Повномасштабне вторгнення кардинально вплинуло на життя українських айтівців, змусивши багатьох переосмислити свої кар’єрні пріоритети та мрії. Деякі з них виїхали за кордон і продовжують працювати дистанційно, інші долучилися до лав ЗСУ або волонтерських ініціатив, дехто залишив IT-сферу, шукаючи себе в інших напрямках.
AIN дослідив, як трансформувалися мрії та цілі українських ІТ-фахівців, як війна вплинула на їхні цінності та мотивацію, а також які перспективи та виклики вони бачать для себе в майбутньому.
Релокація. Виїзд за кордон
До початку повномасштабної війни близько 45% українських айтівців не мали наміру емігрувати, ще стільки ж розглядали можливість переїзду, але не готувалися до нього активно. Релокейт входив у плани лише 7–9% респондентів, до того ж їхня частка поступово зменшувалася (з 9% у 2016 році до 7% у 2021-му).
Настрої айтівців щодо переїзду за кордон змінилися у 2022-му: до 13% зросла кількість тих, хто активно прагнув виїхати, водночас до 56% збільшилася частка тих, хто не планував еміграцію. Це повʼязують як із патріотичними почуттями, так і з обмеженнями на виїзд чоловіків (серед українських айтівців їх відсотково більше, ніж жінок — за різними даними, від 60 до 74%).
Наступного року частка айтівців, які активно готувалися до переїзду, знизилася до 8%. У 2024 році активно планували виїзд уже 15% фахівців; тих, хто не має наміру їхати, — 44%.
У серпні 2024-го, згідно зі звітом Львівського ІТ Кластера, з 302 000 українських айтівців 238 000 перебували в Україні, 62000–64000 — за її межами.
«Майже рік я живу за кордоном, — каже айтівець Валерій (імʼя змінено на прохання героя), який до повномасштабного вторгнення працював тестувальником ігор. — Мріяв далі розвиватися в цій сфері, стати розробником на рушії Unreal Engine і зробити свій власний український проєкт. Були також плани на купівлю власного житла, але війна внесла корективи: показала, що все непостійне, і планувати на роки не можна, треба діяти за обставинами».
За кордоном, каже Валерій, довелося починати все з нуля:
«Зараз мрії трохи простіші: хотілося б швидше вивчити мову та перевчитися на розробника софту, бо є змога безоплатно пройти курс, який фінансує центр зайнятості». За його словами, центр зайнятості оплачує чимало різних курсів для українців: наприклад, за бажанням можна перевчитися навіть на хіміка за умови знання мови не нижчого за В1. Про геймдев, на жаль, довелося забути, бо з'явились інші пріоритети, які вимагають багато уваги та часу, каже Валерій. Зараз він мріє купити власний дім за кордоном і жити там з родиною.
Як компанії допомагали співробітникам з релокейтом
Харків — одне з міст, яке суттєво постраждало з початку повномасштабного вторгнення. До початку повномасштабної війни місто-мільйонник було в лідерах за кількістю айтівців, які в ньому проживали: Харків стабільно входив у топ-3. З 2022-го ці показники змінилися: сьогодні в місті живуть і працюють 4% українських ІТ-фахівців (до повномасштабної війни — 14%).
Серед IT-компаній, які мали офіси, зокрема в Харкові, — ZONE3000. На початку повномасштабного вторгнення міжнародна компанія евакуювала близько 350 фахівців із харківської локації в західні регіони країни та за кордон (тих, хто мав законне право виїжджати з країни), пояснюють для AIN. Хаб працював у Болгарії, де фахівці та їхні близькі могли жити й працювати.
«Протягом 2023–2024 років співробітники, які виїжджали за кордон, повернулися до України. Для їхнього комфорту та можливості безпечно й безперебійно працювати ми відкрили 15 хабів у найбільших містах країни, також є можливість працювати з наших локацій у Львові та Харкові», — коментують у ZONE3000.
Також додають, що фахівці, які залишилися за кордоном, продовжують співпрацювати із компанією: «Змінилося тільки те, що вони легалізуються в інших країнах і співпрацюють вже на підставі податкового законодавства країни перебування».
