Почитать на выходных: интервью главреда «СЛУХ», основателей сети Fest! и украинских ученых

В нашем карантинном дайджесте: релокейт в Нидерланды, женщины в стендапе, секреты «Гарри Поттера», 40 лет фильму «Империя наносит ответный удар», Музей «Территория Терора» во Львове и другие материалы, которые мы рекомендуем к прочтению.

«Головне — робити»: історія Максима Сердюка про роботу медіа «СЛУХ» під час карантину

Ми працюємо невеликою командою, у якій, окрім мене, є артдиректор, два редактори, літредакторка та авторка. Більша частина колективу сформувалася дуже давно, ще в період створення нашого першого музичного видання Muzmapa — 3-4 роки тому.

Це команда, у якій усі залежать одне від одного. У нас немає плинності кадрів, тому про скорочення навіть не йшлося. Ми поговорили, усі з розумінням поставилися до ситуації, що склалася. Це такий період, який треба перечекати. Читати повністю…

Засновники !FEST («Криївка», «П’яна вишня») – про кризу, відновлення та другу «Реберню» в Києві

На початку квітня «Холдинг емоцій !FEST» відзначив 13-й день народження. Власники ресторанів «Криївка», «Реберня під Арсеналом» та «Дуже висока кухня», а також форматів «Львівська майстерня шоколаду», «Львівські пляцки» та «П’яна вишня» зустріли день заснування у час найбільшої кризи в історії холдингу та українського ресторанного бізнесу загалом. До початку карантину ресторани холдингу приймали десятки тисяч гостей щодня, але в один момент всі заклади зачинили двері – навіть «Криївка» на площі Ринок, для якої закриття стало першим в історії. «Ми не зачиняли цей заклад навіть на піку кризи в 2009 році», – кажуть співзасновники «Холдингу емоцій !FEST» Андрій Худо та Юрко Назарук, які запустили бізнес у 2007 році разом із Дмитром Герасімовим. Додають: «Ми ж не «Велюр», ми не можемо порушувати правила країни, де ми живемо. Ми граємо за правилами цієї країни. Хочеш грати за іншими – іди зміни країну». Читати повністю…

Недоліки життя в Нідерландах: іпотека на 30 років, дитячий садок за 2000 євро на місяць і податок на авто

Мене звати Андрій, і я програміст. За запрошенням однієї компанії півтора року тому переїхав до Нідерландів, у невелике містечко Еде. З того часу перше, що запитують мене знайомі, яких давно не бачив: «І як там, у Нідерландах?». Зазвичай у мене немає часу довго бесідувати, тому я коротко відповідаю: «Добре, але дорого». Мабуть, це і є основний висновок щодо життя в країні. Якщо цікавлять деталі, запрошую читати далі.

У цій статті я розповідаю про негативні аспекти життя в Нідерландах і труднощі, з якими довелося стикнутися. Читати повністю…

Хаб online: як виживають ваші улюблені креативні простори і що пропонують прямо зараз

Карантин в Україні триває вже декілька місяців. За цей час більшості хабів вдалось зберегти найголовніший ресурс – команду, яка чекає на поновлення діяльності, щоб знову наповнювати сенсами та людьми свої місця сили. Щоб бути разом, організатори дегустували різні форми взаємодії – від хакатонів до квартирників, від курсів до zoom-концертів, від онлайн-виставок до челенджів.

Деякі з хабів надали відкритий доступ до своїх програм та запустили нові, щоб підтримати не тільки свою спільноту, але й мешканців міста. А декільком просторам вдалось навіть відкрити нові комерційні напрямки та зайнятися розробкою онлайн-форматів та стратегій, для яких раніше не було часу. Тобто карантин надав поштовх до переосмислення своєї діяльності та подекуди більш зручних інструментів взаємодії.

Команда фестивалю соціальних інновацій та нової музики Plan B поспілкувалася з засновниками таких ініціатив зі Східної України – Харкова, Слов’янська, Маріуполя, Костянтинівки та Краматорська, аби дізнатися більше про їхню діяльність та плани. Читати повністю…

Чим насправді займаються українські вчені. Ми попросили їх пояснити це просто

Люди звикли сприймати науку, як щось не надто просте та зрозуміле. Самі науковці часто нарікають на штампи та стереотипи навколо своєї роботи. Мовляв, в уявленні наука виглядає, як справа «ботанів», яка стосується незначної кількості людей.

Але, насправді, сучасна наука – це в тому числі те, що ми їмо, дивимося і звикли вважати частиною свого побуту. Ми попросили трьох науковців із різних сфер простими словами пояснити свою роботу й те, як вона стосується кожного з нас. Читати повністю…

«Мені казали, що для жінки почуття гумору – це не сексуально»

Жінка в комедії, жінка з почуттям гумору, жінка, яка смішить, а не сміється – це досі екстраординарне явище. «А як же Емі Шумер, Юля Ахмєдова чи Ханна Ґедсбі?» – скажете ви. Упевнена, що всі ці жінки й досі відповідають на запитання, як це так вийшло, що вони обрали для себе такий «нетрадиційний шлях». Я займаюся комедією 5 років, а тому відповіді на подібні запитання вже завчила, як мантру.

