Як поштові відділення змінюють життя населених пунктів
Ще недавно ситуація у невеликих населених пунктах України була невтішною. В пошуках роботи та перспектив люди масово переїжджали до обласних центрів та столиці, а села і містечка порожніли.

Зі стрімким розвитком інтернету стало зрозуміло: працювати можна звідки завгодно. Але для розвитку місцевого бізнесу одного інтернет-зв'язку мало — потрібна ще інфраструктура: поштові відділення та склади.

Ще 7-8 років тому, відкриваючи відділення «Нової пошти» у невеликих населених пунктах, підприємці помітили: це серйозно впливає на розвиток містечок, селищ та сіл. Відправляти товари стало легко, тому місцеві мешканці почали створювати інтернет-магазини, шити одяг на продаж та заробляти. А коли з'явилися платоспроможні люди — у селах повідкривалися навіть піцерії, салони краси та доставки суші.

Разом з «Новою поштою» розповідаємо три історії з Дніпропетровщини, Київщини та Чернівецької області про те, як можливість легко відправити та отримати речі може перевернути стан справ у цілому населеному пункті.
Іван Байбарак з дитинства любив транспорт — після триколісного велосипеду був мопед, потім підріс і купив машину, а згодом почав водити вантажівку та відкрив бізнес: транспортував живу птицю. Справа йшла непогано, але Іван швидко вперся в стелю, розвиватися було нікуди, а хотілося чогось більшого.

У яку сферу йти — довго не обирав: хотів займатися саме логістикою. Якось він спитав у працівників свого відділення «Нової пошти» в Кривому Розі — чи існує у компанії франшиза? Виявилось, що така можливість справді є.

Підприємець обговорив всі деталі з регіональним менеджером і вони вдарили по руках: першим відділенням Івана Байбарака була точка в Лозуватці, у 15 кілометрах від Кривого Рогу. Чи потрібна така послуга селу на 6000 мешканців, передбачити було важко. Але підприємець ризикнув.

«Скажу чесно, було непросто вивести це відділення в рентабельність. На старті я вклав близько $10 000, а окупив їх тільки через півтора року. Про «Нову пошту» у 2013 році у селах знали не багато. Починав лише з 1-2 посилок на день. Проте у мене лишався основний бізнес, тож логістику я почав як цікаву гру, без амбіції швидко заробити. Інтуїтивно розумів, що це перспективно, але був готовий почекати», — говорить Іван.

До відкриття відділення Іван Байбарак підійшов серйозно. Орендував приміщення в самому центрі, зробив хороший ремонт, відразу офіційно оформив на роботу двох працівників та чітко виконував усі стандарти. Абсолютна прозора робота — одна з важливих умов компанії. На сьогодні у відділеннях Івана офіційно працевлаштовано 50 співробітників.

Розташування в центрі допомогло не вкладатися в рекламу. Кожен мешканець Лозуватки бачив вивіску, коли проходив чи проїжджав повз. Обороти почали зростати.
Історія перша
Іван
Байбарак
Перші посилки Іван розвозив власноруч, на особистому легковому автомобілі. Коли посилки перестали вміщатися — купив причеп. Коли й цього стало мало — придбав мікроавтобус.

У той рік його визнали найкращим партнером «Нової пошти»: у компанії його сумлінність помітили й запропонували відкрити інші відділення. Разом з тим почала зростати і впізнаваність бренду.

«Вже буквально через два роки, у 2015-му, коли я відкривав чергове відділення та робив ремонт, селяни були в курсі, що таке «Нова пошта», та з нетерпінням чекали відкриття, — розповідає Іван Байбарак. — А на сьогодні бренд настільки впізнаваний, що місцеві мешканці вже й самі готові допомогти відкрити відділення, аби лише «Нова пошта» запрацювала в їхньому селі. Деякі відділення тепер окупаються за 2-4 місяці».

Можливість легко відправляти посилки, не виїжджаючи з села, виявилася дуже потрібною. Іван відзначає: з розвитком інтернету різниця між мешканцями сіл та міст фактично зникла. Селяни так само купують речі в інтернет-магазинах та відправляють посилки своїм рідним.

