Серед українців зустрічаються справжні інноватори. Київський IT-фахівець дуже хотів дачу і власне господарство, щоб екологічно відпочивати і харчуватися. Та ось біда – в Україні криза, і щоб гідно забезпечувати сім’ю, йому доводиться працювати ледь не цілодобово, тож на дачні справи зовсім немає часу. Думаєте, це змусило його відмовитися від будинку в селі? Ніяк ні! Ось уже кілька років поспіль він практикує управління господарством – а це сад, город, домашня худоба та ремонтні роботи – виключно через інтернет. Свій досвід киянин докладно описує на форумі, починаючи з 2013 року. Свого імені він не називає. AIN.UA розповідає історію айтішника.
«Я сам ніколи не жив у приватному будинку, і ось я чітко усвідомив, що, незважаючи на економіку, гроші, відсутність часу, – я точно хочу мати невеликий сільський будинок хоча б для літнього відпочинку. У 2010 мені було 28 років, я мав 13 річний досвід роботи з комп’ютерами і вся моя робота завжди була пов’язана з IT більшою чи меншою мірою. Про будівництво, господарство, городи і сільський побут я не знав майже нічого. Взимку і навесні я трохи вивчав інтернет, дивився ціни під Києвом, у Київській області, розумів, що працюю я, мабуть, не там або не тим, але все було однозначно непідйомно для нас», – розповідає киянин на форумі.
У травні 2011 року він пригледів відповідний варіант будинку в Черкаській області, за який просили приблизно $10 000. Особисто поїхати дивитися будинок айтішник не міг, тому послав туди свого кур’єра з фотоапаратом і завданням зробити докладний фотозвіт.
Будинок розташований за 200 км від Києва, у селі з населенням 3500-4000 осіб. Дерев’яний, післявоєнної споруди, зовні обкладений цеглою. Загальна площа будинку 50 м.кв., житлова площа – близько 27 м.кв.: дві кімнати, кухня, ванна, передпокій, комора, веранда. Зі зручностей – тільки електрика. Опалення – дров’яне і газове (груба), вода з колодязя, туалет у дворі. Зате з двору відкривається розкішний вид на ставок. Також неподалік – невелика хвойна лісосмуга, а за нею листяний ліс із грибами та ягодами. Саме розташування на лоні природи остаточно підкорило серце айтішника, і після трьох місяців оренди він вирішив купити будинок.
Літо вони з дружиною провели в новому будинку. А на осінь довелося повертатися в місто. «Життя вносить свої корективи, і відволікаючись усе літо від роботи на будинок, я трохи випустив роботу з уваги, а вона, як «леді ревнива», цього не пробачає. Стало зрозуміло, що всю зиму я буду займатися латанням дірок у бюджеті і дуже скромно рухати будівництво».
«Скайнет» на дачі
План контролювати і керувати роботою в будинку і господарстві через інтернет і телефон виник як необхідність – справ на ділянці і в будинку було сила-силенна, а часто їздити в село не було часу. Айтішник працює на трьох роботах і працює по 14-16 годин на день. Тому він найняв у селі місцевих працівників, які за невелику за київськими мірками зарплату стали доглядати за городом, худобою і робити ремонт у будинку.
Щоб контролювати те, як вони виконують свої обов’язки, «поміщик» і встановив по всьому периметру своїх володінь відеокамери, підключені до інтернету. Так він зміг спостерігати за всім, що відбувається в його будинку і на ділянці, в режимі реального часу.
Віртуальне управління господарством
«IT-частина в будинку на той момент (2012 рік) була досить проста:
- модем від «Інтертелекому» із зовнішньою антеною на даху будинку
- роутер D-Link
- IP-відеокамера D-Link у ванній кімнаті
- IP-відеокамера D-Link у вітальні
- цифровий відеореєстратор DVR D-Link з двома 1ТБ дисками
На жаль, стабільного зв’язку і достатньої пропускної спроможності «Інтертелеком« не давав, і майже рік відеосигналу толком не було, були тільки картинки за подією (рух у кадрі)».
