Вишита сорочка або вишиванка — один із символів нашої національної ідентичності. Так само, як будь-який діджитал-продукт несе у собі код, створений розробником, вишиванка втілює і проносить крізь віки культурний код українців. У спільному проекті з IT-компанією Luxoft AIN.UA спробував його декодувати.
Cучасні українці, ми часто уявляємо, немов у вишиванках закодований якийсь чіткий сенс, але, за словами експерток, це не зовсім так. Трактування на кшталт «листя дуба символізувало чоловічу силу» — вигадки останніх десятиліть. Натомість кожна окрема майстриня вишивала одяг згідно зі своїм смаком, відчуттям прекрасного, а також традиціями свого регіону. Хоча сорочки й не мали чіткого символізму, але можна говорити про певні характерні ознаки.
Що вишиті сорочки могли розповісти про їхніх власників: походження, фах, заможність? Як створити свою сучасну вишиванку, в якій буде закодована ваша особистість? Про це дізналися від викладачки мистецтва, колекціонерки та дослідниці українського автентичного вбрання Богдани Онопчук та засновниці Всесвітнього дня вишиванки та культурної кураторки Лесі Воронюк.
Дізнайтеся, що означали орнаменти та крій старих сорочок
Зараз, коли розробники читають код, який писали їхні колеги, то часто не одразу можуть розібратися, що там до чого. Але якщо порівнювати IT-код з кодом, закладеним у вишитих сорочках, з останніми все ще складніше. На відміну від програмістів, майстрині не мали підручників про те, як створити ідеальний одяг — а тому орієнтувалися на власні смаки та досвід, який їм передавали старші жінки.
Тому за виглядом вишитої сорочки можна досить влучно визначити, з якої місцевості її власник. Найбільше інформації дають техніки вишивання, яких виділяють понад 200. Своєю чергою, техніка вишивання задає підґрунтя для орнаментів. Вони могли бути будь-якими: геометричні візерунки, квіти, бур’яни, гілочки, тварини, пташки, комахи. Зазвичай, майстрині зображали те, що бачили навкруги.
У наших пращурів не було інтернету, журналу Vogue чи навіть Burda, а тому й не існувало мас-маркету чи модних трендів, які б охоплювали всю Україну. Кожному регіону притаманні свої традиції, при чому навіть у сусідніх селах вони могли різнитися. Це стосується як технік вишивання і візерунків, так і кольорів та особливостей крою сорочки.
Як правило, рясно вишитими були святкові сорочки, які носили у церкву, на свята, вечорниці, весілля. Їх шили з найкращої тонкої тканини. Вишивання однієї сорочки — це кропітка праця, яка тривала близько року, тому такий одяг берегли для особливих випадків і не бажали зайвий раз забруднити на городі чи в майстерні. Для буденної роботи одягали простіші сорочки з грубого полотна та мінімальною кількістю вишивки.
Кількість оздоблення, довжина сорочки та розміри комірців свідчили про статки власника. Що заможніше родина, то більше тканини можна спрясти чи придбати. Тому, щоб підкреслити свій статус, люди використовували дорожчі матеріали та у більшій кількості. Приклади щедро оздобленого, переважно святкового вбрання, представлені у віртуальній колекції музею Гончара.
Фото з проекту «Відкрита скриня». Весільне вбрання на Галичині, 20–30-ті роки ХХ ст.
Нерідко жінки після одруження носили менш прикрашені сорочки, оскільки вже не мали вільного часу на ретельне вишивання для себе. Натомість вони вишивали побутові речі, як-от напірники та рушники, а також придане для дітей.
Іноді майстрині оздоблювали одяг оберегом, у силу якого вірили. Наприклад, у селі Космач Івано-Франківської області дівчата зашивали у сорочку засушених комах, що мали захищати власника від зла. За словами Лесі Воронюк, культура створення вишитої сорочки частково увібрала в себе давні поганські обряди.
А Богдана Онопчук пригадує жіночу сорочку з Полтавщини, на подолі якої вишиті змії. Цей орнамент прихований від чужих очей. Спочатку Богдана припустила, що майстриня закладала у цей візерунок сенс оберега. Але виявилося, що їй просто сподобався такий орнамент: десь побачила і вирішила повторити. Тож не завжди мова йде про глибинні смисли — інколи оздоблення сорочки відображає виключно естетичний смак власника.