«Наповнення посилок, які їдуть в села, дешевше. Але кількість посилок на людину що в місті, що в селі — фактично однакова», — говорить Іван.
До того ж з появою зручної логістики у селах почав розвиватися й бізнес. Після відкриття відділень в селах Криворізького району з'явилися інтернет-магазини. Торгують усім: від китайських товарів до дитячих речей. А бізнес однієї жінки з села Криворізького району зростав у Івана на очах.

«Коли її діти виростали зі свого одягу, жінка продавала його через інтернет. Потім — почала шити на продаж, — розповідає Іван. — У 2016 році, коли я відкривав відділення у її селі, я познайомився з цією жінкою та підказав їй, як це систематизувати. Зараз у неї 7 магазинів з дитячими речами, вона мій топовий клієнт. Так що в селах та невеликих містах також є люди, які можуть бути успішними. Треба тільки дати їм потрібну інфраструктуру», — вважає підприємець.

Великий бізнес теж задоволений, серед клієнтів Івана — навіть фермерські господарства, які возять запчастини та посівний матеріал.

«Інколи поїхати кудись за потрібною запчастиною для комбайна — дорожче, ніж замовити її через інтернет та привезти «Новою поштою». Тож наші відділення — це артерія для будь-якого бізнесу», — пояснює Іван.

Зараз в Івана Байбарака 12 повноцінних відділень в різних районах Дніпропетровської області. А окрім них є 7 пунктів прийому-видачі товарів — це міні-відділення з обмеженим набором послуг, що відкриваються у зовсім маленьких селах.

4 роки тому він продав свій попередній бізнес та реінвестував гроші у відділення «Нової пошти». В цьому році він планує відкрити ще 5 міні-відділень, а деякі вже існуючі — розширити. Підприємець переконаний: кількість онлайн-покупок постійно зростає, тому перспективи у цього бізнесу великі.
Іван Байбарак з дитинства любив транспорт — після триколісного велосипеду був мопед, потім підріс і купив машину, а згодом почав водити вантажівку та відкрив бізнес: транспортував живу птицю. Справа йшла непогано, але Іван швидко вперся в стелю, розвиватися було нікуди, а хотілося чогось більшого.

У яку сферу йти — довго не обирав: хотів займатися саме логістикою. Якось він спитав у працівників свого відділення «Нової пошти» в Кривому Розі — чи існує у компанії франшиза? Виявилось, що така можливість справді є.

Підприємець обговорив всі деталі з регіональним менеджером і вони вдарили по руках: першим відділенням Івана Байбарака була точка в Лозуватці, у 15 кілометрах від Кривого Рогу. Чи потрібна така послуга селу на 6000 мешканців, передбачити було важко. Але підприємець ризикнув.

«Скажу чесно, було непросто вивести це відділення в рентабельність. На старті я вклав близько $10 000, а окупив їх тільки через півтора року. Про «Нову пошту» у 2013 році у селах знали не багато. Починав лише з 1-2 посилок на день. Проте у мене лишався основний бізнес, тож логістику я почав як цікаву гру, без амбіції швидко заробити. Інтуїтивно розумів, що це перспективно, але був готовий почекати», — говорить Іван.

До відкриття відділення Іван Байбарак підійшов серйозно. Орендував приміщення в самому центрі, зробив хороший ремонт, відразу офіційно оформив на роботу двох працівників та чітко виконував усі стандарти. Абсолютна прозора робота — одна з важливих умов компанії. На сьогодні у відділеннях Івана офіційно працевлаштовано 50 співробітників.

Розташування в центрі допомогло не вкладатися в рекламу. Кожен мешканець Лозуватки бачив вивіску, коли проходив чи проїжджав повз. Обороти почали зростати.
Історія перша
Іван
Байбарак
Перші посилки Іван розвозив власноруч, на особистому легковому автомобілі. Коли посилки перестали вміщатися — купив причеп. Коли й цього стало мало — придбав мікроавтобус.

