Аліна Марченко — підприємиця з Ізюма, що повернулася в місто після деокупації.
Про те, як розвивається пекарня в Ізюмі, гранти на «Власну справу» та чим живе малий бізнес на лінії фронту, читайте в бліц-інтервʼю AIN з Аліною Марченко.
Після публікації тексту до редакції звернулися читачі, які повідомили, що Аліна Марченко ймовірно є невісткою міського голови Валерія Марченка, якого місцеві медіа звинувачують у корупції. За декларацією, поданою за 2023 рік, підприємиця дійсно була дружиною Віталія Валерійовича Марченка, сина Валерія Марченка. А також обіймала адміністративну посаду в Ізюмській міській раді. У додатковому коментарі AIN з цього приводу Марченко повідоміла, що з 2023 року більше не є держслужбовицею, а на запитання щодо стосунку до Віталія Марченка не відповіла.
Про ймовірні схеми Валерія Марченка писали волонтери Харківського антикорупційного центру. У грудні 2024 року Харківська ОВА рекомендувала звільнити начальника Ізюмської міської військової адміністрації Валерія Марченка через «політику роботи проти корупції та зловживань на місцях».
Далі подаємо текст інтервʼю без змін.
Як перезапускали виробництво?
Уся моя родина — підприємці, ми працюємо як команда. Один із нас пішов на курси від міського центру зайнятості, інший почув про програму «Власна справа», зробили бізнес-план, отримали грант на пекарню.
На виграні кошти закупили піч і сировину для виробів. Усією родиною місили тісто, випікали, пробували рецепти. По неділях, коли були вихідні від інших робіт, працювали. З остаточною рецептурою визначилися, просто зараз перебуває на етапі оформлення цього всього у бренд.
Скільки людей у команді?
З найманих працівників працюють два пекарі. Тобто ми родиною самі знайшли підходящий нам алгоритм випічки, дали інструкції — печиво печеться. Коли хочемо ввести новий вид випічки — так само родиною збираємося на пекарні, самі розбираємося в процесі. Узгоджуємо — доносимо задачу до пекарів.
Рецепти для печива ми отримали від дідуся, який займався налаштуванням пекарського обладнання по всіх колишніх «совєтах», тому зараз ми виробляємо печиво за репептами з Донецька та Криму, вони були визнані найсмачнішими.
Де продаєте свою випічку?
«Меркурій» і Family — це наші магазини, де ми продаємо власну випічку. У кавʼярні міста доставляємо, окрім печива, ще круасани, мафіни, заварні тістечка, а також хліб у кулінарії (заклади швидкого харчування).
Фото: Аліна Марченко для AIN
Співпрацюємо з Bench, Pokrovska, Coffee hab, Coffee point. Доставку в інші міста почали замовляти після мого твіту про грант. Відправляю майже кожного дня.
Які обсяги виробництва?
У середньому випікаємо щотижня 100 кг печива. Найпопулярніший вид — американо з шоколадними дропсами, але вже сьогодні (21 грудня — ред.) зробила твіт, шо тестуємо горішки, і вже продала їх всі за передзамовленням.
Наскільки це прибутковий бізнес? І який попит зараз з інших міст?
Окрім печива, ми також виготовляємо хліб, круасани, слойки з начинками. Ці товари мають короткий строк реалізації, і печиво нас страхує в цьому випадку, бо довше зберігається.
Так вийшло, що твіт про грант та ізюмське печиво вийшов трохи з-під контролю. Не буду приховувати: про мене дізналися через «шакалячий експрес», який зіграв мені «на руку» так би мовити.
Планів продавати свої вироби через інтернет не було, але якщо доля отак повернулася, то хто я така, щоб не подякувати?
Не можу говорити конкретними цифрами про прибутковість, бо, як я вже сказала, ми ще в процесі розвитку і налаштування, але можливість і бажання продовжувати є!
Які плани на найближче майбутнє?
Прямо зараз тестуємо нові види випічки для розширення асортименту — це зі сторони виробництва. Я конкретно займаюся пошуком дизайнерів для оформлення вже саме бренду та підсвічую його через твітер.
Фото: Аліна Марченко для AIN
Із задоволенням відправляю печиво на розіграш для зборів ЗСУ, налагоджую співпрацю з БФ «Твоє майбутнє», який займається реабілітацією військових. Хочу, щоб про Ізюм знали не лише через страшні події 2022 року.
Як живе малий і середній бізнес в Ізюмі зараз?
Це окреме задоволення — спостерігати, як відкриваються в Ізюмі нові заклади. Як кажуть: «знайти своїх — і заспокоїтись».
Коли я бачу живе й активне місто, де люди працюють і рухаються в сторону майбутнього, незважаючи на травматичний досвід — я почуваюся серед «своїх».
Нові заклади відкриваються кожні три тижні. Закриття жодного не памʼятаю. Всі працюють, розширюють власну справу. Це надихає. Із викликів реально сприймаю тільки аварійні відключення через атаки рф.
Є генератори, але коли випічка вже в печі, то переключення на генератор унеможливлює результат: тісто падає, фактично вся партія зіпсована. Але це стається не так часто, щоб перестати займатися улюбленою справою.
Аліна Марченко також розповідає: поки набувала розголосу історія з грантом на пекарню, родина отримала ще один грант на відкриття хімчистки за програмою «Власна справа».
«Не секрет, шо місто зараз живе і працює практично для військових, і хотілося щось зробити задля поліпшення їхнього побуту: шоб вони не по хатах шукали, а мали комфортне людське рішення таких наче дрібниць, але ж. Тому хочеться сказати: беріть і робіть, у нас у всіх одна спільна мета», — додає підприємиця.
