Історії волонтерів: як закривати збори, де брати перелік необхідного, як організувати роботу

Від початку повномасштабного вторгнення росії на територію України серед фахівців AB Soft сформувалося потужне волонтерське ком’юніті.  Хлопці й дівчата щодня опрацьовують десятки запитів. Підтримка незахищених верств населення, збори для ЗСУ, допомога дитячим притулкам, організація гуманітарних вантажів у райони активних бойових дій – ці завдання добре знайомі усім, хто активно поєднує свою професійну діяльність в ІТ з волонтерством. Ми поспілкувалися з деякими активними волонтерами, щоб показати вам, як усе працює зсередини.

Вплив війни на волонтерство в ІТ

Від початку російського вторгнення на територію України у 2014 році в країні спостерігається зростання кількості волонтерських організацій. За даними  Асоціації Благодійників України, з 2014 року в Україні близько 10% українського суспільства регулярно та системно займається благодійною діяльністю.

Після лютого 2022 року цей показник зріс до 30%.

Мобільність та гнучкість в організаційній діяльності IT-компаній дозволяють представникам цієї сфери поєднувати професійну та волонтерську діяльність.

 Факти про волонтерство в AB Soft:

1. Більшість волонтерів — новачки у цій справі. Раніше вони ніколи не організовували гуманітарні та фінансові збори, не були знайомі зі специфікою роботи благодійних фондів. Пошук постачальників, виробників, переговори, логістика, занурення у специфічні тонкощі за запитами — ось лише мала частина завдань новоспечених волонтерів.
2. 80% опитаних вважають, що таке активне залучення IT-фахівців до волонтерського руху стало можливим завдяки саме дистанційній роботі та гнучкому графіку.
3. Більшість айтішників-волонтерів упевнені, що продовжать займатися благодійністю і після закінчення війни. Зокрема, це стосується допомоги у відновленні зруйнованих міст та подоланні гуманітарної кризи.

IT-ком’юніті завжди було згуртованим завдяки принципам взаємодопомоги, на яких ґрунтуються культурні цінності галузі. Така єдність допомогла швидко організувати всі процеси та спільно вирішувати складні завдання: шукати та знаходити медикаменти, доставляти в Україну гуманітарні вантажі з різних країн та континентів, закуповувати техніку з усього світу для потреб фронту, спільними зусиллями збирати великі суми та всіляко допомагати ЗСУ.

Професійні навички IT-волонтерів успішно використовуються для покращення технічного оснащення армії та організації благодійної роботи в командах. За чотири місяці наші фахівці сформували величезні бази контактів. Тепер у них є партнери з благодійних фондів та історії успіху, у які до війни було б складно повірити. 

«Цілою залишилася тільки одна з семи тактичних плит». Історія військового волонтера

Військові волонтери поділяються на 2 категорії: офіційні та самоорганізовані. Тоня – самоорганізований волонтер. Вона розповіла, як їй вдалося організувати свою діяльність таким чином, щоб закривати запити військових якнайшвидше та ефективніше.

«Я все життя займалася пошуком чогось необхідного — спочатку в школі, потім в університеті. Тому пошук та закупівля необхідного для військових не став для мене чимось новим. На другий день після початку війни я вже шукала спорядження, на третій була зроблена перша покупка».

Для того, щоб її діяльність приносила максимальну користь, Тоня звернулася у чатах до своїх знайомих, які на той момент збиралися вступати до лав ЗСУ та ТрО. Так з’явилися перші списки закупівель для військових.

«Необхідними контактами «обростаєш» дуже швидко. Мій номер тепер передають від одного волонтера до іншого. Звертаються, якщо хтось не може щось знайти або дістати. Дзвонять люди, які лише починають займатися волонтерською діяльністю та шукають перевірених постачальників тощо. Тепер я допомагаю не лише закривати запити військовим, але й ділюся досвідом з іншими волонтерами, щоб ми разом були ефективнішими у процесі допомоги».

