«Для мене це місце, де я відчуваю себе вдома»: враження експатів від переїзду в Україну

12330
13

Редакція AIN.UA поспілкувалася із чотирма працівниками місцевих продуктових компаній про причини переїзду в Україну і їхні враження від життя в ній. На запитання редакції відповідали поляк Конрад Любінскі, керівник команди клієнтської підтримки Preply, що переїхав до України у вересні 2015 року; американець Рей Іст, що живе в Україні майже дев’ять років, останні три з яких працює в маркетинговій команді MacPaw; американець Гай Худ, який переїхав у Київ у березні 2017 року і займається створенням R&D-команди MacPaw; американець Бредлі Уеллс, який прожив в Україні 12 років і наразі займає позицію головного менеджера з маркетингових комунікацій у Petcube.

 

Про рішення переїжджати

«Я переїхав в Україну рівно через два тижні після закінчення університету, де навчався на джазового музиканта та філолога англійської мови. Можна сказати, що моє професійне життя почалося саме в Україні», — розповідає американець Рей Іст, що зараз працює в маркетинговій команді MacPaw в Києві.

Схожим шляхом пішли ще два співрозмовники AIN.UA. Поляк Конрад Любінскі, закінчивши університет, побачив можливість стажування у Preply і прийняв рішення про переїзд. Наразі він працює керівником клієнтської підтримки і менеджером з локалізації українського стартапу. Американець Бредлі Уеллс, який працює головним менеджером з маркетингових комунікацій в Petcube, потрапив в Україну 12 років тому, також закінчуючи навчання у виші.

Американець Бредлі Уеллс з Petcube

Всі вони хотіли «пожити в іншій країні», «розширити світогляд», «дослідити не таку відому частину Європи» і просто більше пригод. «Я знав, що час між навчанням і початком кар’єри найбільш вдалий для цього. Для мене на той час не було ніяких мінусів окрім кількості миль між мною та рідними. Це дуже великий недолік. Але тоді я думав, що все це дуже тимчасово. І от я тут вже дев’ять років», — розповідає Рей.

Бредлі, вивчаючи варіанти для переїзду, шукав можливості для навчання і натрапив на Україну. «Це була дуже захоплююча можливість з багатьох причин. Навчатись у старовинному університеті Києво-Могилянська академія, та ще й у час Помаранчевої революції…», — ділиться він спогадами.

«Найціннішим плюсом стало те, що в Україні я знайшов можливість увійти в ІТ-сферу будучи лише філологом англійської мови і джазовим музикантом. Щоб відкрити можливості, як кажуть англійською, get your foot in the door, і далі заглибитись у нову сферу, потрібно хоча б одна хороша перевага над іншими. В 2008 році для мене цим стало  те, що я носій англійської мови. А далі, стану (чи не стану) я цінним спеціалістом вже без цього фактору залежало від мене. Мабуть, схожі можливості я мав би і в Штатах, проте це сталось тут. І за це я дуже вдячний Україні», — розповідає Рей. Після викладання англійської в American English Center, спочатку він потрапив в ІТ-компанію BeLight Software, де почав допомагати з копірайтингом і заглибився в маркетинг. Після шести років в Одесі, три роки тому він переїхав у Київ, щоб працювати в MacPaw.

Американець Рей Іст вже дев’ять років живе в Україні, три з яких в Києві працює в MacPaw

З чотирьох експатів, з якими нам довелось поспілкуватись, лише Гай Худ переїхав в Україну вже досвідченим спеціалістом. Він розпочав свою кар’єру в якості Assembler-розробника ще у 1990 році. З того часу займав різні важливі ролі у сфері технологій і ІТ.  «Я виріс інтровертом в Європі і став екстравертом в армії США. До Києва я переїхав у березні 2017 року після шести років в естонському Таллінні», — розповідає Гай. Після співбесід у п’яти компаніях у червні він приєднався до MacPaw, де очолює створення нової R&D команди з нуля.

У досвідченого спеціаліста було дві мотивації до переїзду в Україну: жити в одному місті з одним із найближчих друзів (для цього окрім Києва підходили Лондон, Париж, Амстердам та Берлін); знайти місце, де б досвід Гая був потрібен місцевому ІТ-комьюніті. «Досвід управління глобальними продуктами, що набагато перевищує той, що можна отримати в аутсорсінгу, в Україні як раз потрібен», — стверджує Гай.

