Друга хвиля коронавірусу: що це означає для України

Друга хвиля коронавірусу – що це означає для України пояснив учений-біофізик, фахівець з комп’ютерного моделювання біологічних систем Семен Єсилевський, написавши розгорнутий аналіз. З дозволу автора редакція AIN.UA публікує матеріал зі скороченнями.

---

У всьому світі, починаючи з кінця липня, спостерігається зростання захворюваності на ковід, яке вже офіційно визнали другою хвилею епідемії. Вона має цілу низку значних відмінностей від першої хвилі, що вирувала з березня по травень.

В Україні теж постійно говорять про «другу хвилю», хоча якраз для України ніякої другої хвилі немає. І річ навіть не в тому, що в нас захворюваність ніколи толком не падала до фонових значень, а в тому, що в нас і близько немає тих ознак, які відрізняють другу хвилю від першої. Давайте розбиратися докладніше.

Друга хвиля коронавірусу – що це таке?

Давайте подивимося на графік кількості нових випадків на добу для Іспанії:

Чітко й однозначно видно, як пік першої хвилі, починаючи із середини травня, перейшов у уповільнену фонову захворюваність на рівні близько 300-400 осіб на день. 400 осіб – це все одно досить багато, але ключовим тут є не абсолютна кількість, а динаміка. Це число ніяк не змінювалося півтора місяця, аж до початку липня. Хвороба не поширювалася, але й не зникала повністю, тобто репродуктивне число дорівнювало одиниці.

Починаючи з середини липня рвонуло, кількість випадків бадьоро полізла вгору і вже перевалила за 8000 на день, наближаючись до весняного максимуму. Це і є друга хвиля.

Аналогічна картина спостерігається для більшості країн, де навесні був дуже сильний сплеск із десятками тисяч випадків на день і великою смертністю. Ось так, наприклад, зараз справи у Франції:

Картина така сама, як в Іспанії, але захворюваність зараз навіть вища, ніж була у квітні. А тепер давайте подивимося на графіки смертності – кількість померлих від ковіду на добу для Іспанії та Франції:

І тут на нас чекає головний парадокс: кількість нових випадків уже досягла або навіть перевищила значення весняного максимуму, але нових смертей практично немає! Кількість летальних випадків якщо і збільшилася, то вкрай незначно: в Іспанії 30-35, у Франції 15-20 на день, до того ж без тенденції до збільшення пропорційно кількості нових хворих.

Саме з цим пов’язаний той факт, що Західна Європа не поспішає з новим локдауном і взагалі досить пофігістично реагує на, здавалося б, жахливу статистику нових випадків. Чому так виходить ми розглянемо трохи згодом, а поки що давайте подивимося на Україну:

Разючу відмінність від західних країн видно неозброєним оком. Жодного весняного максимуму в нас не було і в помині. Був досить плавний підйом, який мляво йшов з невеликими коливаннями туди-сюди, починаючи з кінця березня і аж до середини липня. З кінця липня зростання різко прискорилося. Кількість смертей теж повільно зростала, зазнаючи незначних коливань, і точно так само почала злітати з прискоренням з кінця липня.

В Україні ніколи не було стабілізації епідемічного процесу на фоновому рівні, тому про жодні перші чи другі хвилі у нас говорити просто не можна. Наша хвиля – перша і вона ж єдина, жодних окремих фаз у ній виділити не виходить.

Також вельми сумно те, що в нас іде різке збільшення смертності, тоді як у країнах зі справжньою другою хвилею смертність залишається практично на рівні фону.

Друга хвиля коронавірусу: чому в Європі перестали помирати?

То чому ж у Європі, незважаючи на безліч нових заражень, зараз майже ніхто не помирає від ковіду? Причин тут одразу кілька і вони зовсім не тривіальні.

Причина 1: обсяги тестування

У всіх європейських країнах обсяги тестування, порівняно з весною, зросли в десятки разів. Франція, наприклад, стабільно робить півмільйона тестів на тиждень. Це автоматично означає, що виявляється дуже багато легких і безсимптомних випадків, які навесні просто не потрапляли до статистики, тому що тестування було суворо зарезервоване для хворих із явними симптомами, медиків і працівників критичної інфраструктури.

Зараз у Франції тестують усіх охочих, повністю безплатно і без направлень. Це дуже сильно підвищує охоплення. Грубо кажучи, якщо навесні виявлялося, умовно, 10% від реальної кількості випадків, то зараз – 50%, причому з них набагато більший відсоток легких, які не вмирають.

Виходячи з цього можна сказати, що реальна висота першої хвилі була разів 5-10 вищою, ніж на графіках, і друга хвиля в реальності до неї ще й близько не дотягнула.