Уже в листопаді 2013 року киянин окреслив план робіт: провести в будинок воду, зробити каналізацію, посадити город, упорядкувати льох, завести курей і поросят, заготовити дров. «Завдань купа, а знань, як це робити, нуль цілих хрін десятих. Говорячи мовою комп’ютерних ігор, скіл у ремонті будинку -50», – зізнався він. Утім, кілька разів змінивши найманих працівників, справа потихеньку пішла. Спершу в будинку з’явилася доглянута ванна з теплою підлогою і бойлером, пізніше на кухні зробили газ і облаштували інтер’єр.
«Ідея (розмістити відео-спостереження у ванній і туалеті – ред.) звісно, може здатися дивною, але на практиці люди в селі дуже економні – вони чітко рахують витрати на газ, якщо йдуть купатися. Тож, якби я не встановив відеоспостереження, у мене була б безкоштовна ванна для членів сім’ї мого робітника. Тим паче, комфорт є – і гаряча вода, і велика ванна, і тепла підлога».
Віртуальне управління господарством
Віртуальне управління господарством
Будинок у селі. Технічні характеристики
Підписники киянина, кількість яких постійно зростає, часто запитують його про характеристики відеоспостереження в будинку і у дворі. Тож господар в одній із відповідей детально розписав, як усе влаштовано на його «розумній дачі» і які камери він встановив:
«Використовую моделі D-Link DCS-2130, DCS-2210L, DCS-2310L, DCS-7010L, DCS-7110. Найкраща картинка у DCS-7110, але вона дорожча за всіх. Щоправда, працювала нормально при -32 на вулиці (це не кожна камера може). У принципі, всі камери досить непогані, планую докупити ще пару вуличних DCS-7010L – оптимум за ціною/якістю.
Тепер щодо доступу – кожна IP-камера має власний веб-сервер для налаштування і перегляду трансляції потоків відео. Причому паралельно мовить 2-3 потоки для комп’ютера/смартфона. Різні протоколи і різна роздільна здатність екрана. Тобто, можна просто з комп’ютера зайти на адресу і подивитися відео в реальному часі.
Крім того, у мене встановлений D-Link NVR 722-4 – це мережевий (ethernet) реєстратор, який обробляє відео з чотирьох камер до 1280х720 30 кадрів на секунду і має два слоти для HDD. Встановлено два диски по 1ТБ. До нього теж можна підключатися через інтернет і дивитися через нього архів записаного відео і поточний стан камер.
Ну і власне «доопрацювання». З огляду на те, що канал інтернету в селі дуже вузький (і дорогий: 1 Мбіт «аплоаду» коштує 300 грн/міс), я налаштував на кожній камері надсилання JPG-кадрів кожні 10 хвилин плюс надсилання JPG за рухом у кадрі на FTP-сервер у датацентрі, сортування за датою і папками. Тепер можу ввечері переглянути архів за день, так би мовити, у «швидкому» перемотуванні.
Але це система контролю за якістю роботи робітників, за дисципліною. Це не система безпеки. Ну і завжди приємно глянути протягом дня, що там у селі. Яка погода, хто чим займається, чи не курять зайвого, чи не п’ють п’ятий чай за день».
Віртуальне управління господарством
Тим часом, город «поміщика» розростався. Урожай працівники передавали йому на Київ із водієм міжміської маршрутки. Незабаром зарізали і перше порося. Сьогодні в господарстві у киянина кури та свині.
«Мені це нагадує гру Warcraft – добуваєш золото (працюєш у Києві) і витрачаєш його. А робітники будують споруди».
«Якість сільського м’яса і сала, вирощених під контролем (і навіть відеоспостереженням) з використанням натуральних кормів (картопля, буряк, пшениця, кукурудза, кабачки) не просто з магазинною їжею, а й із тим, що продається в Києві на ринках, порівняти не можна. Це просто інший рівень. Тільки заради якісної їжі з села вже варто було вплутуватися в цей захопливий процес ремонту будинку та управління господарством і городом у селі через інтернет і телефон».
