Які критерії для видавництва вирішують, чи вийде книга в електронному варіанті?
Коли ми вирішуємо придбати права на видання книжки — одразу купуємо ліцензію і на паперову, і на електронну версію. Питання видавати електронну книжку чи ні для нас не постає останні 3-4 роки. Ми розуміємо, що маємо бути в тренді, надавати клієнтам сервіс і можливість читати у зручному для них форматі.
Але каталог електронних книг у вас на сайті — значно менший за список друкованих видань.
У нашому інтернет-магазині ми продаємо паперові книжки всіх українських видавництв, натомість з електронних книжок – поки що тільки власні.
Зараз ми працюємо над новим продуктом — розробляємо мобільний додаток для читання електронних книг та прослуховування аудіокниг. Користувачу буде зручно читати книжки, він зможе завантажити їх на свій пристрій, але самі файли будуть зашифровані. Це дозволить максимально захистити контент від нелегального розповсюдження.
Також ми ведемо переговори з іншими видавцями, підписуємо угоди, щоб максимально розширити асортимент е-книг і пропонувати в нашому додатку книжки різних видавництв. Альфа-версія запланована на липень цього року.
Як формується ціна на електронну книгу?
Математика дуже проста. Ціна електронної книжки буде нижчою на 40% від паперового видання. Ми зменшуємо ціну електронної книги на вартість паперу, логістики тощо. Ми бачимо, що багато видавців починає використовувати таку ж формулу.
Тобто в звичайній книзі 40% займають виробничі і логістичні витрати?
Це залежить від проекту, але середня цифра така. Нам видається ця формула простою і зрозумілою для ринку.
Наскільки вашому електронному бізнесу заважають пірати?
На 100%. Але, насправді, проблеми дві.
Бізнесу заважають і пірати, і самі видавці, які не видають електронні книжки. В результаті читач, не маючи широкого асортименту на легальних майданчиках, йде на «темну сторону».
А на «темній стороні» є асортимент?
На темній стороні багато контенту оцифровується. Часто пірати більш продуктивні, ніж видавці. І це проблема самих видавців.
Чому інші видавці не підключаються до тренду?
Не можна говорити про всіх видавців, адже перелік електронних книг в Україні щороку зростає. Загалом, серед видавців є різні побоювання. Здебільшого вони бояться конкуренції електронних книжок з паперовими виданнями. Особливо це стосується видавців, які друкують книжки малими накладами.
Якщо порівнювати цифри завантажень легально купленого і безкоштовно завантаженого контенту — то часто вони відрізняються в рази. Це критично для видавців, адже ця так би мовити «упущена вигода» не дозволяє продовжувати роботу над наступними книжками.
А проблеми у видавців — це проблеми й для піратів. Розповсюджуючи книжки безкоштовно, вони руйнують ринок. При цьому, якщо видавці не будуть продавати контент, щоб проінвестувати нові проекти, нових проектів просто не буде. Замкнене коло.
Є, звісно, і специфічні категорії, наприклад, арт-видання. За прогнозами, такі електронні книжки матимуть низький попит, відповідно подібні проекти не поспішають йти в цифру.
Згідно останньої статистики, США — перша країна в світі по споживанню піратського контенту, Росія — друга. Україна в десятку не входить. Чому в США багато піратів, але добре купують книжки?
По-перше, купівельна спроможність. По-друге, сервіси на кшталт Kindle, які дозволяють дуже зручно отримувати та читати книжки.
Але ж у нас ціна книг певним чином скоригована на купівельну спроможність?
Проблема в тому, що більшість українців ще не звикли заробляти гроші, а потім витрачати їх на забезпечення інтелектуальних та культурних потреб. Не тільки на каву і фастфуди. Американці до цього більш звичні.
Так сталося, що ми втратили більше 75 років. Це час панування радянської влади, яка відучила людей працювати відповідально, створюючи реальну додану вартість, а потім витрачати гроші. Ділитися з тими, хто теж створює додану вартість, але в іншій сфері, в тому числі в науці, культурі чи освіті.
Чи бачите ви перспективу для того, щоб боротись із піратством?
Це дуже важливе і непросте питання. Мабуть, ключове у нашій розмові. Але, на жаль, у мене немає відповіді, як повністю подолати цю проблему, окрім як дуже жорстко закривати всі піратські сайти, законодавчо обмежувати завантаження піратського контенту. Водночас це створює величезні ризики соціального бунту, адже певною мірою обмежить можливості для саморозвитку, хоча й отриманого завдяки нелегальним джерелам.
