Як працюють інтернет-тролі та як їх розпізнати: інтерв’ю з колишнім «ахметівським ботом»

Нещодавно до редакції AIN.UA звернувся 23-річний киянин Олексій Кондаков. За його власним зізнанням, у 2012 році йому вдалося влаштуватися в компанію, в якій працювали інтернет-тролі в інтересах найбільшого українського бізнесмена Ріната Ахметова. Головним завданням команди було псування іміджу іншого олігарха – Ігоря Коломойського, який також активно використовував інтернет-найманців.

За словами Олексія, розповісти про специфіку роботи ботів і тролів його змусила активна громадянська позиція – наразі у блогосфері, соціальних мережах і коментарях під статтями в пресі активно діють «кремлеботи». Кондаков вирішив поділитися з читачами відомостями про специфіку роботи ботів і тролів в інтернеті, а також про те, як їх розпізнати і як з ними боротися. Пікантності моменту додає те, що після закінчення кар’єри «ботовода» Олексій уже встиг попрацювати в структурах, пов’язаних із Сергієм Арбузовим та Ігорем Коломойським.

Редакція AIN.UA не мала можливості перевірити достовірність усіх відомостей, викладених нашим співрозмовником. Проте ми зважилися на публікацію цього інтерв’ю, яке містить чимало корисних відомостей про інформаційні війни.

Інтернет-тролі: Вербування та знайомство з новою професією

Коли я був студентом, одна з моїх знайомих писала дисертацію про вплив інтернету і роботу ботів. У процесі збору матеріалів, вона якимось неймовірним чином вийшла на компанію, яка працювала на Ахметова і займалася «ботовбивством» в інтернеті. Компанія була міжнародна – сьогодні вони працювали в Білорусі, завтра в Україні, післязавтра в Росії або ще десь. І вони запропонували мені підробіток на $150 на місяць.

Я не бачив нікого з них особисто і не знаю імен та прізвищ. Я кілька разів спілкувався з ними телефоном, знаю, що їхній офіс знаходився в бізнес-центрі «Олімпійський», а гроші мені передавали через мою знайому. Здогадуюся, що це був якийсь сімейний підряд, тому що за якийсь час у проекту змінився шеф і ним став син нашого колишнього начальника на ім’я Тимур. До речі, «Олімпійський» – дуже популярне місце в середовищі «ботоводів» і, наскільки мені відомо, багато інтернет-компаній, які займаються ботами, сидять там.

Наша команда складалася з восьми осіб, і ми знали один одного тільки по іменах. Одного разу нам спала на думку смішна ідея влаштувати корпоратив, але потім ми зрозуміли, наскільки це безглуздо. Уже тоді ми розуміли, що займаємося не дуже хорошими речами, які псують нашу інтернет-спільноту.

Суть роботи

Раз на день нам приходила розсилка зі списком посилань на статті, які потрібно було коментувати, і тезами, які потрібно вкласти в голову обивателю. Нам повідомили, що ми тепер працюємо на Ахметова, і нашим профілем стане металургія та вугільна промисловість. Кожне посилання виділялося певним кольором – зеленим або жовтим. Зелені лінки були найважливішими, і їх потрібно було моніторити весь день. Жовтий колір означав звичайний пріоритет – за цими посиланнями потрібно було слідкувати за коментарями і відповідати в разі якогось негативу в наш бік.

Для координації роботи ми використовували Skype-чат, де домовлялися про спільні дії. Наприклад, влаштовували взаємні перепалки, розігрували сценки і всіляко розводили народ. Я писав своїм «колегам» – «хлопці, працюємо там і там, я пишу коментар і погнали». І після цього 3-4 людини влаштовували рознос у коментарях. Щодо популярного маріупольського сайту 0629.com.ua можу сказати, що там було не менше 50% ботів у коментарях. На YouTube-трансляціях і різних онлайн-чатах їх було ще більше – там не можна було ідентифікувати коментатора і ми відривалися на повну. Доходило до того, що я заходив під кількома акаунтами одночасно і говорив сам із собою. У нас практично не було цензури і нам було дозволено все, крім особистих образ і «засвіту».

