У мирний час бар Malevich на Рейтарській збирав киян на атмосферні вечірки під келих вина або пляшку пива. Днями його співвласник Мітя Ятім повідомив у фейсбуці, що заклад продають.
AIN.Business поспілкувався з ресторатором про те, що трапилося з бізнесом і як працюватиме бар надалі.
Чому продаєте бар?
Ми ухвалили таке рішення, бо просто немає грошей утримувати приміщення, робити закупки. Та й загалом немає коштів на життя. Я мешкав за Києвом, у Стоянці, це Бучанський район. І після окупації нам, грубо кажучи, немає де жити. Скрутне фінансове становище.
Я хотів узяти кредит на 60 000 грн, щоб відновити роботу закладу. «Приватбанк», який обслуговував наш бізнес, відмовив. Мовляв, в умовах воєнного стану ніякі кредити не видаються. У друзів гроші не беру: боюся, що не зможу повернути. Прихильники хотіли організувати збір, але я попросив натомість допомагати ЗСУ. Це буде ефективніше наразі.
Що було з баром після початку війни?
Ці півтора місяця повномасштабної війни в приміщенні закладу працював волонтерський центр. Там збирали й фасували ліки для військових. Як бар, ми закрилися повністю з перших днів, бо персонал поїхав, я був у Львові, не мали змоги зробити закупку. У нас навіть не було молока, аби хоча б каву варити. І загалом думки були не про роботу.
На яких умовах продаєте заклад?
Продаю бізнес повністю під ключ включно з договором оренди, устаткуванням, ліцензією на продаж алкоголю, ТОВками й ФОПами. Тільки з персоналу нікого не лишилося, треба набирати нову команду.
Насправді, не думав, що так багато людей захочуть купити бізнес під час війни. Я написав пост, і вже маю більше сорока пропозицій. Тільки сьогодні два рази показував приміщення. Попит дозволив трохи підвищити ціну. Я зацікавлений, щоб нові власники зберегли бренд, аби це й надалі був Malevich. Він важливий для мене і для людей.
Що хочеться згадати з історії бару?
Ми починали з другом Андрієм Пелюховським. У нас була кав’ярня «Розумна кава», яку відкрили ще в 2014 році під час революції. Потім її закрили, і з’явився Malevich, де спочатку ми продавали тільки локальні українські вина. У мене ціле життя була мрія пити з друзями вино в закладі, де все буде так, як нам подобається.
За перші два місяці роботи ми зрозуміли, що це буде не просто крутий бізнес. Стартували з маленької суми — менше $3000 на Ярославовім Валу. Потім був перезапуск на Рейтарській за $10 000. Отримали більше приміщення, зробили ремонт. За пів року, навіть менше, заклад окупився.
Malevich — це як дитина. З ним я навіть почав по-іншому жити: розбиратися, як заробляти гроші, правильно спілкуватися з різними структурами на кшталт податкової і так далі.
Пишаюся тим, що в першому барі ми влаштували картинну галерею. Вона стала популярною, і ми навіть почали продавати картини. Також робили кейтеринги на крутих подіях. Це все наша велика історія.
Що далі?
Поки невідомо. Відомо одне: коли ми переможемо в цій війні, я хотів би знову почати щось у ресторанній галузі. Саме бар, це в мене добре виходить — збирати людей в одному місці, готувати їм коктейлі, щоб люди розслаблялися, отримували насолоду та відчували себе щасливими.
