Видання Financial Times розмістило колонку редакторки Каміли Кавендіш про те, які мінуси є у віддаленої роботи. AIN.UA публікує її скорочений переклад.

Кілька місяців тому я говорила перед аудиторією про майбутнє режимів роботи. Коли я звернулася до кількох стандартних прикладів про те, наскільки зросла продуктивність при віддаленій роботі, на обличчях слухачів з’явився вираз ввічливого скептицизму.

Після виступу один з топ-менеджерів розповів про відчуття безнадії з цього приводу. «Я обожнюю свою команду, — сказав він. — Але вони набагато більше часу витрачають на те, щоб виконувати роботу з дому».

Це — не модний на разі погляд. Хтось із СEO великих компаній щиро вірить, що більша гнучкість дає переваги кожному, і багато хайтек-компаній з радістю дозволяють програмістам працювати на власних умовах. Іншим компаніям загрожують позови через те, що вони насмілились попросити співробітників двічі на тиждень з’являтися в офісі.

CEO підходять до питання повернення до офісів украй обережно, але гонитва за талантами набирає обертів, а вони, можливо, формують у команд нереалістичні очікування.

Після виступу я знов переглянула дослідження з продуктивності. На початку пандемії робота з дому виглядала як перемога для кожного. Аналіз того, коли люди починали і завершували роботу, показав, що багатьом вдалося зберегти ту саму кількість робочих годин чи навіть збільшити її. Одне з досліджень американських офісних працівників за 2020 рік виявило, що і менеджери, і підлеглі стали більш продуктивними.

Проте з тих часів ситуація ускладнилася. Дослідження 10 000 професійних працівників у великих азіатських хайтек-компаніях показало, що продуктивність роботи з дому впала на 20%. Багато хто працював довше, але результати погіршилися, бо доводилося проводити більше онлайн-зустрічей.

Японський Research Institute of Economy, Trade and Industry припускає, що робота з дому знизила продуктивність майже на третину, в тієї нації, що до такого режиму незвична. Більш свіже дослідження від Кембріджа показує, що британські працівники в цілому провели менше часу на оплачуваній роботі під час локдаунів.

Пандемія змінила вектори: компанії сфокусовані в основному на самопочутті співробітників, але менше — на самопочутті їхніх клієнтів та компаній. У 70-х роках у Британії казали, що націоналізовані підприємства, на кшталт залізниці, керуються так, аби добре було співробітникам, а не клієнтам.

У частині публічного сектору враження таке, що ми знову потрапили в ті часи. Цього літа пів мільйона водійських посвідчень видали із запізненням: відповідальні пішли на забастовку через те, що їх попросили повернутися до офісу. А у вересні 50 000 водіїв вантажівок та автобусів все ще чекали на посвідчення, вкрай важливі для роботи економіки.

У британському Міністерстві закордонних справ Рафаель Маршал описував роботу в порожній будівлі, саме в той час, коли потрібно було евакуювати людей з Афганістану. Його опис став критикою політики міністерства пріоритезувати баланс роботи і життя своїх працівників.

У приватному секторі опитування все ще показують, що більшість із нас хоче продовжувати роботу з дому, хоча би частину часу. Але чи може так бути, що це — не корисно ані для нас, ані для компаній? CEO MindGym Октавій Блек вважає, що Велике звільнення (хвиля звільнень за власним бажанням, спричинена пандемією — ред.) частково викликане віддаленою роботою, що послабила робочі зв’язки та змусила нас забути, що саме нам подобалося в нашій роботі.

Сер Джон Тімпсон, голова Timpson, вважає, що навіть за бажання лишатися вдома люди лишаються соціальними, які найкраще себе почувають у компанії інших людей. На його думку, для компаній перехід на гібридну модель роботи, коли офіс став необов’язковим місцем зустрічі, у майбутньому гратиме на користь конкурентів. І це мені відгукується.

Для мене робоче місце і відчуття належності, яке воно дає, завжди було важливе. За словами викладача Гарвардської бізнес-школи Ешлі Вільямс, люди тяжіють до соціальної взаємодії: зустрічей у коридорах, балачках із баристою, це дозволяє «спускати пар» або висловлювати вдячність. Помічаю за собою, як постійно розпочинаю жваві дискусії з працівниками магазинів, водіями таксі, людьми поруч у черзі.

На думку Вільямс, віддалена робота знизить продуктивність, тому що в такому режимі ми перевантажуємо свій робочий календар, аби компенсувати брак соціальної взаємодії. Коли працівники говорять про те, як невпинно працюють, але керівництво при тому побоюється, що продуктивність впаде, хто правий? Можливо, і ті, і ті.

Дослідження показали, що ми почуваємось більш зайнятими, проводимо більше зустрічей, висилаємо більше листів частково саме тому, що віддалена робота вимагає більшого координування. Але це не означає ефективність.

Пройшло майже два роки після перших локдаунів. Тож не дивно, що первинні бонуси від роботи з дому слабшають. Величезний всесвітній експеримент з роботи у Zoom проводився в часи, коли більшість із нас були занурені в корпоративну культуру. Але новачкам зараз тяжко, адже вони не можуть особисто взаємодіяти із досвідченішими працівниками, що заховалися по розкішних домашніх офісах.

А керівництву важче зорієнтуватись, що насправді відбувається, за відсутності контактів з людьми поза межами менеджерського кола. Можна багато чого довідатись від випадкових зустрічей та розмов із підлеглим.

Ніхто не хоче повертатись до показухи або переробок. Але мені цікаво, чому ми так неохоче визнаємо, що продуктивність від роботи з дому падає. Один зі знайомих директорів компанії нещодавно здивувався, коли спробував запланувати зустріч із підлеглим і почув у відповідь, що це перешкоджатиме його йозі. Старший юрист гнівилася тим, наскільки мало співробітників відвідує онлайн-семінари, які вона старанно проводить щоп’ятниці.

Говорять, що 2022 рік стане роком співробітників. Та чи стане 2023 роком, коли ми пожаліємо, що пішли на ремоут? Подивимось.