На третій рік повномасштабного вторгнення рф в Україну допомога іноземних урядів вийшла на новий рівень: вони не лише передають, а й фінансують закупівлю зброї і техніки, виготовленої на заводах в Україні. І тому побільшало новин про плани приватних компаній розпочати виготовлення боєприпасів, танків, БМП, безпілотників тут, в країні, де продукцію можна одразу протестувати в боях. Втім, це не єдині переваги для закордонних виробників зброї.
AIN зробив огляд іноземних компаній, які оголосили про готовність «зайти» в Україну, і дізнався «підводні камені» цього процесу в заступника міністра стратегічної промисловості Сергія Боєва.
BAYKAR
За три тижні до початку повномасштабного вторгнення, 3 лютого 2022 року, уряди України і Туреччини підписали рамкову угоду про співпрацю в сфері високих технологій, авіаційній і космічній галузях. За її умовами, в Україні мало розпочатися будівництво заводу з виробництва, досліджень, обслуговування та ремонту БПЛА BAYRAKTAR із залученням інвестицій турецьких партнерів — держави або приватних компаній. Відповідальність за реалізацію проєкту з боку України взяли на себе Міністерство стратегічної промисловості та Міністерство оборони.
Від оголошення планів до перших згадок у медіа про будівництво заводу минуло два роки. У лютому 2024 року агенція Reuters повідомила, що роботи під Києвом зі зведення заводу розпочалися. Журналісти посилалися на виконавчого директора BAYKAR і писали, що на виробництві працюватимуть близько 500 людей. А генеральний директор компанії Халюк Байрактар заявив, що на будівництво заводу потрібно близько 12 місяців, після чого команда займатиметься облаштуванням внутрішньої техніки та організацією роботи.
«Байрактар зазначив, що потужність становитиме близько 120 одиниць щороку, але досі не ясно, чи буде виробництво на українському заводі зосереджено на моделі дронів TB2 або TB3», — йдеться в матеріалі Reuters.
Що стосується ціни, то у вересні 2023 року компанія BAYKAR планувала вкласти $100 млн у будівництво заводу, сервісного центру та штаб-квартири в Києві. Актуальної інформації про поточний стан будівництва немає — ми зверталися до офіційного представника компанії BAYKAR Аркадія Байдалохи за коментарем, але відповіді на свої питання так і не отримали. Натомість підприємство Хайлука Байрактара Avia Ventures, яке, за інформацією ЗМІ, відповідає за будівництво заводу BAYKAR в Україні, відкрило вакансії на платформі Work.ua:
-
бухгалтер на виробництво;
-
інженер-конструктор з виробництва БПЛА;
-
інженер-проєктувальник;
-
слюсар на завод з виробництва БПЛА.
В умовах останніх трьох вакансій з цього переліку передбачене бронювання працівників. Штат компанії на момент публікації оголошення налічував 10-50 робітників.
«Ми одна з перших і поки що єдина компанія в Україні, у структурі якої є іноземний засновник і ліцензія на оборонні системи. Сьогодні ми на шляху до великих звершень, втілюючи амбітні плани в будівництві великого промислового комплексу для виробництва безпілотних літальних апаратів (БпЛА) в Україні», — такий опис компанії ми знайшли на платформі пошуку роботи Work.ua.
Rheinmetall
З жовтня 2023 року в Україні працює ТОВ «Райнметал – Українська оборонна промисловість» — підприємство зі збирання, виробництва та розробки військової техніки, а також технічного обслуговування бронетехники, яку партнери надають Україні. Німецький виробник військової техніки Rheinmetall AG володіє 51% цього підприємства, а Україна — рештою 49%.
«План передбачає створення в Україні об'єднаних можливостей ОПК. Україна може отримати вигоду від цієї співпраці кількома способами, включаючи створення та розширення потенціалу оборонних технологій у країні, додаткову місцеву додану вартість, а також швидку доставку військового обладнання з Німеччини», — йшлося в пресрелізі до відкриття підприємства. Перший цех із ремонту та виробництва бронетехніки відкрили в червні 2024 року.