Серед регіонів України, які досі вважаються найбільш безпечними, — західні області. Зокрема, на захід України та за кордон компанія SoftServe в перші місяці великої війни релокувала понад 4000 співробітників.
«Ми налагодили процес: після погодження з менеджером співробітник отримує повний пакет допомоги для переїзду в один з наших девцентрів — Польщу, Румунію або Болгарію, — коментує керівниця центрального регіону України та People Lead в Україні SoftServe Олена Лебедєва для AIN. — У цих країнах компанія забезпечує офіційне працевлаштування, конкурентну зарплату, повний соцпакет, включно з медичним страхуванням та іншими локальними бенефітами, програми з адаптації в новій культурі, мовні курси тощо. Компанія дає можливість обирати зручний графік роботи: в офісі, з дому чи комбіновано».
Уже в травні 2022-го співробітники почали повертатися. «Тих, хто вирішує залишатися в країнах-хабах SoftServe, ми працевлаштовуємо там, — розповідає Олена Лебедєва. — Звичайно, є й ті, хто після виїзду за кордон вирішують змінити роботу з власних причин. У нас цей відсоток невеликий і коливається від 5 до 9%».
У EPAM пропонували тим, хто релокується за кордон, контракти в місцевих представництвах компанії або переїзд у ті країни, де був запит на їхню спеціалізацію.
«Ми дотримуємося локального законодавства в країнах ведення бізнесу. Зокрема йдеться про умови оподаткування та соціальні відрахування, згідно з якими колеги не можуть працювати постійно на території інших країн, водночас сплачуючи податки в Україні», — розповідає Наталія Колядко, старша директорка з управління талантами ЕPАМ Україна для AIN.
Як змінилася кількість спеціалістів у компаніях
-
ZONE3000 — в січні 2022 року кількість спеціалістів становила близько 2000, зараз компанія співпрацює з 2400+ фахівцями.
-
SoftServe — у липні 2022-го команда налічувала понад 10918 людей, станом на липень 2024 ця цифра скоротилася до 7335.
-
EPAM — 2022 рік зустріли 14-тисячною командою, cьогодні в компанії в Україні працює 9500 спеціалістів.
Чи готові українці повертатися
У серпні 2024-го, за даними Львівського IT Кластера, за кордоном перебувають 62000–64000 айтівців (в Україні — 238 000). У перший рік повномасштабного вторгнення виїхало за кордон близько 20% IT-спеціалістів, з них 64% — жінки.
Згідно з опитуванням AIN, 85% респондентів проживають в Україні, 15% — за її межами. Серед опитаних чоловіків (44 респонденти) покинули Україну 14%.
На початку великої війни харківʼянка Марія (Senior Manual QA Engineer) працювала на латвійському проєкті через українську компанію. Через два тижні великої війни дівчина вирішила виїхати за кордон. Вона каже, що українська компанія не надавала фінансової допомоги: зарплату затримували, згодом виплатили лише половину, яку довелося «вибивати через латвійський проєкт».
«Їхала до Латвії, до колег, з якими працювала, бо більше не знала, куди податися, а там був колектив людей, яких знала», — пояснює вона. За її словами, на перший тиждень латвійська компанія винайняла їй житло.
Через затримку грошей з боку української компанії і бажання легалізуватися в Латвії Марія перейшла до роботи напряму в латвійську компанію. Відтоді вона змінила дві роботи та зараз працює в українській компанії.
«Я і досі боюся бути вбитою, тому до України приїжджаю лише на місяць, побачити друзів, — розповідає Марія, додаючи, що зараз не планує повертатися в Україну, поки в країні не буде безпечно. — Але Харків — то любов, це дім. Лише там я вдома, лише там».
У 2024-му айтівців, які виїхали через повномасштабне вторгнення і не планують повертатися, стало менше: таких всього 4% (порівняно з 8–9% у 2022–2023 рр.).