Перші враження від України

Більшість іноземців Україна приголомшує, проте потім перші дні вони згадують з посмішкою. «Перші враження від України були дуже цікавими. Я зійшов із трапу літака о 22:30 в суботу в Одесі, де прожив перші шість років. Мене зустрічав чоловік на машині, котрий здавав моє перше житло в Україні. Він забрав мене і одразу вирішив повезти на Дерибасівську. Дорогою я помітив, що всі ремені безпеки відрізані. Половину шляху ми чомусь проїхали зустрічною смугою. Майже весь голосовий супровід — крики на інших водіїв невідомими, на той момент, для мене словами. Але такі моменти не завадили закохатися в країну вже у перші дні», — згадує Рей.

Конрад же діставався до Києва з Польщі автобусом. Перше, що він згадує — чисельні багатоповерхівки спальних районів. «Я не міг зрозуміти, чому люди могли хотіти переїхати в таке місце. В Польщі, коли люди можуть дозволити собі власне житло, вони, зазвичай, будують будинок або купують квартиру в малоповерховому стильному будинку. Хоча звичайно в нас є аналогічні будівлі, що залишилися з радянських часів», — ділиться спогадами Конрад.

Конрад Любінські з Польщі вже майже два роки працює у Preply в Києві

Ще одним яскравим враженням стає для іноземців громадський транспорт. «Ніколи не втрачаю можливості розповісти, яким збитим з пантелику я був, коли в маршрутці мені дали гроші і я не розумів, що повинен передати їх до водія. Він, у свою чергу, поки керував автівкою (безпека понад усе!) відраховував решту, а потім ті ж люди повертали її назад. У цьому закладена цікава племінна поведінка, але такий вид довіри в першу чергу направлений на людей, а не на державу», — згадує поляк.

Перші дні Бредлі також все приголомшувало. «Проте мені пощастило мати крутих друзів, які допомогли знайти житло і дістатися туди, куди потрібно. В решті решт, це як раз одна з речей, з якою мені пощастило в Україні — знаходити надзвичайних друзів», — ділиться американець.

Про складнощі життя в Україні

Для тих іноземців, що могли спілкуватися українською чи російською, складнощів виникало не так багато. «Звичайно, я можу назвати відключення електроенергії або гарячої води, але до цього звикаєш. Я гадав, що менталітет людей близький до польського, але виявилось, що схожість не така велика. В Україні наявна суттєва прірва між владою і людьми (радянська спадщина) і відмінності у стосунках чоловіків і жінок. Дивно, що жінки тут не мають впливу і незалежності як в Європі, але при цьому українські жінки дуже сильні. Україна, очевидно, також жінка. Дивна суміш», — ділиться Конрад.

Різниця у менталітеті із США також помітна. Але Рей не вважає це проблемою. «Щось у ньому одразу приймаєш, а щось доведеться зрозуміти і прийняти — я ж живу в Україні, а, як кажуть, в Тулу зі своїм самоваром…», — посміхається американець.

«Для іноземця може бути важко жити та працювати в Україні. Здебільшого через те, що закони не надто дружні, а державні служби — не надто доступні», — ділиться Бредлі з Petcube.

Всі іноземці відмічають складнощі з отриманням дозволів на проживання та роботу. «Для цього необхідно щороку подавати не мало документів в ОВІР та центр зайнятості від своєї компанії. Якщо ж ти міняєш роботодавця, все доводиться анулювати (дозвіл на роботу, вид на проживання), виписуватись, виїжджати з країни, щоб отримати штамп, знову заїжджати і подавати документи від нової компанії. Якщо все пройде успішно, то потрібно буде виїхати за візою, заїхати ще раз, анулювати її ж при прописці і подовжити через рік. Це дуже важкий і неприємний процес, в якому багато нюансів», — розповідає Рей.

Поляк Конрад не такий категоричний з приводу цього процесу. «Звичайно, я можу розповісти історії про багаточисельні візити до міграційного офісу з документами, які не вимагалися раніше, де працівники не говорять англійською і ти чекаєш годинами в черзі після того, я впишеш своє ім’я на якомусь неофіційному списку, який почав вести якийсь чувак. Проте, це більше чарує ніж дратує», — каже він. 