Алгоритм дій військового волонтера для пошуку та закупівлі необхідного (спорядження, медикаментів, техніки та іншого):

1. Отримати офіційний запит. Це документ, який готується у військовій частині на ім’я волонтера чи благодійної організації, до якої він входить. В документі зазначається довірена особа, її контактний номер і, звичайно, перелік необхідного.
2. Після отримання запиту волонтер звертається до офіційних благодійних організацій.  Найчастіше при отриманні першого звернення він уже знає, до яких фондів його переадресують. Після цього у військовій частині готуються запити, направлені вже до офіційних організацій;
3. Після збору коштів починається закупівля спорядження.  За словами волонтерів, найскладніше — це не підготовка та отримання запиту, а перевірка купленого спорядження.

«В мене була ситуація, коли ми закуповували військові балістичні плити (складова частина бронежилета). Знайшли 7 виробників, кожен з них надіслав нам відео з підтвердженням якості плити. Але ми взяли за правило завжди перевіряти інформацію ще раз. Ми замовили у кожного з постачальників по одному зразку, щоб провести самостійні випробування. У підсумку, з семи плит залишилася цілою тільки одна». 

За аналогією перевіряється абсолютно все із придбаного спорядження: шоломи, бронежилети та багато іншого. Від якості кожної деталі залежить життя захисника, тому випробування посідають особливе місце у закупівлі. Крім запитів на спорядження, ми постійно отримуємо прохання щодо придбання багатьох інших речей, із закупівлею яких досить важко впоратися. 

«Найважчим для мене запитом була закупівля мішків для «200-х», тобто для загиблих солдатів. Коли мені прийшов цей лист, я кілька разів його перечитала. Важко повірити, що гине так багато людей, важко дзвонити на виробництво і домовлятися про кількість. Напевно, це найскладніший момент за всі 4 місяці моєї роботи волонтером».

Коли закінчиться війна, Антоніна планує й надалі займатися волонтерською діяльністю. Вона сміється і каже, що тепер знає, де і що закуповувати за найкращими цінами, вміє перевіряти будь-яке спорядження. 

«Коли ми переможемо, я обійму своїх хлопців. У мене з’явилося дуже багато фронтових друзів. Я розумію, що не зможу з усіма ними побачитись після війни, але просто хочу, щоб у них у житті все було добре».

«Дій, не чекаючи на подяку». Історія військового IT-волонтера. 

За офіційними даними, опублікованими IT-асоціацією, з 24 лютого до лав ЗСУ вступили 2% IT-фахівців. Ще 5% залучено у роботі над державними проєктами та кібербезпекою країни.

У перші дні після початку війни Максим шукав, де він може бути найкориснішим. Насамперед він розглядав вступ до ЗСУ чи ТрО. Тепер жартує, що першого тижня черги до військкомату були такими, що стало зрозуміло, що туди можна потрапити тільки за знайомством.

У цей період з ним зв’язався засновник клубу за інтересами, у якому перебував Максим. Там потрібна була допомога у пошуку та закупівлі спорядження для ЗСУ. З цього й розпочалася активна участь Максима у забезпеченні військових усім необхідним.

«До початку війни я вже був знайомий з особливостями закупівель для Збройних Сил. Завдяки цьому досвіду мені вдалося побудувати чіткий алгоритм дій для допомоги ЗСУ, де кожне завдання ділилося на підзавдання. Це покриває короткий обрій планування і дозволяє сфокусуватися тут і зараз на основних потребах. Такий самий принцип декомпозиції використовується і в роботі над великими проєктами, тому в волонтерських рухах допоміг і мій робочий досвід».

Максим займається пошуком, закупівлею та доставленням військових вантажів. Це тактична медицина, спорядження та все необхідне для допомоги захисникам України. 

«Формуються різні списки, адже комплектація військових – це не тільки медицина або техніка. Надходять запити на придбання термобілизни, карематів, взуття. Звичайно, спочатку мені хотілося зробити все і відразу – закрити всі запити, купити все необхідне за один раз. Але як менеджер я розумію, що це неправильно, тому я сфокусувався на одній бригаді».