У липні 2024 року стало відомо, що німецька компанія отримала замовлення від України на будівництво заводу з виробництва боєприпасів. Очікується, що його запуск відбудеться протягом двох років.
Про плани запустити виробництво боєприпасів на базі спільного підприємства заявляв генеральний директор Rheinmetall AG Армін Паппергер місяць тому, під час підписання Меморандуму щодо розширеної співпраці з Міністерством стратегічної промисловості України. Також голова компанії повідомив про намір передати країні перші БМП Lynx і найближчим часом розпочати виробництво цих систем в Україні.
БМП Lynx. Фото з офіційного сайту компанії Rheinmetall
Що ж стосується виробництва артилерійських боєприпасів, то в лютому 2024 року компанія анонсувала його запуск і планувала виготовляти шестизначну кількість 155-міліметрових набоїв на рік на підприємстві «Український центр передового досвіду боєприпасів».
«Rheinmetall є важливим стратегічним партнером України — кілька десятків тисяч артилерійських боєприпасів калібру 155 мм вже поставлено, а ще сто тисяч снарядів буде передано Україні протягом 2024 року. У грудні У 2023 році уряд Німеччини також розмістив Rheinmetall замовлення на постачання десятків тисяч патронів у 2025 році. Окрім Німеччини, ще одна країна, член НАТО, доручила Rheinmetall поставити велику кількість 155 мм боєприпасів для України», — зазначається в пресрелізі про вигоду для України і німецької компанії.
Україна є важливим клієнтом німецької компанії. Пресслужба Rheinmetall опублікувала презентацію, у якій йдеться про зростання продажів зброї та боєприпасів компанії за перший квартал 2024 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року — на 70% (або на €149 мільйонів). Серед ключових проєктів виробник називає замовлення на артилерійські боєприпаси для Німеччини та України.
Європейські країни неодноразово отримували сучасну зброю від Rheinmetall AG за умови постачання власної зброї більш старих зразків Україні. Таким спосіб Україна отримала від Греції БМП радянського зразка і боєприпаси, а від Чехії — боєприпаси і запчастини до військової техніки.
Atlas Aerospace
Латвійський виробник дронів Atlas Aerospace виробляє автономні системи БПЛА, які використовуються не тільки у військових, а й у пошуково-рятувальних операціях. Генеральний директор компанії — українець Іван Толчинський. В Atlas Aerospace повідомили AIN, що за час повномасштабного вторгнення вони передали Україні щонайменше 959 дронів. Йдеться як про благодійність, так і про контракти, — зазначає пресслужба компанії на своєму офіційному сайті. Серед переданих дронів є і модель AtlasPRO, призначена для розвідки та наведення артилерії.
AtlasPRO. Фото з офіційного сайту компанії Atlas Aerospace
За даними Defense News, компанія планувала на початку 2023 року відкрити в Україні R&D-центр, а згодом і виробництво дронів у співпраці з Міністерством оборони. Втім, навіть через пів року директору Atlas було важко визначити дату відкриття заводу — затримки він пояснював бюрократичними процесами. AIN звернувся до компанії з проханням поділитися деталями щодо будівництва заводу, але нам повідомили, що в Atlas Aerospace наразі це питання не коментують.
А от R&D-центр в Україні врешті відкрився. У центрі здійснюється ремонт дронів і вдосконалюються рішення відповідно до запитів клієнтів.
«Дрон дуже змінився за час роботи в Україні. Тому модифікація дронів, перепрошивка батарей, встановлення optical flow також входять у роботу центру», — повідомляють в Atlas Aerospace.
Крім того, на базі центру працює школа операторів ATLAS, де інструктори компанії вчать літати на дронах AtlasPRO. Це міжнародна програма, за якою вчаться країни НАТО та українські військові.
«AtlasPRO — дрон подвійного призначення, і для керування потрібні спеціальні навички. Саме тому під час навчань основний акцент компанія робить на керуванні дроном, розвитку навичок управління AtlasPRO та протистоянню подавленню сигналу», — розповіли представники Atlas Aerospace.
Наразі у київському R&D-центрі відкриті такі вакансії:
-
інструктор БПЛА
-
інженер радіочастот
-
інженер вбудованого програмного забезпечення
-
інженер програмного забезпечення оптових систем.
Northrop Grumman
На початку липня 2024 року АТ «Укроборонпром» та американська компанія Northrop Grumman підписали угоду щодо створення нового виробництва боєприпасів середнього калібру за стандартами НАТО. Це відбулося під час зустрічі Президента України з топменеджерами провідних американських компаній у США. За даними Breaking Defense, персонал Northrop Grumman виконуватиме свою роботу з підрозділу в США, без фізичної присутності в Україні.
Боєприпаси Northrop Grumman. Фото з офіційного сайту компанії
Раніше видання цитувало директора з міжнародного бізнесу сектора оборонних систем Northrop Grumman Дейва Бартелла, який казав, що умови проєкту поширять на танкові боєприпаси калібру 155 мм, а також потенційно на інші калібри.
На офіційному сайті компанії зазначається, що Northrop Grumman виготовляють боєприпаси середнього (30 х 113 мм, 30 х 173 мм, 40 х 180 мм, 50 х 228 мм) і великого калібру (105 мм та 120 мм). На чому ще зосереджене виробництво Northrop Grumman?
-
БПЛА, комплектуючі літаків, системи навігації, самозахисту та спостереження військових літаків;
-
радари;
-
розробка програмних рішень для кібербезпеки та кіберзахисту (в тому числі і для зброї);
-
керовані снаряди та високоточна зброя;
-
системи протидії БПЛА та технології протиракетної оборони;
-
підводні БПЛА;
-
системи запуску ракет у морі;
-
розробка космічних наземних станцій та орбітальних платформ, виробництво космічних апаратів.
Roshel
Компанія виготовляє броньовані автомобілі з системами розумного моніторингу. Серед клієнтів Roshel — Міністерство внутрішньої безпеки США, Державний департамент США, NASA, Служба митної та прикордонної служби США, Національна оборона Канади. Штаб-квартира розташована в Онтаріо, Канада. З 2020 року компанія працює над автомобілями для інкасаторів. У них впроваджена система, завдяки якій можна дистанційно керувати транспортним засобом у зашифрований спосіб.
З початку повномасштабної війни компанія збільшила виробництво машин в десять разів. Силами НАТО вдалося придбати машини Senator і передати їх Україні. Це модель броньованої автівки, яка оснащена інтелектуальними технологіями, здатними захистити екіпаж від пострілів і вчасно виявити небезпеку. До сьогодні компанія передала Україні вже понад 1140 машин Senator. Деякі з них переобладнали на командно-штабні машини.
Броньова автівка Senator. Фото з Facebook-сторінки компанії Roshel
У червні 2024 року керівництво компанії ухвалило рішення локалізувати виробництво бронемашин в Україні. Про це засновник Roshel Роман Шимонов повідомив виданню «Економічна правда». За його словами, компанія готова вкласти десятки мільйонів доларів у нове підприємство і створити сотні робочих місць.
«Окрім близькості до основного оператора, компанія бачить в Україні сприятливий бізнес-клімат для побудови оборонних підприємств і подальшої експансії європейського ринку», — йдеться в матеріалі.
KNDS
15 листопада 2022 року франко-німецька компанія KNDS заявила про початок будівництва сервісного хабу в Словаччині для ремонту військової техніки своїх підприємств Nexter і KMW, яку вона в тому числі постачає в Україну: самохідної гаубиці PzH 2000, колісної гаубиці CAESAR, самохідної зенітної установки GEPARD і реактивної артилерійської системи MARS II, бронемашини DINGO. Центр відкрився в грудні 2022 року і має працювати щонайменше до кінця 2024 року.
22 березня 2024 року міністр збройних сил Франції Себастьян Лекорню написав у соцмережі Х про те, що KNDS відкриє дочірнє підприємство в Україні для потреб армії. А 7 червня 2024 року Володимир Зеленський повідомив, що «представники українських і французьких компаній підписали ліцензійну угоду щодо створення спроможності з виробництва боєприпасів за ліцензією KNDS France/Nexter».
Також підписали заяви про наміри щодо створення центру обслуговування та ремонту техніки KNDS France/Nexter в Україні й використання технології 3D-друку для виготовлення запчастин цієї компанії. Міністр стратегічної промисловості Олександр Камишин у своєму телеграм-каналі написав, що це перша в Україні ліцензія на виробництво снарядів 155 калібру. Окрім того, він пояснив, що другий контракт стосується відкриття в Україні підрозділу з технічного обслуговування гармат CAESAR: саме для цього готується 3D-друк металевих деталей.
Гармати CAESAR. Фото з офіційного сайту KNDS
Компанія KNDS — це об’єднання двох європейських виробників (Nexter і KMW) військової наземної зброї. Їхнє злиття сталося в 2015 році.
Colt CZ
16 липня 2024 року АТ «Укроборонпром» уклав контракт із дочірніми компаніями чеського виробника стрілецької зброї та боєприпасів Colt CZ — Sellier & Bellot та Česká zbrojovka. З першою українці домовились про постачання товарів і послуг для будівництва нового виробництва патронів, а з другою — про локалізацію і повний цикл виготовлення штурмових гвинтівок за стандартами НАТО в Україні. Про це повідомила пресслужба «Укроборонпром».
«Я пишаюся чеськими компаніями Česká zbrojovka та Sellier & Bellot не лише за те, що вони постачають військову техніку для української зброї, сил, а й за побудову самодостатньої української оборонної промисловості, яка допоможе обороні та економіці України», — прокоментував угоду прем’єр-міністр Чеської Республіки Петр Фіала.
Гвинтівка Colt Canada C7. Фото з офіційного сайту Colt CZ
Група компаній Colt CZ має власні потужності в Чехії, США, Канаді, Швеції, Швейцарії та Угорщині. У грудні 2023 року Colt CZ оголосив про придбання Sellier & Bellot. А компанія Česká zbrojovka була заснована ще в 1936 році. На офіційному сайті Česká zbrojovka зазначається, що вогнепальна зброя цієї компанії використовується збройними силами понад 40 країн світу.
Але для чого іноземцям будувати заводи в Україні, якщо багато з них тривалий час і без цього постачали техніку Україні? І чи є перспектива у виробництв зброї в Україні після завершення війни? З цими та іншими запитаннями AIN звернувся до заступника міністра з питань європейської інтеграції Міністерства стратегічної промисловості Сергія Боєва.
Фото: сторінка Боєва в LinkedIn
Чому іноземцям цікаво будувати оборонні заводи в Україні?
Фінансування. Здебільшого іноземні підприємства залучають кошти урядів своїх же країн для фінансування підтримки обладнання, ремонту техніки та інших робіт в Україні. Тому наша країна отримує допомогу від партнерів, а іноземні виробники зброї — підтримку і розвиток своєї роботи. За такою схемою компанія Rheinmetall ремонтуватиме БМП Marder. Заступник міністра каже, що виробництво і ремонт техніки є доволі дорогими, а в Україні бюджет обмежений. Тож залучення фінансів урядів інших країн є хорошим стимулом для іноземних компаній.
Водночас на початкових етапах локалізації виробництва, коли більшість компонентів постачаються з-за кордону, вартість зібраної в Україні західної техніки є вищою, ніж вартість української (з високим ступенем локалізації). Саме тому український уряд пропонує іноземним партнерам купити техніку вітчизняного виробництва. Це швидше рішення, ніж будівництво заводів іноземними компаніями. З цієї метою український уряд створив проєкт ZBROYARI, глобальну фандрайзингову кампанію, в межах якої іноземні уряди можуть фінансувати замовлення техніки, виробленої в Україні, зокрема і на заводах, побудованих іноземними компаніями.
Протягом 2024 року за допомогою проєкту ZBROYARI Україна планує залучити $10 млрд. У такий спосіб уже вдалося отримати кошти від Данії, Нідерландів і Канади.
Ціна роботи. «Будь-яка техніка, яка виробляється в західних країнах, дорожча, ніж якби вона вироблялась в Україні», — каже Сергій Боєв. За його словами, виробництво в Україні дозволить знизити ціну на техніку, тож вона користуватиметься більшим попитом на ринку. Це надає компаніям конкурентну перевагу. Власне, це вигідно й Україні, тому що за умов фінансових обмежень українці не можуть купувати багато одиниць техніки за західними цінами.
Тестування. За словами Боєва, коли німецька компанія Rheinmetall почне виробляти БМП Lynx, ця техніка стане на озброєння в українському війську, вперше буде застосована у війні й зможе довести свою здатність виконувати бойові задачі. Таким чином компанія створить і розвине свою торгову марку, яка триматиме умовний знак якості саме через те, що була використана і протестована в Україні. Це дасть можливість ефективно продавати техніку в інші країни.
Чому іноземним компаніям цікаво фінансувати будівництво заводів в Україні?
Заступник міністра зауважує, що компанія, яка виготовляє техніку не в Україні, буде дуже довго отримувати зворотний звʼязок щодо її використання в бою. Відповідно піде багато часу на те, щоб вдосконалити ту чи іншу зброю, і через це оновлена інформація може втратити актуальність. Наприклад, ремонт однієї одиниці техніки може сягати двох-трьох тижнів, а її перевезення — шість місяців.
«Таким чином ви не зможете досягти тієї швидкості оновлення, яка потрібна нам для того, щоб ліквідовувати ворога, а компаніям — щоб оновити свій продукт. Це логістично важко — і нам, і партнерам».
Зворотний приклад — безпілотні системи. Боєв каже, що команди розробляють і ремонтують їх доволі швидко. Те ж саме стосується і техніки, яку військові можуть оперативно покращувати і ремонтувати в Україні, не відправляючи її в іншу країну.
Чому така бізнес-модель цікава українцям?
Розвиток власного оборонно-промислового комплексу (ОПК). Сергій Боєв впевнений: будівництво оборонних заводів іноземними компаніями є важливим, зокрема і з погляду економіки. Наслідком цієї тенденції можуть стати нові робочі місця і зростання ВВП. Принагідно посадовець додає: торік з 5,3% зростання ВВП України 1,5% дала саме оборонна галузь.
Вибір стратегічного партнерства. За словами заступника міністра Боєва, компанії і надалі можуть постачати свою техніку Україні, але рано чи пізно постане питання поповнення і нарощування власного парку різних платформ озброєння. Важливо обрати обмежену кількість моделей із численного асортименту озброєння, який пропонують іноземні виробники, адже обслуговувати багато різних найменувань одного й того ж типу озброєння — неефективно. Що більше моделей танків, літаків, артилерійських установок в українському ОПК, то більше ресурсів потрібно для їх виготовлення та обслуговування.
За умови присутності в Україні різних іноземних виробників, конкуренція між ними посилюється. Ніхто з них не знає, як довго триватиме ця війна. Втім, і після неї з боку української армії буде високий попит на зброю, каже заступник міністра стратегічної промисловості.
Альтернатива російському озброєнню. Україні потрібні танки, які коштують не $12-15 млн, а $2-3 млн. Це стосується не тільки вартості, а й типу озброєння — локалізований Lynx може замінити російський БМП.
Що Україна отримає від спільних підприємств із західними партнерами?
Великих інвестицій потребують складні виробництва, наприклад, виготовлення боєприпасів. Решта — трансфер технологій, передача технічної документації та дозволів виготовляти щось самостійно, навчання людей і можливість локалізувати виробництво компонентів — це дуже маленькі інвестиції, і про великі гроші не йдеться, каже Сергій Боєв. За його словами, в Україні є обладнання, на якому можна виготовляти деякі компоненти і збирати техніку.
«Основний момент, стосовно якого переживають компанії, — це захист технологій. Але коли система не супернова, то вони вже почуваються спокійно. Або коли вони контролюють будівництво самостійно і передають інформацію своїй дочірній компанії, у них вже є рівень комфорту і впевненість, що все буде добре».
Боєв каже, що окремо слід розглядати виробництво боєприпасів. На відміну від танків, дронів та іншої військової техніки, воно потребує великих фінансових вкладень. Бо для виготовлення боєприпасів потрібні й порох, і вибухівка, і будування цілої лінії виробництва для того, щоб на виході отримати боєприпас. Це відрізняється від збірки танка з компонентів, які виготовляються в Україні чи приходять з-за кордону.
За словами заступника міністра, українці вже мають укладені контракти щодо постачання обладнання для виробництва боєприпасів або їхніх складових в Україні. Частково Україна фінансує їх самостійно. Що це означає? Боєв пояснює: є державні компанії, а є приватні. Державні фінансуються в тому числі коштом державного бюджету — наприклад, Rheinmetall повідомив, що отримав замовлення від українського уряду на будівництво заводу в Україні.
Спікер звертає увагу, що на закупівлю техніки, виробленої в ході цих проєктів, може піти також і частина допомоги, яку проголосив державний секретар США Ентоні Блінкен під час травневого візиту в Київ. Йдеться про передачу $2 млрд у фонд із розвитку ОПК України Defense Enterprise Fund.
Чи є перспектива в новозбудованих заводів після завершення війни?
Україна може стати потужним бізнес-партнером в європейській мережі виробників зброї, вважає Сергій Боєв. По-перше, український ОПК може інтегруватися в оборонно-промислову базу ЄС і НАТО. По-друге, конкурентні переваги, які дає виробництво в Україні, дозволять вийти на зовнішні ринки і Україні, і компаніям, що відкривають тут заводи. Через останні можна буде встановлювати відносини з іншими країнами.
Чому американські компанії не так активно заходять в Україну, як європейські?
«Американська оборонна галузь дуже жорстко регулюється урядом, Державним департаментом. Тому процес отримання і надання дозволів, налагодження процесу передачі технології займає більше часу, ніж з деякими європейськими компаніями», — вважає Боєв.
Втім, за словами заступника міністра, співпраця з американцями набирає обертів — зокрема в секторі виготовлення боєприпасів. Значною мірою, на його погляд, цьому дав поштовх Міжнародний форум оборонних індустрій DFNC1, що пройшов спершу в Києві, а пізніше — у Вашингтоні (DFNC1: US Edition). Саме тоді під керівництвом представниці США з питань економічного відновлення України Пенні Пріцкер була створена міжвідомча команда Ukraine Deal Team, через яку Мінстратпром і підтримує пріоритетні проєкти.
Найбільш довгостроковим є виробництво систем ППО і ПРО та ракет до них, але і тут Боєв спостерігає підтримку і створення можливостей для ремонту і локалізації. Передусім йдеться про компанії, які вже надали ці системи, адже, якщо одна підбита пускова система поїде на ремонт назад в США, а потім повертатиметься в Україну, мине багато часу.
Чим ризикують компанії, відкриваючи заводи в Україні?
За словами Сергія Боєва, оборонні технології, якими володіють компанії, виробники зброї, є дуже критичними і вважаються національним надбанням, тому перебувають під охороною, а діляться ними не так вже й охоче. Ці технології коштують мільярди доларів.
Тут доречним буде нагадати про виступ іншої заступниці міністра стратегічної промисловості Ганни Гвоздяр на хакатоні Precision. Вона зауважила, що поки іноземні партнери остерігаються передавати технології, ті втрачають свою актуальність.
Втім, Боєв розповідає, як саме вдається обходити обмеження і винаходити нові ефективні системи.
«Ми започаткували програму FrankenSAM. Це співпраця з американськими компаніями, які допомагають Україні адаптувати наші пострадянські системи до ракет західних зразків, і навпаки. Береш один радар, одну пускову — і в різних конфігураціях використовуєш їх».
Спікер зазначає, що це не так просто зробити, бо пускові системи потрібно адаптувати під ракети. Але це дозволяє працювати з тим, що є в наявності в української армії і вирішувати питання ППО — на додачу до того, що Україна отримує від союзників.
