Близько 66 мільйонів років тому астероїд завширшки шість миль (це десь 9,7 км) врізався у Землю і спричинив вимирання динозаврів. Він прилетів з-за меж газового гіганта Юпітера. 

Про це Mashable розповів Маріо Фішер-Гьодде, який досліджує походження астероїдів і планет у Кельнському університеті в Німеччині. Вчений очолив нове дослідження, результати якого опубліковані в журналі Science.

Йдеться, що “доленосний” астроїд був типу «С» – це такі темні, багаті на вуглець залишки зовнішньої Сонячної системи. Від зіткнення з ним на землі утворився чималенький слід, який називають Чиксулуб. Він значною мірою похований під півостровом Юкатан, що відокремлює Мексиканську затоку від Карибського моря.

Астероїд впав на мілководді та підняв у небо величезну кількість подрібненої породи, яка різко охолодила клімат. Настала довга та сувора зима, фотосинтез припинився. Харчовий ланцюг зруйнувався і близько 70% видів на Землі загинули. Хоча деякі динозаври вижили.

Звідки у вчених така впевненість

Внаслідок катастрофічного зіткнення астероїда з Землею утворився тонкий шар осадів, відомий як K-Pg межа. Один із елементів у цьому шарі, рутеній, дуже рідко зустрічається в земній корі. Вчені встановили, що майже 100% рутенію у цьому шарі походить саме від того астероїда.

Важливо, що ізотопи рутенію в цьому шарі схожі на ті, що є у вуглецево-багатих метеоритах, які знаходять по всій Землі. Це значить, що цей астероїд походив з тієї ж частини Сонячної системи, що й ті метеорити. Крім того, зразки рутенію не співпадають з іншими великими астероїдними ударами, які походять від об'єктів з внутрішньої частини Сонячної системи.

Тобто склад цього астероїда такий же, як у вуглецевих метеоритів – уламків вуглецевих астероїдів типу «С», що спочатку утворилися за межами орбіти Юпітера.

Про тип «С» підозрювали також і попередні дослідники. Але вони не використовували рутеній в аналізах, бо це складно. Лише три лабораторії у світі, в тому числі в Кельнському університеті, можуть проводити такі ультраспеціалізовані дослідження.

Коли формувалася Сонячна система, багато астероїдів цього типу оселилися на околицях головного астероїдного поясу – кільця, що містить мільйони кам'янистих об'єктів між Марсом і Юпітером. 

Звідси, ймовірно, і впав шестимильний астероїд. Можливо він рушив у бік Землі через зіткнення з іншим астероїдом, можливо – через ефект Ярковського. Це коли нагрівання ділянки космічного каміння і вивільнення енергії пришвидшують космічне тіло.

Чи може таке знову трапитись

Вчені кажуть, що таке величезне зіткнення із Землею може трапитися вкрай рідко – з періодичністю в 100 мільйонів років. Зараз вже виявили понад 90% астероїдів-вбивць планет, які час від часу пролітають поруч із Землею. І поки невідомо, чи загрожує нам зіткнення з ними у наступному столітті. А ось ймовірність зіткнення в найближчі тисячу років надзвичайно низька. 

Тим часом зіткнення з об'єктами діаметром близько 460 футів відбуваються кожні 10 000-20 000 років. Це подія, яка може мати регіональні руйнівні наслідки. 

Mashable пише, що NASA успішно випробувала першу в історії спробу навмисного переміщення астероїда. Звичайно, це вміння потребує значно більшого вдосконалення, але може виявитися корисним для захисту нашої цивілізації від майбутніх руйнувань.