Американець Гай Худ 27 років пропрацював в ІТ-сфері в різних компаніях перш ніж переїхати в Київ і влаштуватись в MacPaw

Іноземців в першу чергу дивує неясність процесів і нестача комунікації між самими службами у спільних питаннях. «Дуже багато доводиться робити самому. В Штатах з цим набагато простіше — більшість речей можна зробити онлайн або хоча б дізнатись все телефоном», — ділиться Рей. Його земляк Бредлі такої ж думки: «рівень бюрократії у державних установах — одна з найбільш проблемних речей, що стосується життя в Україні».

«Але за останні два-три роки ситуація стала набагато краще. Більше інформації та інструментів з’являється в інтернеті. Як мінімум, багато де з’явилися електронні черги і вже не доводиться питати «хто крайній?». Це дуже спрощує життя!», — відмічає Рей.

На запитання, чому іноземці рідко наважуються на переїзд та роботу чи інвестиції в Україні, експати називають багато причин: нестабільна банківська сфера, непрозорі судові процеси, корупція, війна з Росією, складності оформлення документів для переїзду і загально нижчий рівень життя. Проте одразу після цього переліку вони називають контр-аргументи. «На перший погляд ризиків багато, проте і можливостей не менше», — стверджує Рей.

«Одна з найскладніших для людей речей — вибратися із зони комфорту. Якщо ви не звикли до умов життя у державі на кшталт України, це може виявитись для вас дуже складним. Не тому, що це неможливо, а тому, що це не те, до чого ви звикли. Переїжджаючи із США, ви берете з собою багато звичних комфортних речей, проте тут вони можуть не працювати. Наприклад, ви ніколи не знаєте, коли можете повернутись до дому і виявити, що гарячу воду з якоїсь причини відключили. Такі умови роблять життя більш непередбачуванним, але якщо ви гнучкі, вони можуть зробити його більш цікавим і насиченим», — вважає Бредлі Уеллс.

«Я гадаю багато людей не усвідомлюють, наскільки нормальним місцем є Україна для життя і роботи, якщо ви професіонал і маєте тут стабільну роботу. В багато чому це привабливіше за звичайні мрії про «хороше життя» у західноєвропейських країнах», — впевнений Конрад Любінскі.

Рей Іст, що по переїзду в Україну потрапив у ІТ-сферу і зайнявся маркетигом, за освітою англійський філолог і джазовий музикант

Про корупцію

«Ой, за дев’ять років бувало всяке. Поки що найбільше запам’ятався момент у пустому вагоні потяга Одеса — Краків. Міліціонери підійшли, попросили паспорти, вкрали потрібну на той момент міграційну картку і вимагали $200, щоб мене не зняли з потягу на наступній станції. Все це — протягом перших 30 хвилин поїздки…», — розповідає Рей.

Його колега з MacPaw Гай, який в Україні лише декілька місяців, також стикався з корупцією. Проте він не вважає це такою вже проблемою. «Вона тут більш відкрита і знана. Правда в тому, що США та Великобританія також мають проблеми з корупцією. Проте вона прихована серед багатьох суперечливих законів і практик поміж уряду, фінансової сфери і так далі. Трава з іншої сторони геть не зеленіше, як думає більшість українців. Я б радше бачив і знав корупцію, з якою зіткнуся, аніж дивувався їй кожного разу, як це відбувається в західних країнах», — вважає Гай.

Не дивлячись на це, двоє іноземців зізнаються, що почувають себе у Києві безпечніше. «Чесно кажучи, на вулицях не так багато поліції як в Польщі, але при цьому тут безпечно», — каже Конрад. Гай почуває себе «набагато більш у безпеці ніж у багатьох країнах ЄС та особливо США. Хоча, більшість з цього може бути через те, що людей з ЄС чи США тут набагато більше поважають ніж місцевих, що звичайно недобре», — каже американець.

