У англомовних соцмережах — бум проросійських думок. Як із цим боротися

На інформаційному фронті війни — у англомовних соцмережах та медіа — частіше вірусяться критично шкідливі для України думки: перемовини з агресором, мир за будь-якої ціни, бажання погодитись на умови росії, щоб та не здійснила ядерну погрозу і таке інше. Це підтверджують активісти, які системно працюють на цьому фронті, доводячи західній аудиторії важливість підтримувати Україну.

AIN.UA розповідає, як у інформаційній війні може допомогти кожен користувач соцмереж, який володіє англійською хоча би на базовому рівні (або не володіє взагалі).

Що сталося на інформаційному фронті останнім часом

«П*зда на інформаційному фронті посилилась. Якщо перестали репостити англомовні статті, сратися англійською в реплаях — саме час повернутися», — пише стендап-комікесса Ірина Гіль, яка системно займається донесенням українського погляду до західної аудиторії.

Ситуація — досить серйозна. Адже більшість жителів країн, що допомагають Україні протистояти російській навалі, про війну дізнаються саме із новин та соцмереж. Їхня зацікавленість або байдужість, лайки та репости впливають на строки та обсяги допомоги, яку надають нам країни-партнери.

Днями трапилося кілька подій, що віддзеркалюють вплив російської пропаганди на суспільну думку західних країн. Прогресивні демократи лівого крила американського парламенту звернулися до президента США із листом про «ризики ескалації» та «необхідність для США уникати тривалого конфлікту», фактично закликаючи до перемовин з росією. Правда за кілька днів цього листа відкликали, і пояснили його технічною помилкою. Це звернення відбулося за два тижні до 8 листопада 2022 року, дня проміжних виборів у США, що визначатимуть, яка партія (республіканці чи демократи) контролюватиме Конгрес. Перемога республіканців може підважити подальшу допомогу США Україні.

Ідеї російської пропаганди, про те, що Україна (разом зі своїми партнерами) сама спровокувала росію напасти, про те, що допомога Україні призведе до початку Третьої світової, про те, що Україні потрібно поступитися росії територіями, на жаль поширюють не лише проросійські боти у Twitter (ось живий приклад). Далеко не треба ходити за прикладами: згадаймо холівар за участі Ілона Маска, який запропонував Україні поступитися Кримом заради миру.

Ось зліпок суспільної думки серед американських підприємців: на жаль, у Кремнієвій долині не один лише Маск хоче порозуміння із росією:

В іншій країні-союзнику Україні, Британії, щойно помінявся прем’єр-міністр. Попередня голова британського уряду Ліз Трасс висловлювала підтримку Україні, і українці уважно слідкують за тим, що з цього приводу казатиме новий прем’єр Ріші Сунак (він уже спілкувався із президентом Зеленським і запевнив його у підтримці з боку Британії, але треба буде дивитись на практичні кроки його уряду).

«Кількість маніпулятивних матеріалів значно зросла, підключили різного роду знаменитостей (від акторів до «журналістів»), які вирішили, що вдалим способом нагадати про себе буде дати власну оцінку російському вторгненню. Зростання дезінформації спостерігається не лише у США, але й у всьому англомовному просторі. Особливо у Британії, де через зміну ПМ зараз є невизначеність економічної політики. Найбільше мусолять тему nuclear war, при чому немає розуміння, шо це залякування. Закликають до «миру» без розуміння, які «мирні угоди» зараз змогли б зупинити наступ росії», — пояснює AIN.UA Ірина Гіль.

Причому тема із ядерною зброєю порою доходить до абсурдного. Як пояснює дизайнерка та ілюстраторка Ірина Костишина, яка також бере участь у інформаційній війні, цей тейк про переговори заради уникнення ядерної війни є шкідливим і водночас дуже дієвим на Заході: «Цей шантаж дієвий, бо він спрямований на ірраціональний страх. Люди у Європі і у США, особливо трохи старші, хто зростали за часів Холодної війни, мають на підсвідомості страх атомної бомби — нещодавно я прочитала у Twitter від колеги, що їй дзвонить знайомий із Великобританії і просить її його заспокоїти (!), що росія не скине на Британію бомбу».

На цьому тлі просування і донесення правди про війну в Україні стає критично важливим. Адже не всі ті англомовні користувачі, що розганяють проросійські пости та думки — це боти або пропагандисти. Є ті, хто майже нічого не знає про війну, є ті, хто перебуває під впливом проросійських медіа та лідерів думок, є адепти підходу «не все так однозначно» та proxy war між росією та США. Є навіть ті, хто досі вважають росію з Україною братніми народами, а війну — «родинним конфліктом».

