Українська Enjoy The Wood виробляє дерев’яні вироби з 2014 року. Бестселлер компанії – настінні 3D-карти міст та континентів, які довгий час підкорюють клієнтів на міжнародних маркетплейсах. Однак повномасштабна війна, яку РФ розпочала проти України, усе змінила. За півтора місяці від початку вторгнення, Enjoy The Wood втратив виробничі потужності на понад $2 млн, окупанти розбили й офіс компанії.

Журналіст AIN.UA поговорила із засновником Enjoy The Wood Ігорем Фостенко. Він розповів про те, що сталося з виробництвом, які втрати компанії та які плани щодо відновлення потужностей.

Які виробничі можливості були в розпорядженні Enjoy The Wood до війни? Скільки людей працювало на виробництві та в управлінській команді? 

До війни у нас були досить потужні виробничі можливості. Працювало приблизно 3000 м2 – було одне велике виробництво та одне виробництво трохи менше, окреме виробництво функціонувало для шкіряних товарів. Загалом працювало близько 300 людей. 

Фото в матеріалі: Ігор Фостенко

Чутки про можливе вторгнення були задовго до початку війни. Чи готувалися в Enjoy The Wood якісь сценарії щодо цього?

Так, ми готувалися, однак не дуже серйозно відносилися до цього. Ми, як і всі, думали, що це не насправді, або якщо буде, то на сході України. При цьому, сценарії таки були. Хоча нам не хотілося лякати людей, ми купили провізію, якої б вистачило на деякий час, купили також трохи палива. Також намагалися заощаджувати гроші, зокрема знизили витрати компанії. Ми також попіклувалися про те, щоб у разі дефіциту якихось товарів, працівники могли взяти їх на роботі – їжу, бензин.

Однак є те, що ми зовсім не спрогнозували – оскільки такого ми ніколи не переживали, ми й передбачити не могли, що наступ буде з території РБ. Це виявилось основним нашим промахом, тому що наше виробництво, офіси, люди – знаходилися в Бородянці. Знову ж таки, була віра у те, що війни не буде. Але вона прийшла…

Які термінові рішення приймалися в Enjoy The Wood у перший день війни? 

Коли почалася війна, я з родиною був у Буковелі. Наступного дня ми мали повертатися додому – в Ірпінь. В 5 ранку мені зателефонували й повідомили, що путін розпочав повномасштабну війну проти України. Написав в робочий чат, однак люди з компанії не могли повірити тому, що відбувається, ми також не розуміли – це повномасштабне вторгнення чи ні.

Люди в перший день війни сказали, що хочуть вийти на роботу. Зокрема, щоб не сидіти вдома. Хтось навіть поїхав на виробництво. По обіді я вже написав, щоб виїздили усі, в кого є можливість. Багато людей цього не зробили і потім деякі потрапили в окупацію. З кимось трапилися дуже погані новини. 

Коли бойові дії розпочалися на околицях Києва, приймати якісь рішення було вже неможливо. Усе, що у нас було, потрапило під окупацію, вивезти нічого не вдалося. Це був просто період очікування.

Які склади ви втратили? Як оцінюєте втрати у грошовому вимірі? 

В основному виробничому приміщенні на 2000 м2, що було в Бородянці, ми втратили дуже багато обладнання. За оцінками – це близько $2 млн. До війни туди якраз завезли товари зі складу  – це близько 2000 одиниць готової продукції на $300 000. Це все також знищили. 

Тобто втрати – більше $2 млн. Якщо говорити про недоотриману вигоду за півтора місяці війни, то ми втратили дуже багато – й репутаційно, й по рекламі. Збитки для компанії дуже великі. На даний час багато людей втратили роботу. Все потрібно розпочинати спочатку, розкачувати. Але я впевнений, що й це ми зможемо пережити, головне не втрачати віру.  

Що робите для відновлення діяльності? Чи вдається виробляти продукцію? 

Перше, що ми зробили – зібралися ключовою командою, з тими, хто готовий залишитись працювати в компанії. У нас були різні думки відкривати виробництво в Європі або Туреччині. Думали й про Америку. Але ми дійшли висновку, що найкраще, що ми можемо зробити для України, якщо ми в неї віримо – розробити план по відновленню виробництва на Закарпатті. На нашу думку, там більш-менш спокійно зараз.

Ми почали шукати, де можемо взяти обладнання та все, що необхідно, щоб запустити виробництво знову. Знайшли невелике приміщення. Займалися цим два-три тижні війни. Вже є декілька готових станків, домовилися про умови субпідряду, оренди. Хотіли швидше запустити виробництво, щоб, зокрема, забезпечити людям роботу. Тому ми вже трохи виробляємо. Однак, щодо карт – зараз ще не робимо, триває підготовча фаза до запуску їх виробництва на Закарпатті. 

Чи продаєте на маркетплейсах зараз? 

Так, ми досі є на Etsy та інших платформах, де ми продавали. Це можливо завдяки тому, що у нас були невеликі склади за кордоном, на яких залишалися близько 1000-1500 готових карт. Для наших об’ємів – це дуже небагато. Але це краще, ніж нічого.

Довелося трохи підняти ціну на наші вироби, а також зменшити продажі. Потроху продаємо, щоб не вимикати магазини. Однак, деякі з них довелося вимикати за цей час – працюємо над відновленням продажів через них. 

Можливо, вже розробляються плани щодо стабілізації бізнесу після війни? Якщо так, то що плануєте робити? 

Зараз наш план такий — ми відновлюємо виробництво. Мета – близько 30% об’ємів від того, що було до війни.

Однак, я був в Бородянці й дивився на те, що було зруйноване – деякі приміщення все ж збереглися. Зокрема, мова про приміщення до 1500 м2, будівництво якого ми розпочали незадовго до війни. Якщо воно вціліє до нашої перемоги – плани Enjoy The Wood все ж таки повертатися в Бородянку й відновлюватися там, зробити виробництво ще кращим та потужнішим. Дуже хочемо робити це саме в Україні, давати людям роботу. Багато людей чекають та готові допомагати.

Ми також запустили кампанію на Kickstarter. Планували це зробити у кінці березня, але коли почалася війна, зразки нової продукції, які ми робили, – залишалися в офісі. Через декілька тижнів ми повернулися до ідеї, щоб кошти вилучені завдяки кампанії можна було використати. В тому числі й на відновлення виробничих процесів. На момент публікації уже зібрали $107 000 (ціллю кампанії був збір $5000 – ред.). Я вважаю, що це дуже круто, так як на підготовку кампанії пішло півтора тижні.


Якщо російські окупанти знищили ваш бізнес і ви хочете розповісти власну історію, пишіть на електронну адресу: [email protected].