У розмові про фільми для великих екранів не можна обійти стороною «Аватар» Джеймса Кемерона, який разом з командою винайшов революційні технології, щоб оживити планету Пандору та її мешканців на екрані. Над дизайном неземних істот і пейзажами працювали видатні сучасні художники Вейн Барлоу і Роберт Стромберг. Саме заради цієї стрічки люди масово йшли у кінотеатри. Дивитись «Аватар» вдома на своєму телевізорі чи ноутбуці немає сенсу. Оскільки лише на великому екрані стає зрозуміло, стільки зусиль було вкладено у створення кольорової гами, героїв та саму планету. Не дарма «Аватар» побив декілька рекордів по зборах і став у свій час найкасовішою стрічкою.
Отримати задоволення від перегляду цього фільму вдома можна з проектором Samsung The Premiere. Він оснащений ультракоротким фокусом, а це означає, що його можна поставити впритул до стіни: з відстані всього 11 см можна отримати екран діагоналлю 100 дюймів, з 24 см – цілих 130 дюймів. І можна не купувати окрему аудіосистему, бо в сам проектор вже вбудована панель з акустикою 40 Вт, яка заміняє потужний саундбар.
У такому розмірі варто дивитися «Заборонений прийом» від майстра слоу-мо Зака Снайдера. У цій стрічці режисер зібрав і епічні соковиті сцени бійок, і крутий саундтрек, і цікаві ідеї. Неможливо відвести погляд від екрана, щоб не пропустити всі відсилки до попкультури, а кожна сцена, чи то танців, або ж вибухів та бійок продумана і відточена до ідеалу. Постійна зміна кольорових фільтрів та неординарні ракурси для бойових сцен вартують того, щоб подивитись це в масштабі. Але треба попередити, що фільм трохи божевільний, тому не варто концентруватися на сюжеті, тут історія розповідається саме через зображення.
За 35 років після виходу першого фільму Рідлі Скота з'явилося продовження «Той, хто біжить по лезу 2049». Цей фільм режисер Дені Вільньов задумував для перегляду лише в кінотеатрах. Як і в першому фільмі, весь масштаб передається лише за допомогою епічних панорам і чарівної музики Уоллфіша і Ціммера. Неповторно-реалістичний візуал розповідає про прекрасний світ недалекого майбутнього. Неон, дощ, китайська культура, похмурі висотки Лос-Анджелеса. Кожен кадр настільки красивий, що хоч скрінь — і став на заставку робочого стола.
Той, хто біжить по лезу 2049
Фантастична драма Крістофера Нолана «Інтерстеллар», в якій він спробував реалістично відтворити зовнішній вигляд і масштаби космічних тіл. Для цього він використав і комп'ютерну графіку, і деякі операторські рішення. Так, наприклад, планети та чорну діру Гаргантюа він часто показував крупним планом, щоб вони не вміщалися в кадрі повністю. Внаслідок цього на великому екрані посилювався ефект масштабу, а космічний корабель здавався крихітною порошиною на тлі гігантів. Операторська робота тут — геніальна. Знімальна команда доклала великих зусиль для створення правдоподібного зображення.
Фільм-атракціон «1917», який узяв відразу три «Оскара» (за операторську роботу, зведення звуку і візуальні ефекти) виглядає так, ніби знятий одним безперервним кадром. Не дивно, що на такий складний проєкт був запрошений відомий оператор Роджер Дікенс, що має 14 номінацій на «Оскар». Попри ілюзію одного дубля, в «1917» насправді є десятки «невидимих» монтажних склейок. Вони замасковані проходами героїв крізь темряву і рухом камери за статичними об'єктами. Спробуйте самостійно знайти їх усі під час перегляду.
Врятувати рядового Райана
А ось серйозна військова стрічка «Врятувати рядового Райана» від Стівена Спілберга — одна з найвизначніших на тему Другої Світової війни. Вона у свій час взагалі змінила увесь жанр військових драм. Ця стрічка про масштаб бойових сцен. Фільм починається з грандіозної й кривавої висадки у Нормандії. Вона передає всю велич, небезпеку і біль війни. Кулі гудять у повітрі, земля здригається від вибухів, навколо хаос та купа поранених людей. І все це знято красиво, жорстко, натуралістично. Камера смикається, але в міру, додаючи документальності й створюючи ефект присутності. Спеціально зменшена кольоровість плівки надає фільму ще більше реалізму. Харизматичні актори, непогана музика і якісні спецефекти доповнюють загальну картину. «Врятувати рядового Райана» заслуговує бути проглянутою саме на великому екрані.
З військових драм також варто звернути увагу на «Дюнкерк», але ця стрічка перш за все про візуал та технічну складову. Напружені бої, сюжет в трьох вимірах, гучний звук і саундтрек, саспенс. Все показано в тонах, які чудово передають той час. При цьому сцени вміло переплітаються між собою. Режисер Крістофер Нолан мало того, що змінює дії візуально, ще й виходить за рамки картини і формату екрану, то тут 16:9, а потім зміна кадру і вже 21:9, а згодом назад. У цій стрічці заради історичності Нолан вирішив відійти від комп'ютерної графіки, тому у фільмі використовується військова техніка того часу та дуже багато реквізиту, який підготували художники. Північна частина Франції, де знімали стрічку, напрочуд красива, тому там є на що подивитися на величезному екрані.
Яскраве, смішне та епічне. Саме так можна охарактеризувати «Вартові Галактики». Режисер Джеймс Ганн, який раніше режисерував інді-горори та писав сценарії для Зака Снайдера, раптово став режисером марвелівського блокбастера. І відірвався на повну. Особливу увагу Ганн приділив стилю «Вартових галактики». Його засмучувало те, що вся кінофантастика в XXI столітті виглядала однаково – як «копія копії» «Того, що біжить по лезу». Він хотів «повернути фарби» космічним пригодам і звернутися до естетики ретро-футуризму. Приземлити стиль, зробити його яскравим, але не химерним. Пізніше він зізнавався, що навмисно робив свої «Зоряні війни». Тож вийшла стрічка дуже колоритною, з класними історіями та саундтреком.