Здавалося б, які можуть бути об’єктивні причини для того, щоб жінка в гуморі залишалася винятком із правил, а не його підтвердженням? Це дійсно парадоксально, адже в 2020-му ми вже маємо комікес, сценаристок і комедійних акторок, відомих на весь світ. Це дивовижно, коли Фібі Воллер-Бридж отримує «Золотий глобус», Еллен Дедженерес уже давно зібрала цілу колекцію «Еммі», а Юлія Ахмєдова робить успішний тур «НІ ХАРАСМЕНТУ». Та водночас у суспільній свідомості кар’єра в комедії для жінки – це досі щонайменше дивацтво.

Усе це здається парадоксальним лише на перший погляд. Варто придивитися – і стає зрозумілим, що статус жінок у комедії як меншини – це не збіг обставин, а систематичне явище. Читати повністю…

«Гарри Поттер»: все секреты популярности

И до, и после «Гарри Поттера» мир видел немало историй о магии, избранных и борьбе с тёмными властелинами. Но ни одна из них не смогла достичь столь же впечатляющего успеха. Что же создаёт разницу? Мне нравится думать, будто успех Поттерианы можно разложить на составные элементы.

Вряд ли секрет можно описать просто и однозначно, иначе его было бы очень легко повторить. Поэтому мы не будем касаться некоторых вполне очевидных причин популярности вроде продвинутого маркетинга или наличия у вселенной яркой серии фильмов, которые, безусловно, помогли прославить романы на весь мир.

Вопрос в том, почему это стало возможным, ведь далеко не каждое, пусть и вполне достойное, продвигаемое и экранизированное произведение способно столь же прочно войти в сознание миллионов людей.

В общем, усаживайтесь поудобнее. Будем разбираться. Кстати, этот текст состоит сплошь из одних спойлеров. Читать полностью…

Тихая пандемия. Почему целоваться опасно и кто такие Эпштейн и Барр

В крови 90 процентов взрослых людей на Земле, считают ученые, есть антитела к вирусу Эпштейна — Барр. При этом большинство из них даже не догадываются о когда-то перенесенной инфекции. Вирус открыли в середине прошлого века, проверяя фантастическую для того времени гипотезу, что онкология у детей в Уганде может быть следствием плохой гигиены или комариных укусов. Хорошего ответа на вопрос о том, почему возможный возбудитель лимфомы живет практически в каждом из нас, хотя и мало кому угрожает реальными проблемами — нет. Редакция N + 1 разбирается, стоит ли бежать сдавать анализ на антитела к вирусу и бояться развития всех связанных с ним заболеваний. Читать полностью…

«Империя наносит ответный удар» исполнилось 40 лет — Джордж Лукас вспоминает о создании фильма

Четыре десятилетия назад, 21 мая 1980 года, «Звёздные войны. Эпизод V: Империя наносит ответный удар» вышел в кино. В честь этого журналист сайта StarWars.com взял интервью у создателя саги Джорджа Лукаса и расспросил его о создании культовой картины.

Лукас рассказал, как ему удалось сделать крупнобюджетный блокбастер в обход больших голливудских студий. Правда, в один момент из-за нехватки денег он чуть не потерял контроль над всеми «Звёздными войнами». Читать полностью…

Валізи з історіями: як львівський музей «Територія Терору» розповідає про Голокост і тоталітаризм

У порожній кімнаті на стінах розвішані аудіоплеєри з навушниками, на записах — розповіді людей, котрі пережили репресії 1930—1950-х років у Львові та Україні. Яніна Альтман (Гешелес) потрапила до концтабору в червні 1943-го. Її батька, редактора єврейського журналу, вбили за два роки до цього. У таборі Яніна почала писати вірші та виступати з ними на таємних літературних зібраннях. Вона згадує: «Кожного разу при купанні наш одяг дезінфікували. А одяг був після людей, які були вбиті. Коли їх вивозили в [табір смерті] „Белжець“, їм довелося роздягнутися і залишити ці речі на вокзалі. А жінки з табору, вони працювали у пральні, де прали ці речі, а потім відправляли їх цивільному населенню в Німеччині».

Інтерв’ю з Альтман — один із багатьох записів, зібраних працівниками музею для історичного проєкту #непочуті. Хтось розповідає, як потрапив в облаву і спочатку не дуже злякався табору, вважаючи його лише тимчасовою незручністю. Хтось згадує, як наглядачі відтягували в різні боки членів родини, які намертво вчепилися один в одного і не могли розлучитися.

У музеї кажуть, що ці записи — найцінніші експонати. Але є й інші. Читати повністю…

Если вы уже все прочитали, а выходные еще продолжаются, тогда вам сюда, к нашим предыдущим подборкам. Приятного чтения!