У видавництві «Фабула» виходить український переклад книги Кріса Ґріффітса і Меліни Кості «Посібник із креативного мислення».

Автори книжки розповідають, як творчість може систематично призводити до потужних результатів. Вона допомагає розвивати креативність, здібність вирішувати проблеми, зрештою, формувати власні можливості та досягати успіху. AIN.UA публікує уривок із четвертого розділу під назвою «Поширені помилки мислення. Передбачуване мислення».

Вони повсюди!

Припущення є скрізь. Ми робимо їх постійно і майже в кожній ситуації. Коли ми беремося вирішувати бізнес-проблему, просту чи складну, то робимо припущення, перш ніж спробувати її вирішити. Що таке припущення? Це віра в те, що якась угода чи ідея є правдивою без будь-яких доказів.

У нас багато припущень, вони вбудовані в нас самим життям, нашими батьками, учителями, роботою та соціумом загалом.

У бізнесі наші припущення діють тоді, коли ми сліпо віримо в наших клієнтів, процеси, ринки, партнерів по команді, галузь, нас самих і таке інше.

Деякі поширені типові припущення:

  • робота відбувається лише в офісі;
  • наша компанія повинна мати різноманітний спектр бізнесу, щоб вижити;
  • це найкращий спосіб організації нашого розповсюдження — з ним ми ніколи не втрачатимемо позицій;
  • найліпшими клієнтами є наші найважливіші клієнти;
  • я не креативний;
  • усі наші клієнти — люди молоді;
  • ми повинні наймати лише людей, що матимуть гармонійні стосунки з рештою команди.

Припущення є чимось на кшталт ментальної рушниці. Вони дозволяють легко знайти швидкі непродумані відповіді на наші запитання, не обтяжують наш мозок зайвою важкою роботою. Ви можете завітати у свій «склад» припущень і взяти одне з полиці рішень, не витрачаючи часу, не створюючи та ретельно вивчаючи мільйон можливостей.

Ви маєте гарну базу для того, щоб реагувати майже миттєво. Здебільшого наші припущення є правильними. Наприклад, більшість людей, які поводяться привітно, і є привітними. А молоді чоловіки більш схильні до необережного керування, ніж жінки похилого віку (Канеман, 2011).

Але припущення можуть перетворитися на вашого найгіршого ворога так само, як і на найліпшого друга. Небезпека з’являється тоді, коли ми приймаємо їх на віру.

Що вражає в  припущеннях: вони спонукають нас думати, що ми знаємо більше, ніж насправді. Коли ми стикаємося із ситуацією, подібною до тієї, що вже з нами відбувалася, то припускаємо, що вона матиме схожий результат, і не використовуємо альтернативні шляхи. Це може перетворитися на серйозну проблему особливо тоді, коли ми маємо бути креативними. Наче шум, що заглушує інші звуки, припущення обмежують наше сприйняття й примушують нас слідувати старим шляхом, а не розвідувати нові місцевості.

Реальність полягає в тому, що інновації виникають, коли ми робимо щось інакше, а  не застрягаємо на «непохитних правилах», що добре діяли в минулому. Щоб вивільнити нашу креативну енергію для знаходження вбивчих ідей, ми маємо кинути виклик нашим припущенням і відкинути ті з них, що вже не є дієвими.

Суперечливі припущення

Якщо ви відчуваєте себе обмеженими незаперечними припущеннями та умовами, то ви маєте просто проаналізувати їх, щоб розкрити парадигму, яка руйнує ваші ідеї.

Як саме ви можете спростувати припущення? По-перше, визнайте, що вам необхідно мати припущення. По-друге, використовуйте свідомість чи спеціальну техніку, що допоможе вам регулярно відділяти факти від фейків, коли вирішуєте проблеми.

Спробуймо спростувати всі припущення разом за допомогою використання такого методу з трьох кроків:

Крок 1. Заявіть про свою проблему. Не зациклюйтеся на своїх припущеннях — ви маєте чітко викласти проблему, яку хочете вирішити, або можливість, яку ви бажаєте отримати. Наприклад: «Створення ресторанного бізнесу».

Крок 2. Визначте свої припущення. Далі ви маєте скласти мапу або перелік усіх припущень, перепон та основні правила, яких ви дотримуєтесь у цій ситуації. Це може здатися занадто очевидним кроком, але чи часто ви насправді робите припущення явними, чи подобається вам це?

Розгляньте проблему під лупою, ретельно роздивіться всі її складники. Щось видається цілковито безпечним. Чи ви коли-небудь це перевіряли?

Типовими припущеннями (Creating Minds, nd) можуть бути такі:

  • Неможливо щось зробити через такі обмеження, як час і  вартість.
  • Щось працює за певними встановленими правилами й умовами.
  • Люди сподіваються, розмірковують чи потребують певних речей.

