Дмитро Семьонов, співзасновник маркетингової агенції Syntropy, написав у Facebook про те, чому через п’ять років роботи компанії вирішив закрити її. З дозволу автора публікуємо його статтю.

Закриваємо з Данилом Голотою нашу маркетингову агенцію Syntropy, яку будували п’ять років.

Почалось все з волонтерства на Forum One з Річардом Бренсоном, де ми з Данилом познайомились, спрацювались, і вирішили разом організовувати події. Спочатку ми робили власні безумні івенти, на кшталт форуму мандрівників Travelage 2.0 чи конференції піарників PR Awakens. Потім працювали в одній команді у PS Consulting, де спікерами були Чичваркін та Адізес.

Але ніша бізнес-подій дуже специфічна, вона дає багато досвіду і зв’язків, але зачасту — мало грошей. Тому ми «зав’язали» з івентами та пішли працювати маркетологами. Набрались досвіду, почали отримувати запити по допомозі в маркетингу від знайомих — так і вирішили створити свою агенцію, так би мовити, з хайтеком та плюхами.

Зараз розумію, наскільки ми були зелені та наївні. Але спрацювало ж!

Перші два роки ми працювали руцями, робили все самостійно: від написання текстівки для рекламного банера до побудови комплексної стратегії просування бізнесу. 90% клієнтів приходили через наші сторінки у Facebook та рекомендації, ми ніколи себе не рекламували (не робіть так, правильно себе просувати).

Потім ми зрозуміли, що час рости, наймати першу людину, і знайшли прекрасну Світлану Шаргородську, найбільш відповідальну та структурну людину з усіх, кого я зустрічав. Після цього до нашої команди приєднався Олександр Тарасов, який збагатив нашу командою експертизою в стратегії. І пішла робота!

Ми не встигали приймати замовлення та запускати рекламні кампанії. Це був період сміливих рішень, великих доходів (на той час) та невпинної праці. Ми росли, клієнти приходили, «рукавичка» руць та мізків нашої команди вже не витримувала – і ми вирішили розширятись. Пам’ятаєте серіал «Альф»? Як він говорив: «Я пам’ятаю, як відкрив холодильник, а далі усе немов у тумані!».

Так само і ми вирішили розширятись, і тут бац — у команді вже 12 чоловік, в нас є кулер для води та свій офіс у вигляді чотирикімнатної квартири з терасою. До нас приходили заводи та освітні агенції, фастфуд та софт для трейдерів, клієнти з України, Британії та Штатів. Все це було в новинку, п’янило, страшило і надихало. Дуже подобалась ця швидкість, нові виклики, важливі рішення та командні тусовочки до другої ночі. Тік-так, тік-так. Швидше. Потрібно забезпечувати потік клієнтів, працювати з командою, вибудовувати структуру та процеси.

До нас приєднався Дмитро Шаргородський, і ми відкрили ще й відділ веб-розробки. З’явилась вертикальна структура, менеджмент, мітапи, чекапи, синхрони, погони. Ми підсипали вугілля в топку нашого потягу і не помічали тривожних знаків на маршруті. Ми не завжди вчасно отримували гроші від клієнтів або не завжди ретельно рахували їх рентабельність. Не займались просуванням агенції, бо звикли, що клієнти приходять по зв’язках та рекомендаціях. Переїхали в ще більший та кращий офіс — прямо на Майдані. Ми вже спробували пальцями ніг температуру боргових вод (вона нам не сподобалась) — і тут фігакнув карантин.

Карантин став скальпелем, який різким та елегантним рухом розкрив проблемні місця нашого бізнесу, на які ми не звертали уваги. Частина клієнтів відвалилась, але ми деякий час ще утримували команду, шукаючи варіанти. Знаходили, але ситуація подобалась нам все менше. Поступово ми зменшували команду, поки не залишились у початковому складі — вдвох.

Говорять, що бізнес потрібно закривати лише в плюсі, щоб це не було емоційним рішенням. Ми так і зробили — повернулись в роботу руками та не піднімали голови до тих пір, поки не вийшли у нейтральні води. І тут, на свіжу голову ми зрозуміли, що більше не хочемо займатись маркетинговою агенцією. А то і будь-яким сервісним бізнесом. У всякому випадку, поки що.

Трішки підсумків:

  • Ми створили близько 30 маркетингових та продуктових стратегій.
  • Відділ операційного маркетингу, який повністю аутсорсив все просування для компаній за два роки збільшив дохід двох компаній в чотири рази.
  • За весь час з нами працювало 20 людей, і стільки ж підрядників. Вдячний всім, хто працював з нами, а особливо Світлані, Саші та Дмитру. І, звісно ж, партнеру Данилу, з яким ми пройшли затримки, борги та мідні труби.
  • Останні два роки працювали переважно з ІТ-проектами, що було одним з найкращих рішень. Цю індустрію я наразі й вибрав собі, як основну.

Мені здається, ми справді навчились підбирати класних людей у команду. Най ми не створили (поки що) глобальну екосистему бізнесів, як планували. Про нас були не тільки хороші відгуки — ми допускали помилки та іноді розходились з клієнтами прохолодно. Але завжди викладались на повну, вкладали в свою справу душу, піт та ранню сивину.

Я радий, що був частиною Syntropy. На цьому історія Syntropy закінчується. Час рухатись до наступних!

Автор: Дмитро Семьонов, співзасновник маркетингової агенції Syntropy