За останній рік я жив і працював над Petcube в Україні, Тайланді, Німеччині, Франції, Китаї, Гонконгу та Сполучених Штатах. Насичено і різноманітно, як на один рік, і всюди мимоволі порівнюєш людей, культуру, побут. Коли живеш в іншій країні, отримуєш об’єктивне уявлення про неї, яке не порівняти з враженнями від туристичних візитів. Як на мене, Європа, Азія, Штати — це три різні планети.
Фото: Max Rive
Україна — це, безумовно, Європа, культурно і ментально. Власне, у цьому я не сумнівався. Що мене вразило, так це усвідомлення того, що у багатьох сферах українці можуть бути безумовними лідерами у світовому масштабі. Наша маргінальність лише в наших головах, у нашому блаженному трепеті перед “закордонним досвідом” і в пострадянських міфах, що на Заході все знають, а в нас усе погано.
Моїм принципом у вирішенні будь-яких задач завжди було “Подивись на найкращі приклади і зроби так само, або краще”. На щастя, народившись в добу інтернету, з доступом до “найкращих прикладів” у мене ніколи не було труднощів.
Я сам був заручником пострадянських міфів, вивчаючи найкращі західні приклади і порівнюючи їх з усередненою картинкою, яку бачив у своєму київському оточенні. Але в порівнянні з усередненою картинкою п’яти інших зовсім різних країн стало ясно, що і їм є багато чому повчитися у нас. Я зрозумів, що десятки моїх українських друзів є розумними не просто в українському, але у світовому масштабі.
Париж позаздрив би системам навігації та інфографіки, які створює Ігор Скляревський. Американці і європейці шлють листи в Petcube, щоб отримати контакти VGNC, які зняли нам відеоролик. Російська і українська школи веб-дизайну є одними з найпотужніших у світі, а тепер це переходить і на мобільні додатки. Ринок американських медіа вражає уяву своїми масштабами, бюджетами і якістю матеріалів, але при цьому створені українцями Платформа, Лайфхакер, АІН, SiliconRus чи Varosh, виглядали би на ньому цілком органічно.
І це лише сфери пов’язані з інтернетом і технологіями, до яких я дотичний. Впевнений, можна знайти чимало подібних прикладів і в інших сферах. З відверто побутових тем є три речі, які неймовірно недооцінені в Україні: наскільки у нас красиві люди, наскільки у нас смачна їжа, наскільки ми щедрі і гостинні.
Півтора року тому ми з Сашею і Андрієм узялися за амбітний проект — створення глобального бізнесу з R&D в Україні, ринком збуту в Штатах і виробництвом у Китаї. У нас не було досвіду ні з глобальним бізнесом, ні з виробництвом електроніки, ні з ринком товарів для домашніх тварин. Зараз ми працюємо командою з десяти людей і з кожним днем все краще розуміємо — ми не просто можемо це зробити, ми можемо це зробити так, що з нас братимуть приклад компанії зі всього світу.
За цей рік я зрозумів — треба, щоб в Україні було більше глобальних проектів.
Українцям бракує глобальних амбіцій. Бракує віри в те, що ми можемо бути на рівних з американцями, французами, німцями і китайцями. Бракує нахабства зазіхати на великий шматок, замість того, щоб збирати крихти.
Глобальність варто розуміти не тільки в географічному сенсі. Глобальні амбіції не означають фізичну або інтелектуальну еміграцію. Вони означають лише розширення зони потенційних можливостей і впливу. Працюючи на глобальний ринок ви ставите собі правильну планку якості, переходячи з категорії “хороший, як для мого міста” у категорію “хороший”. Більше ризиків? Насправді — ні. Більше гравців, але й можливостей більше.
Ви тільки плануєте розпочати свою справу? Що ж, наступні кілька років вам доведеться дуже багато працювати. І насправді однаково, великий чи маленький ваш проект: у добі завжди 24 години і ви будете працювати так само багато й наполегливо.
Чи може, ви вже котрий рік боретеся за верхні місця в рейтингу газетних кіосків Київщини? Запитайте себе, чи це справді найбільше, за що ви можете поборотися?
Бажання написати цей текст зріло у мене останні три місяці. Фінальною іскрою став пост мого друга Максона Пуговського, де він у контексті Революції пише, що кожен має робити те, що вміє найкраще.
І це правда. І дуже шкода бачити, як починає чергову містечкову затію той, кому під силу звернути гори. І дуже шкода, коли розумні люди так часто сповнені вагань і невпевненості, а світом правлять негідники.
Я не кажу, що глобальні амбіції кожному під силу. Але я точно знаю, що рівень можливостей десятків моїх друзів і тисяч українських професіоналів значно перевищує рівень їхніх амбіцій. Давайте це виправимо.
Сан-Франциско, січень 2014
P.S. У команді Petcube ми дуже хочемо, щоб в Україні було більше проектів з великими амбіціями, націлених на світовий ринок. І ми віримо, що для цього є всі передумови. Раніше ми розповідали як подати заявку на патент і як отримати публікації у світових медіа. Ми продовжуватимемо ділитися досвідом і невдовзі на АІН з’явиься матеріал про те, як запустити проект через Кікстартер. Я також закликаю власників інших компаній знаходити час і ділитися вашим досвідом.