У той рік його визнали найкращим партнером «Нової пошти»: у компанії його сумлінність помітили й запропонували відкрити інші відділення. Разом з тим почала зростати і впізнаваність бренду.

«Вже буквально через два роки, у 2015-му, коли я відкривав чергове відділення та робив ремонт, селяни були в курсі, що таке «Нова пошта», та з нетерпінням чекали відкриття, — розповідає Іван Байбарак. — А на сьогодні бренд настільки впізнаваний, що місцеві мешканці вже й самі готові допомогти відкрити відділення, аби лише «Нова пошта» запрацювала в їхньому селі. Деякі відділення тепер окупаються за 2-4 місяці».

Можливість легко відправляти посилки, не виїжджаючи з села, виявилася дуже потрібною. Іван відзначає: з розвитком інтернету різниця між мешканцями сіл та міст фактично зникла. Селяни так само купують речі в інтернет-магазинах та відправляють посилки своїм рідним.

«Наповнення посилок, які їдуть в села, дешевше. Але кількість посилок на людину що в місті, що в селі — фактично однакова», — говорить Іван.
До того ж з появою зручної логістики у селах почав розвиватися й бізнес. Після відкриття відділень в селах Криворізького району з'явилися інтернет-магазини. Торгують усім: від китайських товарів до дитячих речей. А бізнес однієї жінки з села Криворізького району зростав у Івана на очах.

«Коли її діти виростали зі свого одягу, жінка продавала його через інтернет. Потім — почала шити на продаж, — розповідає Іван. — У 2016 році, коли я відкривав відділення у її селі, я познайомився з цією жінкою та підказав їй, як це систематизувати. Зараз у неї 7 магазинів з дитячими речами, вона мій топовий клієнт. Так що в селах та невеликих містах також є люди, які можуть бути успішними. Треба тільки дати їм потрібну інфраструктуру», — вважає підприємець.

Великий бізнес теж задоволений, серед клієнтів Івана — навіть фермерські господарства, які возять запчастини та посівний матеріал.

«Інколи поїхати кудись за потрібною запчастиною для комбайна — дорожче, ніж замовити її через інтернет та привезти «Новою поштою». Тож наші відділення — це артерія для будь-якого бізнесу», — пояснює Іван.

Зараз в Івана Байбарака 12 повноцінних відділень в різних районах Дніпропетровської області. А окрім них є 7 пунктів прийому-видачі товарів — це міні-відділення з обмеженим набором послуг, що відкриваються у зовсім маленьких селах.

4 роки тому він продав свій попередній бізнес та реінвестував гроші у відділення «Нової пошти». В цьому році він планує відкрити ще 5 міні-відділень, а деякі вже існуючі — розширити. Підприємець переконаний: кількість онлайн-покупок постійно зростає, тому перспективи у цього бізнесу великі.
«Нова пошта» запустила франшизу у 2011 році. На той момент у компанії було лише 100 відділень у великих містах. Щоб швидше масштабуватися, «Нова пошта» запропонувала місцевим підприємцям на партнерських умовах відкривати відділення у своїх населених пунктах. Почали з міст до 20 000 мешканців, потім — вийшли на селища, а останніми роками точки видачі відправлень почали відкриватися навіть у зовсім невеликих селах.
Вже зараз, маючи 8 власних відділень «Нової пошти», Владислав Кметь згадує: історія його взаємодії з компанією почалася ще у 2003 році, з майже містичного випадку. На його домашній номер щодня дзвонили невідомі люди — усі питали «Нову пошту». Згодом з'ясувалося: у компанії такий самий номер, але з іншим кодом. Так тривало кілька років, поки Владислав не відмовився від домашнього телефона, — але бренд він запам'ятав.

Втім до бізнесу з «Новою поштою» його дорога була ще довгою. Владислав Кметь торгував будівельними матеріалами, був першим, хто привіз в Україну електронні цигарки, та навіть відкрив інтернет-магазин православних товарів.

