Приключения в Шэньчжэне, или Как мы сделали продукт для китайских рэперов за три недели
Шэньчжэнь — это 20-миллионный город, в котором в девяностых годах жило всего 30 тысяч человек. Мы не знали ни языка, ни людей. Начали общаться с китайцами, которые хоть как-то говорили на английском, и просили их познакомить нас с другими китайцами, которые ходят на хип-хоп концерты. Параллельно мы начали искать таких людей онлайн.
Мы находили нужных людей и говорили: смотрите, мы не знаем, как этот рынок работает, мы просто очень вдохновлены культурой и хотим узнать, можем ли с помощью технологий сделать вашу жизнь лучше. У нас не было никакого решения в голове. Мы так и говорили: мы хотим вам помочь, нам не нужно ничего вам продавать. Просто поговорите с нами откровенно.
Такой подход сгенерировал невероятное количество знакомств. Через несколько дней после начала исследований о нескольких «лаоваях» (белых обезьянах), которые делают «приложения для рэпа» знал весь Шэньчжэнь. Читать полностью…
Кадри вирішують все: п’ять українських фотографів, яких цінує весь світ
…У своїх знімках Олександр Чекменьов фіксує реальне життя та людей, які живуть поруч з кожним із нас. Усі проекти Олександра — відображення суворої реальності, кадри — чесні та без прикрас. Головні герої серій: донбаські шахтарі, мешканці вулиць маленьких провінційних містечок, учасники Майдану у Києві, біженці зі Слов’янську та інші.
Свого часу Чекменьову вдалося зафіксувати чимало кадрів на межі двох століть, а згодом продовжити цю фіксацію, знімаючи головні події в історії сучасної України. На заході відверті роботи цього фотографа часто шокують, втім саме тим і цікаві. Читати повністю…
Феномен Closer: «Ми не хочемо перетворитися в клуб, де грають топ-100 світових артистів»
Ім’я Сергія Яценка спадає на думку одним із перших, коли йдеться про електронну сцену України. Сьогодні арт-центр Сloser, який відкрили Сергій Яценко, Тимур Баша, Сергій Вел, Ольга Бекенштейн і Ксенія Малих п’ять років тому на території колишньої стрічкоткацької фабрики, – без перебільшення, головна точка на карті нічного життя країни. Водночас фестивалі Стрічка і Brave! Factory, що проводить команда клубу, стали важливими івентами в масштабі Європи. Читати повністю…
«У 2016-му моя зарплата з двох шкіл становила 2400 гривень». Як я пройшов шлях від сільського вчителя до програміста
Привіт, мене звуть Богдан Овенко, мені 27. Уже рік, як я Java-розробник і консультант у компанії GlobalLogic. У професію прийшов після того, як три роки відпрацював учителем інформатики, фізики та астрономії в середній школі (такою була вимога навчання на бюджеті в університеті Драгоманова). Перший рік вчителював у школі Києва, два наступні — у рідному селі Плесецьке та в сусідньому селі Васильківського району. На той час — у 2015-16 роках — моя зарплата з двох шкіл становила 2400 гривень. Це була не єдина, хоч і вагома причина для змін. Стрес та інші негативи на роботі підштовхнули здійснити дитячу мрію та стати програмістом. Читати повністю…
«Нам понадобятся тяжелые тележки для денег»: как делали World of Tanks
Около 12 миллионов человек по всему миру хотя бы раз в месяц играют в «Танки» — заходят в игру World of Tanks и участвуют в боях, управляя «Тиграми» и Т-34. В «Танки» на подаренных детьми планшетах играют отцы семейств, таксисты и хотя бы кто-нибудь из ваших друзей. Это народная игра: подтверждение тому — праздник День танкиста, который в Минске благодаря World of Tanks стал по-настоящему популярным, и многочисленные фестивали, проходящие по всему миру.
Игра вышла восемь лет назад. За это время ее разработчик, белорусская компания Wargaming, подорожала до 1,5 миллиарда долларов (что сделало ее основателя Виктора Кислого долларовым миллиардером), выпустила еще несколько игр на схожую военно-патриотическую тематику, построила офис для топ-менеджмента на Кипре и купила несколько компаний помельче. The Village встретился с одним из создателей World of Tanks Вячеславом Макаровым и поговорил с ним о популярности игры, виртуальной реальности и «Танках» как образе жизни. Читать полностью…
Кам’янець-Подільський. Кулі над фортецею
Давнє місто Кам’янець-Подільський відоме своєю фортецею, органічним поєднанням культур різних народів і насиченим фестивальним життям. Зокрема, одними з найбільш вражаючих є фестивалі повітроплавання. Ця історія про те, як закохуються у непросту справу повітроплавання, де купують кулі, чому політ у небі схожий на яхтинг та які перспективи України у цій галузі.