У  концепції нашого ресторану мають бути деякі з наших припущень щодо створення успішного закладу:

  • меню;
  • їжа;
  • персонал.

Крок 3. Ставте під сумніви кожне припущення. Вам необхідно оскаржувати кожне з припущень, щоб перевірити, чи правильні вони або ж їх можна відкинути. Ставте запитання, щоб дістатися до сутності речей та мати можливість отримати нові напрями думок. Наприклад:

  • Що буде, якщо ми навмисно порушимо це правило?
  • Чому ми робимо це саме так?
  • Чому це припущення може бути хибним?

Це дуже проста вправа, що допоможе пролити світло на стан речей. Я  думаю, ви ніколи не зрозумієте, яку кількість необґрунтованих припущень маєте, поки не докладете зусиль, щоби протистояти їм. Повертаюсь до нашого прикладу з рестораном. Як саме ми можемо поставити під сумніви кожне припущення та відкрити нові можливості?

Чи потрібне нам меню? Можливо, й ні. Існує багато альтернатив, які ми можемо розглянути:

  • Клієнти можуть запропонувати ідеї страв для шеф-кухаря.
  • Офіціант може повідомляти клієнтам про страви, що є  в наявності.
  • Це може бути ресторан типу «шведський стіл» або ресторан, що пропонує тільки сети.
  • Можна надати перелік інґредієнтів, з яких клієнти можуть створювати рецепти.

Чи потрібна нам їжа? Це запитання може здатися спочатку безглуздим, але коли ви замислитеся глибше, воно може підкинути безліч ідей. Наприклад, люди можуть приносити власну їжу та сплачувати за послуги та приміщення.

Або ми могли б запропонувати інший тип товару, наприклад:

  • тільки напої;
  • пригодницький досвід;
  • пригощання власними стравами; кав’ярня з кішками;
  • клуб сміху;
  • їстівна жувальна гумка Віллі Вонки;
  • арт-кафе;
  • їжа для роздумів;
  • кисневий лаундж — спробуйте різноманітний ароматизований кисень;
  • ресторан для програмістів… або будь-який інший ресторан.

Це питання кидає виклик визначенню, що таке ресторан.

Чи потрібно нам мати персонал? Знову ж таки не обов’язково:

  • Ресторан може працювати за допомогою торгових автоматів або самообслуговування з лічильником.
  • Клієнти можуть обслуговувати інших клієнтів.
  • Офіціанти-роботи можуть замінити традиційне обслуговування.
  • Клієнти можуть готувати власну їжу.

В Японії ви можете побачити ресторан вендінгових автоматів, що не потребує взагалі жодного представника персоналу, він має влучну назву «Джиханкі Шокудо» (автоматична їдальня). До того ж все більша кількість стендів самообслуговування для офісних працівників з’являється в багатьох компаніях. (Jiji Press, 2017.)

Розумієте, до чого я веду? За допомогою допиту та повторного огляду власних припущень ми віднайшли цілу низку нових перспектив для нашого ресторану. Це запалює нас на створення більш оригінальних ідей. І не має значення, здаються ці ідеї дивними чи дурними.

Пам’ятайте: ми націлені на те, щоб бути якомога більш креативними, тому повинні мати можливість пересунути свої звичні межі. І я маю на увазі справжній тиск. Не стримуйтеся, будьте жорстокими та змушуйте кожне припущення боротися за своє життя.

Погані припущення в дії

Існує декілька способів, у які припущення може зіпсувати наше мислення. Ось тільки декілька з них.

1. Припущення — це не тверді факти

Ставлення до припущень, наче вони є фактами, може бути небезпечним. Якщо претензія чи переконання звучать досить правдоподібно і у нас немає очевидних причин сумніватися в них, ми схильні вважати, що вони є правильними. І в цьому полягає проблема: припущення можуть бути настільки потужними, що змушують нас приймати такі речі, що навіть поверхневий огляд виявив би їхню хибність.

Дослідник із Кардіффського університету переглянув 2000 новин із журналів та чотири британські газети, які належать до «якісної преси» (раніше їх називали електронними таблицями: Times, Telegraph, Guardian and Independent). Він виявив, що 80 % інформації в  них цілком чи частково базується на матеріалах, що публікували раніше, а основні факти були перевірені лише на 12 % (Дейвіс, 2008).

Це означає, що більшість новин ґрунтується на неперевірених припущеннях, а не на реальних фактах. Як і у світі ЗМІ, припущення починають бути настільки поширеними в бізнесі, що набувають значення суцільної правди: «Наші клієнти очікують від нас локальної присутності» чи «Ми маємо запускати новий асортимент продукції кожного року, щоб не пасти задніх із конкурентами». Що ці припущення реальні, зазвичай ніхто не сумнівається. Тому вони для широкого загалу дуже часто стають фейком.

