Стоит ли уезжать из Украины: тестировщик Оксана Деменцова о переезде в Таллин и работе в Skype
Тестировщик Оксана Деменцова в 2011 году решила оставить работу в одной из крупнейших аутсорс-компаний Украины и переехать в Таллин, чтобы работать в центральном офисе разработки Skype. Одной из причин послужило то, что в Украине просто «негде развернуться» — в аутсорсинговых компаниях сложно найти интересный проект, а в продуктовых обычно меньше зарплаты.
И хотя Оксане понадобилось некоторое время, чтобы привыкнуть к новой жизни и новым людям, она не жалеет о своем решении. «Це прекрасний досвід – як в професійному, так і в особистому плані… Вивчаючи різні культури, починаєш не зважати на дрібниці, розуміти інших людей», -рассказывает она. Тем IT-специалистам, которые задумываются о переезде, советует не бояться. Не преувеличивать гипотетические трудности, которые могут возникнуть при переезде, а просто взять и попробовать.
Розкажіть, як з’явилась ідея поїхати? Що стало основною причиною та скільки часу пройшло з того моменту до від’їзду з України?
Чомусь завжди здавалося, що в Євросоюзі живеться краще. Особливо в плані медицини. Родом я із маленького провінційного містечка, тому різниця між тим, що бачила там і тим, що бачила по телебаченню, була вражаючою. Вперше подумала про переїзд восени 2010 під час бізнес подорожі до Бельгії. В той час працювала в невеликій компанії, яка займається системами відеоспостереження. Подорож була до Льовена на 2 тижні. Дуже вразила Західна Європа – чистотою, красою, спокійними чемними людьми. Поспілкувавшись із українською дівчинкою, яка там навчається і працює, зрозуміла, що це досить реально. Але в той час серйозно цим питанням не займалася, адже хотілось набратись професійного досвіду.
Наприкінці 2010-го перейшла працювати в аутсорсингову компанію. І там нарешті зрозуміла реалії ринку інформаційних технологій в Україні. Це і послужило всерйоз задуматися про переїзд. Справа в тому, що в аутсорсингових компаніях важко знайти хороший і цікавий проект. В продуктових компаніях краще, але заробітні плати там значно нижчі.
Чим ви займалися в Україні, і як вийшло, що ви поїхали звідси? Чим займаєтесь зараз?
Спочатку працювала в невеликій продуктовій компанії, яка розробляла системи відеоспостереження. Була там інженером тестування та технічної підтримки, а потім була лідером команди. Пізніше влаштувалася в одну з найбільших аутсорсингових компаній (GlobalLogic — ред.) і займалася тестуванням систем відеоредагування. Восени 2011 отримала лист від рекрутерів із Skype з пропозицією пройти співбесіду на посаду Quality Engineer для відео команди. Зараз цим і займаюся. Працюю в команді, яка розробляє відео компонент Skype для Windows 8.
Як відбувався сам переїзд, як ви оформлювали візу, шукали житло на місці, чи стикалися з якимись проблемами при цьому?
Процес переїзду проходив просто і за планом, адже Skype має налагоджену систему переїзду співробітників. Спочатку отримала тимчасову візу для працевлаштування на 6 місяців. Вона оформляється як звичайна віза – протягом 10 календарних днів. Клопотання про довготривалий дозвіл на працевлаштування розглядається протягом 2 місяців, тому подавалася уже по переїзді. Цікавою деталлю є те, що податися на дозвіл можна лише в посольстві Естонії, тому їздила в Ригу (Латвія) для подачі документів. Складностей не було, адже майже усім займалися сторонні компанії за сприянням Skype – перевезенням речей, підготовкою документів, пошуком житла, відкриттям банківських рахунків, юридичні консультації. Skype має дуже хороший relocation package. В цьому плані пощастило. Але з іншого боку, Естонія дуже зручна в цьому плані – 50% жителів Талліна розмовляють російською мовою, тому завжди можна знайти російськомовних агента з нерухомості, банківського працівника і таке інше.