Серед причин, які зупиняють від повернення, опитані AIN айтівці найчастіше називали мобілізацію (66,67%), небезпеку обстрілів та блекаути (44,44%), а також налагоджене життя в іншій країні (33,33%).
«Про повернення в Україну важко сказати, бо центр моїх інтересів за кордоном, все залежить від багатьох факторів, — коментує Валерій. — В Україні залишилися друзі та гарні спогади».
Вчасні зарплати й підтримка ЗСУ. На що чекають айтівці від компаній
З повномасштабним вторгненням очікування айтівців щодо потенційного працедавця трансформувалися. Крім традиційних — висока зарплата без затримок і стабільність компанії — додалися й інші: наприклад, підтримка ЗСУ.
Згідно з опитуванням MacPaw, це є вагомим чинником для 26% спеціалістів. Компанії відповідають цим запитам: наприклад, 97% підтримують wartime projects. Самі спеціалісти щомісячно донейтять близько $80 мільйонів (майже 3 мільярди гривень).
Серед чинників, які мотивують спеціалістів, також підтримка співробітників, які долучилися до ЗСУ, і ветеранів. Згідно з опитуванням DOU, для 68% айтівців, які перебувають у війську, зберігають робочі місця, для 60% — грошові виплати.
«Порівняно з періодом до повномасштабного вторгнення запити в кандидатів змінились кардинально. Зараз кандидати майже не приділяють увагу додатковим бенефітам, як це було раніше. Тепер перевагою для спеціалістів є стабільність компанії та прозорість процесів. Разом із цим спеціалісти надають перевагу продуктовим компаніям, які не залежать від наявності проєктів та іноземних замовників», — коментують для AIN у ZONE3000.
В EPAM навпаки зазначають, що кардинальних змін у побажаннях не відбулося: спеціалістам подобається можливість працювати віддалено, залишилися традиційні запити щодо бенефітів (наприклад, медичне страхування).
«Водночас ми запровадили нові види оплачуваних відпусток, фінансової підтримки, навчання та психологічної допомоги. Зокрема, з'явилася оплачувана відпустка на випадок небезпеки, фінансова та психологічна підтримка для колег, які захищають країну в лавах ЗСУ тощо», — каже Наталія Колядко.
Кандидати, які хочуть приєднатися до команди ЕРАМ, частіше цікавляться формою співпраці, розмірами бонусів, можливостями для бронювання та перегляду компенсацій.
«Зараз айтівці рідше змінюють місце роботи, віддають перевагу стабільним компаніям з чіткою позицією, при цьому й надалі звертають увагу на зарплату, соціальний пакет, цікавість проєктів, формат роботи тощо, — розповідає Олена Лебедєва із SoftServe. — Працівники, зокрема, цікавляться підтримкою ветеранів, а також ментальним добробутом і здоров’ям. Нещодавно ми врахували побажання працівників щодо медичного страхування і запланували кроки для покращення сервісу».
Водночас хоч айтівці і хотіли би працювати напряму з клієнтами, з мінусів виділяють можливу відсутність виплат за роботу.
«Я працював напряму з двома клієнтами, тож компенсації та збереження робочого місця я не маю, — розповідає айтівець, який долучився до ЗСУ добровольцем у лютому 2022-го. — Один з проєктів був український, його очікувано заморозили після 24-ого. Виплати за останні місяці роботи я так і не отримав. Інший клієнт зі США. Коли я його повідомив, що не зможу більше працювати, він поставився до цього з розумінням і оплатив усю пророблену роботу».
Де хочуть працювати айтівці
Домени, в яких найбільше хочуть працювати айтівці, згідно з опитуванням ITExpert — GameDev, Defense Tech, e-commerce, Fintech і Data Science. Серед типів компаній, яким найчастіше віддають перевагу — продуктові (57,9%) та сервісні (9,2%). Аутстаф і стартапи приваблюють айтівців менше: зайнятість у цій сфері обрали 4,8% та 6,6% відповідно.