Цю особливість чудово ілюструють дані щодо США:

Дуже добре видно, що пік другої хвилі – вищий за перший, але водночас і обсяги тестування в цей період були набагато вищими. Якщо поділити всі графіки на кількість тестів у відповідний період, то, наприклад, питома кількість смертей під час другої хвилі буде набагато (разів у 5) меншою, ніж під час першої.

Причина 2: демографія

Летальність ковіду дуже сильно залежить від віку хворих і наявності в них хронічних захворювань. Основна група ризику – старі люди з купою вікових болячок. Хоч би як цинічно це звучало, але більша частина людей похилого віку, в яких «ледве-ледве душа в тілі», і які, з огляду на різні причини, мали справді високі шанси заразитися ковідом, уже померли від нього навесні.

Решта людей із груп ризику або завжди вели замкнутий спосіб життя і не мали великих шансів заразитися, або зараз стали набагато обережнішими.

Величезну роль зіграло й оперативне закриття навесні шкіл та університетів. Молодь, відправлена по домівках, хворіла досить рідко. З одного боку це – добре, але з іншого, загальна летальність сильно підвищилася через те, що підхоплювали вірус переважно люди середнього і старшого віку.

Після скасування локдауну і поступового відкриття розважальних закладів молодь повернулася до звичного способу життя і стала новим локомотивом епідемії: молодь почала хворіти набагато більше, але вона від ковіду практично не вмирає.

Причина 3: суперпоширювачі

Досі мало зрозумілий фактор впливу на епідемію суперпоширювачів. За багатьма моделями виходить так, що ковід поширюється здебільшого кластерно, всередині певних «соціальних бульбашок». Люди з різних бульбашок мають вкрай невеликі шанси тісних контактів один з одним.

Вважається, що суперпоширювачі – це люди, які живуть одразу в кількох соціальних бульбашках і активно переносять вірус між ними (таких людей апріорі не може бути дуже багато). Якщо ця гіпотеза правильна, можливі два діаметрально протилежні варіанти:

• Більшість розповсюджувачів перехворіли навесні і зараз уже безпечні та не впливають на епідемічний процес.
• Більшість розповсюджувачів навесні вимушено сиділи в карантині, а зараз взялися за свою чорну справу.

Що саме відбувається зараз – незрозуміло, але не виключено, що поведінка суперрозповсюджувачів сильно впливає на відмінності другої хвилі від першої.

Причина 4: кількість ліжок

Практично всі країни Європи з весни значно збільшили кількість лікарняних ліжок із доступом до кисню та апаратів ШВЛ. Це дає змогу уникнути ситуації колапсу лікарень, яка була, наприклад, в італійському Бергамо. Хворі, яким потрібен кисень, перестали вмирати в лікарняних коридорах у черзі на ШВЛ, і загальна летальність ковіду, звісно, впала.

В Україні ж гроші коронавірусного фонду розтратили на ремонт доріг і премії співробітникам МВС. Результат додумайте самі.

Причина 5: розумні підходи до лікування

Жодних специфічних ліків від ковіду досі немає (і, найімовірніше, ніколи не буде), але за місяці, що минули, лікарі навчилися розумно підходити до лікування, не кидаючись у крайнощі та не пробуючи навмання що попало.

Протоколи в Європі зараз мають цілком адекватний вигляд. З них давно викинули антиретровірусні препарати та гідроксихлорохін, які показали неефективність або навіть небезпеку для хворих. Для важких хворих почали застосовувати дексаметазон і, подекуди, переливання конвалесцентної плазми тих, хто одужав, що знижує летальність десь на 10-15%. Разом із відсутністю початкової паніки і збільшенням кількості добре обладнаних ліжок це дає позитивний результат.

Крім усього іншого, у розвинених країнах навчилися ефективно захищати лікарів інфекційних відділень, а самі лікарі звикли до суворого виконання необхідних правил.

Друга хвиля коронавірусу: що чекає на Україну

Що відбувається і хто винен?