Орнамент змійка на вишитій сорочці з Поділля, 20–30-ті роки ХХ ст. Джерело: інстаграм-акаунт @aniklizh_
Поради про те, як створити або обрати особливу сорочку для себе
Якщо вам подобається працювати з символічними системами і ви звикли, що кожний символ має власне призначення, спробуйте створити власну вишиванку, яка розповідатиме вашу історію. Як якісний IT-код не має нічого зайвого, так і ваша сорочка, її крій, кольорова гама й орнаменти можуть транслювати лише ті сенси, які ви побажаєте закласти. Це може бути зв’язок із родом, вказівка на роботу чи хобі або просто втілення вашої естетики — варіантів безліч.
Насправді при виборі сорочки головним критерієм є те, щоб ви у ній собі подобалися і почувалися комфортно. Але, якщо є бажання знайти для себе річ з власним сенсом, спробуйте спершу звернутися до традицій етнорегіону, звідки ви родом
— радить Леся Воронюк.
Можна врахувати загальні тенденції, притаманні різним місцевостям України, про які йшлося у блоці «Розкодуй вишиванку». А можна поїхати в мініекспедицію у село, де жили ваші пращури, і розпитати сусідів, чи не залишилися у них зразки вишитого одягу. У багатьох родинах зберігаються хоча б відрізки — вони й можуть стати натхненням для вибору стиля вишивки, візерунка та кольорової палітри.
Можливо, ви побачите приклад вишивки з вашого регіону — і всередині щось відізветься. Ви відчуєте, що це — саме те, що ви шукали все життя. Це той пазлик, якого не вистачало для усвідомлення своєї ідентичності. Саме так сталося зі мною, коли я вперше одягла народний стрій з моєї рідної Вигурівщини, це сучасна Троєщина у Києві,
— додає Богдана Онопчук.
Водночас експертки підкреслюють, що не обов’язково прив’язуватися до традицій тільки однієї місцевості. Адже українська культурна спадщина є неймовірно багатою, і це різноманіття дозволяє кожному знайти те, що відповідає його смаку. Наприклад, якщо людина любить яскравий одяг, їй підійде барвиста сорочка з Буковини. А якщо більше до вподоби мінімалізм, то ідеально підійде решетилівська вишивка з Полтавщини.
Сучасна мода неймовірно відгукується на запит українців мати стилізовані і красиві речі, які відповідатимуть тій динаміці руху, в якій ми з вами живемо сьогодні
— підкреслює експертка.
Всі стародавні сорочки створювалися у контексті того, де жила людина, який у неї був спосіб життя. Тому не варто боятися адаптувати народний стрій до сучасності. Адже традиція вмирає, якщо її законсервувати. Навпаки, вона має розвиватися у ногу з часом.
Якщо шукаєте модерних прочитань спадщини, зверніть увагу на речі сучасних українських дизайнерів, які інтерпретують тему традиційної вишивки. Це такі бренди, як Etnodim, Polonets, «Вільні люди», майстри Богдан Петричук та Оленка Дідик тощо.
Богдана Онопчук розповідає, що нещодавно її подруга пошила сорочку яскравого смарагдового кольору. Майстриня використовувала традиційний крій, але сучасну тканину та незвичайну палітру. Це вдале поєднання, адже у такий спосіб зберігається зв’язок поколінь і водночас одяг втілює смак та естетику сучасної майстрині.
У 20–30-тих роках XX століття на Галичині почали вишивати на сорочках тризуб і синьо-жовтих левів. У такий спосіб люди намагалися підкреслити свою ідентифікацію і бажання боротися за свою країну. Це ілюстрація того, як можна додати в оздоблення одягу нові символи, які раніше не використовували з такою метою.
Так само і ви можете «закодувати» у вишиванці те, що для вас важливо. Наприклад, своє хобі, професію, ідейні переконання. Для традиційних сорочок це радше не властиве: коваль не став би вишивати на своєму одягу молотки, а рибалка — вудильники. Але коли мова йде про сучасний одяг — чому б ні, якщо є бажання?
Леся Воронюк наводить приклад: для дослідників станції «Академік Вернадський» виготовили вишиванки з візерунком у вигляді пінгвінів. А Богдана Онопчук додає, що на Великдень наш президент одягнув вишиванку, на якій були зображені герб Володимира Великого і схрещені мечі.
Такі орнаменти свідчать про зріз того, серед яких символів перебуває наша сучасне суспільство. Це і про професійний символ, і про виклик часу. Певно, такі речі будуть цінуватися через 50–100 років.
Тому обмежень для фантазії немає. Можна зобразити власні ініціали, логотип компанії або навіть QR-код. Орнамент вишиванки IT-фахівця може містити рядки з кодом, відсилки до мов програмування, зображення комп’ютерних іконок або навіть «таємне послання», вишите двійковим кодом.