«Якось у 2009 році я зайшов на склад Києво-Печерської лаври та звернув увагу, що поруч стоять машини з різних регіонів України — священники проїжджали по 500 кілометрів за свічками та ладаном. Я подумав: чому б не продавати це через інтернет? Домовився з магазином лаври та створив сайт, через який продавав його товари», — згадує Владислав.

Він відправляв багато, тож був постійним клієнтом поштових служб. Якось звернув увагу: щомісяця на дверях його відділення «Нової пошти» у Вишгороді з'являються повідомлення про відкриття нових точок у сусідніх містах. Він здогадався: так швидко розвиватися власними силами неможливо, ймовірно, у компанії існує франшиза. І не помилився.
Владислав
Кметь
Історія друга
«Мене познайомили з менеджером і запропонували відкрити відділення у селищі Димер Вишгородського району. Буквально за кілька днів знайшов приміщення в центрі, заплатив за оренду, купив меблі та техніку, — згадує Владислав. — Щоб зібрати стартовий капітал, продав свій Nissan за $20 000: грошей вистачило на все необхідне, разом з купівлею мікроавтобуса».

Розрахунок був таким: Владислав бачив, що онлайн-продажі по всьому світу ростуть, але інтернет-магазин він створювати більше не хотів. Товар може втратити популярність, а конкурентів надто багато. Натомість служба доставки — це те, що потрібно завжди. Чим більше інтернет-магазинів, тим більше посилок відправлятимуть люди.

Щоб прикинути, який попит на цю послугу у невеликому населеному пункті, Владислав зустрівся з двома підприємцями, які вже мали відділення у Бучі (28 000 мешканців) та Іванкові (10 000 мешканців).

«Я розпитав їх про цифри й подумав, що в Димері буде гірше, ніж в Бучі, і краще, ніж в Іванкові. Від цього і відштовхувався», — згадує підприємець.

Так у 2012 році Владислав відкрив своє перше відділення. Він відразу офіційно взяв на роботу працівників — це важлива умова «Нової пошти». Оформив ФОП, щоб платити податки — це ще один стандарт компанії.
До того ж з появою зручної логістики у селах почав розвиватися й бізнес. Після відкриття відділень в селах Криворізького району з'явилися інтернет-магазини. Торгують усім: від китайських товарів до дитячих речей. А бізнес однієї жінки з села Криворізького району зростав у Івана на очах.

«Коли її діти виростали зі свого одягу, жінка продавала його через інтернет. Потім — почала шити на продаж, — розповідає Іван. — У 2016 році, коли я відкривав відділення у її селі, я познайомився з цією жінкою та підказав їй, як це систематизувати. Зараз у неї 7 магазинів з дитячими речами, вона мій топовий клієнт. Так що в селах та невеликих містах також є люди, які можуть бути успішними. Треба тільки дати їм потрібну інфраструктуру», — вважає підприємець.

Великий бізнес теж задоволений, серед клієнтів Івана — навіть фермерські господарства, які возять запчастини та посівний матеріал.

«Інколи поїхати кудись за потрібною запчастиною для комбайна — дорожче, ніж замовити її через інтернет та привезти «Новою поштою». Тож наші відділення — це артерія для будь-якого бізнесу», — пояснює Іван.

Зараз в Івана Байбарака 12 повноцінних відділень в різних районах Дніпропетровської області. А окрім них є 7 пунктів прийому-видачі товарів — це міні-відділення з обмеженим набором послуг, що відкриваються у зовсім маленьких селах.

4 роки тому він продав свій попередній бізнес та реінвестував гроші у відділення «Нової пошти». В цьому році він планує відкрити ще 5 міні-відділень, а деякі вже існуючі — розширити. Підприємець переконаний: кількість онлайн-покупок постійно зростає, тому перспективи у цього бізнесу великі.
Поява «Нової пошти» у невеликих населених пунктах оживила їх. Особливо яскраво ці зміни видно останніми роками, зазначає Владислав.