В Україні немає другої хвилі, у нас триває перша, вона ж – єдина. Тенденції західної Європи щодо різкого зменшення летальності для нас абсолютно не актуальні. Ми зараз перебуваємо в тому становищі, в якому перебувала Італія або Франція у квітні, причому минулі місяці були абсолютно бездарно розтринькані:

• Не було закуплено достатньої кількості нових апаратів ШВЛ на випадок різкого спалаху, який ми зараз і спостерігаємо.
• Не було забезпечено резерви для різкого збільшення обсягів тестування – лабораторії захлинаються, частка позитивних тестів уже досягає 40-50%. Це не дає змоги оцінити реальні масштаби епідемії та вжити хоч якихось адекватних організаційних заходів.
• Не було забезпечено безпеку лікарів і не було вжито заходів проти їхнього відтоку з інфекційних лікарень. В умовах колапсу працювати буде вже просто нікому, а ті, хто залишаться, ризикують захворіти і теж вийти з ладу мінімум на місяць.
• Повністю підірвано будь-яку довіру до МОЗ і будь-яких карантинних заходів з боку держави. Дякувати за це треба насамперед головному санітарному лікарю Ляшку, який розповів нам про квітневе закриття парків «заради нагнітання тривожності в населення». Зараз запровадити суворий карантин уже просто неможливо – його ніхто не буде дотримуватися.
• Відкрито школи та університети, що в нинішній ситуації межує зі злочином. Мало хто сумнівається, що саме закриття навесні шкіл та університетів у Європі дало змогу якось утримати ситуацію під контролем, виключивши з епідемічного процесу некерованих підлітків і соціально гіперактивних студентів. В Україні зараз ситуація, яка була у Франції наприкінці березня, але ми школи і виші, навпаки, відкриваємо.

Основна небезпека для України – колапс медицини від напливу важких хворих. Це саме те, від чого був покликаний захистити карантин.

В Україні колапс настане за кратно меншої кількості хворих, ніж було в Італії чи Франції просто тому, що в нас набагато гірша медицина загалом і набагато менше нормальних реанімацій та інфекційних відділень зокрема.

Зараз у нас смертність – близько 50 осіб на день і в окремих містах уже зайнято 90% ковідних ліжок! В Іспанії на піку було майже 1000 смертей на день, а у Франції – 1400, але навіть за такої кількості колапсу в них не було.

Напрошується висновок, що реальна ємність лікарень у нас приблизно в 10-20 разів менша і їхнє перевантаження настане в 10-20 разів швидше.

Не зайвим буде вкотре нагадати, що карантин не покликаний зупинити або викорінити епідемію. До появи вакцини позбутися ковіду людство явно не зможе. Завдання карантину – «сплюснути» пік епідемії так, щоб хворі не вмирали в коридорах лікарень, а їхні родичі не вбивали один одного за рятівний кисень для своїх близьких.

Тотальний локдаун в Україні, запроваджений у березні-травні, був абсолютно невиправданий, а повторити його зараз, коли він справді потрібен, уже неможливо. Без суворого карантину зупинити експоненціальне зростання захворюваності навряд чи вдасться, тобто вичерпання ємності лікарень – виключно питання часу. Чим це нам загрожує?

1. Летальність різко підвищиться, оскільки хворі середньої тяжкості, які зазвичай виживають за умови доступу до кисню, помиратимуть удома або в необладнаних палатах і коридорах лікарень.
2. Може початися стихійна і неконтрольована паніка. Зараз населення, в масі своїй, у вірус взагалі не вірить і вважає себе безсмертним, але це – дуже оманливий стан. Колапс лікарень настає різко, буквально за пару днів і новини миттєво розносяться сарафанним радіо. В умовах імпотенції влади і відсутності будь-якої виразної інформаційної політики «розгойдати» ситуацію не становитиме жодних труднощів, а охочі це зробити знайдуться в достатку.
3. Колапс лікарень призведе, де факто, до повної зупинки медицини: припиняться планові операції та регулярний прийом пацієнтів, а невідкладна допомога може виявитися паралізованою через необхідність кудись везти ковідних хворих, на яких не вистачає ліжок і яких нікуди не приймають.
4. Дії влади можуть бути абсолютно непередбачуваними і хаотичними, зокрема такими, що погіршують ситуацію. Наприклад, спроба ввести тотальний локдаун у конкретному регіоні, укупі зі стихійною панікою, може вилитися в проблеми з логістикою продуктів і товарів першої необхідності. Жодних заходів на такий випадок, наскільки можна судити, не вживають і жодних негативних сценаріїв розвитку ситуації не опрацьовують.

Що робити?

У нашій, досить безрадісній, ситуації, потрібно конструктивно боятися, але не панікувати.

Глобального закінчення коронавірусної епопеї можна очікувати приблизно до літа-осені 2021 року, коли, з високою ймовірністю, у всьому світі з’явиться досить доступна вакцина. Шансів на вироблення колективного імунітету до того часу немає практично ніяких – кластерний характер поширення ковіду і малозрозумілі історії з різною сприйнятливістю різних людей не дають на це сподіватися.

