У 2013 році Вікторія Бутеленко долучилась до команди SerYozno, яка займалась імпро-театром у Львові. Тоді цей напрямок театру лише починав розвиватися на теренах України. Сьогодні Вікторія — СЕО власної «Майстерні Impro театру», якій вже п’ять років. Для AIN.Business підприємиця розповіла про шлях до створення проекту і чи може креативний бізнес бути прибутковим.
З чого все почалося
У 2013 році Вікторія випадково потрапила у команду імпровізаторів SerYozno. До цього вона навчалася на ландшафтного дизайнера. Імпровізатори SerYozno розбирали усі тонкощі імпро-театру, вправи та ігри.
- Impro — це театр, де всі вистави створюються з ідей та історій глядачів наживо, і більше ніколи не повторюються знову. Заняття в імпро-театрі допомагає розвивати не тільки акторську майстерність, а і комунікативні навички, креативність, ініціативність, вміння працювати в команді тощо.
- Усе що бачать глядачі на виставах — імпровізація, але щоб творити її потрібна зіграність в команді, вміння слухати і чути, приймати ідеї один одного, проявляти винахідливість, швидкість мислення тощо. З часом команда SerYozno почала проводити майстер-класи та курси з імпровізації, розповідати про імпро-театр, організували два імпро-фестивалі у Львові.
На початку 2017 завершилось навчання в університеті і команда зупинила свою діяльність.
«Влітку 2017 року, я вступила в UCU Business School на програму MCs Innovations and Entrepreneurship. Дуже хотілося, щоб моє захоплення impro-театром стало повноцінною роботою. Хотілося розбудувати це все на підприємницькому рівні: бізнес-модель, комунікації, маркетинг тощо. Поки я навчалася, робота велася в двох напрямках: сталий прибутковий проект і його дослідження з творчого ракурсу», — зазначила Вікторія.
- У 2018 році Вікторія поїхала вчитися в Чикаго. Перший імпро-театр «Second City» був створений саме там. У неї було декілька цілей: розвинутися як акторка-імпровізаторка, а також дізнатися про нові формати вистав, поповнити базу вправ, познайомитися з людьми, які дотичні до імпро зі всього світу.
- Вікторія досліджувала, які бізнес-моделі таких шкіл існують, як вони працюють зсередини, як виглядає робота з клієнтами.
- Коли ж повернулася, то разом з Ростиславом Лозою і Володимиром Ришковським вирішили стартувати: створити «Майстерню Impro театру».
- Паралельно на магістерській програмі почались попередні презентації ідей дипломних проектів. Це мотивувало рухатися в режимі «Fast and Fail», тобто рішення чи концепції впроваджувались швидко і якщо мали похибки, то дуже оперативно виправлялись.
- 17 жовтня 2018 року відбулося перше заняття групи на курсах 1 рівня Майстерні Impro.
- На сьогодні перший рівень пройшла 31 група.
Формат навчання у «Майстерні Impro театру»
«На прикладі світових імпро шкіл, ми вирішили, що у нас буде 6 рівнів навчання, як у комп‘ютерній грі. На початку 2018 році, я звільнилася з роботи, бо розуміла, що будувати таку школу це гра в довгу і варто робити систематичні кроки з повною включеністю. Мова йде не тільки про створення курсів імпровізації, які з часом переростуть у школу, мова йде про створення ринку, про просвітницьку діяльність: розповідати про цінність імпро театру».
- Перша група налічувала лише 6 студентів. Але всі вони пройшли навчання від початку до кінця. Це закручувалося як спіраль: випускники 1 рівня йшли навчатися на 2 рівень, тоді набирався новий потік учасників на 1 рівень і так далі.
- Кожен рівень має інакші теми занять та спеціалізацію, кожен рівень занурює все більше: від базових правил до імпровізації цілісної вистави тут і зараз.
- Таким чином в учасників курсів була певна мета і вони розуміли загальну картину навчання: на цьому рівні працюю над структурою, на наступному над творенням персонажа, тоді ми додаємо персонажу глибини та передісторії.
- До захисту диплому на проекті навчалось вже три групи (3 рівні).
Сьогодні «Майстерні Impro театру» вже п’ять років і лише зараз запускається 6 рівень навчання.
Студент школи, Анатолій Грищенко, дав такий фідбек: «Impro театр — це легалізоване дитинство. Я продовжую цю подорож досліджую себе і тих, хто так само шукає шляхи розкриття свого творчого потенціалу поряд зі мною».
Операційна діяльність
Команда складається з двох частин.
- Перша — тренери, викладачі, які мають експертизу в імпровізації. Дуже багато речей вони розбирали на власному досвіді, читали книги, шукали вправи, ігри, перевіряли, як це працює. Цього року до команди тренерів долучили ще одного — випускника курсів, в якому побачили потенціал. Тепер їх п’ятеро.
