«Очі» — система збору даних за допомогою розвідувальних та ударних БПЛА, автором якого є радник командувача сухопутних військ Олександр «Тихоход» Дмітрієв. Проєкт виник на початку вторгнення, коли Тихоход завдяки розгалуженій системі контактів і своїм знанням Київської області коригував українські засоби ураження. Публічно проєкт анонсували у вересні 2023 року. 

Зараз «Очі» — це ціла система, яка в реальному часі дозволяє збирати розвіддані та передавати їх українським військовим для покращення наступальних або оборонних дій. Зі слів засновника, система вже допомогла ЗСУ під час планування контрнаступу на харківському напрямку і дозволяє отримувати актуальну інформацію про дії противника на всій лінії фронту. 

В інтервʼю AIN.UA автор проєкту Олександр Тихохід розповів, як функціонує система «Очі», поділився досягненнями за рік існування проєкту, анонсував появу нових технологічних рішень і розказав про складнощі, які виникали під час формування команди.

Олександре, розкажіть, як виник проєкт?

Мотивація проста — дуже хочеться виграти цю війну якомога скоріше. Ідея проєкту сформувалася після вивчення потреб, які виникли під час оборони Києва взимку та навесні 2022 року. Після того як російські військові відійшли від столиці, мною та військовими фахівцями було проаналізовано, як швидко та якісно відбувалася розвідка. Тоді отримання та розповсюдження розвідувальної інформації в області стало можливим за допомогою БПЛА. 

Сьогодні використання дронів і безпілотників для розвідки народило новий український стандарт збору обробки та реалізації розвідувальної інформації. Це те, чого наразі немає у світі, тому що ніхто досі не воював так, як ми, з такими алгоритмами ведення розвідки та передачі розвідувальних даних.

Мета проєкту — у поєднанні ресурсів різного підпорядкування: безпілотні системи збройних сил і сил оборони України, різноманітні сенсори виявлення, які працюють в реальному часі, різноманітне програмне забезпечення для реалізації здобутої інформації в режимі реального часу для здійснення військових операцій.

Станом на сьогодні, «Очі» — це друга за величиною система в Україні, яка застосовується для розвідки, перша — це «Кропива» [програмне забезпечення українського виробництва, яке допомагає планувати ведення бойових дій, розраховувати напрямок пострілу та орієнтуватися на місцевості — ред.]. 

Нещодавно ці дві системи об'єднались і працюють в інтегрованому режимі. «Очі» — це технологічне рішення, яке працює по всій лінії зіткнення, повністю об'єднує джерела розвідувальної інформації і передає тим, хто цю інформацію може реалізувати в реальному часі. Система «Очі» надає війську теоретичну та технічну переваги над ворогом, компенсує нестачу озброєння, особового складу та зберігає життя військовослужбовцям.

Як функціонує система та чи плануєте її покращувати?

Розвіддані ми збираємо в автоматичному режимі із затримкою до кількох секунд. Автоматично відбувається й моніторинг та контроль того, що росіяни роблять на лінії бойового зіткнення. По суті, після запуску системи ми позбавили противника можливості здійснювати будь-які раптові дії. 

Війна — це не гра, і тут живі люди, але от уявіть, що ви граєте в військову комп’ютерну гру і в певний момент ви бачите геть все, що робить ворог по всій лінії зіткнення в режимі реального часу. Ось так працює наша система.

Система відкрила спроможності для ведення бойових дій, яких не було в Україні і яких досі немає в жодній країні світу. У росіян такого немає і не може бути. Зараз ми нарощуємо функціональність: кібербезпекові та IT-рішення, розвиваємо автоматизацію системи управління військами. Тож скоро ми отримаємо покращену систему, яка забезпечує діяльність і захист ЗСУ. До системи долучилися державні та волонтерські проєкти.

Скільки одиниць розвідувальних БПЛА залучені до проєкту?

На сьогодні я не володію інформацією про точну чисельність БПЛА, але можу сказати, що на фронті зараз понад 12 000 пілотних груп. Пілотна група зазвичай складає від двох до чотирьох осіб. 

Де систему вперше застосували повноцінно?

Це був Харківський наступ. Ми три доби моніторили їх дії завдяки «Очам», тож у росіян не було можливості зробити щось несподіване, тоді контролювалася вся лінія наступу. Ми ретельно готувалися до цієї операції, глибина розвідки дозволяла коригувати вогонь по ворогу та допомагала у супроводі наступальних підрозділів. Операцію планувало військове управління, а ми лише надавали їм інструменти, які вони застосовували.

Підготовка до операції, переміщення, певний режим секретності тривав доволі довго, це була дуже серйозна робота фахівців, які операцію як планували, так і здійснювали. Система може бути застосована в будь-який момент. Але наступ здійснюють піхотні підрозділи, штурмовики, артилерія, тому все залежить від оснащення та підготовки операцій. Система працює цілодобово.

Ви зазначили, що ні в росіян, ні в наших партнерів немає подібної системи для розвідки. Чому?

У наших партнерів є багато іншого, але це все треба адаптувати до наших бойових реалій. Вони допомагають нам, можна сказати, вивчаючи наш досвід, але в них не було необхідності у створенні такої оперативної розвідувальної системи. У них не було такої великої лінії фронту.

