Здобувши двох партнерів-ритейлерів, Елізабет несподівано зіштовхнулася з проблемою, яку сама ж і створила: вона сказала Walgreens і Safeway, що за допомогою її технології можна виконувати сотні різних тестів, маючи всього кілька краплин крові. Та правда полягала в тому, що система Елізабет була здатна проводити лише імунохімічний аналіз, у якому для виявлення і кількісного визначення концентрації певних речовин у крові використовуються антитіла.
До тестів цього типу належать деякі загальнопоширені лабораторні аналізи, як-от вимірювання рівня вітаміну D або виявлення маркерів раку передміхурової залози. Проте для багатьох інших рутинних аналізів крові, від холестерину до цукру у крові, потрібні цілком інші лабораторні методи.
Елізабет нагально потребувала нового пристрою, здатного виконувати тести різних класів. У листопаді 2010 року вона найняла для його розробки молодого інженера на ім’я Кент Франкович. Юнак щойно отримав у Стенфорді диплом магістра механічної інженерії та два роки працював у Лабораторії реактивного руху NASA в Пасадені, де входив до команди розробки марсохода Curiosity.
Засновник Theranos Елізабет Голмс
Кент, своєю чергою, запросив у Theranos колишнього колегу й приятеля з NASA Ґреґа Бейні, який пішов із космічної агенції у SpaceX, лос-анджелеську ракетобудівну компанію Ілона Маска. Ґреґ, майже двометровий і стодвадцятикілограмовий велетень, скидався на форварда команди Національної хокейної ліги, але за могутньою статурою крилися гострий розум і глибока проникливість.
За кілька місяців Кент і Ґреґ стали улюбленцями Елізабет. Вона брала активну участь у мозкових штурмах і вносила ідеї щодо вибору роботизованої системи для використання у пристрої Theranos. Вона видала їм корпоративні кредитні карти й дозволила оплачувати ними будь-яке обладнання й матеріали, які вони вважатимуть за потрібне замовити.
Елізабет охрестила апарат, який вони мали розробити й сконструювати, miniLab. Як чітко транслювала його назва, найдужче її хвилював розмір: юна засновниця все ще плекала мрію одного дня поставити свої пристрої в кожній домівці, тож апарат мусив поміщатися на стандартному письмовому столі чи полиці.
Це ставило перед розробниками серйозні інженерно-технічні виклики, адже miniLab мав містити значно більше компонентів, ніж «Едисон», щоб виконувати всі ті тести, які анонсувала партнерам Елізабет. На додачу до електронно-променевої трубки фотопомножувача «Едисона», у тісний простір корпусу нового апарата належало втиснути три інші лабораторні інструменти: спектрофотометр, цитометр та ізотермічний підсилювач.
Жоден із цих приладів не був новим винаходом. Перший комерційний спектрофотометр розробив 1941 року американський хімік Арнольд Бекман, засновник компанії-виробника лабораторного обладнання Beckman Coulter . Прилад пропускає пучки променів кольорового світла крізь зразок крові й вимірює, скільки світла поглинає зразок.
Концентрацію цільових молекул у крові визначають за рівнем поглинання світла. Спектрофотометри використовують для вимірювання рівня холестерину, глюкози й гемоглобіну. А цитометрію, метод підрахунку клітин крові, винайшли ще в XIX столітті . Її застосовують для діагностики анемії, раку крові й інших захворювань.
Лабораторії в усьому світі використовували ці інструменти десятиліттями. Іншими словами, Theranos не стала першовідкривачем нових способів проведення аналізів крові. Цінність miniLab, радше, полягала в мініатюризації лабораторних технологій, які вже існували.
Хоча його з натяжкою можна було назвати новим словом у науці, розробка була значимою в контексті ідеї Елізабет вивести аналіз крові за стіни централізованих лабораторій і перемістити його в аптеки, супермаркети та, зрештою, у домівки американців.
Варто зазначити, що на ринку вже існували портативні аналізатори крові. Один із них, апарат виробництва компанії Abaxis із назвою Piccolo Xpress, що скидався на невеличкий банкомат, виконував 31 вид аналізів крові й видавав результати за 12 хвилин. Для панелі загальноклінічних досліджень, куди входило більше півдесятка загальнопоширених лабораторних аналізів, апарат потребував усього трьох-чотирьох крапель крові .
Незважаючи на це, ні Piccolo, ні жоден інший існуючий портативний аналізатор не міг виконувати повний діапазон лабораторних тестів. На думку Елізабет, саме це мало стати унікальною конкурентною перевагою miniLab.
Ґреґ надовго засів за вивчення комерційних інструментів провідних виробників діагностичного обладнання, щоб переконструювати і мініатюризувати їх. Він замовив у компанії Ocean Optics спектрофотометр і розібрав його до гвинтика, щоб зрозуміти, як той працює. Проект виявився цікавим, але у Ґреґа виникли сумніви щодо етичності підходу Theranos до розробки.
Замість того, щоб із нуля розробляти нові інструменти, які відповідатимуть жорстким вимогам щодо розмірів, сказала Елізабет Ґреґу, їм простіше й ефективніше взяти готові компоненти, над мініатюризацією яких вони працюють, адаптувати їх під свої проектні потреби, інтегрувати їх у цілісну систему й перевірити, як вона працюватиме.
