ВІД ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ДО «ОКЕЙ, ГУГЛ»
Як змінилися технології за роки Незалежності
Автор: Марічка Цигилик | Ілюстрації: Дарина Скульська
Матеріал подготовлено за підтримки lifecell Україна
Що це означає?
Андрію Бродецькому 28 років, він автор Telegram-каналу «Технології, медіа і суспільство». Олена Стецура працює у дирекції інформаційних та комунікаційних технологій в lifecell, їй було 28 років у 1991, коли Україна здобула Незалежність.

Редакція AIN.UA спільно з діджитал-оператором lifecell поговорила з обома героями і порівняла якими технологіями користувалися тоді і зараз.
ВІД ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ДО «ОКЕЙ, ГУГЛ»
Як змінилися технології за роки Незалежності
Автор: Марічка Цигилик | Ілюстрації: Дарина Скульська
Матеріал подготовлено
за підтримки lifecell Україна
Що це означає?
Андрію Бродецькому 28 років, він автор Telegram-каналу «Технології, медіа і суспільство». Олена Стецура працює у дирекції інформаційних та комунікаційних технологій в lifecell, їй було 28 років у 1991, коли Україна здобула Незалежність.

Редакція AIN.UA спільно з діджитал-оператором lifecell поговорила з обома героями і порівняла якими технологіями користувалися тоді і зараз.
ВІД ЕНЦИКЛОПЕДІЇ ДО «ОКЕЙ, ГУГЛ»
Як змінилися технології за роки Незалежності
Автор: Марічка Цигилик | Ілюстрації: Дарина Скульська
Матеріал подготовлено за підтримки lifecell Україна
Що це означає?
Андрію Бродецькому 28 років, він автор Telegram-каналу «Технології, медіа і суспільство». Олена Стецура працює у дирекції інформаційних та комунікаційних технологій в lifecell, їй було 28 років у 1991, коли Україна здобула Незалежність.

Редакція AIN.UA спільно з діджитал-оператором lifecell поговорила з обома героями і порівняла якими технологіями користувалися тоді і зараз.
Андрію Бродецькому 28 років, він автор Telegram-каналу «Технології, медіа і суспільство». Олена Стецура працює у дирекції інформаційних та комунікаційних технологій в lifecell, їй було 28 років у 1991, коли Україна здобула Незалежність.

Редакція AIN.UA спільно з діджитал-оператором lifecell поговорила з обома героями і порівняла якими технологіями користувалися тоді і зараз.
Автор: Марічка Цигилик
Ілюстрації: Дарина Скульська
Матеріал подготовлено за підтримки lifecell Україна
Що це означає?
Андрію Бродецькому 28 років, він автор Telegram-каналу «Технології, медіа і суспільство». Олена Стецура працює у дирекції інформаційних та комунікаційних технологій в lifecell, їй було 28 років у 1991, коли Україна здобула Незалежність.

Редакція AIN.UA спільно з діджитал-оператором lifecell поговорила з обома героями і порівняла якими технологіями користувалися тоді і зараз.
Цей матеріал підготовлений журналістами AIN.UA за редакційними стандартами і опублікований за підтримки рекламодавця
АНДРІЙ: Раз на день або через день, коли зідзвонююся із мамою.
Скільки разів на день кажете слово «Алло»?
ОЛЕНА: У мене вдома був дротовий стаціонарний телефон. Тоді у кожного було декілька телефонних ліній: домашній телефон, робочий, комутатор, таксофон. Дехто із друзів жив у гуртожитках, то там залишали записки у вахтера — писали місце і час зустрічі.

На пошті були переговорні пункти — міжміські та внутрішньоміські.
Як користувались телефоном, коли вам було 28?
ОЛЕНА: Перший мобільний мені видали на роботі у 1996-1997 роках. Це була Nokia 5110 із антенкою назовні. По ній можна було дзвонити, писати смски, вибрати звук вхідного дзвінка, там був будильник і календар.
Коли у вас з'явився перший мобільний?
АНДРІЙ: У мене два смартфони з картками різних операторів. Де один не ловить, ловитиме інший.
Якщо потрібно терміново подзвонити, а ви далеко від цивілізації у лісі — що робити?
АНДРІЙ: Це «жахливі» цифри, які, на щастя, мій смартфон на Android мені не показує. В середньому це 4-5 годин на день.
Скільки годин на день приблизно «сидите» в телефоні?
АНДРІЙ: Зі смартфону моніторю стрічку новин: на ходу, в транспорті, під час обіду. Комунікую із друзями, рідними, дівчиною.
Як і де найчастіше використовуєте смартфон?
Андрій
Олена
АНДРІЙ: Телевізор я не вмикав жодного разу. Серіали та фільми дивлюсь на стримінгових сервісах — Megogo, Netflix. Стараюсь дивитись на легальних сервісах, але, наприклад, HBO, на жаль, в Україні недоступне, тому користуюсь торентами.