- Друга — back office. Кожна з менеджерок відповідає за різну сферу: внутрішні комунікації зі студентами, планування в графіків проведення занять, ведення сторінок у соціальних мережах, оргранізація подій для згуртування імпро-ком’юніті, фінанси і т.д. Нещодавно у команді з’явилася й операційна директорка. Зараз у команді бекофісу включно з Вікторією 5 людей.
В організації роботи також допомагають різні сервіси:
- Фінансові питання закриває сервіс Finmap. Він дозволяє збирати всі фінансові дані в одномі місці і аналізувати доходи та витрати проекту.
- Також команда не один рік розробляли для майстерні CRM-систему в Notion. Вони адаптували його так, що це сильно зекономило час менеджерок на опрацювання заявок та придбаних квитків на події.
- З Notion вони знають всю історію замовлень кожного студента: скільки курсів, тренінгів чи вистав він відвідав за останній рік, наприклад.
- Також користуються сервісом СМС-розсилок. Наприклад, людина придбала квиток на подію, їй автоматично приходить СМС-повідомлення follow up. А також приходить нагадування, що подія відбудеться за декілька годин. Це збільшує кількість людей, що таки приходять на вистави.
- Маємо ще телеграм бота, де клієнти можуть відслідкувати всі відвідані вистави та заняття, дізнатися про найближчі події. В ТГ боті також приходять нагадування про заняття курсів та QR-коди для входу в приміщення майстерні.
Навчальна програма
- Зараз зазвичай одночасно на різних рівнях навчається сім груп студентів, графіки складаються на місяці вперед. Програма узгоджена між тренерами, кожне заняття має свій список вправ з конкретними акцентами на особистий та акторський розвиток.
- Але кілька разів на рік команда повертається до програми, чи є речі, які потрібно змінити, доповнити.
- Команда на завершення кожного курсу збирає зворотній зв’язок і на основі цього дивиться, де є точки для покращення програми чи досвіду в навчанні. Всі менеджерки пройшли курси також.
- У майстерні навчаються люди від 18 до 55 років з різних міст України. Хтось ходить родинами, наприклад на одному рівні вчиться донька, а на іншому рівні її мама. Багато також і подружніх пар, які вчаться в різних групах.
Робота з командою
Вікторія періодично робить «перевірку пульсу» в команді: чи все подобається, чи нічого не пригнічує, чи можна делегувати певні задачі, щоб не допускати вигорання членів команди.
Є сезони коли легше, а є коли доводиться працювати понаднормово. У команди також є практика турбуватися про колег і радити брати додаткові вихідні, щоб відновити ресурс.
Бізнес-модель на нерозвиненому ринку
«Мій найцінніший урок — потрібно по деяких речах набратися терпіння, бо це гра в довгу. Навчаючись в UCU Business School на програмі з Інновацій, я давала собі п’ять років, щоб все розкачати, розбудувати. А далі ринок буде більш підігрітий і буде зрозуміло».
Вікторія зазначає, що у креативній ніші треба тестувати гіпотези і перевіряти ідеї. Іноді треба дивитися дуже прагматично: чи є клієнти, яку потребу чи біль проект закриває в людей. А також думати про ціннісну пропозицію розв’язання проблем чи потреб. У «Майстерні Impro театру» тестили роботу під час пробних занять.
Важливо бути готовим, що потрібна систематична робота і може настати точка, коли потрібно буде розмежувати обов’язки. Наприклад, Вікторія найняла собі напарника, який піде в операційку чи систематичність. Треба бути готовим спокійно делегувати.
Робота з аудиторією
«Коли ми починали, ринку імпро у Львові не було. Він і в Україні все ще дуже молодий. Імпро? То що таке? Ми з командою сотні разів раз за разом розповідали, що це театр імпровізації, де все створюється тут і зараз. Що репетиції нам потрібні, щоб всіти швидко зорієнтуватися, краще чути один одного, співпрацювати. Коли я пропрацьовувала аудиторію проекту, під час навчання в UCU Business School, у мене було три гіпотези про те, кому це може бути цікаво, дві з них вистрелили».
- Перша — люди з креативної сфери: дизайнери, ілюстратори, художники, копірайтери тощо. Iмпровізація дозволяє їм виходити за рамки, вірити в себе, втілювати ідеї, працювати з різними течіями;
- Друга — люди, які працюють у сфері обслуговування. Ця гіпотеза не дуже спрацювала. Натомість зараз команда помічає, що в театр йдуть підприємці, які мають власну справу і вловлюють імпакт;
- Третя — люди з ІТ-сфери. Вони відкриті до нового і люблять експериментувати, вони шукають цікаве хобі. Основний відсоток клієнтів — люди з цієї сфери у широкому розумінні.
