22 грудня 2021 року в українських кінотеатрах починається показ четвертого частини серії — «Матриця: Воскресіння». Редакція AIN.UA сходила на преспоказ фільму в «Планету Кіно», і пропонує дві невеличкі рецензії на вибір. Без спойлерів.
Синя рецензія
Тут буде захоплення від стабільності цієї франшизи та невимушеного контролю творців фільму над почуттями його фанбази.
За три попередні фільми яких лише поворотів ми не бачили, але сценаристи знову зуміли знайти ще один кут, під яким можна глянути на ту саму історію. Хоча для цього й довелося проламати кілька четвертих стін.
Початок фільму — максимально ностальгійний та самоіронічний. Коли через 18 років після останньої частини бачиш ті самі зелені літери, що мерехтять на екрані, це пробирає. Фільм знову й знову пробуджує спогади: іноді кадрами з оригінальної трилогії, іноді — автоцитуванням і сценами, перезнятими один-в-один, іноді — трохи краще захованими пасхалками. Глядач приречений бурмотіти про себе: «Так це ж ота сама сцена, а це отой чувак, з третьої частини!». Ті самі, але по-новому гарні спецефекти. І, звісно, bullet time. Навіть чорний кіт тут є. Дежа-вю.
«Я все ще знаю кунг-фу!»
Про символізм першої «Матриці» писали численні наукові роботи, бо його там до чорта: ще від книжки-симулякра Жана Бодрійяра і до паралелей з «Алісою» та східною філософією. Четверта «Матриця» наслідує старі традиції, адже тут є і кафе Simulatte, й бог-із-машини у назві корпорації, що проектує віртуальні світи, й довгі проникливі розмови, що на 50% складаються з відсилок до самої «Матриці» та купи інших феноменів масової культури.
Кількість моментів, що змусять ностальгійно усміхнутися, зрівняється хіба з кількістю куль, що їх звичним жестом зупиняє Нео. Це все та ж сама, добре знайома «Матриця», хоч у неї й додали кілька нових облич (чи то скінів). Це усе — стабільно, передбачувано і непогано.
Червона рецензія
А тут будемо говорити про брак нових ідей та змін. Якщо описати враження від фільму в одній картинці, це буде вона:
Це не воскресіння, а реанімація.
Якщо ж пускатися в деталі: перша «Матриця» була революційною у багатьох моментах, а в останній немає нічого радикально нового; як сказав би агент Сміт, ця збірка — стабільна, працює майже 18 років, тож апдейтів вирішили не робити.
«Буде продовження, сіквел, франшиза!»
Конфлікти та мотиви старих героїв не сильно помінялись: безліч разів з екрану звучать ті самі гасла про вільний вибір та особисту свободу.
А нові персонажі — не надто яскраві чи оригінальні. Імена екіпажу «Навуходоносора» фанати знали напам’ять, команді «Мнемозіни» це навряд загрожує. Окрім нового Морфеуса — він класний.
«Вони взяли твої ідеї, що були важливі таким, як я. І зробили з них щось тривіальне».
Коли вийшла перша «Матриця» та її продовження, тисячі фанатів ломали списи на форумах, до нестями сперечаючись про її приховані сенси; виникла ціла купа фанатських теорій про те, як все було насправді, що це усе означає, що таке матриця, для чого її перезапускати, та чи можна взагалі її вимкнути.
Після четвертої «Матриці» немає про що сперечатись: фільм вийшов легкий, ностальгійний, самоіронічний, але не сказати, щоб занадто сповнений смислу. Ця кроляча нора — не надто глибока, Алісі нічого не загрожує, ніщо її не здивує.
Отже, плюси фільму:
- Це — та ж сама «Матриця».
Його мінуси:
- Це все ще та сама «Матриця».
Але що б ми тут не написали, ви швидше всього все одно підете на сеанс. Це ж «Матриця», хай і четверта.