«Раніше всі прагнули в Київ та великі міста. А з початком карантину всі хочуть власний будинок та бути ближче до природи, — говорить він. — Серед моїх клієнтів є ті, що працювали в офісах та знімали квартири в Києві. Вони звільнилися з робіт, переїхали в селища та почали займатися торгівлею. Деякі непогано на цьому заробляють. Я бачу по кількості відправок, що у них зростає оборот. Тепер встигають займатися своїми дітьми, та більше не витрачають по три години в пробках».

Без відділень «Нової пошти» це було б неможливо, пояснює підприємець. Адже щоразу їздити в районний центр, щоб зробити відправку — довго та не вигідно. Коли ж в невеликих містечках з'явилися люди з грошима, це стимулювало розвиток і офлайн-бізнесу.

«Я бачу, як з'являються спортзали, піцерії, доставки суші та салони краси. Раніше села вмирали, а тепер вони почали оживати. Росте навіть складський бізнес: рік тому в Нових Петрівцях мій знайомий відкрив склад по обслуговуванню інтернет-магазинів. За рік його оборот виріс в чотири рази, а штат збільшився до 20 людей. Розуміючи, що відправку товару можна зробити прямо в селі, багато підприємців більше не шукають склади в Києві, а перебазовуються у невеликі населені пункти — це вигідніше і зручніше».

Зараз у Владислава 8 повноцінних відділень «Нової пошти» та кілька точок видачі у невеликих сільських магазинах. Свої плани по Вишгородському району він вже виконав. Далі перетворюватиме міні-точки на повноцінні відділення. А ще — відкриватиме додаткові відділення у Коцюбинському та Нових Петрівцях, адже там на поштові послуги найбільший попит.
Вже зараз, маючи 8 власних відділень «Нової пошти», Владислав Кметь згадує: історія його взаємодії з компанією почалася ще у 2003 році, з майже містичного випадку. На його домашній номер щодня дзвонили невідомі люди — усі питали «Нову пошту». Згодом з'ясувалося: у компанії такий самий номер, але з іншим кодом. Так тривало кілька років, поки Владислав не відмовився від домашнього телефона, — але бренд він запам'ятав.

Втім до бізнесу з «Новою поштою» його дорога була ще довгою. Владислав Кметь торгував будівельними матеріалами, був першим, хто привіз в Україну електронні цигарки, та навіть відкрив інтернет-магазин православних товарів.

«Якось у 2009 році я зайшов на склад Києво-Печерської лаври та звернув увагу, що поруч стоять машини з різних регіонів України — священники проїжджали по 500 кілометрів за свічками та ладаном. Я подумав: чому б не продавати це через інтернет? Домовився з магазином лаври та створив сайт, через який продавав його товари», — згадує Владислав.

Він відправляв багато, тож був постійним клієнтом поштових служб. Якось звернув увагу: щомісяця на дверях його відділення «Нової пошти» у Вишгороді з'являються повідомлення про відкриття нових точок у сусідніх містах. Він здогадався: так швидко розвиватися власними силами неможливо, ймовірно, у компанії існує франшиза. І не помилився.
Історія друга
Владислав
Кметь
«Мене познайомили з менеджером і запропонували відкрити відділення у селищі Димер Вишгородського району. Буквально за кілька днів знайшов приміщення в центрі, заплатив за оренду, купив меблі та техніку, — згадує Владислав. — Щоб зібрати стартовий капітал, продав свій Nissan за $20 000: грошей вистачило на все необхідне, разом з купівлею мікроавтобуса».

Розрахунок був таким: Владислав бачив, що онлайн-продажі по всьому світу ростуть, але інтернет-магазин він створювати більше не хотів. Товар може втратити популярність, а конкурентів надто багато. Натомість служба доставки — це те, що потрібно завжди. Чим більше інтернет-магазинів, тим більше посилок відправлятимуть люди.

Щоб прикинути, який попит на цю послугу у невеликому населеному пункті, Владислав зустрівся з двома підприємцями, які вже мали відділення у Бучі (28 000 мешканців) та Іванкові (10 000 мешканців).

«Я розпитав їх про цифри й подумав, що в Димері буде гірше, ніж в Бучі, і краще, ніж в Іванкові. Від цього і відштовхувався», — згадує підприємець.