Уже два роки айтішник «фізично» не з’являвся в селі. По-перше, у хаті ніде спати через ремонт, а по-друге, ніде готувати їжу – кухня поки що не готова до експлуатації. Їхати до села з Києва довго і без ночівлі недоцільно. Та й ніколи – щоб триматися на плаву за нинішньої економіки, йому доводиться дуже багато працювати. За останні 10 років він жодного разу не був у відпустці.
Благо, за всі ці роки камери його не підводили – обладнання надійне, «не китайське». Та й до працівників часом донести вказівки виявлялося простіше через інтернет, ніж під час особистої зустрічі.
«Це пов’язано з точністю постановки завдання. Адже ми впевнені зазвичай, що говоримо дуже ясно і зрозуміло. Але якщо спробувати те ж саме написати – з’ясовується, що часто і сам не знаєш, чого хочеш. Так ось, при дистанційній роботі кожен момент має бути чітко визначений, і це покращує результат роботи загалом, тому що, перш за все, я сам (як замовник) думаю над тим, що я хочу зробити і як. І робітнику зрозуміліше, немає «семи п’ятниць на тиждень”: написано в імейлі «вбити 10 цвяхів». Це дуже продуктивно – точні завдання, виконання робіт, контроль, звітність.
Простий приклад – коли я на місці, мене кожні півгодини робітник смикав: «а ось тут як?», «а шо тут робити?», «а че воно так, а не так?». Зараз ми з ним можемо і по тижню не розмовляти навіть телефоном, якщо в нього є обсяг робіт – він просто у своєму ритмі робить роботу, і все нормально».
Інвестиції в старість
Часто підписники цікавляться, чи не має наміру айтішник переїхати з Києва в село, якщо вже йому так подобається екологічно чисте життя. Жив би собі на лоні природи, а працював через інтернет. Ба більше, якісні продукти – м’ясо, овочі, фрукти – нині в ціні, можна було б кинути IT та зайнятися фермерською справою.
На це киянин безапеляційно відповідає: квартиру в Києві продавати не планують, як і переїзд у село. Утім, не виключає, що старість вирішить провести не в столиці, а в сільській хаті. Щодо фермерства, тут і думати нічого – невдячна справа з усіх боків.
«З мого досвіду, легше організувати невеликий бізнес у місті, ніж організувати город, курей, свиней у селі. Особисто мене мотивує тільки бажання годувати сім’ю ї їжею найвищої якості, і розуміння, що на ринку ніхто не збирається продавати екологічно чисту їжу. Усі без винятку селяни, які щось продають і вирощують на продаж, використовують комбікорми, стимулятори, вітаміни, антибіотики та іншу хімію».
Тим часом принцип господарювання самого айтішника повністю унеможливлює застосування чогось неприродного і не природного. До того ж, йому простіше оплачувати працю, ніж заробляти працею.
«Напевно, бажання працювати руками – це ще й від характеру залежить. А може від загальної втоми – я працюю 14-16 годин на добу, і в мене по життю є два бажання – плюс-мінус регулярно поїсти і виспатися. До роботи руками справа ніколи не доходить. Гроші на будівництво руками я не зароблю, тільки головою».
Ми продовжуємо спостерігати за тим, як киянин веде своє господарство через інтернет, і від імені всієї редакції щиро бажаємо йому удачі та нових звершень. А наостанок перерахуємо, що, за його словами, необхідно для віддаленого управління заміським будинком:
- довірені люди, хороші сусіди, добрі стосунки з ними
- гроші для оплати послуг на місці
- виділена лінія інтернету
- відеокамери для спостереження за ділянкою
- планшет для фотографування процесу і результату робіт, прийому завдань по email
- мобільний телефон
- бажання, величезне терпіння і готовність нести збитки
Такі справи.
