2015 року четверо друзів-студентів Могилянки вирішили запустити власний бар. У похмурому підвальному приміщенні на Верхньому Валі відкрили перший «Хвильовий». Ремонту не було, стіни пофарбували у чорний, барну стійку зробили власноруч, а на підлогу накидали палетів.
Згодом підприємці переїхали в інше приміщення, по тій же вулиці, але тепер за адресою Верхній Вал, 18. Там «Хвильовий» переродився і закріпився. Запускали знову власноруч, за допомогою друзів. За півтора року власників та керівників залишилося троє: Андрій Янковський, Дарія Мінасенко та Юрій Погребняк.
Пройшло п’ять років. Сьогодні «Хвильовий» має два поверхи: нижній коктейльний бар та верхній пивний. Також у їхньому розпорядженні великий двір, який поступово перетворився на повноцінний концертний майданчик, а згодом – Biergarten.
Цього року тріо засновників запустили перший заклад поза межами дворику – «Багряний» на Андріївському узвозі, навпроти Андріївської церкви. Це інвестиційний експеримент. Співінвесторами стали 14 людей, а керуюча компанія обіцяє в найближчі роки повернути вкладені кошти через дивіденди.
AIN.Business зустрівся з Андрієм Янковським та Юрієм Погребняком, які детально розповіли про те, як «Хвильовий» з тусовки для друзів перетворився на інвестиційний бізнес, про концепцію «Багряного» та те, чому заклади дорослішають разом зі своїми власниками.
HVLV. Від сайд-проєкту до справжнього бізнесу
Історію «Хвильового» можна поділити на кілька основних етапів:
- Запуск у першому приміщенні 2015 року.
- Переїзд на Верхній Вал, 18, 2016 року.
- Перезапуск після ремонту у 2018 році.
- Відкриття верхнього бару у 2020 році.
- Запуск BGRN на Андріївському узвозі, 2021 рік.
«Коли ми зробили ремонт у підвалі, то перезапустили себе як організацію. Раніше ми займалися баром, але хтось більше, хтось менше. Тоді в кожного з нас ще були якісь паралельні проєкти. Влітку 2018-го ми максимально заглибилися в роботу, це стало нашою основною діяльністю. Ми провели стратегічну сесію разом із Настею Пустовою та Ірою Тимошенко. Зрозуміли, куди ми йдемо, навіщо, які маємо цілі й бажання. І тоді ж зрозуміли, що ми не просто троє людей, у яких є бар. А ми – компанія, яка хоче займатися проєктами, які виходять за межі HVLV», – розповідає Андрій Янковський.
Уже тоді команда почала залучати інвесторів. А робота над баром почала перетворюватися на повноцінний бізнес із побудовою бізнес-процесів та фінансових моделей.
Юрій Погребняк став фінансовим директором, Андрій Янковський – креативним директором, а Даша Мінасенко – продуктовою директоркою.
«Я люблю казати, що бар у нас майже шість років, з яких бізнесом займаємося три», – каже Юра.
Підприємці пояснюють, що вони намітили перед собою низку форматів, які в «Хвильовому» реалізувати було важко. Через те, що заклад працював переважно вночі, локдаун та заборона вечірок після 23 вдарили по ньому особливо сильно. Тоді команда почала експериментувати з форматами: запустила кухню, власну підпільну радіостанцію та навіть власний мерч.
«Кухня в нас добре пішла. Не можу сказати, що це прям cash cow, але приємно, коли люди приходять спеціально по хвилеброди або крем-борщ», – каже Янковський.
Далі команда хоче продовжувати розвивати «Хвильовий» на тій же локації, поступово розширюючи її. Утім не бачить цей проєкт за межами Верхнього Валу, 18.
«Ми потрохи обживаємося на тому місці, де «Хвильовий». Беремо в оренду нові приміщення, будемо розширятися. Але глобально – скільки Хвильових може бути відкрито в Києві, Україні чи світі? Можливо більше одного, але навряд це десятки чи сотні. А нам хочеться бути в HoReCa. Тому ми вирішили спробувати й нові формати», – пояснює Юра.
Як з’явився BGRN
Навчена карантинним досвідом команда проєкту вирішила рухатися в напрямку закладу із денним форматом. Відштовхуватися вирішили від конкретної локації. Досліджуючи OLX, врешті вийшли на приміщення на Андріївському узвозі.
Будівля, у якому зробили заклад, була побудована у 1997 році, хоча й вписується в архітектурний ансамбль вулиці: виглядає, наче історична. Вона має два поверхи та велику терасу на даху. Саме тераса послугувала фактором, через який підприємці вхопилися за приміщення.
«Тераси на даху – це дуже цікава штука. У Барселоні майже в кожному будинку є дах, на якому можна жити, а у кожного другого бару – тераса. Мені це сподобалося, — згадує свій досвід життя за кордоном Андрій Янковський. Та додає: — Оренда тут доволі висока, бо це центр міста. Плюс, ми розуміли, що тут не так багато місця, невелика посадкова площа. Ми не зможемо тут робити тусовки. Але це новий бізнес-підхід. Треба адаптуватися і вчитися заробляти гроші по-новому».
Назву не могли підібрати доволі довго. Поки друг підприємців Денис (один з організаторів «Космос Табору») не запропонував «Багряний».
«Я кожного дня дивився на книгу Багряного «Тигролови», яка стоїть просто перед моїм ліжком. І мені чомусь на думку навіть не спадало, що можна звернути увагу на цього автора. А коли Денчик це написав, у нас навіть сумнівів не було. Всі одразу зрозуміли – це воно», – згадує Янковський.