У чому полягає основна різниця між життям та роботою в Україні та за кордоном? Які переваги та недоліки можете відзначити?
В плані роботи, як я уже казала, різниця в проектах. В Талліні знаходиться найбільший розробницький центр Skype. Проекти дуже цікаві – від ідеї і до реалізації. Оскільки компанія інноваційна, є велике поле для розвитку – мотивують і підтримують. Цікаво також те, що тут не так гостро відчувається ієрархічна складова – всі рівні. Незвично спостерігати після пострадянської моделі, де це чітко відслідковується. Подобається те, що колектив інтернаціональний – в моїй команді більш ніж половина колег із різних кінців світу. Це прекрасний досвід!
Чи було складно адаптуватись у новій країні?
Щодо життя – то тут все відрізняється. А найголовніше – люди. Естонці дуже закриті до нових людей. Після відкритості українців адаптація була важкою. На усвідомлення цієї різниці пішло 2 місяці. Пощастило, що в команді є багато таких як я – колеги всіляко підтримували.
Чи не могли б ви навести конкретні приклади плюсів та мінусів порівняно із українським життям?
Дуже швидко звикла до чудових зручностей Естонії – громадського транспорту, який приходить хвилина в хвилину за розкладом, електронним банкінгом, який працює 24/7, електронними квитками будь-куди, чистотою і охайністю. Хоча багато хто скаржиться на клімат – мені дуже підходить. Я люблю велосипед – тут і не надто спекотно, щоб користуватися, і інфраструктура є – велодоріжки, веломаршрути. А ще море, до якого можна дістатися за 20 хвилин пішки.
Офис Skype в Таллине
Із переваг – дешеве житло. Порівняно із Києвом, тут дуже недорого можна знімати квартиру в центрі. Наприклад, квартира з 1-2 спальнями (плюс вітальня) в центрі коштуватиме 400-500 євро. Така ж квартира за 20 хв тролейбусом від центру 300-400 євро. Варто зауважити, що комунальні послуги не включені і оплачуються окремо.
По данным Skype, которые изложены в брошюре для соискателей, обед в кафе в среднем может обойтись в 5-8 евро, проезд на общественном транспорте стоит около 1 евро за раз, а проездной на 30 дней — 18,5 евро. Такси стоит от 0,5 до 1 евро за км, из центра города можно доехать до офиса Skype за 10 минут и 10 евро.
Мінусів я звикла не помічати. Але особисто для мене це, певно, закритість людей і те, що Таллін невелике місто. Населення всього близько 400 тис. людей. Досить незвично після багатомільйонного Києва. З іншого боку, це столиця, тому є все необхідне – від будь-якого роду спортивних можливостей, до відпочинку.
Офис Skype в Таллине
Як зараз оцінюєте своє рішення?
Оцінюю позитивно. Це прекрасний досвід – як в професійному, так і в особистому плані. Будь-які подорожі дуже розширюють кругозір. Вивчаючи різні культури, починаєш не зважати на дрібниці, розуміти інших людей. І жити в Шенгенській зоні зручно – можна подорожувати Європою без візи. Дуже шкода, що нам, українцям, так складно із візами.
Що можете порадити тим IT-спеціалістам, які тільки замислюються над такою можливістю?
Звісно, радила б спробувати. Це цінний досвід. Ще радила б не боятися. Часто людям здається, що це важко і нереально, а насправді все значно простіше.
Комментарии | 50
Можна детальніше про закритість?
Можна 🙂
Але попереджую — це тільки мій особистий досвід.
З того, що помітила — тут підхід до нових друзів інший. Українці, скажімо, спочатку з тобою спілкуються, при цьому дізнаються яка ти людина, і, якщо ви одне одному не подобаєтесь, просто припиняєте спілкування. Тут навпаки — спочатку довго придивляються, а вже потім починають спілкуватися.
Інша культурна різниця — у слов»ян прийнято в гості запрошувати, обов»язково гостей частувати — столи вкриті стравами. Тут не так розповсюджено. Тут або всі разом щось готують, або збираються в кафе.