«Я зараз більше звертаю увагу на продуктові компанії. Зрозумів, що тут працювати набагато комфортніше, — коментує для AIN FullStack Developer Василь (імʼя змінено на прохання героя). — Раніше на ринку була колосальна кількість аутсорс-аутстаф компаній, і я не мав досвіду роботи зі сталим продуктовим проєктом».
Чого працедавці очікують від спеціалістів
У ZONE3000 перераховують такі навички, як мобільність та адаптивність до поточної ситуації та до викликів і потреб бізнесу.
«Зі свого боку компанія проявляє емпатію та розуміння, адже ми розуміємо наскільки поточні обставини впливають на особисте життя та стан наших спеціалістів, — кажуть у компанії. — Тому намагаємось комунікувати з командою прозоро, чесно й ефективно, аби кожен член команди знав, що його підтримують».
Серед технічних позицій, які складно закривати, у компанії називають напрями ML&AI, DevOps і сеньйорні позиції в розробці: «Часто фахівцям бракує досвіду або не кожен готовий освоювати нові технології або стек».
У ЕPАМ кажуть, що браку фахівців більшості напрямів не відчувають, втім, періодично шукають на ринку спеціалістів у напрямках Data, Cloud, .NET.
«Також у нас традиційно є попит і найм у нішевих напрямах, наприклад, Security, SAP, Shopify, Golang, Salesforce, Performance Analysis», — розповідає Наталія Колядко.
Гемблінг і комунікація російською. Редфлеги для співробітників
До редфлегів з 2022 року додалася російська мова в комунікаціях і співпраця з рф. «Якщо колись ця компанія була російською, я не піду туди працювати», — розповідає Марина, додаючи, що спілкування російською в компанії, співпраця з російськими бізнесами та найм співробітників-росіян для неї зараз — це очевидні червоні прапорці.
«Жодних росіян, жодних зв'язків з росіянами, жодних кіпрів (Кіпр з 2014 року допомагає відмивати гроші підсанкційним росіянам — ред.) та, ймовірніше, жодних країн так званого СНД за низкою частково вже згаданих причин», — перераховує FullStack developer Василь і додає, що нові редфлеги для нього — російська мова на первинному інтерв'ю з рекрутерами, а також компенсація в крипті.
За словами Василя, сфера, у якій би він точно не хотів працювати — азартний бізнес. Компанії, повʼязані з гемблінгом, серед найменш привабливих працедавців для айтівців — разом із 18+ контентом (Dating-сервіси, порно тощо) та блокчейном (криптовалюти, NFT маркетплейси, Crypto-трейдинг загалом).
Порушення теми лудоманії в лавах ЗСУ призвело до низки обмежень для азартного бізнесу: зокрема, йдеться про рекламу. Також від публікації вакансій компаній, повʼязаних з азартними іграми, у листопаді 2024-го відмовилася платформа з пошуку роботи Work.ua.
Серед сфер, де б респонденти AIN не хотіли б працювати:
-
Gambling (61%);
-
Adult content (44%);
-
Blockchain (24%);
-
GameDev (19%);
-
26% опитаних не мають жодних упереджень щодо будь-якої з цих сфер.
За даними порталу Work.ua, частка російської мови на українському ринку праці суттєво знизилася за останні три роки. У жовтні 2022 року українською публікували 84% вакансій, а у жовтні 2023 — вже 95%. У вересні 2024 року Work.ua зафіксував вже 97% українськомовних пропозицій роботи, а російською — лише 1,5% вакансій.
Найбільше на цю зміну вплинуло повномасштабне вторгнення росії в Україну.
Карʼєрні плани та мрії айтівців
Повномасштабне вторгнення рф в Україну вплинуло на зміну мрій і карʼєрних планів більшості респонденток: про сильні та невеликі зміни повідомили по 43% відповідно. Ще 14% відповіли, що плани та мрії не зазнали змін.
FullStack developer Василь двічі змінював роботу з початком повномасштабної війни. Він звертає більше уваги на розміри компанії, ніж раніше: «Намагаюся з'ясувати вік і потенційне майбутнє проєкту. Більше фокусуюсь на команді, можу питати про щоденну атмосферу й порядок денний».
