кабмін також розширив держзамовлення. Таким чином, вдалося відновити роботу бізнесу, що виробляє товари першої необхідності.

Втрати підприємств під час війни

У березні 30% компаній не працювало. Зараз цифра значно менша. Проте, бюджет отримав на 30% більше надходжень, ніж за березень 2021 року. Це пов’язано з перевиконанням плану з ПДВ і сплаті дивідендів державними компаніями. Це не класичні податкові надходження. Одночасно, багато підприємців сплачують податки наперед, щоб підтримати країну під час війни.

«Але є і такі (підприємці – прим. AIN.Business), які використовують війну як привід і навіть не подають декларації. Абсолютно аморальна позиція. Ми відпрацьовуємо такі компанії», – зазначає Гетманцев. 

Яким галузям найскладніше?

Перша група – це бізнес, який знаходиться на окупованій території або в зоні активних бойових дій. Вони фізично не мають можливості працювати. 

Друга група – компанії, основний ринок збуту яких припадав на білорусь та росію. Введення ембарго, що запровадив уряд, змушує їх шукати нові ринки. Мінекономіки працює над цим.

Найважливіше – це побудувати країну-фортецю, де галузь номер один – ВПК

Пріоритет економіки зараз очевидний – це армія. Якщо не збільшити видатки на ВПК, Україна може втратити свою державність. Тому, необхідно збільшити післявоєнні видатки на армію щонайменше вдвічі. Потрібно змінити оптику і будувати країну як країну-фортецю, оскільки росія може напасти будь-коли, навіть після підписання мирних договорів, переконаний голова комітету фінансів.

«Ми повинні перетворити країну на фортецю. Це інший погляд на економіку і зміст наших суспільних відносин всередині країни. У країні-фортеці галузь номер один – це ВПК», – переконаний Гетманцев.

Податкова система після війни

Війна – це можливість перезапустити економіку. Вона має позбавити нову українську реальність від кланово-олігархічної системи, яка тут глибоко прижилася. Потрібно завершити низку реформ, які зараз на паузі. Варто почати зі справедливого перерозподілу як фінансових потоків, так і базових ресурсів. Найбільші ланцюги лобіюють через Верховну Раду, менші – через органи виконавчої влади. 

Капітал іде туди, де безпека, верховенство права, відсутність олігархічно-кланових систем, розвинена інфраструктура. Податки – на сьомому місці серед критеріїв, куди скерувати капітал. Однак, це нікого не звільняє від сплати податків. Питання податкової ставки – це питання з когорти найважливіших.

Ми повинні заробляти на ринку ЄС і на нього орієнтуватися

Україна більше не транзитна країна. Необхідно провести реструктуризацію економіки саме з цієї точки зору. Написання українського плану Маршалла та відбудова нашої економічної сили має ґрунтуватися на галузях з високою доданою вартістю.

Потужний ВПК – завдання №1, далі – відбудова інфраструктури та житла, ІТ, сільськогосподарська переробка, промисловість. 

Через повномасштабну війну з росією, ланцюги поставок докорінно змінилися. Україна перебуває у замкнутому просторі. На думку Гетманцева, ми маємо взяти на себе частину європейських виробничих ланцюгів та приєднатися до ринку ЄС.

«Ми не повинні бути номером один у світі з металу чи руди. Ми повинні заробляти на величезному ринку ЄС і орієнтуватися на ринок ЄС», – підсумовує Данило Гетманцев.


Раніше AIN.Business писав про програму евакуації підприємств та збільшення у 1,5 рази податкового навантаження на компанії, що продовжують працювати у росії.