Звісно, є мовний бар»єр. І, певно, було б простіше, якби я володіла естонською мовою. Намагалася уявити когось із іноземців в Україні з такою ж ситуацією — думаю, вони б зісткнулися з тими ж проблемами 🙂
запрошувати додому і обов’язково частувати це у мене спогади дитинства ) зараз я таке не уявляю )
Охреніти. «Люди, виїжджайте з України і насріть на неї»!
Люди постійно переїжджають. Якщо хтось переїде із Нью-Йорка в Лондон, чи із Парижу в Сідней, то навряд чи хтось йому скаже що він насрав на свою країну, правда? )
Вот-вот. Но у нас очень эмоциональное отношение к переездам даже внутри страны. А за пределы страны и подавно. Десятилетия жизни в тюрьме за «железным занавесом» и с «институтом прописки» не прошли даром.
У вас дуже промовисте прізвище для вашого коменту 🙂
Это пять
Какой прикол ехать во враждебную к нашему менталитету страну, где не так давно русский язык был официальным, а тут все резко перестали его понимать? Найти себя можно и на родине, правда не тем, кто прыгает из канторы в кантору и ищет виноватых 🙂
Особисто для мене, це досвід. Згодна, що і в Україні можна. Але тут комбінація як професійного, так і культурного досвіду.
Какой процент идет на оплату жилья (в Киеве и в Таллине)? Какой язык общения в компании (на работе и с друзьями)? Есть ли какие-то нюансы компаний, типа «у нас так не принято»?
Відсоток — залежно від житла. Думаю, від 15-20% і вище. В компанії — англійська. З російськомовними спілкуюся російською. Таких нюансів немає, адже дуже багато іноземців. А ще тому що пропагується політика відкритості — типу приводь собак, дітей в офіс.
Змінити — всерйоз не думала — можливо на англомовну. Все ж мовний бар»єр відчувається.
Звісно, не все завжди радужно 🙂 Адаптація була важкою — це правда.
Дякую!
Какой прикол? Прикол в том, что Украина, к сожалению, до сих пор не враждебная «вашему менталитету». Вот в чем прикол!
Быть свободным можно в любой стране, свобода ограничивается только совестью. За что вы так не любите свою родину Украину?
В Евросоюзе 75 млн человек не умеют читать и писать, едьте все туда, помогите им 🙂
» За что вы так не любите свою родину Украину?» — за велику кількість громадян-дибілів.
Завжди дивуюсь людям, які намагаються врятувати цей світ, все їм не так, але не хочуть починати з себе. Ну, виїздять люди за кордон, це дуже добре, що э така можливість. Але це не означає, що всі інші — дебіли. (До речі, слово дебіл пишеться через «е»).
Не все
Но большинство. Слишком большой процент для комфортной жизни
Люди плюют на законы и правила зная что наказания не будет
от этого страдают окружающие
А когда указываешь им на это они говорят — «Тебе чего больше всех надо?»
Ну раз им больше надо пусть и живут в этом сраче
согласен, выше про это откоментил
Значит, все кто уезжает — становятся героями репортажей? Приятней читать, когда иностранцы переезжают сюда и внедряют что-то технологическое, а не то, как тестеры из Глобала устраиваются в Скайп.
Девочка чем-то отличилась? Вряд ли. Кому-то помогла? Четко читается посыл: «Уезжайте, там лучше».
Ни тема статьи, ни ее подача корреспондентом по отношению к своей стране не вызывают приятных эмоций, к сожалению.
У нас в работе серия публикаций про иностранцев, которые приехали Только вот
а) их сильно меньше
б) читать такие статьи тоже будут сильно меньше
По-моему, это значительно интереснее. Поддерживаю публикацию таких материалов!
Они будут. Уже в работе.
Самое сложное это найти не высокооплачиваемых топ-менеджеров, а представителей разных сегментов.
Такие редкие случаи есть и очень интересны, как раз потому что переехавшие наши туда встречаются у каждого в окружении. Тема избита. А наоборот — нет.
Ну шо це підарство, писать двома мовами? Якщо, людина розповідала на українській, то і оформлення статті українською!