Є й цілі політичні сили або рухи, які просувають проросійські ідеї: ті ж «танкіз» (західні користувачі, що підтримують ліві авторитарні режими, які начебто протистоять «американському імперіалізму») або деякі ліві та лібертаріанські рухи США. Приклад автора із тисячами лайків, що висловлюються про Україну, не знаючи її історії:

Ще трохи впливу російської пропаганди:

Приклад проросійського та неправдивого посту лібертаріанської партії Нью-Гемпшира:

Зверніть увагу на кількість лайків та репостів цих месиджів, для них завжди є вдячна аудиторія, і помітну частину в ній складають contrarians — ті, хто не довіряє офіційним версіям, але яких можна переконати валідними аргументами.

З лівими, які тяжіють до російської «оптики», а також із тими, хто не розібрався або не визначився, дискутують і NAFO, і українські політичні активісти.

Як AIN.UA розповів Тарас Білоус, активіст Соціального руху, співредактор журналу «Спільне», який зараз служить у лавах ЗСУ, українські ліві активісти працюють у цьому напрямі:

«Я та інші українські ліві, зокрема журнал «Спільне», організація «Соціальний рух», волонтерська ініціатива «Колективи солідарності» та анархістські добровольці в армії, з перших днів намагаємося переконати західних лівих підтримати Україну. Також СД-платформа працює в цьому напрямку з європейським соціал-демократами. Ми публікуємося в лівих виданнях, виступаємо на різних заходах, і напряму контактуємо з лівими політиками. Дружні до нас західні журналісти зняли кілька документальних фільмів про лівих добровольців, наприклад про ультрас ФК “Арсенал”. Командир їхнього підрозділу загинув під час Балаклійського контрнаступу».

За його словами, ситуація, зокрема з танкіз, зараз погіршилася: на початку вторгнення вони були дезорієнтовані, бо не вірили у його можливість. А зараз оговталися та намагаються перейти у інформаційний наступ, зокрема в Twitter.

Тож одне із завдань для українських користувачів Twitter та інших майданчиків: із новою силою долучатися до публічних дискусій у Twitter, на Facebook, на Reddit та інших популярних майданчиках, щоби протистояти інформаційній навалі. Україна поки перемагає в інформаційній війні на Заході, і важливо зберігати цей статус.

Як боротися проти російської пропаганди у соцмережах

По-перше, лайкати та шерити пости від офіційних українських джерел: Генштабу, АП, Міноборони, оперативного командування, військових адміністрацій, міністерств та відомств, лайкати ті коментарі, що висвітлюють реальний стан справ в Україні, навіть якщо користувач не знає англійської (у Twitter під твітами є кнопка перекладу).

По-друге, якщо користувач сам може писати англійською — супер. Можна брати участь в обговореннях під новинами великих агенцій про Україну (BBC, Reuters, AFP, CNN і подібних), можна ходити у реплаї до впливових людей типу Маска або Девіда Сакса, які сумніваються або просувають шкідливі нам ідеї.

Важливо дискутувати виважено, наводити факти, свідчення очевидців, цитувати українські офіційні джерела. Якщо кортить написати в реплаї Маску «х*й будеш?» — це весело і збере лайків, але не дуже ефективно.

Приклад треду, де розглядаються основні talking points російської пропаганди, до яких прихильно ставиться частина західної аудиторії, та коментарів до них англійською:

«Зараз, коли Мордор задіяв усі свої консерви та весь вплив на будь-яких інфлюенсерів, нам важко щось протиставити. А значить активні користувачі Twitter, які можуть писати англійською, мають зайняти активну позицію: не просто писати контент, але й активно сперечатися зі всякими “г*донами”», — радить Денис Довгополий, який зараз активно займається економічним волонтерством.

Причому боротися із цим можна не лише словом. Наприклад, дизайнерка та ілюстраторка Ірина Костишина надає месиджам про Україну візуальної форми: «Деякі з цих ілюстрацій вірусяться, як, наприклад, плакат про захисників “Азовсталі” або ілюстрація про корпорацію Meta, яка затикає рота українським користувачам соцмереж. Із цією ілюстрацією узагалі вийшла ціла окрема історія — її репостнуло чеське інтернет-видання Evropa Neasi, а потім текст до неї цитували чеські депутати у зверненні до Європарламенту з вимогою контролювати діяльність Meta для недопущення дезінформації».

Як не буває неважливих донатів по 10 або 100 грн, так і не буває неважливих лайків, репостів та коментарів. Якщо у вас є можливість писати і коментувати англійською — будь-ласка долучайтеся. Якщо ж ви володієте французькою, німецькою, італійською, грецькою, іспанською, турецькою — ваш вклад буде неоціненний, адже у цих мовних сегментах інтернету український погляд майже не представлений.