Кар'єрні плани, пояснює Василь, не сильно змінилися порівняно з 2021 роком: «Хочу працювати далі, хочу рости й розвиватися. Плани могли змінитися лише з точки зору наповнення: яку технологію вивчати, на що звернути увагу».
Через повномасштабну війну, за словами Василя, у нього немає великих мрій, про які можна було б думати реалістично й приземлено. Частину планів — наприклад, купівлю нерухомості — довелося поставити на невизначену паузу.
Серед найважливіших цілей зараз опитані AIN називають фінансову стабільність і збільшення доходу (72%), а також підтримку родини й близьких (54%). Також для багатьох важливі професійний розвиток (37%) і власний бізнес чи стартап (35%). У меншому пріоритеті порівняно з довоєнними цілями — придбання нерухомості (17%), водночас збільшується частка тих, хто хоче емігрувати (19%).
«Думаю, в майбутньому я все ж буду повертатися до IT, але, напевно, займатимусь чимось, що пов’язане саме з Military-tech: є досвід, здобутий в зоні бойових дій, який теж цінний і хочу використати все це в майбутньому, — коментує військовослужбовець. — Можливо, зміню технологію, або й взагалі відійду від розробки до іншої ролі — проджект чи BA». За його словами, після майже трьох років у ЗСУ (стільки ж досвіду має в комерційній розробці) він зрідка думає про кар’єру після війни. Водночас від збереження посади на службі в технологічному підрозділі утримує низька зарплата: зараз військовослужбовець отримує у пʼять разів менше, ніж мав на комерційній роботі.
«Наприкінці 2021 року у мене завершились стосунки з дівчиною, а за два місяці почалась [повномасштабна] війна, — розповідає Senior Software Engineer Олександр, який працює у SoftServe. — На початку 2022-го я взагалі не будував планів, жив за принципом:
“Вранці прокинувся живий — і слава богу, працюємо"».
Водночас за рік, за словами Олександра, він почав оговтуватися, замислюватися про карʼєрне зростання, обговорював це з РМ:
«Вона запропонувала мені подумати про роль техліда, але для цього потрібно було покращити навички лідерства, делегування та менторства. У мирні часи ця ідея мене б, мабуть, не зацікавила — я більше технар, який любить розбиратися зі складними штуками і щось робити сам, ніж комунікувати з людьми та делегувати. Але саме війна невпинно транслювала думку: "Або зараз, або ніколи”».
Олександр розповідає, що повномасштабне вторгнення також спонукало спробувати нові хобі: він заснував YouTube-канал Cassandra Tales, де спершу публікував науково-фантастичні та фентезійні анімаційні історії, створені за допомогою ШІ.
«З осені 2024 року почав експериментувати ще й з музикою. Також розробляю сайт із географічними головоломками, який планую запустити у 2025 році, та менторю групу студентів з ХПІ, з якими працюємо над вебзастосунком», — додає він.
Айтівець каже, що вчиться не відкладати мрії на потім.
«До цього я вів досить розслаблене життя і виконував суто робочі обов'язки, — говорить він. — Але саме велика війна підштовхнула до того, щоб не відкладати якісь ідеї чи плани на далеке майбутнє, а спробувати реалізувати їх прямо тут і зараз».
Для айтівця, який уже три роки захищає країну в лавах ЗСУ, пріоритети за останні роки змінилися. Раніше, за його словами, він прагнув досягти успіху на роботі: «Були моменти, коли відчував, що місяць перерви між однією та іншою роботою в айтішці – це крок назад, що так я втрачаю можливість набратися досвіду та буду пасти задніх».
Сьогодні головними мріями залишаються перемога України та можливість частіше бути з родиною:
«Зараз, як і більшість, мрію про як найшвидшу перемогу, бо у часі служби, під час війни, я не бачу можливості якось цілеспрямовано і вільно втілювати інші мрії. Щодо особистого, то минулого року я одружився, тому хотілося б більше часу проводити з дружиною, будувати сім’ю».
