У «Видавництві 21» вийшла друком книга для професійних стоматологів та початківців про те, як заснувати власну клініку. «Беззубий бізнес» – це практичний посібник від письменника Андрія Мероника та стоматолога-ортопеда Богдана Кушніра. У ній автори розповідають про сучасну стоматологію та виклики для майбутніх підприємців в Україні – від пошуку працівників та обладнання, до обслуговування пацієнтів, зберігання даних, різні юридичні питання тощо.
AIN.Business публікує уривок з книги.
Робота із працівниками: заохочення й покарання, штрафи
Ось ми й наблизилися до питання, об яке легко можна перечепитися і боляче вдаритися, відкриваючи власну клініку. І якщо надмірні заохочення можуть призвести просто до низької економічної ефективності вашого підприємства, то переборщивши зі штрафами, можна запросто залишитися сам на сам із власною клінікою, а один, як відомо, у полі не воїн.
Отож, не маючи значного досвіду та не до кінця розуміючи специфіку галузі у плані управління персоналом, ми вирішили обрати максимально «безпечну» в цьому аспекті стратегію, якої дотримуємося і зараз. Або, якщо геть коротко, – не штрафуємо. Узагалі.
Визначте рамки штрафів
Уся фішка ось у чому: якщо ви бачите проблему, котра легко «фікситься» штрафом, то цілком логічним здається накласти якісь фінансові стягнення із працівника й закрити це питання раз і назавжди. Утім, хоч проблему й буде подолано, ваш співробітник стане демотивованим. Цього не уникнути, навіть якщо людина чітко розумітиме власну помилку, і свідомо буде готовою нести за неї відповідальність. Радіти втраті зароблених коштів ніхто не може.
Так сповна виконується закон збереження енергії, перший закон термодинаміки й багато інших законів, які твердять, що в замкненій системі ніщо безслідно не появляється і не пропадає. А ваша клініка, принаймні до певного часу, є таки замкненою системою.
Тож, урегулювавши якесь питання штрафом, ви, по факту, конвертуєте у це мотивацію співробітника. Тому двічі подумайте кого, коли та наскільки сильно штрафувати й чи взагалі варто це робити. На наше переконання, якщо керівництво ухвалює рішення встановити рамки, за якими людей очікує штраф, то треба досягнути двох архіважливих пунктів.
- Ці рамки мають бути супероднозначні й чіткі. Жодних подвійних трактувань, додумувань тощо.
- Вони мають бути доволі широкими. Залиште «простір для маневру» й не перетворюйте клініку на казарму. Зайвий консерватизм не дає клініці змогу природно розвиватися та видозмінюватися, адже, якщо якась помилка чи штраф трапляється надто часто й у різних людей, можливо, причина в чомусь іншому, а ви ж вимагаєте неможливого.
Створіть посаду лікаря-куратора
Та відійдемо від абстракцій і зануримося в конкретний приклад. У багатьох клініках є правило, що лікар має сидіти й чекати пацієнта. Тобто, якщо робочий день починається о 8:00, а в лікаря немає запису на цю годину, то він обов’язково має бути присутнім у клініці.
Логіка тут проста і зрозуміла, але це тоді, якщо йдеться про потокову стоматологію, де до вас щомиті може завітати пацієнт із гострим болем.
Але, відійшовши хоча б трішки від шаблону й подивившись у бік планового лікування (а ми прагнемо лише до цього формату), ви чітко побачите, що віддавши «вільний час» вашому фахівцю він приходитиме за пів годинки до запису в кращому настрої і краще виспаним. Ба більше, якщо ваш лікар зранку до пізнього вечора проводитиме в очікуванні пацієнтів, у нього елементарно не буде часу розвиватися професійно: щось почитати, дізнатися і т. ін.
Добре, та все ж. Якщо «з вулиці» до нас заходить пацієнт і його треба обслуговувати тут і зараз, а лікар «спить і саморозвивається», то виходить, що ми втрачаємо пацієнтів? А за що я тоді витратив так багато грошей на рекламу? Ні, це питання також можна закрити. Для цього повертаємося до, згаданих у цій книжці, лікарів-кураторів. Молодих фахівців, які завжди перебувають у клініці й цілком можуть надати допомогу пацієнту з гострим болем, а вже опісля – планово направити до профільного фахівця.
Уникайте проблем ще на етапі відбору
Узагалі, більшості проблем із працівниками можна уникнути ще на етапі їхнього відбору на ту чи іншу посаду. Для цього всі співбесіди мають проводити профільні фахівці, а не, наприклад, адміністратор, «бо лікар дуже зайнятий». Ба більше, гадаю, цілком зрозуміло, що вірити в резюме не варто.
Книжок про найм написано вже багато, тому залишимо тут тільки невеличкий підсумок: якщо під час співбесіди вам вдасться відфільтрувати класних професіоналів, то єдині проблеми, з якими ви зіштовхнетеся в майбутньому, стосуватимуться тільки певних ментальних проблем.
Одна з них – професійне вигорання. І це не просто слова. Є статистика родом зі США, яка твердить, що стоматологи – третя професія за частотою самогубств. Хоча, якщо розібратися, то подумайте: усе життя проводиш у чотирьох білих стінах, щодня спілкуєшся з багатьма новими людьми, які приходять із проблемами, у які треба заглиблюватися, підбирати лікування, брати на себе відповідальність і ухвалювати рішення на критичних рівнях концентрації і фокусування. Так, таких професій багато, особливо серед медичних напрямів, та це не заперечує того факту, що, крім самого лікування, вам часто треба ще й спілкуватися з людьми.
Щоби вигорання не наступало надто різко, часто й сильно – ви як керівник маєте доволі щільно, але водночас ненав’язливо цікавитися і, може, навіть дбати про якісне дозвілля й відпочинок колег. Або, інакше кажучи, не дозволяйте співробітникам «зашиватися». Так буде краще і для них, і для вас, і для бізнесу!.