Так у 2012 році Владислав відкрив своє перше відділення. Він відразу офіційно взяв на роботу працівників — це важлива умова «Нової пошти». Оформив ФОП, щоб платити податки — це ще один стандарт компанії.
Майже відразу відкрив і друге відділення — в Білогородці, далі було Коцюбинське та Нові Петрівці. На рентабельність він виходив кілька років. Вийти на впевнений плюс заважали форс-мажори та криза 2014 року.

«Рахуєш невелику рентабельність, а потім ламається машина, і треба викласти відразу кілька тисяч доларів. — пояснює Владислав. — Втім з часом все стабілізувалося, і зараз це мій основний бізнес».

Завдяки «Новій Пошті», вся сім'я Владислава — син, дружина, сестра — стали підприємцями. Минулого року Владислав сплатив близько 2 млн грн податків до держбюджету. Уже в цьому році за 5 місяців сплачено податків на суму 1100000 грн. Більша частина цих коштів йдуть в бюджет ОТГ (об'єднаних територіальних громад). «Мені часто телефонує голова місцевої ОТГ і розповідає, що буде або вже зроблено за перераховані мною гроші — каже Кметь. — Наприклад вже замінили вікна в школі, зробили тротуар або автобусну зупинку. Тому ми бачимо, як наші податки покращують інфраструктуру конкретного села».
Поява «Нової пошти» у невеликих населених пунктах оживила їх. Особливо яскраво ці зміни видно останніми роками, зазначає Владислав.

«Раніше всі прагнули в Київ та великі міста. А з початком карантину всі хочуть власний будинок та бути ближче до природи, — говорить він. — Серед моїх клієнтів є ті, що працювали в офісах та знімали квартири в Києві. Вони звільнилися з робіт, переїхали в селища та почали займатися торгівлею. Деякі непогано на цьому заробляють. Я бачу по кількості відправок, що у них зростає оборот. Тепер встигають займатися своїми дітьми, та більше не витрачають по три години в пробках».

Без відділень «Нової пошти» це було б неможливо, пояснює підприємець. Адже щоразу їздити в районний центр, щоб зробити відправку — довго та не вигідно. Коли ж в невеликих містечках з'явилися люди з грошима, це стимулювало розвиток і офлайн-бізнесу.

«Я бачу, як з'являються спортзали, піцерії, доставки суші та салони краси. Раніше села вмирали, а тепер вони почали оживати. Росте навіть складський бізнес: рік тому в Нових Петрівцях мій знайомий відкрив склад по обслуговуванню інтернет-магазинів. За рік його оборот виріс в чотири рази, а штат збільшився до 20 людей. Розуміючи, що відправку товару можна зробити прямо в селі, багато підприємців більше не шукають склади в Києві, а перебазовуються у невеликі населені пункти — це вигідніше і зручніше».

Зараз у Владислава 8 повноцінних відділень «Нової пошти» та кілька точок видачі у невеликих сільських магазинах. Свої плани по Вишгородському району він вже виконав. Далі перетворюватиме міні-точки на повноцінні відділення. А ще — відкриватиме додаткові відділення у Коцюбинському та Нових Петрівцях, адже там на поштові послуги найбільший попит.
«Нова Пошта» стала не тільки лідером українського ринку експрес-доставки, але й драйвером його розвитку. Модель франчайзингу дозволяє компанії швидко розвиватися і покривати території, створювати альянси та партнерські програми, залучати фінансові інструменти для розвитку — і за рахунок цього відкривати нові можливості для підприємців.

Для багатьох партнерів відкриття відділення «Нової пошти» стає супутнім бізнесом. В середньому, у франчайзі по 10 відділень, є ті, у кого по 1-2, а у декого й понад 100. Є й ті партнери, які з часом закривають супутні бізнеси та працюють тільки з «Новою Поштою».
Як і більшість франчайзі «Нової пошти», Олег Скорейко спочатку сам був клієнтом компанії. Він отримував товари з усієї країни для свого магазину одягу. Якось ще у 2012 році він відстежував своє замовлення на сайті й побачив повідомлення про пошук партнерів.