Щодо росіян ситуація трошки інакша: вони мають багато ресурсів і засобів і, можливо, певну перевагу у вигляді абсолютної військової диктатури всередині власної армії, тобто думка військових, які воюють, не цікавить керівництво, є тільки наказ. Одночасно це є їхнім недоліком. Тому що в нас впровадження будь-яких рішень в Збройних силах відбувається як централізовано, так і децентралізовано одночасно, що не дає ворогу сконцентрувати удар на чомусь одному. А в них навпаки все через наказ, без ініціативи, тому їхні дії легше спрогнозувати з нашого боку, щоб потім протидіяти. Прорахування дій ворога відбувається в реальному часі. І це вже постійна, а не циклічна робота.

Партнери, співпрацюючи з вами, можуть копіювати вашу систему для оновлення своїх військових протоколів?

Копіювати можна все, що завгодно, це так зване зворотне проєктування, коли певну систему чи річ розбирають і копіюють, але це завжди просто копія. Внаслідок розвитку цього проєкту скопіювати його повноцінно не можливо, тому що не існує ні задуму, ні, скажімо так, ідеї тієї цілі, яка досягається. Тобто копія завжди буде копією і не більше.

Я дотримуюся думки, що наш розвиток можливий лише завдяки обміну інформацією, взаємодії з партнерами. Єдиний варіант збільшення спроможностей наших і партнерів — це обмін технологіями як з нашого, так і з їхнього боку. Ми не можемо тільки просити зброю чи гроші, ми можемо вже зараз також давати навзаєм: досвід, рішення, розробляти спільні проєкти. Партнери хочуть мати рішення, які зроблять їх сильнішими, цього можна досягти разом.

З якими складнощами ви стикалися в процесі формування проєкту і команди?

Найголовніша складність — відібрати людей у команду, знайти однодумців, які готові працювати до кінця війни. Багато хто, на жаль, не витримує психологічно, є звичайні людські фактори. Наприклад, хтось може отримати зоряну хворобу чи втратити мотивацію. Але ми маємо дуже якісний відбір кандидатів, де ми домовляємося на початку, що ми працюємо всі разом і до кінця війни, це робить команду міцною.

Система «Очі» — це повністю легалізована система Збройних сил. ІКС «Очі» перебуває в повному контролі ЗСУ. Усі фахівці, уся команда — це військовослужбовці та всі ті, хто вмотивовано хочуть працювати на перемогу. Багато організацій і фахівців допомагають розвитку, їхнє число тільки збільшується.

Наскільки критичними для ведення розвідки через «Очі» є російська система РЕБ?

Сам проєкт не перетинається з російськими системами РЕБ, бо вони в першу чергу впливають на безпілотні літальні апарати й засоби зв'язку. Звісно, для безпілотних літальних апаратів протидія РЕБу є проблемою, але деякі виробники та  військові знаходять рішення і масштабують їх, що підвищує  рівень стійкості до РЕБу. Наприклад, у Норвегії ще у 2022 році винайшли підземний дрон, який працює під землею: у шахтах, метро, ​​мережах печер — і залишається на зв'язку. Схожі технологічні рішення також були розроблені й нашими військовими спільно з приватними компаніями.

Існують і технологічні рішення щодо зв'язку від партнерів, але їхнє масштабування дуже дороге, але ми самостійно також розвиваємось. Україні зупинятися в розвитку не можна, треба шукати нові алгоритми, нові рішення, це те, що нам дає перевагу. Перевага — це не статична історія, це технологічна. І її треба тримати, як постійне змагання. Рішення, які працювали в АТО, вже не працюють зараз, а іноді й шкодять.

Ви сказали, що РЕБ-засоби росіян до вас не дотичні, але ж до системи під’єднуються дрони, які можуть виконувати розвідку безпосередньо на лінії бойового зіткнення, де діють РЕБи, правильно?

Так, це проблема з обох сторін, безумовно. І вони, і ми нарощуємо протидію в РЕБ-засобах. Тут усе залежить від правильного планування операцій, якщо вона синхронізована, наприклад, з нашої сторони, то ми під час розвідки враховуємо їхні засоби на певній ділянці фронту, розробляємо нові чи збільшуємо потужність певних типів РЕБів.

В ідеалі нашому війську треба поєднати застосування РЕБу і БПЛА, щоб вони працювали синхронно, допомагаючи один одному. Зараз ми маємо багато проблем з цим, наприклад. коли маємо долетіти до ворога аби вразити, то доводиться долати спочатку наш, дружній,  РЕБ, а потім ворожий. І з нашим якраз більше проблем.

Чого сьогодні не вистачає для покращення проєкту?

Дуже не вистачає мотивованих дорослих людей, які готові воювати як руками, так і головою. Багатьом людям із цивільного життя дуже важко переналаштуватись на постійну роботу в Збройних силах, іноді вони намагаються зберегти цивільний напрямок роботи, але не завжди він є потрібним у війську. Також дуже не вистачає підтримки від керівництва держави та міністерства. А деяким діячам слід не заважати, і це вже буде допомога.

Не тільки нам, для проєкту, але загалом для ЗСУ потрібні люди, які хочуть створювати та розвивати технологічні й програмні рішення. Люди, які хочуть розвивати військові спеціальності від піхоти до органів управління. Найкритичнішим питанням зараз досі залишається нарощення операторів безпілотних систем, тому що вони мають величезний коефіцієнт впливу. Але скільки б не було безпілотників, без піхоти ця технологія не буде автономно працювати. Якщо в нас мало піхоти, то що б ми не нарощували, ми не виграємо цієї війни.

Фото обкладинки ілюстративне. Джерело: сторінка Олександра «Тихохода» Дмітрієва у Facebook.

Інші зображення: АрміяInform, Сухопутні війська ЗС України у Facebook.