2. Самообмеження

Якщо ви попросите бухгалтера надати вам чудову ідею, то отримаєте відповідь, яка пов’язана з цифрами. Якщо спитаєте в дизайнера, то отримаєте відповідь, що містить візуалізацію. Розумієте, до чого я веду? Цілком зрозуміло, що ми є продуктом власного досвіду.

Зрештою, кожен із нас іде унікальним шляхом крізь життя. Небезпечність тут полягає в тому, що коли настає час мислити креативно, то ми на самих себе накладаємо обмеження. Ці обмеження зазвичай помилкові, оскільки ґрунтуються на припущеннях, які маємо через власну спеціалізацію чи роль у суспільстві.

Вони змушують нас залишатися в межах того, що ми знаємо, — нашої зони комфорту. Один із моїх улюблених прикладів стосується корпорації Xerox та Apple. Ще у  1970-х роках учені дослідницького центру Xerox (PARC) (Пало-Альто, Каліфорнія) були першопрохідниками, створюючи багато важливих пристроїв до персональних комп’ютерів: графічний інтерфейс для користувачів та мишку керування.

Однак про це знає дуже небагато людей, бо Xerox (хоча мали високі показники копіювального бізнесу у свій час) не спромоглися ефективно комерціалізувати власні інновації і через це зробили одну з найбільших помилок у корпоративній історії. (Вессель, 2012.)

Стів Джобс, співвласник Apple, помітив рудиментарні версії технологій, що були продемонстровані під час відвідування ним цього закладу 1979 року. Він одразу побачив потенціал у створенні комп’ютерів для широкого загалу та віднайшов концепції для розробки Apple Macintosh.

Ну, а далі ви й самі знаєте, що трапилось. Mac перетворився на першу успішну операційну систему з графічним інтерфейсом (вікна та меню) та мишкою. Це привело до трансформації способу взаємодії людей із комп’ютерами. Про що це нам каже? Бідолашні дослідники та керівники Xerox не змогли повністю усвідомити потенціал власної технології.

Вони не розуміли, що вона перетвориться на революцію в галузі персональних комп’ютерів, бо вони ґрунтувались на припущеннях, що пов’язані з їхньою спеціалізацією, — створенні нових, кращих копіювальних апаратів. Якщо б вони примусили себе зазирнути за власні добровільні обмеження, то могли  б побачити безліч інших можливостей.

Стів Джобс казав декілька років по тому: «Якщо б у Xerox знали, що вони мають, та використали б реальні можливості, то могли б бути такими  ж великими, як IBM, Microsoft та Xerox разом — найбільшою високотехнологічною компанією у світі». (Гладуелл, 2011.)

3. Відстале мислення

Є цікава казка, яку розповів британський філософ Бертран Рассел. У  ній йдеться про фермера та його індика. Живучи на фермі, індик помітив: щодня фермер годує його на сході сонця цеберкою зерна. Це змусило його зробити висновок: «Мене завжди будуть годувати на сході сонця». Тож він був дуже шокований, коли різдвяним ранком його не нагодували, а відрубали йому голову. Яка мораль цієї історії? Ви не можете постійно дізнаватися правду зі свого минулого досвіду.

Історія чи частота події не є доказом того, що вона траплятиметься й  надалі. Хоча в бізнесі може бути доцільним ґрунтувати очікування того, що має бути, на тому, що було раніше, колишні результати аж ніяк не є гарантією майбутнього успіху.

Візьмемо, наприклад, Encyclopaedia Britannica. За 240 років свого існування вони створили успішну франшизу, що пропонує товсті томи знань, у них — всюдисуща репутація «наукової майстерності». Однак вони були вимушені наново перебудовувати себе після шоку від цифрових джерел на кшталт Wikipedia, що пропонують більшу швидкість і зручність.

Давня історія та перевірені часом принципи не були спроможні захистити цю енциклопедію від того, що сталося в майбутньому. Щоб пережити проривні зміни, компанії довелося кинути виклик кожному припущенню, якого вона дотримувалася у своїй бізнес-моделі, та цілком перейти в цифровий формат. То був сміливий крок для видавця, що дозволив отримати мільйони прихильників якісної довідкової літератури (Сворд, 2016).

Давнішні припущення примушують нас застрягати в «бізнесі так заведено», коли насправді ми маємо мислити набагато ширше. Дуже часто припущення призводять до інтелектуальних лінощів. Якщо ви плануєте маркетингову кампанію, то, мабуть, уже думали про те, що добре розумієте, чого хочуть клієнти, та знаєте, як примусити їх  бажати цього ще більше.

Але, імовірніше, ці «випробувані і (нібито) істинні» знання можуть зруйнувати вашу здатність мислити інакше та інноваційно: вдалі припущення перетворилися на погані. Я не кажу, що ми маємо забути все наше минуле — це було б такою саме дурістю, як і хибні припущення. Але варто регулярно нагадувати собі, що нічого цікавого з того не буде.