«Чомусь завжди здавалося, що в Євросоюзі живеться краще» — типичная установка «нашенского» провинциала, что, собственно подтверждается и самим сабжем («Родом я із маленького провінційного містечка, тому різниця між тим, що бачила там і тим, що бачила по телебаченню…»).
Хотя, с другой стороны, ну что тут такого? Ну поехал человек пожить/поработать, — зачем сразу срачик устраивать насчет «измены Родине» и т. д.?
А что неверного в этой установке? Чем отличаются столичные установки от провинциальных?
Сергей, если учесть, что столица есть большая деревня, то ничем. Но если копнуть глубже, то становится ясно, что можно жить и в провинции, но с «другими» установками. Провинциальность тут вовсе не зависит от географии происхождения. В данном же случае, акцент хотелось поставить исключительно на типичности.
Обратите внимание, что то, что в Евросоюзе живется лучше, сабжу казалось всегда (и таких, надо сказать, немало). Отсюда и вывод — типичный провинциал — это человек, которому дома плохо и он анус готов себе порвать, лишь бы выехать хоть куда-нибудь: чомусь завжди здавалося, що на Алясці живеться краще 🙂
Абсолютно согласен, всегда не уважал людей за то, что они уезжают в Киев из провинции (пусть даже областных центров или районных) или куда-то еще, только потому что там, по их мнению, работы больше, зарплаты больше и все лучше, я лично живу в районном центре, имею з/п на урове столицы и мне уже никак не хочется уезжать — просто я долго к этому шел и много работал как над собой, так и над профессионализмом и при этом знаю еще много таких примеров — crackkkkkk правильно напсиал, что нужно менять установки внутри себя, а кому это сложно, тому сложно и в Киеве и в Евросоюзе, хотя бывают исключения.
Что за бла-бла-бла, не уважаю. Поиск лучших условий жизни это нормальная практика. А у Вас хватит духу переехать хотя-бы в другой город? Я уже не говорю о другой стране, где все работает иначе и культура другая.
А тут никому неинтересно, что вы лично уважаете, а что — нет. Духу у нас хватит на многое, уж поверьте. Вы вообще понимаете предмет нашей дискуссии, или так, «пять копеек» вставить захотелось?
Оксана, спасибо, очень познавательно. Отдельное спасибо за фразу: «Тем IT-специалистам, которые задумываются о переезде, советует не бояться. Не преувеличивать гипотетические трудности, которые могут возникнуть при переезде, а просто взять и попробовать».
Очень приятно, когда люди наконец-то находят своё место в нормальной стране.
Нема за що 😉
Дорогая редакция, у меня просьба. А спросите в следующем интервью, плиз, счастлив ли человек, переехавший туда?
То что там лучше условия и работа это понятно. Но лично мне интересно — у этой девушки были друзья и родные здесь? Сколько их было — 1-2 друга или крепкая компания из человек 5-10? Не тоскует ли она за ними, как она проводит свои свободные вечера и главное с кем?
Я не могу понять — люди которые уезжают, это те кого здесь ничего не держит? Может у них нет друзей, была только работа, плохие отношения с родственниками. В этом случае с ними все ясно.
Но если эти люди были любимы здесь, но смогли как-то все это перенести туда или найти там. Тогда да, это сильно.
Можу Вам відповісти. Так, щаслива. Щастя воно ж всередині, а не ззовні.
Було і є дуже багато друзів в Україні. Коли приїжджаю, за кілька днів навіть не з усіма встигаю зустрітися. Я б сказала, 3 міцні компанії із 5-8-10 чоловік, і до 10 близьких друзів поза цих компаній. Сумувала дуже спочатку. Але з часом тут з»явилися нові друзі. Головне чимось зайнятися (для мене — це танці. Тоді знаходяться спільні інтереси з людьми). Зараз уже маю багато друзів (але я вже тут майже рік). Проводжу вечори з ними. Ще тут є українська молодь — з ними теж гарно час проводимо. Тож, було б бажання.