За неофіційними даними, з 24 лютого кожен другий українець веде війну в інформаційному полі, надає психологічну допомогу чи бере участь у гуманітарних зборах. 

Ми запитали Максима про найскладнішу закупівлю, у реалізацію якої важко було повірити на момент отримання запиту. 

«Я вважаю, що немає нічого неможливого. У мене багато прикладів і доказів цього маніфесту. З останніх прикладів – збір 15 000 доларів на протидронову рушницю EDM4S. Це дуже велика сума, на її збір знадобився майже місяць, але на цей час ми вже ведемо переговори. Якби мені до 24 лютого хтось сказав, що цю суму можна зібрати з пожертвувань або що я за власний кошт куплю 3 автомобілі для допомоги ЗСУ, мені було б складно в це повірити».

За результатами опитувань усередині компанії ми отримали статистику щодо дій наших фахівців-волонтерів після закінчення війни: 

• 10% із тих, хто зараз займається допомогою, повернуться до звичайного життя, братимуть участь у волонтерських рухах, але менш активно;
• 30% планують і надалі займатися підтримкою та забезпеченням армії;
• 60% планують займатись відновленням міст, організовувати збори гуманітарної допомоги для підтримки українців із зон активних бойових дій.

«Я працюю на батальйонному рівні, а фонди працюють на рівні полку. Після нашої перемоги не буде такої кількості запитів, отже, не буде такої потреби у великій кількості самоорганізованих волонтерів». 

Різниця між батальйоном та полком у кількості необхідних засобів екіпірування, медицини, одягу. Батальйон може налічувати від 250 до 950 осіб, тоді як полк — до 2000 осіб.  Для спорядження полку потрібні величезні ресурси, які не завжди мають самоорганізовані волонтери.

«Перше, що я зроблю, коли ми переможемо — шукатиму можливості для співпраці чи організації фонду на підтримку та захист дітей, які постраждали від війни. Це буде фонд пам’яті маленьких українців, які загинули під час війни, у яких вкрали дитинство».

Гуманітарний фронт. Історія соціального волонтера. 

Точна кількість людей похилого віку, які постраждали від російського вторгнення на територію України, невідома. Згідно з даними Пенсійного фонду, на 1 січня 2022 року в Україні було зареєстровано 10 млн пенсіонерів. Водночас гуманітарна організація Cap Anamur зазначає, що з країни виїжджають переважно молоді жінки з дітьми. Люди старші 65 років виявилися беззахисними перед агресією та гуманітарною кризою.

 Для їхньої підтримки відкриваються гуманітарні хаби, волонтерські групи та організації. Антон, який перебуває відразу в декількох з них, поділився своїми спостереженнями. 

«Я — івент-менеджер, а з кінця лютого 2022-го я став ще й волонтером, – розповідає про себе Антон.  — Ще до лютого 2022 року я активно займався підтримкою та допомогою різних фондів, тож я не відношу себе до новачків у волонтерстві. З початком активних бойових дій я вже знав, куди звертатися із пропозицією допомогти».

Антон доєднався  до перевірених волонтерських чатів, де регулярно публікуються запити про допомогу літнім людям та біженцям. Також запити надходять від друзів, родичів та знайомих пенсіонерів, родини яких виїхали за кордон. 

«Безпосередньо люди похилого віку телефонують зрідка. Як правило, це ті, в яких вже я бував. Іноді я підходжу до дідуся чи бабусі в магазині або просто на вулиці й сам пропоную допомогу. У більшості випадків я з першого погляду розумію, кому вона потрібна. Найчастіше ці люди соромляться і тому відмовляються. У деяких є діти або  інші близькі люди, які можуть допомогти їм. Але іноді вони погоджуються, і тоді я з радістю купую їм продуктовий набір прямо на місці або заїжджаю до них через деякий час».

На відміну від військових волонтерів, які перевіряють кожен запит, із гуманітарною допомогою ситуація складніша. 