10 років тому, коли інтернет для мене тільки починався, це було місце, звідки можна скачати фільм, але його потрібно було обов'язково зберігати офлайн. А зараз більшість контенту я споживаю безпосередньо в інтернеті, бо доступ до нього є завжди.
Маєте вдома телевізор?
ОЛЕНА: У мене в сім'ї був кольоровий «Електрон» з електронно-променевою трубкою та пультом з коліщатками на проводі. Тоді було 4 всесоюзні телеканали, хоча у 1991 році почали з'являтись приватні телекомпанії. А ще були відеосалони — це коли орендують маленький зал, ставлять телевізор і влаштовують там кіносеанси для 50 чоловік. Вони були дуже популярними на курортах.
У вас був вдома телевізор?
Андрій
Олена
АНДРІЙ: Один смартфон на 60 Гб повністю забитий фото, тому новий купив на 120 Гб, наразі цього вистачає. Я підключив «Google Photos», що автоматично завантажує мої фото на хмару, хоча якість там стає гіршою.

Зазвичай фотографую приємні моменти. Навіть якщо нікуди не викладаю — через місяць, два, рік буде приємно їх переглянути.
Скільки фото робите за день і що найчастіше фотографуєте? Вистачає місця на телефоні під фотографії?
АНДРІЙ: Google Play Music — там все посортовано по виконавцях та альбомах. У YouTube дуже класний рекомендаційний алгоритм — «цифрова модель мого смаку». SoundCloud — там є музика, яка не потрапляє в Google Play Music. У Києві всюди добре ловить 4G, тому «над землею» я слухаю музику, яку мені «рекомендують», а у метро — переходжу у режим прослуховування збережених композицій, поки не проведуть туди 4G.
Як слухаєте музику?
АНДРІЙ: Слухаю онлайн-радіо. А ще дуже люблю подкасти — це сучасне переродження радіоформату. Текст не передасть усіх нюансів, які можна передати у подкастах. Більшість якісних подкастів — англомовні, зі змонтованими сюжетами та звуковими ефектами.
Яке радіо слухаєте?
ОЛЕНА: У нас був «Зеніт». Фото ми проявляли самі і вони були чорно-білі. Але проявлення фото забирало дуже багато часу, тому не всі плівки проявляли. Мої друзі у 1991 році поїхали в Ізраїль і прислали звідти свої кольорові фото із живими сценами з життя, а не так, як у нас на фото — уся сім'я сфотографована у фотосалоні. Це було круто. Ще чудом техніки були Polaroid, які моментально робили фото. В 90-х їх мали одиниці і ті, хто на пляжі пропонував зробити фото із мавпочками.

Ми фотографували урочисті моменти: весілля, дні народження, пам'ятні події.
Що тоді фотографували і чи все друкували?
ОЛЕНА: До 90-х всі були хіпстерами і слухали вінілові платівки. Їх продавали на базарі або привозили з-за кордону. Після, з'явились касетні плеєри, і вони були дуже круті, бо їх можна було носити із собою.