У державному масштабі наявна в Україні влада, вочевидь, не здатна адекватно реагувати на ситуацію. Населення може розраховувати виключно на себе: «порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих».

Основне, що необхідно усвідомити, – це те, що протиепідемічні заходи, які вимагають від народу свідомості та довіри до влади й один до одного, в Україні не працюють і працювати не будуть уже ніколи. Маскового режиму не дотримуються і дотримуватися не будуть, тому його вплив на уповільнення поширення інфекції практично дорівнює нулю.

Нагадаю, що маски ефективні, коли в громадських місцях їх носять усі без винятку, зокрема всі безсимптомні носії, які не підозрюють, що вони хворі. В умовах, коли дві третини людей носять маски на підборідді або закривають ними тільки рот, усе це перетворюється на безглузду профанацію.

Я не буду довго розмірковувати про те, чому так сталося. Україна – не єдина країна, яка страждає від тотального обскурантизму населення, і змінити що-небудь у цьому питанні тут і зараз неможливо.

Якщо ви – розсудлива людина, яка серйозно сприймає ситуацію, що склалася, то вам залишається тільки одне: постаратися мінімізувати ризики для себе і дорогих вам людей:

• Купіть респіратори класу FFP3 собі та всім членам родини. Зараз вони коштують 30-70 грн і не є дефіцитом. Сміливо беріть одразу 10-20 штук, оскільки носити їх доведеться щонайменше до наступного літа.
  • Добре підгоніть їх по обличчю. Респіратор, що герметично сидить, на вдиху відчутно сплющується, оскільки не пропускає повітря з країв. Можете брати модель із клапаном – у них легше дихати. Як я вже сказав, масковий режим все одно не працює, і захищати самовпевнених дурнів із масками на підборідді від вас уже безглуздо, вам важливо захистити себе від них.
  • Респіратор служить досить довго. При носінні 1-2 години на день його вистачить тижня на два. Орієнтуватися варто на ступінь забруднення: коли наносник забруднився або тканина почала сіріти – викидайте. Сушити і дезінфікувати їх найкраще просто вивішуючи на сонці.
• Візьміть за правило ніколи не заходити в жодне замкнуте приміщення (під’їзд, ліфт, транспорт, таксі, магазин, громадський туалет) без респіратора. Звичка виробляється за пару днів, далі ви будете це робити на автоматі без особливого дискомфорту.
• Якщо можете уникнути тісного контакту – уникайте! Викликали ліфт, а в ньому вже хтось є? Не входьте, хвилина-дві погоди не роблять. У черзі на касу напирають ззаду? Поставте візок позаду себе. На вас пре роздавальник листівок? Виставте руку, щоб не ліз впритул. Прийшов сусід за сіллю або сантехнік лагодити кран? Без правильно вдягнутої маски не впускайте його.
• На вулиці оцінюйте дистанцію з людьми. Краплі слини летять на однакову відстань незалежно від даху над головою. Якщо ви бачите, що люди штовхаються і товпляться – одягайте респіратор навіть на відкритому повітрі. Купуєте яблука на лотку – одягайте респіратор, оскільки продавець гарантовано без маски. На ринку чи ярмарку його взагалі знімати не варто.
• У метро дотримуйтеся елементарних правил:
  • Не ломіться на ескалатор і в переходи разом із натовпом. Перечекайте 1-2 хвилини поки всі люди з вашого поїзда не пройдуть і тиснява не припиниться, а потім спокійно йдіть – навколо майже нікого не буде.
  • У поїзді не соромтеся переміщатися вагоном туди, де менше людей. Якщо на станції ввалилося 10 людей в одні двері – перейдіть до сусідніх.
  • Не сидіть і не стійте безпосередньо впритул до ідіотів без масок, краще відійдіть на пару метрів убік.
  • За можливості ставайте з того боку, де сильніше дме – потік повітря у вагоні метро йде зверху з повітрозабірника на даху, і він апріорі чистіший, ніж повітря всередині вагона.

• Уникайте транспорту в години пік будь-якими способами. Наприклад, домовляйтеся про зміщення робочого графіка, гуляйте після роботи десь вулицею, поки не спаде натовп, їздіть на роботу на велосипеді, кооперуйтеся з колегами на машинах – ви з ними і так весь день сидите в одному приміщенні, і це всяко краще, ніж їхати в метро з незнайомцями.
• Банально, але якщо є можливість – йдіть на віддалену роботу, а дітей переводьте на заочне навчання. Зрозуміло, що це доступно не всім, але якщо можете це зробити – робіть.

Автор: Семен Єсилевський, біофізик, фахівець із комп’ютерного моделювання біологічних систем