Щойно вони матимуть прототип, що працюватиме, потурбуються про зменшення його розмірів. Класти в основу проекту габарити системи й відводити її функціональності другорядне місце — то було все одно, що ставити воза поперед коней. Проте Елізабет була непохитною у своєму прагненні до мініатюризації.
Центр тестування Theranos
Ґреґ саме переживав болісне розставання з дівчиною, з якою зустрічався в Лос-Анджелесі, й приходив до офісу по суботах, щоб відволіктися від тяжких думок. Він помітив, що Елізабет дуже до вподоби його праця у вихідні. Вона вбачала в цьому знак лояльності й відданості.
Зрештою Елізабет сказала Ґреґу, що хоче бачити в офісі на вихідних також і Кента. Її непокоїло, що Ґреґ приходив, а його друг — ні. Важливість збереження балансу між роботою й особистим життям, здавалося, була для Елізабет чужорідною концепцією. Адже особисто вона весь свій час проводила на роботі.
Як і більшість людей, під час першої зустрічі з Елізабет Ґреґа приголомшив її глибокий голос. Та скоро він почав підозрювати, що вона навмисно підробляє його. Одного вечора невдовзі після того, як Ґреґ почав працювати в компанії, вкінці наради вона раптом перейшла на природніший для юної жінки голос. «Я дуже тішуся тим, що ти з нами», — встаючи з крісла, радісно пискнула Елізабет йому в тональності, на кілька октав вищій, ніж зазвичай. У своєму захваті вона, здавалося, на хвилю забула «ввімкнути» баритон.
Коли Ґреґ задумався над цим, то збагнув, що в її симуляції присутня певна логіка. Кремнієва долина — світ, де безроздільно панують чоловіки. Усі венчурні капіталісти — теж чоловіки. Він не міг пригадати жодної видатної жінки-засновниці стартапу. Скидалося, що в якийсь момент Елізабет вирішила: глибокий голос абсолютно необхідний, щоб на неї звертали увагу й сприймали серйозно.
За кілька тижнів після того інциденту з голосом Ґреґ отримав ще одну підказку, що Theranos — не зовсім звичайне місце роботи. Він заприятелював із Ґері Френзелем. Хоча стотридцятикілограмовий Ґері, який походжав офісом у мішкуватих джинсах, просторій футболці й кроксах, скидався на нечепуру, Ґреґ вважав його одним із найрозумніших співробітників. Ґері страждав від тяжких приступів апное вві сні, й не раз під час нарад Ґреґ спостерігав, як той наче куняє носом, аж раптом стріпується, щоб спростувати висунуту кимось безглузду ідею та запропонувати блискучу альтернативу.
Коли одного дня вони разом вийшли з офісу, Ґері стишив голос і конспіративним тоном повідомив Ґреґові новину, від якої юнак здригнувся: Елізабет у романтичних стосунках із Санні. Ґреґ почувався ошелешеним. Він вважав, що не пасує генеральному директорові компанії спати з другим за рангом топ-менеджером, але найдужче його вразив той факт, що вони приховували свої взаємини від колективу.
Це було важливою інформацією, яку, на його думку, мали обов’язково доводити до відома новобранців. Для Ґреґа приголомшливе одкровення проявило все, що він на той час знав про Theranos, у новому світлі: коли Елізабет не була чесною навіть щодо такого, то про які ще речі вона могла брехати?
Кумівство в Theranos набуло нового виміру навесні 2011 року, коли Елізабет на посаду заступника директора з розвитку продукту призначила свого молодшого брата Кристіана. Кристіан Голмс два роки як закінчив університет і не мав відповідної кваліфікації для роботи в біотехнологічній компанії, але для Елізабет це не мало значення. Значно більшу вагу юна підприємниця надавала тому, що її брат — людина, якій особисто вона може цілком довіряти.
Кристіан був привабливим юнаком з очима того самого насиченого відтінку блакитного, що й у сестри, але на цьому їхня схожість, власне, й закінчувалася. Він не мав сестриних амібіцій і енергійності, був звичайним хлопцем, який захоплювався спортом, залицявся до дівчат і гарцював із друзями на вечірках. Після закінчення 2009 року Дюкського університету він працював аналітиком у вашинґтонській консалтинговій фірмі.
Ставши до праці в компанії, багато роботи Кристіан не мав, тож частину часу присвячував перегляду спортивних новин у всесвітній павутині. Своє неробство він приховував тим, що вирізав із веб-сайту спортивного телеканалу ESPN статті й вставляв їх у електронні листи без адресата, щоби звіддаля скидалося, наче він заглиблений у вивчення робочої кореспонденції.
Невдовзі Крістіан найняв чотирьох друзів із свого студентського братства Дюкського університету: Джеффа Блікмана, Ніка Менчеля, Дена Едліна й Сані Гадзиагметовіча. Згодом до новачків приєднався п’ятий студентський приятель Макс Фоск. Усі вони у складчину орендували будинок поблизу заміського клубу Пало-Альто й поміж співробітників Theranos дістали прізвисько «Братська п’ятірка».
Як і Кристіан, жоден із них не мав ні досвіду, ні належної освіти у сфері лабораторної діагностики й медичного обладнання, проте завдяки дружбі з братом Елізабет мав у корпоративній ієрархії вищу позицію за більшість інших працівників.