Саме в Кам’янці Юрій Мошинський уперше побачив повітряну кулю і «пропав». Його полонила мрія стати пілотом повітряного апарату, і вже з 2013-го року він почав самостійно підкорювати небо. Він літав і влітку, і взимку, бачив, як зникає страх перед висотою, та переконаний, що Кам’янець-Подільський має всі шанси стати центром повітроплавання. Читати повністю…
Show must go on: три истории о музыке Queen в кино
У «Богемной рапсодии» Брайана Сингера в прокате небольшая турбулентность — критики не щадят фильм, но зрители все равно прибывают на сеансы. Все из-за большой любви к культовой группе и возможности чуть ли не впервые посмотреть на художественную адаптацию творческого пути музыкантов и жизни самого Меркьюри.
«Богемную рапсодию» спасает разве что невероятное перевоплощение Рами Малека во Фредди и мощный саундтрек. Благо, музыка «квинов» помогла в свое время не одному фильму — группа известна сотрудничеством с некоторыми кинематографистами. Речь сейчас, конечно, не о затасканных по ромкомах Somebody to Love или We are the Champions в жизнеутверждающих спортивных драмах. Поговорим о трех случаях, когда Queen обеспечили фильму весьма оригинальный саундтрек. Читать полностью…
«Слава богу, ми не зробили серіал»: режисер «Дикого поля» про екранізацію Жадана
Уперше ідея екранізації твору Сергія Жадана у мене з’явилася, коли я прочитав «Депеш Мод». У 18 років я прочитав роман і подумав, що це може бути крутий фільм. Певно, ми всі, коли читаємо книги, ніби знімаємо у голові кінострічку. Але я подумав, що все-таки зніму цей фільм.
У Харкові є паб «Черчилль» – це легендарне місце, де збиралася вся творча тусовка міста. І ось я стою там, п’ю пиво – і заходить Жадан. Я підходжу до нього, кажу: «Сергію, вітаю! Ви мене не знаєте, але мене звуть Ярослав, я хочу екранізувати роман «Депеш Мод». Як вам ця ідея?». А він каже: «Ну давай!». [Сміється]. Це було не те, на що я чекав. Тоді я ще не знав, що в Жадана є така проблема – він дуже довіряє людям. Він дав мені свій телефон. Але на ранок з мене вийшло пиво – і я йому не передзвонив. Читати повністю…
Формат, изменивший мир: история VHS
Одним из главных символов поп-культуры восьмидесятых, без преувеличения, можно назвать видеокассеты формата VHS. Их появление и массовая популярность сильно повлияли на производство и прокат фильмов, позволив людям смотреть кино дома или записывать его с телевизора.
Вспоминаем, как появился этот формат, почему именно он захватил весь мир, и когда же «ушла эпоха». Читать полностью…
Суицид, малярия, инфаркты: как глобальное потепление ударит по нашему здоровью
Климат планеты меняется, сегодня это невозможно отрицать. Температура воздуха и воды растет с каждым десятилетием, а 2015-й, 2016-й и 2017 годы составили тройку самых жарких лет за всю историю метеорологических наблюдений. Чаще всего, говоря о потеплении, обсуждают риски для природы и экономики: от высоких температур пострадают растения и животные, а засухи заставят множество людей перебраться в другие страны, став «климатическими беженцами». Но есть еще одна область, которая уже оказалась под угрозой из-за роста температур: здоровье людей по всему миру. Узнаем, как потепление помогает болезням распространяться и способна ли жара довести до самоубийства. Читать полностью…
Крик о помощи в вашей сумке
Когда Кристель Уоллес в марте 2017-го обнаружила свернутый на дне ее сумочки листок бумаги, она выбросила его в мусорную корзину. Эта бордовая сумка была абсолютно новой: Кристель купила ее несколько месяцев назад в супермаркете Walmart в Аризоне и еще ни разу ей не пользовалась.
Но потом Кристель стало любопытно. Она вытащила бумажку из корзины, развернула и обнаружила послание, нацарапанное на китайском. Перевод гласил: «Заключенные в китайской тюрьме Йиншань работают по 14 часов в сутки без перерыва на обед. Нас заставляют работать сверхурочно до полуночи. Тех, кто не успел закончить работу, избивают. В нашу пищу не добавляют ни соли, ни масла. Начальник, на которого мы работаем, платит тюрьме 2 тысячи юаней ежемесячно, чтобы нас лучше кормили, но все съедают тюремные охранники. Заболевшие вынуждены платить за собственные лекарства. Тюрьмы в Китае нельзя даже сравнить с тюрьмами в Соединенных Штатах. Лошадь, корова, коза, свинья, собака». Читать полностью…
Если вы уже все прочитали, а выходные еще продолжаются, тогда вам сюда, к нашим предыдущим подборкам. Приятного чтения и интересного отдыха! 
