«Ми не маємо часу на соціалістів у ролі архітекторів економіки», — СЕО Ajax пояснює, чому Гетманцев має піти

Вже понад 1600 українських підприємців звернулося із відкритим листом до Президента України з проханням звільнити Данила Гетманцева. Їх обурили нещодавні заяви голови парламентського комітету з питань фінансів, податкової та митної політики про податкові зміни, які чекають на український бізнес, який намагається виживати в умовах повномасштабної війни, у найближчому майбутньому.

Збір підписів за відставку Гетманцева продовжується, і цього разу долучитися до нього закликав Олександр Конотопський, засновник та СЕО Ajax Systems. У своєму Facebook він пояснює, чому, на його думку, Гетманцев повинен піти. AIN.UA публікує дещо відредаговану версію.

Україна не має грошей. На дороги, школи та армію. Винен у цьому бізнес. Не платить гроші до бюджету, краде постійно, до офшорів виводить і контрабанду ганяє. Потрібно бізнес більше перевіряти. І тоді у бюджеті буде більше грошей. І будуть дорогі школи та армія.

У цій формулі все топово. Капіталіст — злодій та пригноблювач. Від кожного — за можливостями, кожному — за потребами.

Але є нюанс. Цей експеримент ми проходили. І закінчився він украй погано. Коли держава все збирала та все перерозподіляла. Я в СРСР прожив 5 років. Не бачив його насправді. Але те, що пам’ятаю років з 7 (1993 рік), гроші на хліб були не завжди. Борошно видавали батькам на заводі, і ми пекли з нього коржі. І штани мені шили з тканини, яку давали нам друзі батьків. (Мої батьки — інженери з оборонних заводів. Інтелігентні освічені люди, не такі як я).

Пам’ятаю, як їхав в автобусі у музичну школу і бачив, як люди продавали газоаналізатори вздовж дороги на Оболоні. Їм видавали ними зарплати. А чому так сталося? Чому заводи вартістю мільярди лежали на землі та приватизувалися за безцінь? Чому чудові інженери не мали грошей на хліб? Ланцюжки поставок були розірвані. Менеджмент підприємств був неефективним. Акціонер був неефективним. Ринкова економіка була відсутня. Товари не були конкурентні імпортним і тд. Це все результат системи «зібрати нагору та перерозподілити вниз».

Виявилося, що в основі добробуту суспільства лежить не вміння держави все зібрати і перерозподілити. А ринкова економіка та незалежний бізнес, який нескінченно конкурує, створює цінність, мріє, ризикує, злітає та падає, інвестує. Виявилося, що приватна власність — найбільший геніальний мотиватор. А колгосп — найбільший геніальний демотиватор.

В Україні до бізнесу з боку держави історично підхід наступний: ви наша власність, ви їсте на нашій території, подітися вам немає куди. І загалом, я розумію чому так. Адже перша хвиля великого бізнесу в Україні — це результат приватизацій. Не можна перевезти металургійний комбінат або ГЗК. Друга хвиля великого бізнесу — аграрії та сервіси для українського ринку. Рітейл із країни не перевезеш, землю не перевезеш. Можна знущатися, як хочеться. Нікуди не дінуться. Юрисдикція = в’язниця.

Але є нюанс: дінуться ті, хто не прив’язаний до юрисдикції. Точніше, вони не дінуться. Вони просто не будуть навіть інкорпоруватися. Бізнес, логістика якого не прив’язана до дірки в землі або до локального споживача, дивиться на юрисдикцію як на продукт. Не як на в’язницю, а як на сервісний продукт. Країна не більше, ніж коворкінг для глобального бізнесу.

«Поставити завод в Україні, Польщі чи Туреччині?», — запитує себе менеджер Volkswagen. І вибирає. Найчастіше НЕ Україну. «Відкрити технологічну компанію у Британії, Кіпрі, Швейцарії, Ізраїлі», — запитує себе ізраїльський підприємець. І відкриває НЕ в Україні. Адже українська юрисдикція, як продукт, не придатна для глобального холдингу. І слабо приваблива для будь-якого бізнесу, який не прив’язаний до території України. Це факт. І це потрібно виправляти. Ми маємо все: люди, природні ресурси, інфраструктура. Немає якісної юрисдикції.

Гетманцев — чудовий фахівець у галузі податків. Аудитор. Він щиро хоче закрити якусь кількість чорнухи, як-от нелегальний бензин, контрабанду, чорний алкоголь тощо. І це круто. Він щиро хоче, щоб у всіх були рівні умови і той, хто робить схематоз, не мав переваги над тим, хто робить білий бізнес. І це також круто. А що не круто? Методи та філософія глобально — зібрати та перерозподілити. У кожній фразі. У кожній дії. Чи робить він щось для розвитку підприємництва? Чи працює він над покращенням продукту «українська юрисдикція»? Чи подобається підприємцям працювати в українській юрисдикції чи вони дивляться куди б звалити за можливості?

Тиждень тому я поставив питання, що думає бізнес про Гетманцева. І коротке резюме — що він не на своєму місці. А ми не маємо часу на соціалістів у ролі архітекторів економіки. Ми просто помремо. Тому Данило Олександрович повинен, на мою думку, покинути цю посаду.

Воїни заплатили кров’ю за вікно можливостей, які ми маємо. Президент щиро хоче змін та дає мандати на ці зміни. Просто потрібні правильні люди на ключові позиції у державі. Український Ден Сяопін, український Бендукідзе wanted. Терміново. Упустити цей шанс не можна. Ми 2 рази це вже зробили: у 2004 та 2014. Втретє не можна.

Лист до Президента від імені бізнес-асоціацій з підписами, включно з моєю — ось тут.

Долучитися можна — тут.

Автор: Олександр Конотопський, засновник та СЕО Ajax Systems