«Зателефонував і буквально за тиждень поїхав на навчання у Полтаву, — згадує підприємець. — Перше відділення відкрив у своєму рідному місті в Чернівецькій області — Кіцмань. У мене було приміщення та свій автомобіль, лишалося виконати всі вимоги компанії: поставити решітки на вікна та навісні замки, сейф, стіл для перевірки товарів, комп'ютер та розпочати роботу. Працював разом із другом і братом. Доводилось бути і водієм, і оператором, і вантажником. Згодом узяв на роботу ще двох працівників — обов'язково з офіційним оформленням, бо це жорстка вимога «Нової пошти». Врешті відділення окупилося за рік».
Історія третя
Олег
Скорейко
Друге відділення Олег Скорейко відкрив вже наступного року. Далі бізнес постійно ріс, а прибуток він інвестував у розвиток.

«Протягом цих років я купив вже чотири автівки, в сумі десь за $60 000-70 000. Кожні 2-3 роки роблю у приміщеннях ремонт і постійно докуповую обладнання. Усі мої співробітники працюють офіційно, тож я створив у своєму районі нові робочі місця та плачу податки. Потрібно відповідати усім стандартам якості «Нової пошти», — пояснює підприємець.

Минулого року Олег сплатив до місцевого бюджету близько 1 млн гривень податків.

Серед постійних клієнтів Олега — велике підприємство, що торгує англійськими автозапчастинами для фур, виробник металевих огорож, халатів та фірми, що виготовляють бруківку. А також — дрібні підприємці, що відкрили бізнеси у своїх селах. Хтось отримує товари з Китаю та перепродає їх на сайтах. Хтось власноруч створює солодощі та відправляє по 10-15 коробок покупцям кожного дня. Інші — возять кавоварки, одяг, картини та навіть аксесуари для телефонів.

«Я знаю людей, які були найманими працівниками, звільнилися і почали працювати на себе, — згадує Олег. — Один мій знайомий чотири роки тому зробив три масажні кушетки для салону краси та опублікував фото в інтернеті. Інші покупці зацікавилися і замовлень ставало все більше. Зараз він щодня відправляє по 2-3 кушетки по всій Україні. Без «Нової пошти» в нашому місті його бізнес був би неможливим — щоразу везти в Чернівці кушетки було б незручно і дорого».
Заробляючи непогані гроші, Олег Скорейко вирішив допомагати місцевому футбольному клубу, за який колись грав. Допомагав фінансово з виїздами та харчуванням. А якось пошив для гравців футболки з логотипом «Нової пошти».

«Цього року мене призначили президентом клубу, — радіє він. — Ми вже відкрили дитячу секцію, я купив для неї спортінвентар. Хочемо заявити наших юних гравців на участь у чемпіонатах області, а то й на чемпіонат України».

Зараз в Олега 8 відділень «Нової пошти» та 27 пунктів прийому-видачі. Він відкрив точки фактично у кожному селі свого району. Бізнеси, якими Олег керував раніше, він закрив, щоб сконцентруватися на логістиці. Натомість відкрив лаунж-бар для мами, а для дружини відкриває салон краси. «Вміти делегувати роботу — правило, якому навчили мене в «Новій пошті», — сміється Олег Скорейко.
Як і більшість франчайзі «Нової пошти», Олег Скорейко спочатку сам був клієнтом компанії. Він отримував товари з усієї країни для свого магазину одягу. Якось ще у 2012 році він відстежував своє замовлення на сайті й побачив повідомлення про пошук партнерів.

«Зателефонував і буквально за тиждень поїхав на навчання у Полтаву, — згадує підприємець. — Перше відділення відкрив у своєму рідному місті в Чернівецькій області — Кіцмань. У мене було приміщення та свій автомобіль, лишалося виконати всі вимоги компанії: поставити решітки на вікна та навісні замки, сейф, стіл для перевірки товарів, комп'ютер та розпочати роботу. Працював разом із другом і братом. Доводилось бути і водієм, і оператором, і вантажником. Згодом узяв на роботу ще двох працівників — обов'язково з офіційним оформленням, бо це жорстка вимога «Нової пошти». Врешті відділення окупилося за рік».
Історія третя
Олег
Скорейко
Друге відділення Олег Скорейко відкрив вже наступного року. Далі бізнес постійно ріс, а прибуток він інвестував у розвиток.

