Джон Юк з дитинства мріяв зайнятися підприємництвом. Для цього він навчався в Бебсон-коледжі – одній із найкрутіших шкіл США, де від студентів вимагають запускати бізнес під час навчання; викладав програмування і цифрову фотографію; запускав у Сан-Франциско свою школу програмування Hacker: Coding Academy; заснував NewVo – сайт, де можна ділитися порадами з моди; і, нарешті, вирішив створити GameTree – рекомендаційну мережу для геймерів. Але майданчиком для запуску Джон цього разу обрав Київ, оскільки вважає, що українська столиця – найкраще місце для старту бізнесу. Тут він шукає і підбирає програмістів, а також збирається відкрити офіс свого стартапу. Розповідає, як переїхати із Сан-Франциско до Києва і бути повністю задоволеним
Редакція AIN.UA поспілкувалася з Джоном про те, чому для старту свого IT-бізнесу він обрав Україну, а також про те, як українську IT-спільноту сприймають за кордоном.
Чому ти вирішив зайнятися новим проектом і переїхати з Сан-Франциско до Києва?
Близько 4 років тому я працював IT-рекрутером у Сан-Франциско, в компанії Bridgegate. Моя робота полягала в тому, щоб знаходити топових CTO в компанії на кшталт Google або Playboy. Через місяць після початку роботи я самостійно вивчився кодити і мені спала на думку ідея алгоритму, який би вмів робити точні передбачення на основі того, що людям подобається, а що – ні.
Я написав пробну версію, спочатку пробував на Python, але виявилося, що мені бракує знань з баз даних, потім просто перевірив в Excel, потім пробував реалізувати те ж саме на Ruby і JavaScript… Виявилося, що він на 70% точніше пророкує рейтинги фільмів, ніж аналоги. Тож я подумав: його можна використовувати для ігрових рекомендацій. Так почався мій поточний проєкт – GameTree. Адже ігри складніше підбирати, ніж фільм або музику.
Я сам був геймером майже все життя, я виріс на іграх. Набагато крутіше грати з кимось, і наш слоган звучить як «Знайди своїх». Ігри – чудовий привід заводити друзів, адже граючи ви співпрацюєте, змагаєтесь, бачите, як друзі поводяться в стресових ситуаціях.
GameTree – це платформа рекомендацій. Тут можна оцінювати ігри, проходити персоналізовані тести для того, щоб тобі підказали друзів зі схожими смаками або ігри, які тобі підійдуть. Тож поки ти граєш в онлайні, можна написати другу з пропозицією поспілкуватися. Або ж якщо тобі не вистачає партнерів для настільної гри, останнього гравця в команду DotA. Це працює як для онлайн-ігор, так і для консольних, мобільних, настільних, навіть для VR.
Ми все ще працюємо над продуктом, готуємося до бети, і тому я приїхав до Києва.
Чому переїхав із Сан-Франциско до Києва?
Це чудове місце для пошуку IT-талантів. Нещодавно я був на івенті, де виступав Бред Кем, CTO Talkable, компанії, яка потрапила до Y Combinator, і в якої центр розробки в Україні. Він сказав, що тутешня спільнота ставить найкрутіші запитання, які йому доводилося чути.
Програмісти тут такі ж розумні, як у Сан-Франциско, але з ними настільки простіше зв’язатися, якщо ти водночас не конкуруєш за розробників з Amazon або Google. Простіше спілкуватися про вакансії з кимось, хто отримує приблизно 20-30% від того, що платить своїм розробникам Google, і при цьому його не бомбардують такою кількістю офферів, як американських програмістів. Тут у Києві я можу найняти 3-5 фахівців за ті самі гроші, які в США у мене пішли б на зарплату одного.
Як переїхати із Сан-Франциско до Києва
Розробники тут заробляють менше за американських колег, але щодо цін на проживання, можна сказати, вони забезпеченіші. Приміром, у Затоці середньої руки програміст може заробляти $6000-$19 000 на місяць, а український фахівець такого ж рівня має $1200-$4200.
Жити тут – корисно для бізнесу. І мені здається, весь світ зараз дивиться на Україну прихильніше, ніж раніше. У мене безліч друзів-українців у Сан-Франциско. Один із моїх сусідів Андрій Замовський, засновник Ambisafe – неймовірно блискучий розробник, геній у всьому, що стосується криптовалюти, він створив і продав компанію, а кодить швидше, ніж я друкую 🙂 Мені дуже подобаються українці, з якими я вже знайомий. Тож мені здалося, що я нормально спілкуватимуся з людьми і тут, і якщо переїду, стиль життя не надто зміниться.
Українці також, як мені здається, трохи оптимістичніші та енергійніші, ніж жителі інших країн колишнього Союзу. А це важливо для команди стартапу. Рівень англійської в IT-спільноті високий, оскільки Україна – одна з провідних країн з IT-аутсорсингу в Європі, а можливо, і в світі.
Тож я враховував усі ці фактори – зарплату, рівень освіти. Крім того, всі двері тут для мене відкриті, оскільки я американець. Мені надходять всілякі пропозиції знайомства з інвесторами, венчурними капіталістами, потенційними співробітниками, люди навіть пропонують нас безкоштовно консультувати, проводити співбесіди з кандидатами. У Сан-Франциско мені довелося б виконати масу роботи, перш ніж я привернув би до себе таку увагу. У мене відчуття, що я натрапив тут на заритий скарб.
І люди тут по-справжньому доброзичливі. Якось я розсилав офери українським фахівцям у сфері data sciencеnce, і вже за 24 хвилини в мене було призначено три співбесіди, а ще троє ввічливо відповіли, що не зацікавлені в пропозиції. Не знаю, чи пов’язано це з тим, що я зі США, або ж тут просто інша бізнес-культура, але в Америці до розробників із такими навичками важко достукатися, крім того, за ними постійно ганяються настирливі рекрутери.
Один із них відповів, що зараз не шукає роботи, але хоче заснувати в Києві співтовариство фахівців з data science, погодився зустрітися і запропонував допомогу в пошуку та наймі співробітників. Від самого початку IT-спільнота була набагато доброзичливіше до мене налаштована, ніж я коли-небудь міг подумати. Люди дуже намагаються допомогти.
У нас маленький стартаперський бюджет – мої особисті заощадження, а також гроші сім’ї та друзів. Тут ці гроші коштують у 3-5 разів більше. А враховуючи, скільки талановитих розробників тут можна знайти, для мене це було просте «чорно-біле» рішення – вирушити в Україну підбирати собі команду. Зараз я шукаю технічних кофаундерів, спеціалістів у data science та веб-розробці, які розуміються на цьому краще, ніж я.
Чи розглядав ти інші країни?
По-перше, у мене і справді тут багато друзів. По-друге, якби я і шукав ідеальне місце для старту IT-компанії – це був би Київ. Він дуже недооцінений, це повністю місто «першого світу», але з цінами, які на 80% нижчі, ніж у тому ж Сан-Франциско.
Але найважливіше – тутешня хайтек-тусовка. Технарі не просто розумні, вони вміють мислити незалежно. Причина, через яку я не шукаю розробників у Китаї або Індії, в тому, що, як правило, програмісти звідти не думають самостійно, а виконують завдання. Я працював по аутсорсу з багатьма країнами. Роботу фахівців зі Східної Європи не потрібно контролювати в найдрібніших деталях, вони можуть доповнювати продукт своїми ідеями, не потрібно складати інструкції для кожного випадку.
Не боїшся нашого рівня корупції та бюрократії?
Наскільки я чув, із корупцією тут стало легше. CTO Talkable каже, що він займався тут бізнесом задовго до революції і що після Майдану рівень корупції знизився.
Що можеш сказати про рівень життя тут?
З приводу інфраструктури: дороги, звісно, набагато гірші і люди чомусь не звикли пристібатися в машинах. Якість інтернету – така сама. Щодо рівня медичного сервісу нічого не можу сказати, але чув, що набагато дешевше, ніж у нас. Спортзали досить дорогі, але все одно дешевше, ніж у Штатах. Загалом вартість життя для мене знизилася на 70% порівняно з Каліфорнією, і приблизно на 80% – із Сан-Франциско, при цьому рівень життя залишився тим самим.
Ти плануєш запускати компанію і жити в Києві?
Я точно заведу тут штаб-квартиру, тут буде розроблятися продукт, можливо – дизайн і частково, маркетинг і продажі. У Каліфорнії в нас буде команда продажів, бізнес-розвитку та маркетингу.
Тут, у Києві мене вразив рівень відкритості, дружелюбності та навіть рівень володіння англійською. Мене спокушає думка залишитися тут і зробити Київ своєю домівкою на довгий час. Я прожив тут лише кілька тижнів, а рівень життя в мене – уже такий самий, як після 4,5-річної кар’єри в Сан-Франциско. Але врешті-решт ці рішення залежатимуть від того, що краще для бізнесу.
Я прилетів сюди зі зворотним квитком на літак, оскільки був не впевнений у тому, чи захочу залишитися. Я вже пропустив його дату і продовжив контракт з оренди житла на півроку.