Треба враховувати ще один момент: заборонивши піратство в Україні, ми заборонимо поширення лише українського контенту.
Умовно кажучи, якщо ми закриємо піратську версію «Атлант розправив плечі» українською, то прочитають «Атлант расправил плечи» російською. Тому тут немає простих рішень. Але погано, що немає й ґрунтовних дискусій про це.
Минулого року спалахнула дискусія навколо Telegram-каналу із піратськими книжками українською.
Це був більше хайп, а не дискусія.
Чи бачите ви у свідомості людей якісь позитивні зміни за останні роки?
Так, і це ледь не єдине, що мотивує. Фактично, ми робимо електронні книжки виключно для них — для людей, які поважають інтелектуальну власність і принципово купують. Навіть попри можливість завантажити безкоштовно. Ці люди надзвичайно круті, тому що заробили ці гроші і витратили їх, підтримавши таких, як вони. Тих, хто теж щось створює. Зараз подібних людей небагато. Можливо, до 10 000 користувачів.
Але кількість покупців легального контенту щороку зростає в рази. Звісно, є ефект низької бази. Одна справа зростання з одної гривні до двох, а інша справа — з мільйона до двох мільйонів. Та все одно цифри і динаміка позитивні. А це і є наша основна мета.
Просто видавати книжки — нецікаво. Ми хочемо створити навколо себе екосистему людей, з якими приємно працювати, спілкуватися, відпочивати, їздити на рибалку і т.д. Ми хочемо, щоб їх ставало все більше.
Чи можна реалізувати підписну модель в Україні?
Мені особисто імпонує схема підписки. Ми почали працювати з подібним сервісом — Bookmate. Для початку співпраці в нас було для них дві умови: локалізація інтерфейсу і преференція у видачі українських книжок для української аудиторії. Вони виконали обидві, тож ми почали роботу.
У нашому власному мобільному додатку також буде опція підписки. Вже зараз в нас є домовленості з низкою компаній, які планують використовувати наш додаток як корпоративну електронну бібліотеку для своїх співробітників.
Тобто, це буде корпоративна функція?
Ні, сервіс буде доступний як для корпоративних клієнтів, так і для фізичних осіб, але тарифи і умови підписки відрізнятимуться.
Як до електронного книговидання ставляться письменники та перекладачі, що співпрацюють з видавництвом?
Тут два діаметрально протилежні табори. Одні взагалі ігнорують електронне книговидання. Їх, певно, більшість. Інші дуже вірять у силу електронної книжки і, головне, — в силу самвидаву. Думаю, і ті, й інші помиляються.
Електронна книжка буде далі завойовувати позиції з різним успіхом, в залежності від країни. Очікую, що вона займатиме до 20% всього книжкового ринку в світі.
Щодо сили самвидаву, то, думаю, це так само, як і сила Facebook та соцмереж, — досить тимчасовий злет. Люди захочуть модерації контенту. У них не буде часу і настрою на фейки. Самвидав як напрямок, що дуже популярний серед незалежних авторів, зокрема в США, забуксував. Забуксував через графоманство, через неякісний контент. Читачі це бачать, оцінюють і відразу ж розуміють, що без видавця, без професійного гравця на цьому ринку — нічого не вийде.
Але ж всім подобаються історії успіху, як от у Енді Вейра з «Марсіанином». Повторити таке в наших реаліях можливо?
У цій історії успіху дуже багато складових. Справа не стільки в контенті, скільки в грамотному маркетингу. Якщо автори будуть, не тільки гарно писати, а ще й навчаться подавати тексти — це дасть гарний синергічний ефект.
В чому зараз проблема з українським книжковим маркетингом?
Популярна думка, що книжку мають читати просто так: якщо ти видав книжку, її мусять читати. Якщо не читають — значить проблема в усієї країни, а не у видавця.
Як це змінити?
На ринку виживуть найсильніші. Якщо хочеш, щоб на тебе звернули увагу, мусиш думати й про маркетинг. Ініціатором має бути сам автор. Якщо він націлений тільки на написання тексту, то в нинішньому інформаційному потоці текст можуть просто не помітити, яким би класним він не був.
