До 2017 року сім’я Яковенків із Житомирщини навіть не задумувалася про агробізнес. Садили те, що забезпечує господарство: картоплю, гарбузи, моркву, помідори тощо. Восени вирішили посадити лохину і нині мають близько 1000 кущів.
Зараз родина збирає по 200-300 кг лохини на тиждень у пік сезону, відбила витрачені інвестиції та планує розвивати бізнес далі.
AIN.Business зустрівся із Лесею Яковенко, яка взяла на себе дистрибуцію та запустила інстаграм Taste My Berries. Жінка розповіла, яким чином побудований бізнес на лохині.
Суцільна авантюра
Ідея посадити лохину з’явилася із питомо українського джерела – розповів сусід. Не маючи жодних знань про те, як вирощується ця рослина, сім’я Лесі вирішила ризикнути й закупила 2017-го року 560 саджанців лохини.
«Авантюра чистої води. Ми десятиліттями саджали картоплю, буряки й цибулю. А тут якась «технологія вирощування». Але ви не знаєте мого тата, він і в космос полетів би, якби захотів. Тому через декілька тижнів ми підготували ґрунт, зробили потрібну кислотність 4-4,5 pH і посадили перші 6 рядків лохини прямо у нас на городі. Було трохи дивно сипати в нормальний ґрунт торф, перепрілий мох і соснову кору. Предки сказали б «зіпсували землю». Та ще більше дивного було попереду», – розповідає Леся.
У перший рік вклали близько $4000. Більша частина коштів пішла на саджанці. Їх закупляли 2,5-річними. Давати врожай вони зазвичай починають після трьох років, але тоді й вартість закупівлі буде вищою. «Півторарічки» можна закупити по 60-80 грн, а от дорослий 6-річний дорослий кущ може обійтися у 400 грн. Сформований кущ лохини дає близько 6 кг ягід.
Також знадобилися торф, італійські добрива. Зробили крапельний полив, пробурили свердловину, купили помпу, оприскувач тощо – усе своїми силами та зусиллями членів родини. Урешті через рік зібрали перший врожай – відерце на 3 літри.
А от за два роки вже змогли окупити інвестиції. Тоді вирішили посадити ще 340 кущів.
Розвиток підприємства
Спочатку родина Лесі планувала продавати лохину оптом, але так ціна виходить надто низька. Натомість велике зацікавлення проявили друзі. Спочатку продавали їм. Інформація розходилася сарафанним радіо. Виявилося, що багато хто готовий купувати лохину напряму.
Пізніше з’явився інстаграм, який став ледь не головним каналом збуту.
«Торік об’єми вже були суттєвішими, у пік сезону збирали по 200-300 кг за тиждень. Тому 30% ягід пішли гуртом, 50% доставлення по Києву (офіси, ЖК, особисті зустрічі) і 20% роз’їхались новою поштою. На диво, лохина дуже круто транспортується, ми навчилися її правильно пакувати й не мали жодного прикрого випадку», – каже Леся.
Отримані гроші реінвестували в розвиток бізнесу, а саме:
- пакування (лотки, ящики);
- поліпропіленовий дріт вздовж рядів, щоб гілля прямувало вгору;
- сітка від птахів;
- ще 400 кущів нових сортів (до 10 різних);
- добрива на наступні сезони;
- обладнали холодильне приміщення для зберігання ягід перед відправкою.
«У нашій місцевості є торф потрібної кислотності, у надрах землі вода із великим вмістом мікроелементів, необхідних лохині. На глибині 27 метрів лежать древні дуби – таке собі «Полісся 1.0», тому вода із високим вмістом заліза. Також ми використовуємо для мульчування відходи з нашого лісгоспу: соснова перепріла тирса й кора», – згадує Леся.
Лохиновий бізнес
Зараз стає все більше маленьких господарств, які вирощують лохину. За останні 5 років темпи приросту становили близько 25% щороку. А в 2019 Україна навіть увійшла у топ-20 постачальників лохини у світі та стала другою за темпами зростання, поступившись лише Португалії.
Минулого року з’явився перший в Україні галузевий лохиновий кооператив. Є ще компанія iberry, яка направляє понад 70% урожаю на експорт.
Центром вирощування однієї з найдорожчих ягід у світі стає саме Житомирщина через найбільш сприятливий клімат. Вона забезпечує понад 43% усіх ягід. Там розташована величезна плантація «Бетек» на 325 гектарів. Клімат дозволяє без особливих проблем вирощувати ягоду в цьому регіоні.
Леся розповідає, що односельці теж почали вирощувати лохину. Запустити такий мініагробізнес не складно, адже ресурси просто під ногами. Однак необхідно постійно за ним доглядати й витрачати на це час. Особливо в перші 3-4 роки.
Чому лохина така дорога?
Бо її важко вирощувати. На кущі постійно чатує небезпека.
У процесі роботи родина зіткнулася одразу з кількома навалами шкідників. Минулого року напала тля. Наступною лохину атакували хрущі й бронзівка волохата. Потім налетіли шпаки. Ще й слимаки надкушують ягоди та псують товарний вигляд.
Ще одна вічна проблема – погода. Деякі сорти лохини погано переносять заморозки навесні, це зменшує об’єм врожаю і відтягує старт сезону.
Як правило, лохина, яка з’являється в магазинах раніше сезону, – імпортна, тому коштує дорожче. Вартість української лохини Леся пояснює так:
- Погодні умови: морозні зими, холодна весна з заморозками в період цвітіння, град, шквальний вітер, затяжні дощі тощо.
- Дороге вирощування. Це не чорниця, яка безкоштовно росте в лісі – приходь собі та збирай.
- Постійний догляд. Мабуть, окрім зими, весь час потрібно бігати навколо кущів:
– обрізати й формувати кущ восени/навесні;
– полоти зілля;
– раз на рік мульчувати (накривати ґрунт для захисту соломою, перегноєм, тирсою тощо);
– боротися зі шкідниками, яких десятки (слимаки, тля, хрущі, птахи, кроти).
- Збирати ягоди можна тільки вручну.
Минулого року Taste My Berries продавали лохину по 170, 200 та 220 грн за кілограм залежно від сорту та величини ягід. Для порівняння на сервісі ovo.ua кілограм лохини із Перу коштує 480 грн. Ціни на українську в середині липня – від 200 до 400 грн/кг.
Цьогоріч Леся планує активно розвивати інстаграм та розширювати коло гуртових замовників. Паралельно встигає вести клієнтів через email-маркетинг. За конкуренцію не хвилюється – попит на лохину постійно росте. Набагато більше жінку турбує якість ягід.
«Новий рік у нас починається не 1 січня, а в день старту сезону. Коли вчергове ти на плантації, ходиш серед зелені, виглядаєш бодай краплинку синього кольору і таки помічаєш. Через тиждень уже повним ходом «несеться» сезон – і ти такий втомлений, невиспаний, але завалений десятками «дякую, дуже смачно», «ого які великі», «можна +1 ящик?», «це найсмачніша лохина в моєму житті», «готова проміняти на лохину всю картоплю світу». Хіба це не щастя?», – каже Леся.