Інтернет-тролі: які норми та звіти

У нас була тижнева норма – 250 коментарів з людини. Особисто я намагався залишати не менше 50 коментарів на день. Кожен коментар я «скринив» і цей скріншот вставляв у щотижневий звіт. Найбільші проблеми у нас були на сайтах із попередньою модерацією коментарів – по-перше, я не міг нормально зробити скрін для звіту, по-друге, грамотний модератор міг розпізнати бота.

Раз на місяць нам надсилали документи з вказівками, як краще маніпулювати думкою людей. Ми, своєю чергою, намагалися писати осмислені та довгі коментарі, тому що їм приділяють більше уваги і вони збирають більше відповідей. Короткі репліки в стилі «лол што» або особисті образи нікому не цікаві і не провокують людей на дискусії.

Крім нас, PR-компанією займався спеціальний аналітик, який моніторив ключові сайти і надсилав нам посилання і список тез. Іноді нам надсилали по 50-100 лінків на день, але було таке, що приходило і по 3-4. Перший час наші коментарі оцінювали за «лайками» від інших користувачів, але швидко відмовилися від цієї ідеї, бо ми навчилися накручувати ці «лайки» за допомогою програм, що змінюють IP-адресу.

«Віртуали» та догляд за ними

У мене було по кілька ботів у ключових соцмережах – Facebook, «ВКонтакте», Twitter, «Однокласники» і Livejournal. Ми самі створювали такі сторінки – заходили в соцмережу, знаходили друзів друзів, брали у них фотографію, придумували історію – і готово. Спочатку у нас не було досвіду і нас часто «палили». Одного разу в одній із груп «ВКонтакте» місцеві активісти виклали список усіх моїх віртуалів із закликом їм не вірити, але я якось примудрився викрутитися.

У нас були певні зобов’язання по догляду за сторінкою – потрібно було робити репости, підтримувати сторінку, «лайкати» пости інших людей і так далі. Але нам було ліньки всім цим займатися і ми просто робили репости популярних матеріалів.

Розподіл ролей

У команді нас було 8 осіб – 5 тролів і троє «популярних блогерів». Так звані блогери не займалися коментуванням, а писали величезні статті в ЖЖ і виступали «експертами» в низці питань. Найбільш розкрученим був stal_expert, якого тоді читало близько 10 000 осіб на добу. Найцікавіше, що цей чувак писав начебто і розумними словами, але на ділі він ніс повну маячню! Усе це було націлене на те, щоб зрозуміло пояснити ті чи інші дії Ахметова.

Ще у нас була «співробітниця «Метінвесту», яка грала роль «тупої п***и» і писала милі пости про те, як вони допомогли дітлахам і де вона була разом зі своєю чудовою компанією. Ми влаштовували словесні перепалки на сторінках наших блогерів, репостили їхні статті де тільки можна і накручували відвідуваність.

Інтернет-тролі та війни олігархів

Коли почався дерибан «Коксохіму», у нас почалася спека. Ми вийшли на «стежку війни» проти ботів Коломойського і завалили весь інтернет примітивними гаслами в стилі «Беня продав Україну». Це було так само тупо, як і те, що «Правий сектор їсть немовлят», але люди чомусь вірили! Найсмішніше, що у Коломойського було набагато більше ботів, ніж у нас, але ми якось примудрялися перемагати в цьому протистоянні.

Уже тоді було помітно, що Ахметов не хотів сваритися з Росією і всіляко з нею співпрацював. Я був патріотом ще до того, як це стало мейнстримом, і частенько у своїх коментарях використовував слова «москалі», «кацапи» та їм подібні. Мені одразу ж телефонувало начальство і просило видалити пост, щоб не роздмухувати міжнародний конфлікт. Були випадки, коли ми писали від імені росіян – «хохлы, давайте платите нам гроші за газ». Це було три роки тому, я не надавав цьому значення і чесно вірив у те, що Путін – крутий чувак. Знав би я, як зміниться ситуація…

Був випадок, коли Коломойський домовився про щось із Росією, а Ахметов лобіював відмову від російського газу і перехід на коксове вугілля. Ми почали кричати на всіх кутах, що Коломойський продає країну Росії, хоче, щоб ми за невигідними цінами купували газ, а в нас і так величезні борги. Принагідно ми розповідали, що вугілля це наше все, критикували державні шахти і піарили шахти, які купив Ахметов. Ми писали – «та яке там вугілля в держшахтах, ось у Краснодоні в Ахметова нове обладнання і модернізація!» Ми настільки часто використовували останнє слово, що я його досі боюся.