Національний стрій був неодмінним елементом традиційного українського весілля. Саме на цю урочисту подію наші пращури вдягали найбільш багато оздоблене вбрання. І зараз парні вишиванки можуть стати оберігом кохання. Якщо прагнете до традиційного українського весілля, зверніть увагу не лише на вишиті сорочки, а й на інші складові національного вбрання, як от кептарі, запаски та хустки. Детальніше про ці та інші елементи строю — у віртуальній колекції «Відкрита скриня».
Фото з архіву Марії Мулярчук
Test Engineer в Luxoft
Біла сорочка, вишита білими або світлими нитками, що в давні часи була характерна для Полтавщини та Сумщини, — може чудово підкреслити національну ідентичність у сучасному житті. Інтегрувати таку вишиванку у повсякденний або діловий гардероб буде дуже легко.
Фото з архіву Юрія Кулеби
Software Developer в Luxoft
Обираючи або створюючи свою вишиванку, зверніть увагу на техніки вишивки. Крім класичної «гладі» та «хрестика», ви можете використати десятки інших способів, як от настилування, мережку, стебнівку чи навіть вирізування. У сучасності, як і в давні часи, поєднувати різні техніки вишивки та оздоблення в одному виробі не забороняється, єдине обмеження — ваша фантазія.
Фото з архіву Ольги Єфімової
HR Business Partner в Luxoft
За старих часів вишиті сорочки слугували сімейними реліквіями, адже передавалися наступним поколінням. Саме в такий спосіб утворювалися певні традиції вишивки, сталі орнаменти та кольори, характерні для роду, місцевості чи регіону. Якщо ваша родина ще не має своєї традиції чи сорочки з історією, ви можете створити її самі та передати дітям.
Фото з архіву Антона Школика
Testing Specialist в Luxoft
Не варто лякатися "похмурості" чорного. У поєднанні з червоним він додає орнаменту ошатності та особливої виразності. Мікс цих кольорів вже став класичним для вишиванок, однак насправді червоно-чорні орнаменти почали широко використовуватися не так давно — це традиції останніх століть.
Фото з архіву Софії Царинник
Software Developer в Luxoft
З 2020 року Леся Воронюк разом з однодумцями працює над проектом Музею української вишиванки. У них вже є приміщення у центрі Чернівців і чимало артефактів для експозиції, але робота над запуском музею все ще триває.
Ідея проекту — поєднати реліквії, тобто вишиті сорочки, із сучасними технологіями, як-от проєкції, 3D-голограми, інтерактивні карти та тачпади.
Наприклад, ми хочемо показати вишиту сорочку Лесі Українки. А розповідатиме про неї сама голографічна Леся. Адже українські міські еліти носили вишитий одяг, щоб підкреслити свою ідентичність. І відвідувачі зможуть почути про це від них самих
— пояснює Леся.
За її словами, у такий спосіб їхня команда прагне перетворити Музей української вишиванки на найбільш новаторський і привабливий музей в Україні. Експозиція має бути цікавою як українцям, так й іноземним туристам. Окрім артефактів, для музею виготовляють і нові речі. Наприклад, оригінал вишитої сорочки Тараса Шевченка зберігається у Києві. А відвідувачі музею у Чернівцях зможуть побачити реконструкцію.
«Якщо стародавні речі зазвичай зберігаються за вітринами і є недоторканими, то новітні реконструкції можна буде потримати у руках. Це важливо для сучасного музею, адже люди прагнуть емоцій, тактильності, інтерактивності. Ми хочемо, щоб наш простір був дружнім до відвідувачів», — розповідає культурна кураторка.
Наразі музей має кількох місцевих та закордонних спонсорів. Наприклад, цьогоріч український проект вперше здобув престижну європейську премію Europa Nostra.
Створити експозицію з вишиванками видатних українців допомагає компанія Luxoft, яка робить внесок у розвиток не тільки IT-коду, а й коду культурного. У компанії впевнені: нація існує стільки, скільки існує її культура, а тому фінансово підтримають реконструкції вишитих сорочок Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, Степана Бандери, Івана Миколайчука, Марії Крушельницької. Презентація сорочки Івана Миколайчука запланована на 15 червня, на його день народження, на кінофестивалі «Миколайчук-фест». Всі інші сорочки будуть готові до 1 вересня і презентовані на інші свята, як-от День Незалежності. Про перебіг проекту компанія Luxoft розповідатиме у себе на власних сторінках в соцмережах - Telegram, Facebook та Linkedin.
Поки Музей української вишиванки чекає на своє відкриття, надихнутися різноманіттям українського національного строю можна тут:
