На початку липня з'явилася інформація, що український офіс Google може очолити колишня B2C директорка «Київстар» Тетяна Лукинюк. Вона випускниця британського Інституту маркетингу CIM, працювала брендменеджеркою в Coca-Cola, директоркою з маркетингу Oriflame Cosmetics та керувала українським офісом Red Bull. Публікуємо уривок із книги «Як хотіти й отримати все (але це неточно)» Тетяни Лукинюк та Людмили Колб. Уривок надало видавництво «Віхола».
Коли людина вперше стає керівником, для неї відкривається новий дивовижний світ. Я не жартую і не перебільшую. Так стається, бо вона починає бачити все й усіх геть з іншої перспективи. Одне з найголовніших прозрінь: приходить усвідомлення, за що насправді підвищують працівників. Можливо, вас це здивує, але не тільки за те, що людина добре виконує свої обов’язки. А ще за її потенціал і ставлення. За весь час моєї роботи в бізнесі мені вдалося сформулювати найголовніші стратегії поведінки на роботі, які допоможуть стати помітним, вигідно виділитися серед інших колег і зрештою просунутися вперед.
Працювати до повного виснаження? Ні, у вас мають залишатися час і сили на нові проєкти, які відповідають вашим професійним цілям. Я вже передбачаю бурхливі реакції, мовляв, які нові проєкти, якщо й так ледь встигаєш робити основні задачі. У мене є відповідь, що може багатьом не сподобатися:
ми насправді не такі вже й зайняті, і в нас більше вільного часу, ніж здається.
З власного досвіду я знаю напевно, що все можна оптимізувати. Якщо ви працюєте у своїй компанії вже більше року і все ще витрачаєте на звичні задачі, кількість яких не змінилася, стільки само часу, що й раніше — у мене це викликає щире здивування. Чому так?
Що краще ви знаєте свою ділянку роботи, то вищою має бути ваша швидкість.
У жодному разі не навпаки. Коли я вперше робила бізнес-планування як маркетинг-директорка, то пішла додому о четвертій ранку. Наступного року — уже о першій ночі, хоча могла би раніше, та мене затримав колега. Ще через рік — вийшла з офісу о восьмій вечора, бо ми все зробили вчасно.
Якщо ви переконані, що у вас немає часу на додаткові активності, раджу провести експеримент: протягом тижня детально записуйте все, на що витрачаєте кожну годину.
Переконана, багатьох чекає чимало неприємних відкриттів. Сидіння в соцмережах, тривалий вихід на каву чи обід з колегами, невміння ефективно працювати з ключовими технічними інструментами для роботи — це ті речі, які зазвичай з’їдають час. Ось де ховаються потенційно вільні години на нові обов’язки й проєкти як усередині свого відділу, так і поза ним.
Але я не заперечую, що буває й так, що на працівника справді скидають дуже багато всього. Тим, хто може витримувати велике навантаження, завжди даватимуть більше задач. Якщо впізнали себе — це точно привід попросити у вашого керівника додаткові ресурси: більше часу на виконання завдань, асистента, більший бюджет, щоб ви передали частину завдань фрилансеру.
Свого часу для мене це стало корисним відкриттям. Здебільшого я працювала в компаніях, де орієнтовані на результат, тому слова «ні» там практично не існувало. «Вибач, я не зможу тобі допомогти, бо в мене немає ресурсів», — я пережила культурний шок, почувши таку відповідь колеги, коли перейшла працювати до «людяного» працедавця. А що, так можна було?! Не тільки можна, але й треба.
Фокусуйтеся на результаті, а не на процесі роботи.
Хай як чудово працюватиме співробітник, врешті його оцінять за результатами роботи. Процес теж має значення, але чи досягла людина того, чого від неї очікували, — усе ж набагато важливіше, особливо в тривалій перспективі. Їй можуть дати шанс виправитися, і навіть два, але якщо досягнень повсякчас немає — з такими працівниками зазвичай прощаються. Також раджу позбавитися надмірного перфекціонізму, якщо він супроводжує вас у справах. Це один з головних ворогів результату. Зробити все ідеально — гарне бажання. Але часто фокусування на формі й деталях заважає вам бачити суть того, чого потрібно досягти. Такий підхід шкодить просуванню вперед.
Пропонуйте рішення, а не приносьте керівнику проблеми.
Просто «обожнюю», коли колеги приходять до мене з такими словам: «Таню, у нас проблема!». Та керівник — не Г’юстон: він не мусить розв’язувати ваші задачі за вас.
Якщо ви хочете виділитися чи прагнете, щоб вас розглядали як наступника, — приносьте варіанти рішень. Вони не повинні бути ідеальними й остаточними. Головне — сформувати фундамент для обговорень та вибору. Ось це найкраще демонструє ваш потенціал.
А також показує, чи зможете ви в майбутньому ухвалювати рішення, що має визначальне значення для успіху на керівних позиціях. Отже, далекоглядніше буде звернутися так: «Таню, у мене виникли труднощі з ухваленням рішення. Я бачу кілька варіантів…».
Будуйте стосунки з колегами, а не прагніть стати самотньою зіркою.
Результати одного працівника не мають жодного значення, якщо при цьому команда, до якої він належить, не досягає результату. Коли людина ревно захищає свою ділянку роботи, застосовує професійні переваги, щоб збільшити дистанцію між собою та колективом, така поведінка дратує всіх — рано чи пізно із працівником серйозно поговорять, і не виключено, що попрощаються. Зберегти «генія» чи зберегти команду? У компаніях, особливо в міжнародних, зазвичай обирають останнє.
Товаришувати з колегами, щиро підтримувати їх, за потреби допомагати — перспективна стратегія поведінки. Це найкращий шлях, аби стати потужною та згуртованою командою, командою союзників. До того ж деякі з колег можуть потім стати і вашими друзями. Наприклад, з трьома своїми найкращими подругами, з якими ми товаришуємо вже понад 10 років, я познайомилася саме на роботі.
Водночас варто розуміти ризики в дружбі з колегами. Під виглядом теплих почуттів одна людина може використовувати іншу. Одному з друзів можуть запропонувати підвищення, іншому — ні. А коли людина стає керівником у своїй команді, де донедавна була на одному рівні з іншими, дружні стосунки можуть шкодити результатам роботи і заважати їй об’єктивно ухвалювати рішення.
Усе-таки не варто забувати, що ви з іншими членами команди — насамперед конкуренти. За таких умов часом буває не просто радіти успіхам колег, особливо коли ви претендували на ту саму можливість.
Побудова кар’єри — марафон, який кожен пробігає сам за себе.
Це не скасовує допомоги інших та іншим, однак ви не маєте рухатися повільніше чи взагалі зупинитися, відмовившись від професійних можливостей через бажання свого друга або подруги на роботі. Одного разу я стала свідком неприємної історії. В одній з компаній разом зі мною працювали дві колеги, які за час спільної роботи встигли стати подругами. Їхні стосунки тривали кілька років, вони разом їздили у відпустки, дружили родинами. Проте коли одну підвищили, другу довелося звільнити через те, що вона не змогла прийняти подругу як керівника. Тож якщо ви розумієте, що вам буде емоційно важко прийняти всі можливі наслідки дружби з колегами, — тоді краще просто приятелюйте. Так, усе одно буде неприємно, якщо когось підвищать, а вас — ні, але принаймні ви не зруйнуєте ще й цінного дружнього союзу. Для кар’єри мають значення не лише стосунки з колегами з вашого відділу.
Не забувайте про працівників з інших команд як на національному, так і на глобальному рівні, якщо працюєте в міжнародній компанії.
Дуже часто ми закриваємося в межах свого колективу. Робіть усвідомлене зусилля, щоб цього не сталося. Цікавтеся, що відбувається в інших командах. Корисно розуміти не лише свою ділянку роботи, а й загалом, як працює компанія. Знатися тільки на своєму — це те, що просуває вас тут і зараз, але в довготривалій перспективі — ні. Коли є усвідомлення, що відбувається за межами вашої команди, ви краще бачите, на які можливості можна розраховувати, де ви за потреби будете корисними зі своїми знаннями, уміннями та досвідом. Ходіть на обіди із сусідніми підрозділами, а у відрядженнях знайомтеся з працівниками з інших країн. Це варто робити цілеспрямовано, вкладаючи час та зусилля, якщо ви в майбутньому плануєте змінити сферу діяльності або взяти участь у міжнародному проєкті.
Неформальне спілкування дозволяє першим дізнаватися про нові вакансії, проєкти, а також розуміти підземні течії всередині компанії.
Не бійтеся здатися вискочкою, як нас часто примушують думати про тих, хто активно діє у власних інтересах. Ваше завдання — побудувати кар’єру, а не бути зручним для інших. Робіть те, що допоможе досягнути вашої мети.