А вдома у мене був записуючий двокасетник — це така собі рекордингова студія для копіювання касет. Касети було не складно купити, але дорого. Вони мали різний тип металевого напилення на плівці: дорогим і якісним був хром, а напилення феруму — дешевше і менш якісне.
Як і яку музику слухали?
ОЛЕНА: Тоді у всіх в квартирах була радіоточка, але радіо ми в сім'ї не слухали. Воно могло бути фоном на роботі.
Яке радіо слухали?
АНДРІЙ: Звісно, краще читати паперові книги, аніж стрічку у FB — над нею працюють команди програмістів, дизайнерів, психологів, які проектують все так, щоб ми якомога довше її читали. Та все ж таки перед сном я стараюсь почитати книгу, це краще для очей. Також маю електронну книгу Kindle — її беру на відпочинок.
У якому форматі читаєте книги?
ОЛЕНА: Ходили у бібліотеки, їх було багато різних: для дорослих, для дітей, технічні, художні. Усі були безкоштовні і можна було мати декілька читацьких квитків. Або брали почитати у сусідки, або купували.
Де ви брали книги, щоб почитати?
Андрій
Олена
АНДРІЙ: У поштову скриньку мені приходять лише квитанції та рекламки. За останній роки не можу згадати, щоб відправляв комусь паперовий лист. А електронна пошта зараз — це сервісна комунікація: квитки, документи, договори, ділові переписки чи розсилки сайтів. Вся решта комунікації — у месенджерах.
Як часто листуєтесь паперовими листами?
АНДРІЙ: 2 смартфони, ноутбук, розумний годинник, безпровідні навушники, електронна книга.
Скільки у вас ґаджетів?
АНДРІЙ: Без проблем. Для роботи списався по FB англійською, інтерв'ю робив по Skype. Залежить від того, як буде зручніше людині.
Як спілкуєтесь із іноземцями?
ОЛЕНА: Так, замість месенджерів і смсок були листи, телеграми і вітальні листівки. Я отримувала часто листівки, листи від друзів з-за кордону у красивих конвертах.
А часто користувались послугами пошти?
ОЛЕНА: У 1991 році я на роботі вже працювала на персональному комп'ютері радянського виробництва — ЕС 1840. Він займав цілу кімнату — приблизно 1 метр 50 см в довжину, а усі програми до нього були записані на магнітні стрічки. Він працював на системі «Альфа-Дос» і мав 256 Кілобайт пам'яті. У нього не було жорсткого диску, а були дві п'ятидюймові дискети та два дисководи. Ми постійно щось копіювали із однієї на іншу та робили дублі — це займало дуже багато часу. Але тоді персональний комп'ютер був як персональний літак за сьогоднішніми мірками.

На ньому ще була встановлена монохромна гра — «Діґер». То працівники підприємства чергу займали, щоб у нього пограти. А перший комп'ютер вдома з'явився вже після 2000 року, ми доньці на день народження подарували.
Що знали про комп'ютер у той час?
АНДРІЙ: Штучний інтелект — алгоритми, які імітують дії, які могла робити лише людина. Smart-годинники чи фітнес-трекери: вони вимірюють пульс, фізичну активність і сон, але це лише передвісники великого зсуву в сфері охорони здоров'я. Безпілотні автомобілі. Але в Києві потрібно спершу просто відремонтувати дороги.
Що для вас зараз є технологічними інноваціями?
ОЛЕНА: У 90-91 році відкрили кордони між країнами, і з Європи почали возити техніку. В моєму колі найбільшою мрією була «двійка Phillips» — це телевізор і вмонтований у нього відеомагнітофон.

У мого керівника був пейджер — і посеред наради він пищав, це теж було дуже круто. Я мріяла про відеокамеру, щоб знімати неповторні моменти життя моєї маленької дитини.

Мрією всіх дітей була комп'ютерна приставка. Пізніше була гра — тамагочі зі звірятками, а її прообраз — це «Вовк і яйця», ще був «Тетріс».
Що було мегатехнологічним у той час?
ОЛЕНА: Якщо потрібна була технічна документація, то у бібліотеці на підприємстві.

Тоді у всіх були записники — там записували адреси, телефони, рецепти страв. Наприклад, шукали запис «Льоша, механік», «Маша, рецепт "Наполеону"», комусь телефонуєш, щоб карбюратор відремонтувати.

Якщо потрібно було знайти людину, то йшли до адресного столу: там у віконечко до тітки кажеш прізвище, ім'я, приблизний рік народження, кого шукаєш. А через годину тобі видають список і номера телефонів людей з такими даними. Також у кожній сім'ї був телефонний довідник.

Ще були 33 томи Великої радянської енциклопедії. Але в магазині додому її просто так не можна було купити, а потрібно було записатись в чергу. Була Енциклопедія юного фотографа, натураліста, астронома.
Як шукали потрібну інформацію?
АНДРІЙ: Якщо мій запит конкретний і чіткий, то просто кажу «Okey, Google». Я навіть не вводитиму це у пошуковик. Деякі теми шукаю у підписках у Telegram, у профільних каналах. Якщо щось у форматі відео — то YouTube.
Як шукаєте щось потрібне?
Андрій
Олена
© 1999-2019 AIN.UA

При использовании материалов сайта обязательным условием является наличие гиперссылки в пределах первого абзаца на страницу расположения исходной статьи с указанием бренда издания AIN.UA. Материалы с пометками «Новости компаний» и PR публикуются на правах рекламы.
© 1999-2019 AIN.UA

При использовании материалов сайта обязательным условием является наличие гиперссылки в пределах первого абзаца на страницу расположения исходной статьи с указанием бренда издания AIN.UA. Материалы с пометками «Новости компаний» и PR публикуются на правах рекламы.