«Протягом цих років я купив вже чотири автівки, в сумі десь за $60 000-70 000. Кожні 2-3 роки роблю у приміщеннях ремонт і постійно докуповую обладнання. Усі мої співробітники працюють офіційно, тож я створив у своєму районі нові робочі місця та плачу податки. Потрібно відповідати усім стандартам якості «Нової пошти», — пояснює підприємець.

Минулого року Олег сплатив до місцевого бюджету близько 1 млн гривень податків.

Серед постійних клієнтів Олега — велике підприємство, що торгує англійськими автозапчастинами для фур, виробник металевих огорож, халатів та фірми, що виготовляють бруківку. А також — дрібні підприємці, що відкрили бізнеси у своїх селах. Хтось отримує товари з Китаю та перепродає їх на сайтах. Хтось власноруч створює солодощі та відправляє по 10-15 коробок покупцям кожного дня. Інші — возять кавоварки, одяг, картини та навіть аксесуари для телефонів.

«Я знаю людей, які були найманими працівниками, звільнилися і почали працювати на себе, — згадує Олег. — Один мій знайомий чотири роки тому зробив три масажні кушетки для салону краси та опублікував фото в інтернеті. Інші покупці зацікавилися і замовлень ставало все більше. Зараз він щодня відправляє по 2-3 кушетки по всій Україні. Без «Нової пошти» в нашому місті його бізнес був би неможливим — щоразу везти в Чернівці кушетки було б незручно і дорого».
Заробляючи непогані гроші, Олег Скорейко вирішив допомагати місцевому футбольному клубу, за який колись грав. Допомагав фінансово з виїздами та харчуванням. А якось пошив для гравців футболки з логотипом «Нової пошти».

«Цього року мене призначили президентом клубу, — радіє він. — Ми вже відкрили дитячу секцію, я купив для неї спортінвентар. Хочемо заявити наших юних гравців на участь у чемпіонатах області, а то й на чемпіонат України».

Зараз в Олега 8 відділень «Нової пошти» та 27 пунктів прийому-видачі. Він відкрив точки фактично у кожному селі свого району. Бізнеси, якими Олег керував раніше, він закрив, щоб сконцентруватися на логістиці. Натомість відкрив лаунж-бар для мами, а для дружини відкриває салон краси. «Вміти делегувати роботу — правило, якому навчили мене в «Новій пошті», — сміється Олег Скорейко.
На сьогодні у «Нової пошти» понад 8500 відділень по всій країні, 80% з яких створені місцевими підприємцями по франшизі. Задача на перспективу — і надалі обирати чесних партнерів, цінності яких збігаються з цінностями «Нової пошти». Це значить будувати свій бізнес прозоро, офіційно влаштовувати співробітників та сплачувати податки, а також допомагати мешканцям регіону та таким чином позитивно впливати на розвиток нашої країни.
ТЕКСТ
Тетяна Гонченко
ПАРТНЕР
Матеріал підготовлено за підтримки «Нової Пошти»
Що це означає?
ВЕРСТКА
Дарія Корнєєва
МЕНЕДЖЕР
Ірина Насильнєва
ПРОДЮСЕР
Анастасія Михалюк
ФОТО
Герої матеріалу
Олена Умеренко
ПРЕДСТАВНИК «НОВА ПОШТА»
Матеріал виготовлено за підтримки рекламодавця
Під час використання матеріалів сайту обов'язковим є наявність гіперпосилання в межах першого абзацу на сторінку розташування вихідної статті із зазначенням бренду видання AIN.UA. Матеріали з позначками «Новини компаній», PR, «Спецпроект», «Промо» і «Блоги» публікуються на правах реклами.
© 1999-2021 AIN.UA