«Просити документи про інвалідність або відсутність родичів у бабусі, яка бідно живе і ледве ходить, у мене не піднімається рука. Але, якщо раптом я бачу, що житло в повному порядку і людина, начебто теж, бачу, що є дорослі діти, здатні працювати, або що людина «сідає на голову», я більше до неї не заїжджаю».

 Механізм гуманітарної волонтерської роботи:

1. Збираються запити від людей, які опинилися в біді та постраждали від вторгнення росії. Запити обробляються з різних районів міст та країни, залежно від локації волонтерів. Якщо є потреба, вони спрямовуються в інші штаби.
2. Розподілені запити надсилаються до спеціалізованих волонтерських чатів.  Тільки по Одесі їх понад 20.
3. Далі настає черга збору допомоги. Спочатку все необхідне розшукують по складах, але якщо продуктів у запасі немає, їх замовляють, а їжа готується.
4. Наступний крок – координація доставки допомоги.  Цим займаються волонтери-координатори.  Вони супроводжують водіїв, які розвозять вантаж, та постачальників, які допомагають із документами та звітами.
5. Після надання допомоги збираються кошти на поповнення запасів. Це ліки, харчові продукти та предмети гігієни.

Важливо зазначити, що такої допомоги потребують не лише люди похилого віку, а й люди з особливими потребами, які залишилися без нагляду родичів або опікуни яких залишилися без фінансових можливостей, а також переселенці з окупованих територій. Гуманітарна допомога надається всім незахищеним верствам населення, не лише пенсіонерам.

Як за допомогою внутрішніх активностей та гейміфікації зібрати кошти для закриття запитів ЗСУ

Збори закриваються швидше, якщо додати до них процес гейміфікації. 

«Зараз більшість українців живуть у перманентному стресі. Одним зі способів зберегти при цьому ментальне здоров’я є повернення до звичних занять — нормального життя «ДО». 

Проте багато хто з нас зіткнувся з тим, що під час війни ми не можемо дозволити собі жити, як раніше, тому всі ці заняття мають приносити користь не тільки ментальному здоров’ю людини, а й спільній перемозі. Саме тоді вони стають усвідомленими та доречними. 

«Цього року ми переформатували всі наші внутрішні заходи, і кожна активність – чи то масовий спортивний челендж, чи конкурсу дитячого малюнка, чи патріотична лекція про українську культуру – тепер супроводжується збиранням коштів для ЗСУ.  Ми внесли елементи гейміфікації, і тепер заохоченнями за участь в івентах стали накопичення донатів для ЗСУ. Найяскравішим кейсом став спортивний челендж, де ми змогли поєднати ігровий процес, користь для здоров’я та допомогу українській армії», – каже Катя, керівник відділу маркетингу. 

Челендж полягає у заняттях спортом, за які учасник отримує бали. Кожен бал конвертується у грошовий еквівалент, а потім ці кошти спрямовуються на закупівлі для армії. Спочатку планувалося, що ініціатива триватиме 30 днів, але після проведення першого місяця змагань стало зрозуміло, що учасники не зменшують темпи активності та челендж можна продовжувати.

Як запуск ініціативи всередині компанії допоміг ЗСУ:

1. Загалом у челенджі зареєструвалося 150+ учасників. Ця цифра аналогічна довоєнним показникам.
2. Середня загальна кількість тренувань на місяць – 750.
3. Середня тривалість тренування становить 1,5 години. При цьому всі учасники відзначили покращення настрою та підвищення робочої продуктивності. 

Подібні активності дозволяють повернути людей до базової норми життя та водночас допомогти армії. З початком війни всі наші дії стали більш осмисленими, ми стали якісніше використовувати свій час. Допомога у всіх її проявах – це вже не важливий усвідомлений вибір, а більш природний рутинний життєвий процес, на рівні «купив їжі собі – переказав кошти для допомоги іншому». Ми вийшли на новий рівень взаємодопомоги у суспільстві. 

Виклики, з якими зіткнулася українська ІТ-спільнота з початком війни, стали поштовхом для посилення взаємної підтримки всередині кожної команди та самоорганізації кожного учасника галузі. Впевнені, ця тенденція збережеться на багато років уперед.