В Одесі поліція оштрафувала підприємця Дмитра Осовського, який обладнав генератором приміщення свого копіцентру та брав плату за вхід 50 гривень. Правоохоронці звинуватили його в «порушенні правил підприємницької діяльності без реєстрації» (стаття 164-1 КУпАП) й оштрафували на 34 000 грн. Про це пише видання ZMINA. 

Підприємець оскаржує це рішення й 16 грудня справу має розглянути Овідіопольський районний суд Одеської області. Як повідомляє Дмитро, поліцейські звинуватили його в тому, що він, прикриваючись державною програмою «Пункт незламності» вимагав у відвідувачів гроші за послугу підзарядки телефону та інших гаджетів.

«Потім запитали мене, чи маю я ліцензію на продаж електрики, як це є у ДТЕК. Я сказав, що ми не продаємо електроенергію. І беремо гроші не за підзарядку, а за вхід», – додає Дмитро. 

Юридичний радник Центру прав людини ZMINA Данило Попков зазначає, що для використання генератора і надання доступу до електрики не потрібно отримувати ліцензію і мати відповідний КВЕД. Він зазначає, що за такою логікою всі коворкінги та інші заклади, де можна, зокрема й зарядити телефон, слід вважати енергетичними трейдерами. Крім того, самі поліцейські у протоколі вказують, що підприємець брав кошти не за використання електрики, а за доступ до приміщення, де можна було зарядити телефон.

Редакція AIN.Business розпитала адвоката Axon Partners, Надію Денисюк, чи правомірно вчинив власник копіцентру та чи мала право поліція штарфувати підприємця за таку послугу.

Чи міг ФОП брати плату за електроенергію взамін на підзарядку гаджетів?

В Україні немає закону, який би надавав право ФОП брати плату від людей на обмін заряду їхніх пристроїв. В нас діє закон «Про ринок електричної енергії», який регулює усі сфери відносин щодо електроенергії. В законі є визначення, хто має право розпоряджатися з електроенергією, зокрема це учасники ринку електричної енергії:

  • виробник;
  • електропостачальник;
  • трейдер;
  • оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, оператор установки зберігання енергії;
  • гарантований покупець;
  • споживачі, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим законом.

Отже, для того, щоб зрозуміти чи субʼєкт господарювання щось порушує в своїй діяльності з електроенергією, потрібно визначити, що саме він робив і в який спосіб.

То хто ж той ФОП, власник копіцентру, в розумінні закону:

  • Це точно не виробник;
  • електропостачальник – тільки в тому випадку, якщо би був договір постачання електроенергії з низкою обовʼязкових умов з відвідувачами;
  • трейдер – теж ні, бо цей ФОП мав би купувати електроенергію виключно з метою її перепродажу, а не для споживання в копіцентрі;
  • оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор установки зберігання енергії, оператор ринку – тут про аукціони, технічні системи, лінії електропередач, тобто точно не про нашого героя;
  • гарантований покупець – якби був зобовʼязаний купувати енергію у визнаних виробників;
  • споживач – так. Тобто це ФОП, який купує енергію не для власного побутового споживання.

Тому, щоб звинуватити підприємця у порушенні правил торгівлі електроенергією, потрібно не лише знайти генератор, але і встановити чи його дії відповідали умовам продажу, як це описує закон. На моє переконання, судячи із доступної інформації, не відповідали.

Плата за вхід в приміщення. Чи це законно?

Якщо ФОП орендує приміщення для ведення своєї господарської діяльності, він же і має право обмежувати доступ осіб до нього, якщо нічого іншого не передбачено в договорі оренди. Таке ж правило діє і для власника приміщення.

Надалі виникає питання: 

  1. Чи порушував підприємець умови надання послуг: чи відмовляв комусь, хто не заплатив за вхід, бо це можуть трактувати як невиконання публічного договору (обовʼязку надавати усім послуги на однакових умовах).
  2. Чи зовсім не пускав в середину, хоча і була інформація, що вони працюють. 
  3. Щодо оподаткування цих коштів та як вони далі обліковувались підприємцем. В разі порушення, правоохоронці мають довести, що люди платили саме за електроенергію і домовились про конкретні умови її придбання, як це передбачає закон.

Як бути з тим, що люди вважали це «Пунктом незламності»?

Заборонити людям називати речі так, як вони це сприймають, ми не можемо (якщо це прямо не заборонено законом). Тому в цій справі потрібно ще довести, що люди сприймали це приміщення як «Пункт незламності» і очікували певних умов та послуг, які можуть отримати безкоштовно. Судячи з опису, то нічого схожого на те, що підприємець описував це як «Пункт незламності», як обʼєкт державної програми, не було. 
Наразі, кожен бізнес, який дозволяє своїм споживачам, гостям перетворити місце відпочинку на робоче місце є «Пункт незламності», не можна ж карати за єдність і підтримку.