«Піпл хаває»

Ефект від нашої діяльності був величезний. Доходило до того, що багато журналістів писали матеріали за тезами, які ми закидали в мережу. Одного разу нам навіть вдалося запобігти Майдану в Маріуполі. Тоді в місті зібралася критична маса людей, які хотіли зайти на ММК ім. Ілліча і розгромити його до е**ням, тому що він отруює все місто. У Ахметова були величезні проблеми з маріупольськими заводами, місцеві жителі влаштовували мітинги, марші і всіляко обурювалися з приводу того, що підприємства створюють смог і отруюють повітря. Нам поставили завдання нейтралізувати цей негатив.

Ми зводили це все до дурниць, у стилі – «та ви всі повні дебіли, накручуєте себе, я сиджу, дивлюся у вікно і не бачу жодного смогу», «який же це мітинг, якщо на нього прийшли три каліки» тощо. По суті ми нав’язували місцевим жителям думку, що смогу немає, коли насправді він був. Абсурдність ситуації полягає в тому, що за рік роботи ми змогли переконати близько 40% міста в тому, що їхні очі брешуть і смог їм тільки наснився.

Наскільки я розумію, Коломойський дуже хотів прибрати завод Ілліча до своїх рук, тому ми активно воювали з його ботами. Наприклад, якщо ті писали, що на підприємстві не дотримуються норм безпеки і наводили як приклад випадок, коли там загинули робітники, то я писав у відповідь – «Що за маячня, у мене он батя працює на заводі, гроші платять регулярно, подивіться на фотографію». Я йшов на сайт «Метінвесту», знаходив першу-ліпшу фотографію працівника в новенькій уніформі заводу і постив цю фотку на доказ своїх слів. І народ хавав! Як хаває досі гасла про те, що «Донбас не стане на коліна».

У політику ми особливо не лізли, але іноді нам приходили завдання «похвалити» закон, який допоможе Рінату Леонідовичу вирішувати бізнес-питання. Зате вже тоді ми розуміли, що Ахметов і Янукович по різні боки барикад і часто «гнобили» оточення експрезидента країни.

Як розпізнати ботів

Я не можу пояснити це словами, але в тексті бота завжди присутня «пластмаса». Щодня ти постиш безліч коментарів і до вечора мізки вже просто не розуміють. Боти часто пишуть повну ахінею – вдумуєшся в слова, а там «кінь, стілець, 28». Ще один цікавий момент – багато ботів наприкінці текстів часто ставлять крапку, це якийсь особливий пунктик у них. Російських ботів можна легко обчислити за незнанням місцевих реалій і сленгу. Мій брат живе на Закарпатті і я часто провокую росіян фразами в стилі «найсеєбе та движуха». Вони зрозуміють тільки останнє слово, а фразу в цілому не перекладе жоден Google.

Потрібно тягнути бота на діалог і просити підтвердити свою реальність. Вони не зможуть відмовитися, оскільки їм платять за коментарі. Моїх двох «мешканок Маріуполя» часто просили викласти краєвид із вікна або фотографію з міста. Мені доводилося йти на ризик і шукати фото в інтернеті з ризиком «спалитися».

Якщо у бота є свій акаунт, то потрібно дивитися на його історію коментарів і активність. Ми часто постили один і той самий коментар до різних статей на одному сайті. У соцмережах усе ще простіше – боти часто забувають вказувати детальну інформацію про себе – сімейний статус, місце проживання, дату народження тощо. Дуже часто бувають нелогічні збіги – наприклад чувак із Череповця закінчив університет Шевченка.

Замість епілогу

У 2013 році я знайшов нормальну роботу і зав’язав із «ботоводством». Але торік мені зателефонував мій колишній начальник Тимур і запропонував узяти участь у «PR-кампанії» від Арбузова і в інтересах Росії. Майдан тоді тільки починався, а я і так уже працював на одне з медіа Арбузова, хоча мені дуже не подобалася «політика правлячої партії» і те, що коїться в країні. Тому, незважаючи на дуже хороші гроші – близько $1000 на місяць – я відмовився. Але я знаю, що моя стара команда все ще працює за українським напрямком і часто зустрічаю знайомий почерк у коментарях на популярних сайтах.