Вікторія зазначає, що вони перевіряли ці гіпотези протягом двох років: спілкувалися з учасниками курсів, розпитували про їхню професійну діяльність, цікавилися як вони дізналися про нас. Так у них сформувався портрет аудиторії.
Про кризові виклики
За 2019 рік відбувся відчутний ріст майстерні: побудовані комунікації, традиції, бізнес-процеси.
2020-й рік почався вдалим набором у 36 студентів — це 3 паралельні групи на 1 рівень, які дуже хотіли вчитися, навіть під час локдауну. Потрібно було знайти рішення, щоб хоча би забезпечити зарплатнею трьох людей, які працюють full-time.
Вікторія зазначає, що вони почали досліджувати, що роблять інші світові імпро-школи, як вони долають кризу пандемії.
- Все, що могли перевести в онлайн — вони перевели.
- Тим часом студенти майстерні багато комунікували про те, що вони пригнічені і їм потрібна соціалізація. Влітку ситуація почала змінюватися і в липні знову запустились всі курси офлайн.
- На основі норм, запроваджених МОЗ, команда створила власні правила. Тому 9 місяців всі в них займалися в масках.
- Коли викладач приходив на заняття, він протирав всі поверхні антисептиками, включно з підлогою, адміністратори міряли всім температуру, якщо хтось з групи захворів, то зупиняли на тиждень навчання.
Наступний виклик — повномасштабне вторгнення. Майстерня не працювала два чи три місяці. З часом команда почала шукати шляхи відновлення роботи школи.
В цьому дуже допомогло імпро ком’юніті. Імпровізатори з усього світу донатили майстерні від 5 до 300 євро. Вікторія зізнається, що саме ці донати дали час подумати, як відновити роботу. Також крок за кроком повертали учасників майстерні до роботи.
«Як ходити на вистави, коли в країні повномасштабна війна? Не відомо, що буде з нами завтра. Ми тоді вирішили, що половину прибутку з проданих квитків на виступи, ми будемо передавати на потреби ЗСУ. Ми допоможемо вам на 1,5 години відволіктися, ви допомагаєте нашим захисникам та захисницям. Станом на зараз ми задонатили волонтерам на різні потреби ЗСУ — 267 905 грн. і будемо донатити далі, і шукати чим ще ми можемо допомогти».
Плани на майбутнє
Вікторія зізнається, що має дуже багато планів та ідей на майбутнє. Далі піде її пряма мова:
- У планах — розширення команди тренерів і бекофісу.
- У нас є унікальний спецкурс від Ростислава Лози по сольній імпровізації. В маубутньмоу плануємо збільшувати кількість спецкурсів, розробляємо нові тренажі.
- Є бажання заглиблюватися глибше в конкретні навички імпро-театру. Наприклад, пантоміму, яка є дуже важливою для імпровізатора або рух. Хочеться робити більше колаборацій з імпровізаторами з Києва та Європи.
- Ми багато сил старань вкладаємо в обидва приміщення школи: звук, атмосферне світло, крісла для глядачів. В планах зробити сцену.
- Хочеться збільшити кількість імпровізованих вистав.
- Наша ціль — збільшити % глядачів, які повертаються на вистави знову. Зараз зал розрахований на п’ятдесят глядачів, але студенти прагнуть більшого. Найглобальніший план — відкрити ще одну майстерню в іншому місті.
Поради креативним підприємцям
Вікторія радить іншим креативним підприємцям:
- Добре рахувати фінанси і собівартість продукту, грамотно пропрацювати бізнес-модель.
- Собівартість курсів майстерні залежить від багатьох факторів: оренда, зарплата команди, комунальні послуги. У них пораховано все, навіть до стаканчиків для чаю, який п’ють студенти на перервах. Тому з власного досвіду засновниця радить враховувати всі нюанси. Чай і стаканчики наче не коштують дорого, але коли підраховувати в контексті місяця чи року — це буде помітна сума.
- Команда робить перевірки бюджету раз на півроку. Росте долар, підрядники підвищують ціни. Відповідно, вони теж змушені це робити. Щоб все працювало, недостатньо робити якісний продукт. Але завдяки якісному плануванню можна рости і масштабуватися, зазначає Вікторія.
«Я дуже вірю у креативне підприємництво. В Україні багато чудових команд та ідей. Варто пробувати і не відкладати мрії на потім. В найгіршому разі проект не вийде, але принаймні не буде шкода, що не спробували, коли могли. Хочеться жити так, щоб ні про що не шкодувати, особливо зараз. Тому коли у мене є ідеї, я намагаюся їх втілювати швидше. Ми часто недооцінюємо важливість спроб. Я вірю в цінність спроб і працелюбність, тому глобально і в креативне підприємництво», — підсумовує Вікторія.
