Pro Office — невелика меблева компанія повного циклу виробництва родом із Запоріжжя. До нового російського вторгнення вона виготовляла меблі для великих підприємств на кшталт «Азовсталь», «Запоріжсталь», «Дніпроспецсталь», ДТЕК, а також для IT-компаній.
Тепер Pro Office разом з усією меблевою індустрією в Україні — на паузі. Замовлень, як і сировини, майже немає, логістика проблематична. AIN.Business поспілкувався із засновницею компанії Лесею Лисицею про те, що відбувається на ринку меблів і чи вдається підприємству працювати в умовах війни.
Дев’ять років у галузі
Леся заснувала компанію ще в 2013 році. Спочатку Pro Office продавав готові меблі. Згодом у нього з’явилося дві бригади, які складали закуплені в розібраному вигляді вироби та монтували їх. «Це дозволило нам виконувати не тільки приватні замовлення, а й задовольняти офіси та промислові підприємства», — розповідає жінка.
У 2019 році Леся вирішила придбати обладнання для повного циклу виробництва. Коштувало воно близько $50 000. Це станки, які ріжуть ДСП (деревно-стружкові плити), клеять краї, роблять отвори тощо. На кожному такому станку працює декілька спеціалістів. Для повноцінного обладнання Pro Office орендував цех на 250 кв. метрів.
«Ми виготовляємо будь-які меблі з ДСП: приватні, офісні, промислові, меблі для торгових залів, готелів і ресторанів. Робимо під ключ: від створення ескізу, креслення до виготовлення і встановлення», — говорить Леся.
Масштаб роботи
До війни штат Pro Office складав близько 20 осіб. Виготовляли 400-500 одиниць меблів щомісяця. В основному компанія працювала з великими промисловими підприємствами — це до 90% клієнтської бази. Середній чек для таких становив 200-220 000 грн на місяць.
Також серед клієнтів були IT-компанії, часто — з офісами за кордоном. Їхні дизайнери з Латвії чи Данії, наприклад, розробляли дизайн-проєкт меблів і приміщення загалом, а Pro Office виготовляв замовлення вже за готовими ескізами.
Що змінила війна
«Зараз про нашу роботу нічого не можна сказати, бо нічого не відбувається. Близько 65% підприємств галузі закрилися», — зізнається Леся. Внутрішнього ринку немає, адже меблі купують щасливі люди в мирний час.
За два місяці війни Pro Office отримав одне замовлення в березні — близько 350 ліжок для переселенців із Маріуполя від благодійного фонду «Метінвесту». Частину замовлення компанія виконала безкоштовно.
Саме відсутність попиту заважає підприємству відновити роботу.
«Я зараз перебуваю на заході України. Тут дещо спокійніше. Можна подумати, що місцевим нічого не заважає купувати меблі. Утім, наші конкуренти евакуювали сюди виробничі потужності. Були переконані, що матимуть багато замовлень. Днями я розмовляла з директором їхньої компанії. Каже, сидять без роботи, бо ніхто й не думає про меблі. Клієнти «тримають гроші під подушкою», — розповідає Леся.
Матеріалів немає від слова зовсім
Друга проблема — сировина. Pro Office працював здебільшого з українським ДСП, водночас чимало інших матеріалів разом із комплектуванням їхали з-за кордону. За словами Лесі, зараз матеріалів в Україні немає від слова зовсім. З поставками труднощі. Можна працювати тільки з тим, що залишилося в закутках підприємств.
Головний постачальник Pro Office — донецька компанія «Крона», яка після 2014 року вимушено релокувалася в Маріуполь. Тепер вони втратили не тільки офіс і виробництво, а й людей. «Днями ми дізналися, що менеджерка, через яку ми організовували співпрацю, загинула», — каже Леся.
«Крона» намагається триматися завдяки філіям в інших містах, зокрема й у Запоріжжі. Деякі компанії, аби вберегти бізнес, почали продавати в роздріб за оптовими цінами. «Тобто для приватної особи, яка хоче купити матеріал на одну шафу-купе, і для компанії, що замовляє дерева на сто одиниць, ціна буде однакова», — пояснює підприємиця.
Без кадрового голоду
У команді Pro Office три жінки, решта — чоловіки. Частина пішла в ЗСУ, інші чекають на будь-яку роботу. У березні працівники вийшли, аби виготовити ліжка для маріупольців. Деякий час вони працювали безкоштовно, це був їхній своєрідний внесок.
За словами Лесі, до війни меблеві спеціалісти на кшталт конструкторів і дизайнерів були на вагу золота. Це частково проблема освітньої системи, бо в Україні мало навчальних закладів, де вчать таких професій. Та й сама спеціальність не дуже популярна. Конструктори, дизайнери, столяри працювали як фрилансери або їхали за кордон, де зарплати в доларах і євро.
Зараз до Запоріжжя прибуло багато людей, які шукають роботу. З подібними запитами вже зверталися й у Pro Office. «Я вважаю, кадрового голоду в нашій галузі не буде. Особливо серед чоловіків. Це для компанії плюс. Якщо думати на майбутнє, з потужнішою командою ми зможемо виконувати більше індивідуальних замовлень для людей, чиї будинки постраждали від війни», — розмірковує Леся.
Мінімально запустимося влітку
Pro Office продовжує виплачувати мінімальну зарплату, оренду промислових приміщень і комунальні платежі. Відсутність доходу тягне компанію в мінус.
«Думаємо, влітку нам вдасться мінімальний запуск. Потроху оживає Київ, який становив 30-40% відсотків наших замовлень. Відновлюють роботу забудовники, з якими ми також співпрацюємо. Є надія, що буде деокупована Запорізька область», — говорить жінка.
Компанія має залишки матеріалів — десь 15% порівняно з довоєнним обсягом. Їх вистачає, аби зробити комусь комодик чи тумбочку. Після відновлення роботи Pro Office має намір віддавати п’яту частину меблів на благодійність — людям, які втратили домівки. Також у планах вихід на експорт, якщо уряд розробить для цього спрощену систему з погляду законодавства й податків.
«Та поки не почнемо отримувати замовлення, то не зможемо цього робити», — наголошує Леся.
Ціни будуть космос
Жінка прогнозує, що ціни в галузі помітно підвищаться. На це вплине й подорожчання палива, і дефіцит матеріалів.
«Що цікаво, я отримала від постачальників прайс від 1 квітня — вищий на 30%. По суті, це ціни, за якими ми продавали. Зараз стільки коштують самі ДСП. Треба ще врахувати, що відразу після нашої перемоги виросте мінімальна зарплата, податки, оренда. Усе це закладатиметься в собівартість. І привезти меблі із Запоріжжя в Київ коштуватиме удвічі дорожче. От така буде ціна», — підсумовує Леся.