Для запуску проєкту команда залучила нову для себе інвестиційну модель. Долучитися запросили друзів та зацікавлених осіб. Разом зібрали 14 людей, серед яких топменеджерка Анна Ятель, радіоведуча Алла Кошляк тощо. Усі вони сумарно вклали $100 000 у запуск BGRN. Цією сумою хотіли й обмежитися, але все одно довелося доінвестовувати.
Команда «Хвильового» доклала ще $40 000. Тож запуск BGRN обійшовся у $140 000.
Інвестиційна модель працює таким чином – ти вкладаєш певну суму, і раз на період (квартал або пів року) отримуєш дивіденди. Так підприємці планують збудувати інвестиційний бізнес у HoReCa, використовуючи свій досвід як засновників та менеджерів.
«Після інвестування ти отримуєш долю. Ми націлені на виплату дивідендів у повному об’ємі. У цьому проєкті ми плануємо весь вільний прибуток віддавати», – пояснює Погребняк.
Різниця між HVLV і BGRN
«Як мінімум, у нас тепер є офіціанти. Я думав, що цей день ніколи не настане, але так трапилося», – сміється Андрій Янковський, пояснюючи в чому ж принципова різниця між HVLV та BGRN. «Хвильовий» добре знають як демократичне місце, спікізі-бар, в якому всі розрахунки відбуваються за стійкою. Це ж стосувалося і їжі. У випадку з «Багряним» концепцію довелося змінювати.
«Тут фіксована посадка і часто буває, що людина сидить і банально чекає, коли до неї хтось підійде. Плюс, іноді тягнути три чашки кави на другий поверх не дуже зручно. І до нас часто заходять люди, які не знайомі з форматом speak easy», – доповнює Андрій.
Головні відмінності криються у бізнес-моделі. На сьогодні основними джерелами прибутку HVLV є алкоголь, який приносить до 80% доходів, та платний вхід на вечірки, який уже покриває до 20% доходів.
Рахувати, що саме стане головним джерелом доходу BGRN, поки рано, заклад працює менше ніж пів року. Але вже зрозуміла його витратна частина.
Витрати йдуть у такому порядку, від найбільших: фудкост 35%, зарплатня 30%, оренда, а далі технічне обслуговування, амортизація тощо.
Засновники стикнулися з ще однією неочевидною проблемою: у BGRN подають і каву, і алкогольні напої. Але виявилося, що знайти бариста, який водночас був би й непоганим барменом чи барвумен – дуже непросто.
Водночас у BGRN немає власної кухні. Ба більше, у цьому приміщенні навіть немає місця під те, щоб зробити там кухню.
Через це підприємці пішли на ще один крок і відкрили власний продуктовий цех, з якого возять заготовки у кафе. Цех вивели в окреме підприємство, яке потенційно буде працювати не тільки на заклади команди «Хвильового».
«Ми намагаємося не сильно розмивати фокус, а будувати синергію. Наприклад адміністратори з «Хвильового» можуть за додаткові бонуси керувати двома закладами. Нам не доведеться вдруге будувати виробничий цех, він зможе в майбутньому обслуговувати кілька закладів і кожного разу це буде все дешевше. З точки зору менеджерів – нам простіше буде знайти помічника для бухгалтера чи комунікаційника, ніж шукати цих професіоналів з нуля», – пояснює Погребняк.
Аудиторія, яка росте разом із власниками
Однією із задач підприємців було зробити так, щоб аудиторія BGRN та HVLV не була однаковою. За їхніми підрахунками, зараз вона перетинається десь на 30%.
Водночас Андрій та Юра дуже спокійно реагують на закиди, що «Хвильовий уже не той».
«Мені смішно, коли люди, які востаннє ходили активно в «Хвильовий» 3 роки тому, приходять і такі: «О боже, так все змінилося! Я тут нікого не знаю!». При цьому стоїть з десяток компаній, які прекрасно одне одного знають. І для них бар не змінився, точніше змінювався, але поступово й органічно. Це як коли дивишся на себе в дзеркало щодня, не помічаєш змін. А коли зустрічаєш когось раз на три роки, тобі кажуть «Ого, як ти постарішав!, – каже Андрій.
Підприємці вважають, що замикатися в рамках одного формату – дуже небезпечно та неперспективно. Тому вони намагаються ризикувати: коли змінювали студентський бар на заклад із коктейлями, коли відкривали тапрум із рідкісними видами пива, коли перейшли з вечірок для друзів на повноцінний концертний формат, коли відкрили кафе із 14 інвесторами.
«Я не виключаю, що у «Хвильовому» може з’явитися дитячий майданчик. Щоб дорослі могли собі тусити й пити пивко, поки їх дітей розважають. Це певний рівень комфорту для людей 35-40 років. Якими й ми скоро станемо. Поки що це не наша аудиторія, але вона скоро може нею стати», – планують підприємці.
Зараз вони збудували керуючу компанію, до якої входять «Хвильовий», «Багряний» та заготівельний цех. Інвестори можуть вкладатися як у неї, так і в окремі проєкти. Навколо засновників уже вибудувалася команда менеджерів, які покривають собою основні потреби закладів. Ще ширше коло – тусовка, яка наповнює компанію експертизою, знайомствами та інвесторами.
Даша, Андрій та Юра зараз прагнуть мінімізувати свою присутність в усіх процесах. Вони будують команди, які зможуть керувати закладами без їхньої участі, та намагаються не бути рушієм усіх подій та компаній, які виникають в їхніх закладах.
«Як засновник, ти завжди хочеш щось зробити краще, поміняти, переставити якісь меблі. Я розумію, що це буде й через 50 років. Але ми розуміємо, що якщо хочемо масштабуватися, треба вчитися делегувати», – каже Янковський.
«Якщо ми зараз кудись поїдемо, бари будуть працювати, а вечірки — проводитися. Ми хочемо сконцентруватися на відкритті нових закладів», – додає Юра.