Якщо автор це усвідомлює, ми готуємо майданчик, який сприятимемо просуванню текстів в електронній формі. Гадаю, такий випадок, як з «Марсіанином», один на десятки тисяч проектів, але ми будемо дуже раді бачити їх в Україні.
Чи можете ви назвати якісь приклади електронних книг, які дуже добре і неочікувано продалися?
Чогось неочікуваного не назву. Всі наші топові видання, які добре продаються в паперовому варіанті, паритетно популярні й у електронному. Наприклад, «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, «Моє життя та робота» Генрі Форда, «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоглу, Джеймса Робінсона і т.д.
Чому в Україні із таким запізненням виходять бестселери нон-фікшну, як от «Фрікономіка»?
Розумію ваше запитання. Ми так само запитували себе у 2012-2013 роках — як працювати з цим пластом літератури? Як видавати «Фрікономіку», «Чорного лебедя», «Атлант розправив плечі», які вже були видані в Росії і продавалися у нас… В цьому сегменті російські видавництва в Україні мали все: дистрибуцію, досвід, представленість, асортимент і т.д.
В той же час це не зупинило «Наш формат», і ми почали системно будувати видавництво. Вважаю, що ми запустили хвилю і нам вдалося повернути корабель україномовного нон-фікшну таким чином, що ним зацікавились українці.
На жаль, понад два десятки років з початку Незалежності видавці майже нічого не видавали у цьому жанрі українською. Більшість прав на російську мову видання контролювалися Москвою, і Україна була завалена російським продуктом.
Але з початком війни українці почали розуміти ризики пов’язані з засиллям іноземного продукту у своїй країні і зробили висновки. Нас не цікавить другий вагон поїзда, яким неможливо керувати. Ми не хочемо купувати тільки те, що нам пропонують наші сусіди. Ми не хочемо платити ту ціну, яку вони виставляють і мати перебої в поставках, бо їх внутрішній ринок, звісно, був в пріоритеті.
Паралельно активізувалися і українські видавці. Кількість нових актуальних книжок в Україні почала збільшуватись, з’явилися нові проекти, до цього тренду підключилися великі гравці ринку. В результаті книжкова сфера почала перероджуватись.
Скільки ще років потрібно, щоб повністю ліквідувати цю різницю?
Повністю ліквідувати, боюсь, не вийде через об’єм ринку. Швидше за все ми зможемо конкурувати з поляками, румунами, з будь-якими іншими нашими сусідами, окрім росіян. Треба розуміти, що це дуже сильна країна в плані видавничої галузі — більші ринки за кількістю споживачів тільки у англійської, китайської, іспанської, німецької, французької мов. А за кількістю виданих найменувань Росія входить в п’ятірку найбільших в світі.
Щодо того коли в Україні з’являться всі топові бестселери, такі як «Фрікономіка», — прогнозую, що через рік весь цей асортимент буде присутній на нашому ринку. Це видно з конкуренції на ринку авторських прав — уже розкуплено переважну більшість «мастріду».
На кінець цього, середину наступного року «Наш формат», наприклад, почне видавати книжки одночасно зі світовими релізами. Раніше ми просто не встигали. Бракувало спеціалістів та ресурсів.
Зараз ситуація з грошима покращилася?
Покращилась, тому що ринок активізувався. Якщо раніше присутність українського видавця на ринку була в межах 10-20%, то зараз вона зросла, за різними оцінками, до 50-70%.
Яка ваша кінцева оцінка цих пропорцій?
Гадаю, 80% на 20% в нашу сторону — буде не поганою пропорцією. Ці 20 % завжди змушуватимуть нас бігти вперед. Необхідність конкурувати з сильним суперником — це важко і небезпечно, але й певною мірою корисно.
На яке місце в світі ви б поставили Україну в перспективі найближчих п’яти років?
Складне запитання. Я б хотів, щоб ми були в 10-ці в Європі. Думаю, це можливо. Питання, чи можливо це протягом 5 років? Не факт.
Ви вірите, що за якийсь час український письменник зможе заробити на електронній книзі?
Одна справа віра й мотивація — так, цього дуже хочеться. Інша справа — це зробити. Не впевнений, що письменнику можливо заробити на одній лише електронній книзі. Особливо, якщо письменник не англомовний. Ми шукаємо хороші українські проекти нон-фікшн з прицілом, щоб це було цікаво прочитати і на Заході. Хочемо спробувати видати в Україні з перспективою продати ліцензії за кордон. Втім, поки це більше експеримент.