Брейдлі Уеллс багато років прожив у Києві

Про відмінності в роботі та професійність українських колег

«Якщо порівнювати роботу у США та Україні в першу чергу варто сказати про work-life balance. США — одна з небагатьох країн, яка не забов’язує законами роботодавців давати працівникам хоча б один день оплачуваної відпустки. Навіть коли він є, багато хто боїться ним користатися, щоб випадково не виглядати менш працьовитим. В Україні звичайно буває по-різному, але загалом зовсім інша картина. Це дає можливість відволіктись, відпочити і, все ж таки, побачити світ, що важливо для розвитку людини», — розповідає Рей.

«Можна очікувати багато відмінностей, але, насправді, виявляється, що схожих рис набагато більше — люди, не важливо де, лишаються людьми. — каже Бредлі. — Мене завжди вражали українські колеги: вони професійні, амбітні і компетентні. Я вважаю себе щасливчиком, тому що мені вдалося працювати з визначними та чудовими людьми протягом багатьох років в Україні. Деякі з них стали моїми друзями, деякі успішно запустили власний бізнес, деякі — приймали участь у парламентських виборах, а інші відправились подорожувати і працювати в інших країнах».

Тієї самої думки дотримується і Рей. «Як в BeLight Software, так і в MacPaw мене завжди оточували люди, у яких можна навчитись чомусь крутому. В Україні я також зустрів Валентина Кирилова, одного з найкращих motion-дизайнерів у світі. Разом ми створили анімаційну студію Motion Authors, яка вже встигла попрацювати з Google, Trello, RedBull та Citibank», — ділиться американець.

Його колега по MacPaw Гай Худ в захваті від свого українського роботодавця. «Компанія відрізняється від більшості українських бізнесів і, я б сказав, краще ніж будь-яка компанія, в якій я працював за 27 років, включаючи Microsoft, Skype, Oracle, Symantec, армію США і багато інших малих, середніх та великих підприємства і державних установ», — стверджує Гай.

Гай Худ, що створює нову R&D-команду в MacPaw ще й DJ

Проте він бачить і деякі слабкі сторони українських фахівців. «В тому що стосується деталей і технічних питань — рівень дуже високий. Проте, розуміння більшої картини і простих, але критичних речей у менеджементі продукту критично не вистачає. Місцеві спеціалісти також чудово мислять поза рамками (out of the box). Наступних шляхом для них має стати вміння робити справи і виконувати обов’язки без сторонніх настанов», — резюмує Гай.

Цю ж особливість відмічає і Конрад з Preply: «Інколи здається, що люди дуже сфокусовані на своєму кар’єрному шляху і обов’язках, і втрачають із поля зору більшу картину того, чим є компанія і що вона має роботи».

Що експати радять іноземцям в Україні

«Відвідайте Львів і резиденцію Межигір’я колишнього президента Януковича біля Києва. Також не втратьте можливість відвідати круті місця у Києві і цікаві ресторани із різними кухнями, яких тут вдосталь», — пропонує поляк Конрад.

«Куди поїхати: в Кам’янець-Подільский (це дуже красиво) і в будь-яке українське село (це дуже цікаво і деколи весело). Що робити? Дуже просто. Переступити через себе і все-таки з’їсти шматок сала. Це ж смачно», — із досвідом стверджує Рей.  

Його земляк Бредлі ж резюмує: «В Україні так багато всього, що іноземцям варто було подивитись і cпробувати. Я не можу назвати все. Найголовніше — це приїхати і особисто пробувати. Куштувати їжу, відвідувати історичні пам’ятки, культурні заходи і розваги, проводити час із місцевими, гуляти у парках, і ви неодмінно закохаєтесь в цю країну».

Оставить комментарий

Комментарии | 13

  • ви маєте на увазі слово «мігранти», мабуть?

  • если честно — так и не понял что им понравилось в украине… коррупция, плохая работа соц служб, убогий менталитет, дома-муравейники и тд и тп.. мазохисты какие-то