Оксана, спасибо за ответ. Вы похоже сильная девушка.
Удачи вам в новой, так сказать, жизни 🙂
Дякую!
Знайомий з цією молодою особою вже давно. У неї багато друзів в Україні, але є люди які прагнуть білшого ніж 2-3-4 к щомісяця…. 😉
та не о чем статья…
какой тут переезд — ни пмж, ни эммиграция, ни переспектив гражданства…
просто поехала работать по контракту.
АИН должен проработать типы отъезда людей — за грошима (высокие зарплаты на короткие контракты), на учебу, за опытом (низкие зарплаты, долгие контракты), за хорошей жизнью (не важно сколько денег но с четкой перспективой МПЖ), за хорошей жизнью и за грошима (высокие зарплаты и долгие контракты) ну и т.д.
А можно свою историю временного переезда тут рассказать, но она никаким боком IT не касается?
В комментариях — пожалуйста:)
Двомовні статті дивно читати. Якщо ви суто російськомовне видання. то перекладайте чи вже все пишіть українською наприклад.
в мире много удивительного. у вас труднощi з перекладом?)
Які люди в Голівуді 🙂 салют Ксюха, дуже приємно читати твою історію!
Особисто від себе хочу сказати що ти на 100 відсотків права стосовно культурного досвіду, адже це найкращий спосіб дізнатись більше про ту чи іншу націю чи країну, плюс досвід роботи за кордоном — класна можливість поєднувати приємне з корисним. Цікавить відношення корінного населення до українців, чи розділяють нас і росіян по відношенню? Стосовно «Ще радила б не боятися», все-таки, це не так просто і легко для більшості, по-перше не у всіх компаніях існує така штука як «relocation package», відсутність такого пакету і невпевненість у знаннях англійської заводять людей у ступор, тому небагато наважуються на такий крок. Можливо в IT ця тема розвивається, а от щодо інших сфер на мою думку ситуація плачевна.(IМHО)
Які плани на майбутнє, чи є думки про те щоб отримати громадянство?
Привіт-привіт 😉 Так, розділяють. Корінні естонці спочатку приймають мене за росіянку і ставляться обережно. Але коли дізнаються, що українка, одразу добрішають 🙂 А естонські росіяни (це молодь, яка тут народилася, але має російських батьків), вони здебільшого дружелюбні. І більш комунікабельні. Ну, і знову ж таки, мовного бар»єру у мене з ними нема.
Один знайомий любить тут експериментувати — в магазинах, коли продавчині не дуже раді його англійскій (ну бо чути акцент) — він їм українською щось каже. Тоді очі округляються і з»являється посмішка. Так само мама моя кілька разів робила, коли на її російську продавці незадоволено реагували. Працює 🙂
Щоб уникнути таких нюансів, я одразу звертаюся англійською. Це росіяни не люблять 🙂 Але усім подобатися неможливо.
Про громадянство не думала. Щоб його отримати потрібно тут 5 років прожити + здати іспити з естонської мови. Останнє просто не уявляю. Мова складна і мені дається дуже важко.
«жити в Шенгенській зоні зручно – можна подорожувати Європою без візи»
+1. Відколи переїхав в Єврозону, наїздив в сто раз більше, ніж за все попереднє життя
«жити в Шенгенській зоні зручно – можна подорожувати Європою без візи»
+1. Відколи переїхав в Єврозону, наїздив в сто раз більше, ніж за все попереднє життя
какой уровень зп в skype (Tallin)?
Залежить від позиції. В Майкрософт є levels — це коли на ту саму позицію (скажімо, Senior Software Development Engineer in Test), є 3 різні левели. Залежно від нього і зп різниться.
Дякую, нещодавно спілкувався в email-режимі з hr спеціалістом microsoft. була озвучена наступна сума для Skype Talline C++ devs в залежности від досвіду 35000-70000 EUR до сплати податків
Планую восени поїхати в Естонію до друга (познайомилася , до речі, в інтернеті). Хочу трохи заробити грошей, чи можливо там влаштуватися на неофіційну роботу, наприклад в кафе чи в магазин.