    • Как экспат (уже 3 года в Киеве), отвечаю. Я из Минска.
      1) В Украине живут адекватные договороспособные люди. Взаимоуважение при общении. Если не напрягаешь других людей — можешь делать что угодно. Вы в курсе, что много где этого нет? А это очень ценно! 2) Отлично развито общественное питание с вкусной и недорогой едой; 3) Большие возможности в плане досуга и работы; 4) Перспективы страны в целом и стремление украинцев к развитию.
      Теперь насчёт коррупции. Можно узнать, а что конкретно Вас беспокоит? Коррупция — она ведь разная и очень сильно отличается на уровне например врача и на уровне министра. В том или ином виде коррупция есть абсолютно во всех странах, поэтому конкретизируйте. Например, в Минске вы не переделаете себе балкон так, как это сделано в 99% домов Киева. Это абсолютно невозможно, и никаких взяток вы никому не дадите. Если кто-то скажет — «ну и ладно, зато дома будут красивее», то как вам запрет построить баню на СОБСТВЕННОМ участке в частном секторе? У моего друга дом в Минске в частном секторе, который вроде как под снос ещё с начала 90-х, и там запрещено делать новые постройки. Хотели баню — не дают. Сосед построил без разрешения — приехали и СНЕСЛИ (наверняка добрые соседи настучали — это тоже норма, стучать просто так, из вредности)! И так уже почти 30 лет, а район сносить всё не собираются.
      И так во всех сферах. Уверяю Вас: поживите в Минске пару лет и вы будете умолять их взять взятку, чтобы делать многое, что вы сейчас делаете свободно и даже не задумываетесь, что это, оказывается, нельзя.
      Одним словом, не понимаете, вы, украинцы, своего счастья.

      • ну чего вы минск-то сравниваете… вы бы еще молдову в пример взяли =/
        вы сравните нормальные, высокоразвитые страны… сравните например то как среднему населению и молодежи в украине к примеру сейчас квартиру купить в киеве? в ипотеку? за 20% годовых??? сравните например кредиты на жилье с хотя бы польшей… сравните удовлетворенность жизнью, облагороженность города с другими городами европы.

        люди приезжающие сюда, особенно американцы, реально поражаются как можно жить в крошечной квартире на 30 квадратов. которую я кстати, к своим 30 годам, даже позволить себе пока еще не могу…

        сравните цены на всю электронику и бытовые приборы..
        iphone 7 в сша? ~650$
        в москве? ~700$
        в киеве? ~750$
        — цена отличается несущественно…

        НО! теперь посмотрим какая у нас средняя заработная плата:
        Киев ~380$ (причем, внимание, это только киев, это примерно в 1.8 раза больше чем средняя зп по Украине, которая сейчас = 6475 грн (несчастных 253$))
        Москва ~1100$ (почти в 3 раза больше чем в киеве)
        Польша (в общем) ~1150$ (в 3 раза больше)
        США ~3500$ (в 9.2 раза больше чем в киеве)

        путем нехитрой математики можете подсчитать сколько айфонов я могу позволить себе на зарплату в украине и сша.

        а вот к примеру что творится в польше:
        https://www.rupoland.com/images/stories/about_poland/stoimost-gizni-v-polshe.png
        — тоже вроде все ништяково.
        ———————————-

        так что, федя, вы мне тут пожалуйста шило с мылом не сравнивайте и мериться коррупционными пиписьками тоже не стоит. насчет «договороспособные» люди — тоже все пиздеж, здесь в большинстве случаев всем на всех насрать, но случаются и приятные исключения.

        у нас в украине конечно много хорошего, отличные специалисты, но уровень коррупции и слива денег в чужие карманы просто не позволяет жить по-человечески и улучшать уровень жизни в стране… вы даже посмотрите, что сейчас стоится, создается? да нихера — одни дома, многоэтажки, магазины… может кто-то скверы создает и парки? дороги делает, деревья массово сажает? да хер там.

        • Странный Вы. Если б я приехал из США — сравнил бы с США. Приехал бы из Польши — сравнивал бы с Польшей. Приехал из Минска — сравниваю с Минском.
          Логично, не?

          • вряд ли тут кому-то интересно сравнение одной убогой страны с другой

          • Вы сами помните свой комментарий?

            >если честно — так и не понял что им понравилось в украине..

            Я написал что понравилось

          • В общем, понравился беспорядок, анархия, отсутствие контроля и возможность безнаказанно нарушать правила и законы 🙁 Очень печальные «достоинства» для Украины.

  • Під експатами зазвичай маються на увазі висококваліфіковані іноземні фахівці. Мігранти в світлі останніх подій мають більш негативну барву, я б сказав 🙂

  • Маленький нюанс. Всі троє — білі чоловіки. Тому і почуваються в Києві безпечніше.

Поиск